Решение № 140824759, 22.10.2026, Захарівський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Фрунзівський районний суд Одеської області)

Справа № 517/1107/26

Провадження № 2/517/589/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року с-ще Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Меєчка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

установив:

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до Захарівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначена позовна заява обґрунтована тим, що 20 вересня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1841986. Відповідно до умов договору кредитодавець надав позичальниці грошові кошти в розмірі 7000 гривень, а позичальниця зобов`язалась повернути використану суму та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» належним чином виконало свої зобов`язання за договором, надавши позичальниці кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору.

ОСОБА_1 не повернула своєчасно кредитодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

20 травня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладений договір факторингу № 2005-25, у відповідності до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 1841986 від 20 вересня 2024 року, укладеним між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» наділене правом грошової вимоги до відповідачки.

Загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 1841986 від 20 вересня 2024 року, яка підлягає стягненню з відповідачки відповідно до розрахунку заборгованості становить 37940 гривень, з яких: 7000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 16940 гривень заборгованість за відсотками, 14000 гривень заборгованість за штрафом.

Оскільки відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором № 1841986 від 20 вересня 2024 року не виконала, а тому з урахуванням викладеного позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з неї заборгованість у розмірі 37940 гривень.

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 23 вересня 2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі та її розгляд відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України призначений у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін (а.с. 41).

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином (а.с. 45). Водночас 16 жовтня 2026 року від представника позивача надійшло клопотання, у якому він вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд розглядати справу без його участі. Зазначив, що проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (а.с. 49).

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась хоча належним чином, в порядку визначеному статтями 128-131 ЦПК України, повідомлена про дату, час і місце судового розгляду шляхом направлення поштовим зв`язком судової повістки за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 . Направлена їй судова повістка про виклик до суду за її місцем реєстрації, повернута суду з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 48). Відповідачка про причини неявки суд не повідомила та не подала до суду відзив, заяву про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до частини 7 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», за запитом судді у справі № 517/1107/26 на підставі частини 8 статті 187 ЦПК України, сформовано відповідь № 3361099 від 22 вересня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якої остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 40).

Згідно з пунктом 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до правової позиції КЦС ВС викладеної у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Ураховуючи зазначене, а також те, що повістка про виклик у судове засідання судом направлялася належним чином за офіційним зареєстрованим місцем проживання відповідачки, а конверт повернувся на адресу суду з довідкою поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою», суд дійшов висновку, що відповідачка вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду.

Суд вважає, що відповідачка не з`явилась до суду без поважних причин, а тому за згодою представника позивача постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Так, судом установлено, що 20 вересня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 1841986 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі договір), який підписано позичальницею електронним підписом відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора Е709 (зв.а.с. 13 а.с. 21).

Крім цього, в матеріалах справи міститься підписаний дистанційно відповідачкою, з використанням одноразового ідентифікатора Е362, паспорт споживчого кредиту, в якому визначені умови кредитування (зв.а.с. 11 а.с. 13).

Згідно умов вказаного вище договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надало ОСОБА_1 кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів в розмірі 7000 гривень за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Строк кредитування 360 днів. Процентна ставка стандартна 1% в день, знижена процентна ставка 0,980 % в день.

Позичальниця в свою чергу зобов`язалась повернути використану суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало повністю надавши ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7000 гривень, що підтверджується листом № 20250528-1582 від 28 травня 2025 року ТОВ «ПЕЙТЕК», згідно якого вказаним товариством на підставі договору про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06 червня 2022 року перераховано кошти на платіжну карту клієнта від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ»: 20 вересня 2024 року 14:16:55 на суму 7000 гривень, номер картки НОМЕР_1 (а.с. 22).

20 травня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 2005-25, у відповідності до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 1841986 від 20 вересня 2024 року, укладеним між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (а.с. 23 а.с. 28).

Згідно акту приймання-передачі реєстру боржників від 20 травня 2025 року до договору факторингу № 2005-25 кредитор передав, а новий кредитор прийняв кількість відступлених прав грошової вимоги: 2267, загальна сума заборгованості 70294370 гривень 15 копійок (зв.а.с. 29).

