Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 598/808/26
провадження № 2/598/588/2026
РІШЕННЯ
іменем України
"22" жовтня 2026 р. Збаразький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого суду Левків А.І.
при секретарі Бумбі М.І.
за участю прокурора Борщевської Г.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збараж цивільну справу за позовом Теребовлянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Збаразької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення із замовника будівництва безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язання,
встановив:
Теребовлянська окружна прокуратура Тернопільської області в інтересах держави в особі Збаразької міської ради звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення із замовника будівництва безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язання.
Зокрема, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Збаразької міської ради безпідставно збережені кошти пайової участі, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язання, в загальній сумі 430033,99грн., з яких 234230,20 грн. розмір пайової участі, 162113,14 грн. інфляційні витрати та 33690,65 грн. - три відсотки річних.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що період з 25.06.2010р. по 18.06.2021р. ОСОБА_1 здійснив будівництво 12-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 . Даний будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6122410100:02:002:0761 площею 0,225 га, яка перебуває у власності Збаразької міської ради Тернопільської області. Надалі, 22.06.2021 р. Державною інспекцією архітектури та містобудування України було зареєстровано декларацію про готовність об`єкта ТП101210622622 - 12-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 до експлуатації , клас наслідків (СС1), яким засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.
Пунктом 2 розд. ІІ Закону №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності» визначено, що:розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом: для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (підпункт 1 частини 2);- порядок пайової участі замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. Пайова участь відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася, а тому відповідач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 430033,99 грн., з яких 234230,20 грн. розмір пайової участі, а також 162113,14 грн. інфляційні витрати та 33690,65 грн. - три відсотки річних за період з 23.06.2021р. по 08.04.2026 р..
У відзиві на позов та розрахунку заборгованості представник відповідача зазначає, що з відповідача підлягають стягненню на користь Збаразької міської ради 4333,61 грн., з яких: 2300 грн. кошти пайової участі із розрахунку 0,1% кошторисної вартості встановлено для житлових будинків на підставі рішення Збаразької міської ради № 769 від 08.07.2014р., 1591,85 грн. інфляційних витрат та 330,82 грн. три проценти річних.
Ухвалою суду від 06 травня 2026 року по даній справі відкрито загальне позовне провадження.
Протокольною ухвалою від 17 вересня 2026 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні прокурор Борщевська Г.Є. позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити з підстав наведених в позовній заяві.
Представник Збаразької міської ради в судове засідання не з`явився, однак від них на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності її представника, позов підтримує.
Представник відповідача адвокат Лукашова О.Є. в судове засідання не з`явилась, однак від неї до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі та підтримує позицію викладену у відзиві на позов.
Судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 на підставі рішенням сесії Збаразької міської ради від 12.12.2006р. № 214 «Про надання дозволу підприємцю ОСОБА_1 на будівництво 6-ти 12-квартирних житлових будинків» дано дозвіл на будівництво 6-ти 12-квартирних житлових будинків згідно із затвердженим генеральним планом на орендованій земельній ділянці по АДРЕСА_2 та підприємцю ОСОБА_1 до початку будівництва 25.10.2010 р. виготовити проектно-кошторисну документацію на будівництво 6-ти 12-квартирних житлових будинків і отримати дозвіл і інспекції ДАБК (а.с.38).
Рішенням сесії Збаразької міської ради від 09.07.2010 №2093 внесено зміни в рішення сесії від 12.12.2006р. №214, а саме: пункт 1 викладено у такій редакції: «Дати дозвіл підприємцю ОСОБА_1 та приватному підприємству «Тернопільська фірма «Будівельник», як замовнику на будівництво 6-ти 12-квартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення, згідно із затвердженим генеральним планом на орендованій земельній ділянці по АДРЕСА_2 та визначити виконавцем зазначених будівельних робіт приватне підприємство «Тернопільська фірма «Будівельник» (а.с.39).
Рішеннями Збаразької міської ради Тернопільської області № 157 від 15.10.2014 р. присвоєно новозбудованому, на орендованій земельній ділянці по АДРЕСА_3 , 12-ти квартирному житловому будинку адресу: АДРЕСА_1 (а.с.35).
Рішенням Збаразької міської ради Тернопільської області № VII/28/30 від 28.02.2019р. переведено земельну ділянку площею 0,2250 га кадастровий номер 6122410100:02:002:0761 по АДРЕСА_4 в землі запасу та закріплено її за блоковими багатоквартирними будинками АДРЕСА_1 (а.с.34-35).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка кадастровий номер 6122410100:02:002:0761 площею 0,225 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 належить Збаразькій міській раді (а.с.45).
На Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва розміщено дані про реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта ТП101210622622 - будівництво 12-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 (ІІ черга), яка зареєстована в ЄДЄССБ 22.06.2021 р. (а.с.20-24).
Дата початку будівництва 25.06.2010 р., дата завершення будівництва 14.06.2021 р., строк ведення об`єкта (черги, пускового комплексу) в експлуатацію 18.06.2021 р.. Загальна площа будівцтва 1775,8 кв.м., загальна площа квартир у будинку 890 кв.м..
Кошторисна вартість будівництва за проектом становить 2300000 грн..
Рішенням Збаразької міської ради № 769 від 08 липня 2014 року «Про порядок залучення розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м.Збаража» затверджено Порядок залучення розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м.Збаража, відповідно до п.2.2. якого розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста Збаража у рахуванням інших, передбачених законом відрахувань, становить:
- 0,5 відсотків загальної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд;
- 0,1 відсотків загальної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків (а.с.14-16).
Згідно інформації Збаразької міської ради, договір про пайову участь (внесок) у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста з замовником будівництва не укладався з причини відсутності заяви замовника.
Відповідно до відповіді Державної інспекції архітектури та містобудування України на запит Теребовлянської окружної прокуратури станом на дату подання декларації про готовність об`єкта до експлуатації відповідач ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність, а тому на час виникнення у нього обов`язку сплатити до міського бюджету Збаразької міської ради кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) він не був зареєстрований як фізична особа підприємець (а.с.17-18).
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI.
Відповідно до статті 1 Закону №3038-VI, замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
У статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно - транспортної інфраструктури.
З метою вирішення спору щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту суд має визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, момент виникнення зобов`язання.
Ч. 2 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції на час отримання відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин, мав місце обов`язок замовника взяти участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Зі змісту ч. 2 ст. 40 Закону № 123-ХІ у редакції до 01.01.2020 видно, що такий обов`язок пов`язувався з наміром щодо забудови земельної ділянки, а не з початком тієї чи іншої стадії будівництва.
Намір замовника будівництва щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті реалізується у поданні відповідної заяви та отриманні дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно до ст. 40 вказаного Закону (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) визначалося, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 30 цього Закону.
Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.
У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
нформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.
Отже, на час отримання дозволу на виконання будівельних робіт відповідач, як замовник, мав намір щодо забудови земельної ділянки та був зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, однак він цього не зробив.
1 січня 2020 року набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 року №132-IX (далі -Закон №132-IX), якими з 01.01.2020 року було виключено статтю 40 Закону №3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Норми закону №123-ІХ визначили, що з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020 року.
Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
При набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, а проте настають після набрання чинності новою нормою права.
Разом з тим, зміна норм права і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. За таких умов триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.
Стаття 40 Закону №3038-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію відповідно до частини другої статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а тому і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
Таким чином, з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону №3038-VI після втрати нею чинності.
Окрім цього, пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. В такому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.
Правилами статті 40 Закону №3038-VI визначався обов`язок участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у передбачених цим Законом випадках який реалізувався шляхом перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, а також обов`язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).
Одночасно, частиною дев`ятою статті 40 Закону №3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідно до Закону №132-IX, статтю 40 Закону №3038-VI було виключено з 1 січня 2020 року.
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 року передбачений до цього статтею 40 Закону №3038-VI обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону N3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;
- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
2) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;
3) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;
4) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
5) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.
Отже, у даному випадку, обов`язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX.
Таким чином, відображений у зазначених нормах обов`язок пайової участі законодавець запровадив для:
- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
У цих двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:
- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 року вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 року;
- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі №910/9548/21.
З матеріалів справи вбачається, що Збаразька міська рада та відповідач договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не укладали та відповідач сплату пайової участі до міського бюджету не здійснював.
Відповідач здійснював будівництво з 25.06.2010р.по 14.06.2021р..
22.06.2021 року було проведено реєстрацію про готовність об`єкта до експлуатації.
Суд звертає увагу, що на час коли згадана вище редакція статті 40 Закону №132-ІХ була чинною відповідач вже мав статус замовника будівництва та намір щодо забудови земельної ділянки, а отже наявний обов`язок відповідача взяти участь у створенні і розвитку інфраструктури міста.
Однак, ОСОБА_1 ухилився від виконання свого обов`язку, чим порушив норму статті 40 Закону №3038-VI щодо обов`язкової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту, яка на момент початку побудови об`єкта і до 01.01.2020 року була чинною.
Крім цього, враховуючи, що будівництво об`єкта розпочалося у 2010 році абзацом другим пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.
Всупереч наведеним вимогам законодавства щодо містобудівної діяльності, відповідач до Збаразької міської ради протягом 10 робочих днів після 22 червня 2021 року не звертався, заяву про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва до органу місцевого самоврядування не подавав.
Також відповідач, як замовник об`єкта будівництва не дотримався передбаченого Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону №132-IX обов`язку щодо перерахування до місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) у строк до дати прийняття об`єкта в експлуатацію.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду наведеної у постанові від 14.12.2021 року у справі №643/21744/19, у такому випадку належним та ефективним способом захисту є звернення органів місцевого самоврядування (в інтересах якого у цій справі діє прокурор) з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 року у справі №910/9548/21, 13.12.2022 року у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 року у справі №916/2709/22.
