Решение № 140819054, 19.10.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30446/25

Провадження № 2/761/3289/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря - Сідого В.Ю.,

від позивача - представник Суєтінова О.О.,

від відповідача - ОСОБА_2, представник ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року КП Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_3 (надалі - первісний відповідач) про стягнення заборгованості.

Позивач просить стягнути з відповідача на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, які надавалися за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.07.2025 відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

30.09.2025 від первісного відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вона є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є споживачем даних послуг та не є власником даної квартири.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.11.2025 клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволено. Витребувано у Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-В) відомості, що підтверджують право власності/користування об`єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 2018 року і по теперішній час.

06.11.2025 від первісного відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.01.2026 витребувано у Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-В) відомості, що підтверджують право власності/користування об`єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 19.01.2026 на адресу суду надійшла витребувана інформація.

Протокольною ухвалою суду від 11.03.2026 відмовлено у клопотанні про витребування у сторони позивача доказів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.04.2026 клопотання представника позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про повернення зі стадії судового розгляду до стадії підготовчого судового розгляду у цивільній справі № 761/30446/25, задоволено.

Постановлено: «Повернутися зі стадії розгляду справи № 761/30446/25 по суті до стадії підготовчого провадження для вирішення питання щодо заміни неналежного відповідача.

Замінити первісного відповідача ОСОБА_3 на належного - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).»

13.05.2026 від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій вона просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за спожиті послуги у загальному розмірі 138132,27 грн.

06.07.2026 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позовні вимоги заявлені особою, в якої відсутнє право вимоги, та додатково зазначає, що стороною позивача не надано договір про надання послуг. Також, вказує, що нарахування здійснені з порушеннями. Крім цього, просить до вказаної заборгованості застосувати строки позовної давності.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.05.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.07.2026 витребувано у позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» копії довіреностей на осіб, які підписали:

-первісну позовну заяву /підписана адвокатом В.Швиденко/;

-уточнену позовну заяву /підписана директором К.Лопатіним/;

-на уповноваження представника представляти інтереси Підприємства, а саме копію довіреності від 14.06.2024 № 14/06/24-23.

31.07.2026 на виконання вимог ухвали суду від 07.07.2026 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 09.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання про проведення судового засідання виключно в залі судових засідань, оскільки дана зала (каб.403) обладнана для проведення судових засідань засобами фіксування судового процесу. Також додатково постановив відмовити у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання, оскільки воно є необгрунтованим.

Протокольною ухвалою суду від 09.09.2026 задоволено заперечення відповідача щодо участі представника позивача в судовому засіданні, а саме не допущено до розгляду справи, оскільки вона не надала документи, на підставі яких вона уповноважена представляти інтереси позивача. При цьому, суд зауважив, що в матеріалах справи наявна заява позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Протокольною ухвалою суду від 09.09.2026 відмовлено у долученні письмових пояснень відповідача.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.09.2026 клопотання відповідача ОСОБА_2 про залишення без розгляду позовної заяви (уточнена редакція) - залишено без задоволення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.10.2026 у задоволенні клопотання відповідача на поновлення строку на подання заяви про зауваження до протоколу судового засідання - відмовлено. Заяву відповідача про зауваження до протоколу судового засідання - залишено без розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.10.2026 повторне клопотання відповідача ОСОБА_2 про залишення без розгляду позовної заяви (уточнена редакція) - залишено без задоволення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.10.2026 заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід судді Саадулаєва А.І. у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - залишено без розгляду на підставі ст. 126 ЦПК України.

В судовому засіданні, яке відбулось 19.10.2026, представник позивача, на стадії судових дебатів, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач та її представник в судовому засіданні, яке відбулось 19.10.2026, на стадії судових дебатів, проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у відзиві, просили застосувати строки позовної давності.

За наслідком розгляду даного процесуального питання, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав судове засідання до 19.10.2026 на 16 год. 30 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.

Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового рішення, учасники справи повідомлялись належним чином.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та наявні у ній письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємному зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва її від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

З 01.05.2019 введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189, відповідно до ч. 1 ст. 12 якого надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

На виконання вимог закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34(5085).

Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року.

Такі договори є договорами приєднання, а отже, може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води свідчить про виконання послуг.

Позивач посилається на те, що відповідач від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовилася, проте своєчасно не сплачувала за спожиті послуги, в результаті чого, за період з 01.05.2018 по 31.05.2025, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 86295,00 грн, яка складається з: заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 37618,43 грн; за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 47301,24 грн.

Крім того, у відповідача існує заборгованість, яка складається з:

1. За період з 01.11.2021 заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1375,33 грн.

Також, позивач, на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - Новий Кредитор), набув право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 28813,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад, залежно від функціонального призначення, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону, споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

За змістом ст. 29 Закону надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року.

Відповідно до пункту 8 Правил послуг надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на підставі типового договору.

В позовній заяві, позивачем зазначено, що в газеті «Хрещатик» за 28.03.2018 опубліковано договір про надання послуг, який відповідає змісту типового договору і є договором приєднання і який може бути укладений шляхом приєднання до нього відповідачів, як споживачів, копію якої додано до матеріалів справи.

Також зазначено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , підключений до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, що надає КП «Київтеплоенерго».

Відповідач від послуг опалення та постачання гарячої води не відмовлялася, від вказаних мереж не відключалася.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі. Якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За змістом ч. 1 ст. 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

З 01.05.2018 позивач надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.

Вказане відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15, яка, відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом.

Судом встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу від 28.04.2006 відповідач ОСОБА_2 набула у власність квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується копією Договору купівлі-продажу від 28.04.2006, тобто є власником даної квартири та споживачем комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .

В порушення вимог закону, відповідач плату за надані послуги не вносить, що привело до виникнення заборгованості.

Як вбачається із наданого розрахунку заборгованості позивачем, загальна сума заборгованості, з урахуванням штрафних санкцій, станом на 31.05.2025 становить:

- сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 37618,43 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 6207,04 грн, 3% річних у розмірі 1502,68 грн;

- заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 у розмірі 47301,24 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 6162,87 грн, 3% річних у розмірі 1464,52 грн, пеня у розмірі 1781,83 грн;

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 28813,20 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 4754,18 грн, 3% річних у розмірі 1150,95 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1375,33 грн;

що разом складає 138132,27 грн.

При зверненні до суду позивач зазначив, що розрахунок заборгованості був здійснений за тарифами, які закріплені в Розпорядженнях КМДА:

- № 700 від 26 квітня 2018 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»;

- № 1294 від 23 липня 2018 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»;

- № 2340 від 22 грудня 2018 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води Комунальному підприємству Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адмінінстарції) «Київтеплоенерго».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.

Згідно з п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до статті 26 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

На підставі постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, поновлено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на комунальні послуги з 31 грудня 2023 року, у випадку прострочення сплати коштів.

Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Щодо тверджень відповідача, що позовна заява (уточнена редакція) підписана особою, яка не має права її підписувати, суд зазначає наступне.

У даній цивільній справі, яка розглядається в порядку загального позовного провадження, представництво може здійснюватися за правилами самопредставництва або представником (адвокатом).

Повноваження саме цих представників підтверджують документи, визначені у частинах першій і четвертій статті 62 ЦПК України.

Наведе узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21) відповідно до якого, починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, потрібно підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

Отже, наявність або відсутність у ЄДР відомостей про право особи вчиняти дії від імені юридичної особи, а також довіреності юридичної особи не підтверджують повноваження діяти за правилами самопредставництва. Такі повноваження підтверджуються законом, статутом, положенням, умовами трудового договору (контракту), посадовою інструкцією.

У справі, що розглядається, позовну заяву (уточнена редакція) від імені та в інтересах Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» підписано директором СП «ЕНЕРГОЗБУТ» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» Костянтином Лопатіним.

До позовної заяви додано копію довіреності від 18.03.2026 № 18/03/26-10 КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», від імені якого діяв директор Бінд Вячеслав Євгенович, який діє на підставі Статуту, уповноважило директора СП «ЕНЕРГОЗБУТ» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» Лопатіна Костянтина Олександровича, який працює на підставі трудового договору (№45-К від 30.04.2018) представляти інтереси Підприємства в усіх органах судової системи незалежно від їх юрисдикцій. У вказаній довіреності зазначено, що вона видана без права передоручення та дійсна з моменту видачі по 31.10.2029 включно.

Отже, Лопатін К.О. як директор СП «ЕНЕРГОЗБУТ» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», який за посадою входить до складу виконавчого органу Підприємства, наділений повноваженнями на самопредставництво інтересів позивача на підставі статуту, положення про директора, та трудового договору (№45-К від 30.04.2018), що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 9901/39/20 (провадження № 11-137заі20), а також в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21), щодо самопредставництва юридичної особи.

Таким чином, враховуючи те, що визначені ст. 62 ЦПК України документи, які підтверджують повноваження Лопатіна К.О., як представника позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», надані до поданої позовної заяви (уточнена редакція), тому позовна заява (уточнена редакція) підписана та подана особою, яка має на те повноваження.

Щодо тверджень відповідача про безпідставність нарахування заборгованості за період до 01.05.2018, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного з ПАТ «Київенерго», прийняв право вимоги щодо заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 28813,20 грн та з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 0,00 грн.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Стороною позивача надано суду додаток № 1 до даного договору, в яких зазначено перелік споживачів право вимоги щодо заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води яких відступлено позивачу, а саме право вимоги до ОСОБА_2 .

Отже, відповідно до договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року позивач не набув право вимоги до відповідача, що є достатньою підставою до відмови в позові щодо вимог, які ґрунтуються на зазначеному договорі.

Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 28813,20 грн позивач не звернув уваги, що жодного доказу наявності такої заборгованості, часу та підстав її виникнення матеріали справи не містять.