На підтвердження повної оплати за договором факторингу позивачем надано суду платіжну інструкцію № 9736 від 20 травня 2025 року (а.с. 30).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 2005-25 від 20 травня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 1841986 від 20 вересня 2024 року (а.с. 29).

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1841986 від 20 вересня 2024 року, відповідно до розрахунку заборгованості становить 37940 гривень, з яких: 7000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 16940 гривень заборгованість за відсотками, 14000 гривень заборгованість за штрафом (зв.а.с. 22).

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно зі статтею 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частити 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону установлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачкою умови договору не виконуються, кредит та відсотки за користування не повертаються.

Згідно з статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Сплата прострочених відсотків обумовлена договором і підлягає стягненню, оскільки відповідачка своєчасно не погасила суму кредиту.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачка, не сплативши у вказані в договорі строки суму кредиту, порушила вимоги статті 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, ОСОБА_1 має перед ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1841986 від 20 вересня 2024 року в сумі 23940 гривень, з яких: 7000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 16940 гривень заборгованість за відсотками. Розрахунок вказаної суми заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором наданий суду і відповідає вимогам закону (зв.а.с. 22).

Щодо заявленої представником позивача вимоги про стягнення з відповідачки штрафу за порушення грошового зобов`язання в сумі 14000 гривень, суд зазначає таке.

24 грудня 2023 року вступив в силу Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесені зміни до Закону «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Водночас виник конфлікт між нормами пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування», за змістом якого через 30 днів після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дозволяється встановлення договірної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, і пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно частин 1, 2 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Отож усі закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати ЦК України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Відтак хоч Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року прийнятий пізніше, проте статтею 4 ЦК України установлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Отож ЦК України має вищу юридичну силу, тому до цих правовідносин підлягає застосуванню положення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, а тому відповідачка звільняється від обов`язку сплати на користь позивача штрафу за порушення грошового зобов`язання в розмірі 14000 гривень.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню частково.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 гривень) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1164800 гривень).

Згідно частини 3 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до платіжної інструкції № 55240 від 01 вересня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», у відповідності до вказаних положень закону сплачено судовий збір за подання позовної заяви в електронній формі з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у розмірі 2662 гривні 40 копійок (а.с. 9).

Отже, згідно з вимогами статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, які понесені позивачем при подачі позову до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1679 гривень 97 копійок (63,10%).

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 8000 гривень, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частинами 1-3 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат правничої допомоги представником позивача надано: копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал » та адвокатським об`єднанням «Апологет», в якому вартість послуг за один позов складає 8000 гривень (а.с. 33), копію акта наданих послуг № 122 від 10 вересня 2026 року щодо боржниці ОСОБА_1 та детальний опис наданих послуг на суму 8000 гривень, згідно яких на вказану суму надано наступні послуги: усна консультація клієнта (0 год 30 хв), ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год 00 хв), погодження правової позиції (0 год 30 хв), складання позовної заяви (3 год 30 хв) (зв.а.с. 33, а.с. 34), копію ордера на надання правничої допомоги адвокатом Усенком М.І. АО «Апологет (зв.а.с. 34).

Згідно з частиною 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21) міститься висновок, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Отже, з урахуванням фактично виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, суд вважає обґрунтованою та співмірною суму витрат позивача на правову допомогу.

Водночас відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, ураховуючи вимоги статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 5048 гривень (63,10%).

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546, 625, 638, 639, 1048, 1050, 1052, 1054 ЦК України, статтями 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», статтями 19, 27, 83, 141, 175, 274-275, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1841986 від 20 вересня 2024 року в сумі 23940 (двадцять три тисячі дев`ятсот сорок) гривень, з яких: 7000 (сім тисяч) гривень заборгованість за тілом кредиту, 16940 (шістнадцять тисяч дев`ятсот сорок) гривень заборгованість за відсотками

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 1679 (одна тисяча шістсот сімдесят дев`ять) гривень 97 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5048 (п`ять тисяч сорок вісім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 22 жовтня 2026 року.

Відомості про сторони у справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, реквізити IBAN № НОМЕР_2 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус, 28, м. Львів, 79029;

відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя