Решение № 140818983, 05.10.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/35594/24

Провадження № 2/761/1231/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Маковській Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс 7 Україна» про визнання незаконними дій щодо одностороннього розірвання договору (визнання недійсним одностороннього правочину із розірвання договору), визнання правовідносини за договором чинними та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

25.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Фенікс 7 Україна» про визнання незаконними дій щодо одностороннього розірвання договору (визнання недійсним одностороннього правочину із розірвання договору), визнання договору дійсним, визнання правовідносин за договором чинними та стягнення коштів.

Свої вимоги обґрунтовує тим, 30.12.2022 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс 7 Україна» було укладено гіг-контракт №1. Згідно з умовами Контракту та положеннями Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки», Позивач зобов`язувався виконувати роботи у сфері інформатизації, обіймаючи посаду технічного директора, натомість Відповідач зобов`язувався забезпечити належні умови праці, соціальні гарантії та своєчасну виплату винагороди. Протягом усього періоду співпраці (з моменту укладення Контракту до 31 січня 2024 року) розмір щомісячної винагороди Позивача становив 10 000 доларів США (після утримання обов`язкових відрахувань), а з лютого 2024 року його було збільшено до 13 500 доларів США. Позивач сумлінно виконував свої обов`язки, формував команди та реалізовував проєкти, що сприяло підвищенню авторитету компанії у галузі. Жодних офіційних претензій чи зауважень до якості виконаних ним робіт з боку Відповідача за весь час не надходило. Однак 23 липня 2024 року Позивач отримав повідомлення від Відповідача про одностороннє розірвання Контракту з 23 серпня 2024 року. В обґрунтування такого рішення Відповідач послався на пункти 10.4.3, 10.6 та 10.6.1 Контракту. Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони суперечать пункту 10.5 Контракту, яким встановлено вичерпний перелік підстав для односторонньої відмови від договору, жодна з яких у даному випадку не настала. Крім того, позивач зазначає, що Відповідач в односторонньому порядку заблокував Позивачу доступ до корпоративної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_1), не підписав акт приймання-передачі №20 та не виконав фінансові зобов`язання щодо виплати коштів за період, коли контракт незаконно вважався припиненим. Водночас разом із повідомленням про розірвання Контракту Позивачу було нав`язано проєкт листа на адресу іноземної компанії PHOENIX 7 Malta Limited, що свідчить про неправомірність дій Відповідача. Позивач вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій Відповідача щодо односторонньої відмови від Контракту, визнання Контракту дійсним і правовідносин за ним чинними, а також про стягнення заборгованості та коштів у розмірі 54 000,00 доларів США.