Також, суд враховує позицію наведену у постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі №910/9548/21 про те, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 року не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 року не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію. Такі висновки Верховного Суду у цій справі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 року та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону №3038-VI) обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020 року, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 року з метою уникнення сплати пайової участі.
Таким чином відповідач був зобов`язаний у 2020 році звернутися до позивача (органу місцевого самоврядування) із заявою про визначення розміру пайової участі стосовно об`єкта будівництва у строк до 10.01.2020 року і до введення об`єкта в експлуатацію сплатити пайові внески, однак не сплативши пайову участь до місцевого бюджету попри законодавчо закріплений обов`язок, відповідач таким чином зберіг за собою майно (грошові кошти) за рахунок територіальної громади без достатньої правової підстави, а тому має місце підтвердження порушення прав за захистом яких подано цей позов.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що прокурор довів обов`язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайової участі щодо об`єкта будівництва у 2020 році до прийняття його в експлуатацію, що визначено безпосередньо п.4 ч.2 р.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ.
Невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов`язку щодо сплати пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта саме до введення об`єкта в експлуатацію надає право на стягнення цих коштів на підставі статті 1212 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
В цьому конкретному випадку суд зауважує, що замовник будівництва (відповідач) зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Такі висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі №643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі №910/9548/21.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17.
Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Щодо визначення розміру даної пайової участі суд вважає наступне.
Зі змісту абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ видно, що розмір пайової участі для нежитлових будівель та споруд становить 2 відсотки вартості будівництва, якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом.
Зі змісту пункту 1 частини 2 Перехідних та Прикінцевих положень Закону№132-IX видно, що у випадку коли менший розмір пайової участі був встановлений органом місцевого самоврядування, то застосовується саме такий розмір, який визначений органом місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом. Закон №132-IX набрав чинності 17.10.2019 року.
Для правильного розрахунку розміру пайової участі необхідним є встановлення наявності чинного на час набрання чинності Законом 132-IX рішення органу місцевого самоврядування яким установлено менший розмір пайової участі, ніж розмір визначений нормами абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ.
Судом встановлено, що на час набрання чинності Законом №132-ІХ (17.10.2019 року), було чинним рішення Збаразької міської ради № 769 від 08 липня 2014 року яким затверджено затверджено розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м.Збаража в розмірі 0,1 відсотка загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва для житлових.
Таким чином, розмір пайової участі, який підлягав до сплати забудовником до місцевого бюджету територіальної громади, в врахуванням вказаного рішення Збаразької міської ради, становить 2300 грн., тобто 0,1 відсотка від вартості будівництва 2300000 грн..
Крім того, відповідач, який безпідставно зберіг у себе кошти пайової участі, зобов`язаний також сплатити інфляційні втрати та три проценти річних, відповідно до ст 625 ЦК України, за період з 23.06.2021р. по 08.04.2026р., що становлять 330,82 грн. три проценти річних та 1591,85 грн. інфляційні витрати, виходячи з коєфіціїєнта інфляції 1,69211031.
Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового розгляду, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь держави в особі Збаразької міської ради 4222,67 грн. внаслідок безпідставного зберігання у себе коштів пайової участі, з яких 2300 грн. грошових коштів пайової участі, 330,82 грн. три проценти річних та 1561,85 грн. інфляційних витрат.
Відповідно до ч.1, ч.2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, виходячи з такого розрахунку.
Сума задоволених вимог позивача складає 4222,67 грн. із заявлених 430033,99 грн., а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 2248,05 грн. (4222,67 грн. ? 430033,99 грн. х 5160,41 грн. = 50,67 грн.).
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 5, 13, 76, 81, 141, 263-265, 273 ЦКПК України, ст.ст. 83, 625, 1212 ЦК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Збаразької міської ради (місцезнаходження: майдан Івана Франка, 1, м.Збараж Тернопільського району Тернопільської області, ЄДРПОУ 37977599) на рахунок: UA908999803141612100001976, код класифікації доходів бюджету 24170000, отримувач ГУК у Тернопільській області м.Збараж/24170000, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) для зарахування в дохід міського бюджету грошові кошти на загальну суму 4222,67 грн. (чотири тисячі двісті двадцять дві гривні шістдесят сім копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Тернопільської обласної прокутатури (місцезнаходження: вул.Листопадова, 4 м.Тернопіль, ЄДРПОУ 02910098) 50,67 грн. (п`ятдесят гривень шістдесят сім копійок) сплаченого судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду Тернопільської області через Збаразький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено 22 жовтня 2026 року
СУДДЯ Андрій ЛЕВКІВ
Судебное решение № 140821395, Збаразький районний суд Тернопільської області было принято 22.10.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти необходимые сведения об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных охватывает полный спектр необходимой информации, позволяя вам легко находить необходимые сведения.
то решение относится к делу № 598/808/26. Фирмы, указанные в тексте настоящего судебного документа: