Постановление суда № 140821113, 21.10.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 21.10.2026

Справа № 334/401/14-ц

Провадження № 6/334/803/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Александрової А.С., представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кібець Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10.10.2014 року у цивільній справі № 334/401/14-ц

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з заявою про заміну порядку та способу виконання рішення суду в порядку ст.240-1 КЗПП України вказавши, що в провадженні Ленінського районного суд м. Запоріжжя розглядалась цивільна справа №334/401/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. 00 коп.

Рішенням суду від 10.10.2014р. вимоги позивача задоволено. Визнано незаконним наказ № 1679к від 13.12.2013р. голови правління публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про звільнення з роботи ОСОБА_1 за п. 6 ст. 36 КЗпП України та поновлено його на роботі на посаді головного спеціаліста відділу реструктуризації Управління моніторингу та реструктуризації Департаменту проблемних активів роздрібного бізнесу ПАТ "Банк Форум". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 16.12.2013р. по 10.10.2014р. в загальній сумі 110898 грн. 90 коп. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. 00 коп. Дане рішення Ленінського районного суду від 10.10.2014р. залишено в силі ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25.11.2014р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014р.

На виконання зазначеного рішення, Ленінським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист. Державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві направив виконавчий лист до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ».

Проте, до теперішнього часу рішення суду по справі №334/401/14-ц в частині стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул та моральної шкоди адміністрацією ПАТ «БАНК ФОРУМ» не виконано.

Тобто, з дати набрання сили рішення суду від 10.10.2014 року в справі №334/401/14-ц уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» ігнорувала та не виконувала рішення Ленінського районного суду в частині виплати заробітної плати та моральної шкоди.

Заявник вважає, що відповідальність ліквідатора, власника, органу, який управляє майном та правонаступника, законом презюмується і на стадії виконання судового рішення, оскільки виконання судового рішення є частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження.

На час розгляду справи та ухвалення рішення в справі №334/401/14-ц, установа ПАТ «БАНК ФОРУМ» ще не була виключена з реєстру юридичних осіб до травня 2019 року та знаходилась під керуванням Фонду гарантування вкладів, а тому мають бути враховані норми ст. 17 КЗПП України.

Викладені у ст.240-1 КЗпП України норми зазначають, що у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або роботодавця (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.»

Враховуючи вищевказаний висновок, посилання Фонду гарантування вкладів про те що він не є правонаступником, є логічним, тому є обов`язковим до виконання. А запровадження в банківській установі тимчасової адміністрації чи початок її ліквідації не можуть бути підставою для відмови у захисті судом права працівника щодо виплати заробітної плати.

Заявник ОСОБА_1 переконаний, що рішення суду по справі №334/401/14-ц повинно було бути виконано органом управління ПАТ «БАНК ФОРУМ» - уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» і в подальшому відповідно до ст. 237 КЗПП України пред`явлено стягнення до винної службової особи, а в разі ускладнення виконання судового рішення з власника.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд постановити ухвалу, якою змінити порядок та спосіб виконання рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 10.10.2014р. по справі №334/401/14-ц в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 16.12.2013р. по 10.10.2014р. в загальній сумі 110898 грн. 90 коп. та 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Ухвалити рішення яким стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 16.12.2013р. по 10.10.2014р. в загальній сумі 110898 грн. 90 коп. та 5000 грн. 00 коп. моральної шкоди. з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надавши суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Разом з тим, інтереси заявника у судовому засіданні представляв ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності від 18.04.2024 року, яка складена ОСОБА_1 та яку він просив засвідчити попереднім складом суду, який розглядав аналогічну заяву.

Суд, перевіривши повноваження ОСОБА_2 встановив, що довіреність складена у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, а представник не є адвокатом, тому, наділяти його процесуальним статусом у суду не має підстав.

Таким чином, керуючись статтями 60, 62, 223, 259 ЦПК України, суд відмовив ОСОБА_2 у допуску до участі в судовому засіданні як представника стягувача ОСОБА_1 та роз`яснено його право перебувати в залі судового засідання виключно як слухач.

Крім того, заявник ОСОБА_1 у своїй заяві просив суд залучити до участі у розгляді даної справи як третіх осіб: Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Д.В. та Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Вказане клопотання суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Інститут третіх осіб, визначений статтями 52, 53 ЦПК України та розрахований на стадію позовного провадження, коли суд безпосередньо вирішує спір про право між позивачем та відповідачем, а рішення у справі може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є сторонами у справі.

Натомість, розгляд заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду є окремою процесуальною стадією (Розділ VI ЦПК України), яка пов`язана виключно з реалізацією вже ухваленого та набравшого законної сили судового рішення від 10.10.2014 року.

Коло учасників при розгляді процесуальних питань, пов`язаних з виконанням рішень, чітко обмежено імперативними нормами закону. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 435 ЦПК України, заява про зміну способу або порядку виконання розглядається судом з повідомленням учасників справи, якими в даному процесі є виключно стягувач та боржник.

Ні Уповноважений ВРУ з прав людини, ні орган державної виконавчої служби (який є лише примусовим виконавцем судового акта) не є учасниками даної цивільної справи, а судове рішення про зміну чи відмову у зміні способу виконання зобов`язань ліквідованого банку жодним чином не може вплинути на їхні суб`єктивні права чи юридичні обов`язки перед сторонами. Отже, за таких обставин, процесуальні підстави для залучення вказаних суб`єктів на стадії виконання судового рішення відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання в цій частині слід відмовити.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судовому засіданні просив долучити до матеріалів справи 334/401/14-ц заперечення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на заяву ОСОБА_1 від 29.09.2026 про зміну порядку та способу виконання судового рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10.10.2014 у справі 334/401/14-ц та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 29.09.2026 про зміну порядку та способу виконання судового рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10.10.2014 у справі 334/401/14-ц у повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої заперечення, представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доводив суду, що ОСОБА_1 в особі представника Олійника В.В. вже звертався до суду із заявою про зміну порядку та способу виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2015 у справі 334/4144/15-ц, і вона вирішена судами по суті постановою Запорізького апеляційного суду від 15.01.2025 у справі 334/4144/15-ц в задоволенні заяви було відмовлено.

Згодом, 04.05.2025 року, ОСОБА_1 знов звернувся до суду з заявою про заміну порядку та способу виконання рішення суду в порядку ст. 129-1 Конституції України та ст. 240-1 КЗПП України з урахуванням виключень в ст. 609 ЦК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 23.09.2025 у справі 334/4144/15-ц повторну заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення задоволено: змінено спосіб та порядок виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2015 у справі 334/4144/15-ц. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 присуджені за рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2015 у справі 334/4144/15-ц середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в сумі 111 445,20 грн.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 26.11.2025 у справі 334/4144/15-ц апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було задоволено. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 23.09.2025 у цій справі скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну порядку та способу виконання рішення Ленінського (нова назва - Дніпровського) районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2015, заінтересовані особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у цій справі відмовлено.

Як вказано в постанові Запорізького апеляційного суду від 26.11.2025 у справі 334/4144/15-ц: При постановленні вищезазначеної оскаржуваної ухвали від 23 вересня 2025 року судом першої інстанції у цій справі не було враховано, що Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не є правонаступником боржника ПАТ «БАНК ФОРУМ». А також зазначено, що задовольнивши заяву ОСОБА_1 від 04.05.2025 року про встановлення або зміну способу і порядку виконання вищезазначеного рішення суду у цій справі та стягнувши з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 присуджені за рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2015 року середній заробіток за час затримки виконання рішення в сумі 111445,20 грн., суд першої інстанції фактично змінив спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України та змінив рішення суду по суті.

Отже, представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наголошував, що ОСОБА_1 , в особі представника Олійника В.В. зловживають своїми правами на звернення до суду з фактично аналогічними заявами, що є неприпустимим у розумінні положень ЦПК України.

Також, представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб просив суд взяти до уваги, що в даному випадку, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є правонаступником ПАТ «БАНК ФОРУМ» та не відповідає за зобов`язаннями неплатоспроможного банку у спірних (трудових) правовідносинах, тому для зміни способу виконання судового рішення відсутні правові підстави.

Підсумовуючи вищевикладене, представник вважає, що подана заява про зміну способу виконання судового рішення є завідомо необґрунтованою, безпідставною. А під даною заявою заявник намагається приховати вирішення питання заміни вибулої сторони, по якому вже неодноразово приймалось рішення Верховним Судом. Звідси, положення ст. 240-1 КЗпП України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин на стадії виконання судового рішення.

Вислухавши пояснення представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи заяви стягувача та заперечення проти неї, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення заяви з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського (нині Дніпровського) районного суду м. Запоріжжя від 10.10.2014 року у справі № 334/401/14-ц позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «БАНК ФОРУМ» було задоволено частково: визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення, поновлено його на роботі, стягнуто з ПАТ «БАНК ФОРУМ» середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 110 898,90 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

Наразі, заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку ст. 435 ЦПК України, в якій просить змінити порядок та спосіб виконання вказаного рішення суду шляхом стягнення зазначених сум не з первісного боржника ПАТ «БАНК ФОРУМ», а безпосередньо з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, посилаючись на приписи ст. 240-1 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією банку.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у постанові від 10 червня 2019 року у справі № 344/11382/16-ц), поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі абсолютної неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Проте, при зміні способу і порядку виконання рішення суду, суд у жодному випадку не може змінювати рішення по суті або змінювати обраний судом спосіб захисту.

Вимога заявника стягнути кошти з ФГВФО замість ПАТ «БАНК ФОРУМ» за своєю правовою суттю є не зміною заходів примусового виконання (як-от заміна стягнення майна на стягнення коштів), а намаганням покласти обов`язок виконання рішення суду на іншого суб`єкта права, який не був відповідачем у справі та щодо якого судом не ухвалювалося рішення про стягнення коштів. Така правова трансформація повністю змінює рішення суду по суті, що прямо суперечить інституту ст. 435 ЦПК України.

Судом встановлено, що 04.07.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення ПАТ «БАНК ФОРУМ» як юридичної особи у зв`язку з його ліквідацією.

Згідно з ч. 5 ст. 104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 609 ЦК України, зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу.

Спеціальним законом, що регулює дані правовідносини, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Норми цього Закону не містять положень про правонаступництво Фонду за зобов`язаннями неплатоспроможних банків, що ліквідуються, які виникають із трудових правовідносин.

Фонд є юридичною особою публічного права, яка виконує виключно специфічні владні та управлінські функції у сфері виведення банків з ринку, і не відповідає власними коштами чи майном за трудовими зобов`язаннями ліквідованого банку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права у цих правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року безпосередньо у даній справі № 334/401/14-ц. Суд касаційної інстанції чітко зазначив, що припинення з 04.07.2019 року повноважень ФГВФО як ліквідатора ПАТ «БАНК ФОРУМ» унеможливлює виплату будь-яких грошових сум вказаним Фондом, а чинним законодавством України не передбачено правонаступництва Фонду у випадку ліквідації банку за зобов`язаннями, що не випливають із договорів банківського вкладу.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зазначені висновки є обов`язковими для суду першої інстанції.

У тексті заяви ОСОБА_1 детально посилається на обставини ліквідаційної процедури ПАТ «БАНК ФОРУМ», зокрема на звіти про виплати та надходження банку, суми накопичених Фондом регулярних зборів, інвестиції в ОВДП, а також стверджує про наявність значних безготівкових коштів на рахунках ФГВФО в Національному банку України, які, на переконання стягувача, дозволяють виплатити присуджені йому суми. На обґрунтування цього заявником заявлено клопотання про дослідження та врахування фінансових показників діяльності Фонду та матеріалів продажу активів банку.

Суд відхиляє зазначені доводи та клопотання заявника як процесуально безпідставні, з огляду на таке.

За змістом статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування на стадії розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення у відповідності до ст. 435 ЦПК України є виключно наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим щодо чинного Боржника (ПАТ «БАНК ФОРУМ»), а також технічна та правова можливість заміни одного заходу примусового виконання іншим в межах встановленого судом способу захисту порушеного права.

Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є боржником у виконавчому провадженні з виконання рішення суду від 10.10.2014 року та не є правонаступником припиненого ПАТ «БАНК ФОРУМ» за трудовими зобов`язаннями, будь-які відомості про наявність чи відсутність грошових коштів на рахунках самого Фонду, порядок та ефективність реалізації Фондом ліквідаційної маси банку, розміри заробітних плат працівників Фонду чи інвестиційна діяльність ФГВФО з придбання ОВДП не входять до предмета доказування у даній справі.

Вказані дані є неналежними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України, оскільки факт наявності чи відсутності фінансових ресурсів у третьої особи (Фонду) за наявності імперативної норми закону про припинення первісного боржника та його зобов`язань (ст. 104, 609 ЦК України) не може слугувати правовою підставою для примусового стягнення з цієї особи коштів у порядку зміни способу виконання рішення.

Суд наголошує, що оцінка законності дій чи бездіяльності службових осіб ФГВФО під час ліквідації банку та розподілу коштів ліквідаційної маси, а також перевірка черговості задоволення вимог кредиторів, на які посилається стягувач, не можуть бути предметом розгляду суду в межах процедури статті 435 ЦПК України, а мають вирішуватися в окремому позовному провадженні за правилами належної підсудності.

З огляду на це, клопотання стягувача в частині дослідження та витребування фінансово-господарських документів щодо діяльності Фонду підлягають відхиленню у зв`язку з їх неналежністю та необґрунтованістю.

Також, суд відхиляє доводи заявника щодо обов`язку Фонду виплатити кошти на підставі ст. 240-1 КЗпП України, оскільки такі висновки є помилковими та базуються на неправильному тлумаченні норм матеріального і процесуального права.

Як зазначено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 року у справі № 334/8020/18 та від 04.11.2020 року у справі № 335/1896/15-ц, положення ст. 240-1 КЗпП України передбачають можливість прийняття рішень про покладання обов`язку виплати заробітної плати на власника або ліквідатора виключно органом, який розглядає трудовий спір по суті, і лише безпосередньо при розгляді такого спору (на стадії позовного провадження).

На стадії ж виконання судового рішення (Розділ VI ЦПК України) суд вирішує виключно процесуальні питання, пов`язані з порядком реалізації вже ухваленого рішення суду, і не наділений повноваженнями вирішувати новий трудовий спір, змінювати склад сторін або стягувати кошти з особи, яка не є делінквентом у первісному спорі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 13.07.2022 року у справі № 335/4806/17 (яка стосується тотожних вимог іншого колишнього працівника до ПАТ «БАНК ФОРУМ»), де суд наголосив: «Задовольнивши заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду та зобов`язавши Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату грошових сум, суд першої інстанції фактично змінив спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України, та змінив рішення суду по суті, вирішивши спір у спосіб, не передбачений законом».

Таким чином, враховуючи, що рішення суду від 10.10.2014 року було ухвалено щодо ПАТ «БАНК ФОРУМ», який наразі ліквідований без правонаступників, а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є боржником за цим виконавчим документом та не несе відповідальності за зобов`язаннями банку, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 12, 13, 258-260, 435 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви стягувача ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10.10.2014 року у цивільній справі № 334/401/14-ц відмовити повністю.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя: Козлова Н. Ю.