Постановление суда № 140824670, 21.10.2026, Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 397/934/26

н/п : 2/397/875/26

У Х В А Л А

21.10.2026 селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Мирошниченка Д.В.,

за участю: секретаря судового засідання Захаренко С.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ФГ «Надія» - Цехмістера Є.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Надія», ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними рішень засновника, визнання недійними нових редакцій статуту, визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в складеному капіталі, визнання права на майнові права члена фермерського господарства в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в якому просить:

1.визнати недійсним рішення засновника ФГ «Надія» (ідентифікаційний код 20654596) № 14-7/16 від 14 липня 2016 року;

2.визнати недійсною нову редакцію Статуту ФГ «Надія», затверджену рішенням засновника ФГ «Надія» № 29-07/16 від 29.07.2016;

3.визнати недійсним рішення засновника ФГ «Надія» (ідентифікаційний код 20654596) № 1/22 від 14 грудня 2022 року;

4. визнати недійсною нову редакцію Статуту ФГ «Надія», затверджену рішенням засновника ФГ «Надія» № 1/22 від 14.12.2022;

5.визнати недійсним рішення засновника ФГ «Надія» (ідентифікаційний код 20654596) № 3/22 від 26.12.2022;

6.визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в складеному капіталі ФГ «Надія» (ідентифікаційний код 20654596) у розмірі 100%, що відповідає вкладу (внеску) в сумі 1000,00 грн., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 26 грудня 2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Недільченко І.С., зареєстровано в реєстрі за № 1335;

7.визнати недійсним рішення засновника ФГ «Надія» (ідентифікаційний код 20654596) № 4/22 від 26 грудня 2022 року;

8.визнати недійсною нову редакцію Статуту ФГ «Надія» (ідентифікаційний код 20654596), затверджену рішенням засновника ФГ «Надія» № 4/22 від 26 грудня 2022 року;

9.визнати за ОСОБА_3 право на майнові права члена ФГ «Надія» (ідентифікаційний код юридичної особи 20654596, поштовий індекс 27322, Україна, Кропивницький район, Кіровоградська область, село Соснівка, вулиця Молодіжна, будинок, 9), в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представником відповідача ФГ «Надія» подано відзив на позов у якому він просив закрити провадження у справі, посилаючись на те, що спір є корпоративним і підвідомчий господарському суду, відповідно до постанови Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 397/1335/24.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ФГ «Надія» підтримали вказане клопотання, представник позивача заперечив про ти нього, посилаючись на те, що справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Заслухавши учасників, вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним рішень засновника, редакцій Статутів та договору купівлі-продажу, з огляду на таке.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист

є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити за відповідними судовими процедурами. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають

у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду

в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями розмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У пункті 3 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність

у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 492/1519/15-ц (провадження № 14-558цс19).

Отже, правильне визначення юрисдикційності цього спору залежить від установлення того, чи виник між сторонами спір у корпоративних відносинах.

У даній справі представник позивача звернувся до суду з позовом про, зокрема, визнання недійсними рішень засновника, визнання недійними нових редакцій статуту, визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в складеному капіталі.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 ГК України (чинного на момент виникнення спірних відносин) підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання юридичної особи (частина перша статті 113 цього Кодексу).

Частиною першою статті 63 ГК України передбачена класифікація підприємств за ознакою форм власності.

Фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 114 ГК України).

Характеристика юридичної особи як приватного підприємства це характеристика того, на підставі якої власності його створено (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 917/1887/17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 917/1338/18 (провадження

№ 12-23гс19)).

За змістом частин третьої п`ятої статті 63 ГК України, залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об`єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена

і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 81 ЦК України).

У статті 96-1 ЦК України передбачено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право

у порядку, встановленому установчим документом та законом:

1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;

6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.

Законом можуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами. Законом можуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Згідно з висновком, зробленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-23гс19), корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи суб`єкта господарювання.