В даному випадку відступлення ПАТ «Київенерго» певної суми заборгованості на користь позивача, ніяким чином не підтверджує її наявність та обґрунтованість.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

Суд не приймає до уваги розрахунок заборгованості з постачання теплової енергії в період до 01 травня 2018 року, який зроблено та подано позивачем, оскільки такий розрахунок по суті є лише твердженням позивача, яке не створює для суду обов`язок вважати обставини, зазначені в такому твердженні доведеними. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Подаючи до суду вказаний розрахунок, позивач не звернув уваги, що в період, за який зроблений розрахунок, а саме до 01 травня 2018 року, він не був виконавцем цих послуг.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що розрахунок боргу за надані послуги з постачання теплової енергії за період до 01 травня 2018 року, не може бути зроблений особою, яка ці послуги не надавала, а відтак є неналежним доказом та не може прийматись до уваги.

Разом з тим, будь-якого розрахунку заборгованості за вказані послуги, зробленого особою, яка їх надавала в зазначений період, а саме ПАТ «Київенерго», позивач суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 28813,20 грн є недоведеними та задоволенню не підлягають. Крім цього, оскільки вимога про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних (за спожиті до 01.05.2018 послуги) є похідною, тому і в цій частині також позовні вимоги задоволенню не підлягають. Отже, в цій частині суд погоджується із твердженнями відповідача.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Київського апеляційного суду, викладеними у постановах у справі № 752/10823/25 від 01.07.2026, у справі 759/29306/25 від 01.07.2026.

Крім цього, у відзиві та у судовому засіданні відповідач просила застосувати позовну давність щодо позовних вимог КП «Київтеплоенерго».

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відмовити в позові через пропуск строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог в позові належить відмовити за безпідставністю.

Отже, позовна давність застосовується до обґрунтованого позову.

Відповідно до норм ст. 257, 258 ЦК України встановлено, що загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність щодо вимоги про стягнення неустойки, штрафу, пені, встановлено строком в один рік. Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Додатково п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 визначено, що причини пропуску строку позовної давності є предметом доказування під час судового розгляду й підлягають установленню при ухваленні рішення.

Разом з тим, починаючи з 02.04.2020 (дата набрання чинності Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)», яким Цивільний кодекс України доповнено п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» наступного змісту:

«12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Дане продовження строків позовної давності діяло до 30.06.2023 (дата закінчення карантину (30.06.2023 з 24.00 годин) на підставі постанови Кабміну від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України було продовжено.

Разом з тим, починаючи з 17.03.2022 (дата набрання чинності Законом № 2120 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»), розділ Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 «Прикінцеві та перехідні положення» наступного змісту:

«19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Отже, суд вважає, що підлягають застосуванню строки позовної давності до вимог, які охоплюють період до 02.04.2017.

Крім цього, відповідно до інформації із офіційного інтернет-сайту КМДА, опалювальний сезон 2016/2017 завершився 01.04.2017. Тобто, не підлягають задоволенню нарахування за спожиті послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води за період до 02.04.2017. Таким чином, підлягає стягненню заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення тільки починаючи з листопада 2017 року (після початку опалювального сезону 2017/2018).

Але суд окремо зауважує, що оскільки в стягненні заборгованості за надані послуги до 01.05.2018 позивачу відмовлено - тому стягується заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги тільки за період з 01.05.2018 по 31.05.2025, тобто в даному випадку не підлягає застосуванню строк позовної давності.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем на підтвердження своїх доводів невірності розрахунків заборгованості, у зв`язку із неналежним нарахуванням, не надано до суду контррозрахунку або інших належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, а тому суд відхиляє такі доводи відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, здійснивши перерахунок заборгованості, наданий позивачем, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за період з 01.05.2018 по 31.05.2025 у загальному розмірі 103413,94 грн, а саме:

- сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 37618,43 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 6207,04 грн, 3% річних у розмірі 1502,68 грн;

- заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 у розмірі 47301,24 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 6162,87 грн, 3% річних у розмірі 1464,52 грн, пеня у розмірі 1781,83 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1375,33 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Отже, враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, зважаючи на те, що з боку відповідача не надано суду доказів на підтвердження виконання нею своїх зобов`язань, передбачених законом, по оплаті за послуги централізованого опалення та послуги з постачання гарячої води, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2267 (дві тисячі двісті шістдесят сім) гривень 06 коп.; витрати за надання інформації із БТІ (квитанція) у розмірі 200 (двісті) гривень 12 коп, пропорційно до суми задоволених позовних вимог 74,87%.

Керуючись ст. 259, 265, 268, 273, 280-289, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 103413 (сто три тисячі чотириста тринадцять) гривень 94 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 40538421) судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2267 (дві тисячі двісті шістдесят сім) гривень 06 коп.; витрати за надання інформації із БТІ (квитанція) у розмірі 200 (двісті) гривень 12 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 21.10.2026.

Судд