Особисте немайнове право участі (корпоративні права) у юридичній особі припиняється в разі смерті фізичної особи учасника, а правонаступником (спадкоємцем) спадкується лише право на частку в статутному капіталі юридичної особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року

у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20) зроблено висновок, що спори щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки спір, який виник між сторонами у цій справі, є корпоративним спором,

зміст та обґрунтування позовних вимог свідчить, що позивач звернувся до суду за захистом своїх корпоративних (щодо створення, діяльності, управління або припинення діяльності фермерського господарства), суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним рішення засновника ФГ «Надія» від 14 липня 2016 року № 14-7/16; визнання недійсною нової редакції статуту ФГ «Надія», затвердженої рішенням засновника ФГ «Надія» від 29 липня 2016 року № 29-07/16; визнання недійсним рішення засновника ФГ «Надія» від 14 грудня 2022 року № 1/22; визнання недійсною нової редакції статуту ФГ «Надія», затвердженої рішенням засновника ФГ «Надія» від 14 грудня 2022 року № 1/22; визнання недійсним рішення засновника ФГ «Надія» від 26 грудня 2022 року № 3/22; визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в складеному капіталі ФГ «Надія» у розмірі 100 %, що відповідає вкладу (внеску) в сумі 1 000,00 грн, що укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 26 грудня 2022 року; визнання недійсним рішення засновника ФГ «Надія» від 26 грудня 2022 року № 4/22; визнання недійсною нової редакції статуту ФГ «Надія», затвердженої рішенням засновника ФГ «Надія» від 26 грудня 2022 року № 4/22.

Пред`явлення позову, в тому числі фізичною особою, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, не змінює правової природи юридичного спору та в цьому випадку не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства.

Тотожні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 397/1335/24.

Крім того, вищевказані позовні вимоги були предметом розгляду Господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/964/23, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23 травня 2024 року.

Щодо позовної вимоги в частині визнання за ОСОБА_3 право на майнові права члена ФГ «Надія», в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає, що вказана вимога підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 206, 255-256, 260-261, 354, 355 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Надія», ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними рішень засновника, визнання недійними нових редакцій статуту, визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в складеному капіталі, визнання права на майнові права члена фермерського господарства в порядку спадкування за заповітом - закрити за позовними вимогами:

- визнання недійсним рішення засновника Фермерського господарства «Надія» (ідентифікаційний код 20654596) № 14-7/16 від 14 липня 2016 року;

- визнання недійсною нову редакцію Статуту Фермерського господарства «Надія», затверджену рішенням засновника ФГ «Надія» № 29-07/16 від 29.07.2016 року;

- визнання недійсним рішення засновника Фермерського господарства «Надія» (ідентифікаційний код 20654596) № 1/22 від 14 грудня 2022 року;

- визнання недійсною нову редакцію Статуту Фермерського господарства «Надія», затверджену рішенням засновника Фермерського господарства «Надія» № 1/22 від 14.12.2022 року;

- визнання недійсним рішення засновника Фермерського господарства «Надія» (ідентифікаційний код 20654596) № 3/22 від 26.12.2022 року;

- визнання недійсним договір купівлі-продажу частки в складеному капіталі Фермерського господарства «Надія» (ідентифікаційний код 20654596) у розмірі 100%, що відповідає вкладу (внеску) в сумі 1000,00 грн., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 26 грудня 2022 року, посвідчений Приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Недільченко І.С., зареєстровано в реєстрі за № 1335;

- визнання недійсним рішення засновника Фермерського господарства «Надія» (ідентифікаційний код 20654596) № 4/22 від 26 грудня 2022 року;

- визнання недійсною нову редакцію Статуту Фермерського господарства «Надія» (ідентифікаційний код 20654596), затверджену рішенням засновника Фермерського господарства «Надія» № 4/22 від 26 грудня 2022 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Д.В.МИРОШНИЧЕНКО