Ухвалою від 27.09.2024 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

ТОВ «Фенікс 7 Україна» через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 та обґрунтовує свою правову позицію наступним. Між сторонами було укладено гіг-контракт №1 від 30.12.2022 року, відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки». Контракт є цивільно-правовою угодою, і його умови були добровільно прийняті обома сторонами.Відповідач вважає необґрунтованими твердження ОСОБА_1 , що контракт був укладений без можливості внесення змін. Посилання на те, що умови контракту нібито були нав`язані, суперечать ст. 627 ЦК України, яка гарантує свободу договору.ТОВ «Фенікс 7 Україна» стверджує, що мало повне право на односторонню відмову від гіг-контракту відповідно доп. 10.4.3 контракту, який дозволяє припинити контракт шляхом односторонньої відмови та ч. 3 ст. 18 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», яка прямо передбачає можливість односторонньої відмови резидента Дія City.Аргументи ОСОБА_1 щодо необхідності дотримання підстав, визначених у п. 10.5 контракту, відповідач вважає хибними, оскільки цей пункт регулює окремі випадки дострокового припинення, але не обмежує загального права на відмову, передбаченого п. 10.4.3.Відповідач також звертає увагу, що контракт не містить обмежень щодо права Виконавця ( ОСОБА_1 ) на відмову від нього та п. 10.7 контракту передбачає виключення лише для особливих обставин (вагітність, непрацездатність), і жодна з них у випадку позивача не мала місця. Також ТОВ «Фенікс 7 Україна» зауважує, що повідомлення про розірвання контракту було надіслано ОСОБА_1 23.07.2024 року тобто рівно за 30 календарних днів до запланованої дати припинення, як того вимагає п. 10.6.1 контракту. Надсилання відбулося на офіційну електронну адресу ОСОБА_1 , вказану в контракті. Законодавство або сам контракт не встановлюють спеціальних вимог щодо адреси електронної пошти, з якої має здійснюватись повідомлення. Таким чином, процедура дотримана, а повідомлення є юридично чинним. Відповідач також зазначає, що визнання договору дійсним є можливим виключно у випадках, прямо передбачених законом, зокрема, при порушенні форми правочину, при відсутності нотаріального посвідчення або укладенні договору недієздатною особою тощо. Жодна з таких підстав у даному випадку відсутня. Контракт є чинним цивільно-правовим договором, його недійсність не встановлена законом. Тому вимогу про його "визнання дійсним" відповідач вважає як юридично безпідставною. Також відповідач наголошує про те, що гіг-контракт передбачає безумовне право сторін на його припинення в односторонньому порядку, усі дії щодо розірвання договору були законними, своєчасними та відповідали як умовам контракту, так і законодавству. Відсутні підстави для визнання одностороннього правочину недійсним або для відновлення дії контракту. Вимоги позивача про стягнення грошових коштів є похідними від основної вимоги, яка є необґрунтованою. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому позивач не погоджується з аргументами Відповідача та вважає, що одностороннє розірвання контракту було незаконним, оскільки ТОВ «Фенікс 7 Україна» посилався на п.10.4.3 контракту без дотримання умов, передбачених п.10.5, які передбачають вичерпний перелік підстав для розірвання за ініціативою Замовника. Відповідач штучно розділяє положення договору про припинення, ігноруючи системне тлумачення положень контракту, яке свідчить про те, що одностороння відмова має мати підставу, а не бути безпричинною.Також позивач зазначає, що гіг-контракт це не типовий ЦПД, а спеціальний інструмент із соціальними гарантіями, тому правозастосування має враховувати принцип добросовісності та балансу інтересів сторін, передбачений як у законі, так і в самому контракті. Повідомлення про розірвання, яке було направлене позивачу, не відповідає формальним вимогам, адже воно не містить належного обґрунтування, підпису та ідентифікації відправника, що ставить під сумнів його юридичну силу.Вимога про визнання контракту дійсним спрямована на відновлення правовідносин, незаконно перерваних одностороннім актом, і має превентивний характер, а не стосується нікчемного правочину, як помилково зазначає Відповідач. Позивач просить суд відхилити доводи відзиву та задовольнити позов у повному обсязі.

Позивачем також через систему «Електронний суд» подано клопотання про постановлення ухвали про зобов`язання Відповідача надати відповіді на поставлені відповідно до статті 93 ЦПК України питання у позовній заяві.

Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач вважає відповідь позивача на відзив необґрунтованою та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи й нормам чинного законодавства. Відповідач зазначає, що контракт був добровільно підписаний позивачем. Гіг-контракт є цивільно-правовою угодою, що регулюється ЦК України та Законом «Про стимулювання розвитку цифрової економіки». Позивач особисто погодився з умовами контракту, мав можливість висловити зауваження або відмовитися від підписання. Положення контракту були погоджені сторонами, тому посилання Позивача на «нав`язані умови» є безпідставними. Відповідач також зазначає, що пункт 10.4.3 гіг-контракту передбачає право сторони односторонньо відмовитись від договору. Положення пункту 10.5 передбачає інші, спеціальні підстави розірвання, але не обмежує загального права на відмову, передбаченого в п.10.4.Закон також дозволяє резиденту Дія City (Відповідачу) одностороннє припинення контракту без зазначення причин. Відповідач також зауважує про те, що лист про припинення договору було направлено позивачу за 30 днів до дати розірвання, що відповідає умовам п.10.6.1 контракту.Позивач не заперечує факту отримання повідомлення, тому будь-які претензії щодо форми надсилання є надуманими. Відповідач зауважує також про те, що вимога про визнання контракту дійсним є юридично некоректною. Гіг-контракт не є нікчемним, тому не потребує визнання його дійсним.Такий спосіб захисту можливий лише у випадках, передбачених ЦК України (наприклад, у разі нікчемності правочину).Всі дії відповідача були законними, а доводи Позивача є безпідставними, маніпулятивними та юридично необґрунтованими. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представником позивача надані додаткові письмові пояснення в яких представник позивач наполягає, що розірвання гіг-контракту було здійснено з порушенням умов самого договору та норм законодавства, зокрема, п. 10.5 контракту, який встановлює вичерпний перелік підстав для розірвання з ініціативи Замовника. Відповідач не надав жодного обґрунтування щодо наявності цих підстав. Позивач стверджує, що право на односторонню відмову не є безумовним, оскільки в самому контракті встановлено межі цього права, що є виявом волі сторін, а формальне посилання Відповідача на п. 10.4.3 без врахування контексту і взаємозв`язку з п. 10.5 є зловживанням правом. Позивач наголошує, що дії відповідача суперечать принципам добросовісності, розумності та справедливості, на яких базується цивільне право. Повідомлення про розірвання не підписане кваліфікованим електронним підписом, надіслане з невстановленої адреси, що не передбачена договором та не має підтвердження, що воно дійсно виходило від уповноваженої особи.Позивач просить суд врахувати ці додаткові пояснення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 18.11.2024 закрито підготовче провадження в справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 04.02.2025.

Ухвалою від 18.11.2024 клопотання представника позивача про зобов`язання відповідача надати відповідь на питання в порядку ст. 93 ЦПК було задоволено. Зобов`язано відповідача надати відповіді на поставлені у заяві, сформованій в системі "Електронний суд 25.09.2024р. у відповідності до положень статті 93 ЦПК України.

Відповідачем через систему «Електронний суд» подано заяву свідка з відповідями на поставлені запитання у клопотанні представника позивача, також додані докази відправки поштою заяви Позивачу.

Відповідачем подано через систему «Електронний суд» письмове обґрунтування позиції у справі. Відповідач ТОВ «Фенікс 7 Україна» наполягає, що гіг-контракт із позивачем був цивільно-правовим договором, а не трудовими відносинами. Контракт було припинено правомірно на підставі п.10.4.3, який передбачає односторонню відмову сторони. Повідомлення про припинення було надіслано за 30 днів, як того вимагає п.10.6.1, і отримане позивачем. Підстави, зазначені у п.10.5, не є обов`язковими для застосування у випадку добровільної відмови за п.10.4.3. Тому дії відповідача були законними.

Позивачем до суду подано додаткове письмове пояснення в якому позивач наполягає, що гіг-контракт було розірвано з порушенням умов договору та закону, оскільки відповідач не мав підстав для односторонньої відмови відповідно до п. 10.5 контракту. Повідомлення не відповідало формі та строку, передбаченим договором. Право на безумовну відмову є обмеженим домовленістю сторін, а самі дії відповідача є зловживанням правом. Контракт залишався чинним, а односторонній правочин про його припинення є недійсним.

Розпорядженням Шевченківського районного суду м. Києва №01-08-1557 від 07.05.2026, справу направлено на повторний автоматичний розподіл у зв`язку із тим, що суддю Юзькову О.Л., наказом голови суду від 23.02.2026 №02-04-К-36 відраховано із штату суддів Шевченківського районного суду м.Києва у зв`язку із звільненням у відставку, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19.02.2026 №225/015-26.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2026 головуючим суддею по даній справі визначено суддю Савицького О.А.

Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 33 ЦПК України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою від 08.05.2026 прийнято до свого провадження зазначену цивільну справу та призначено судове засідання.

Ухвалою від 05.10.2026 відмовлено представнику позивача в задоволенні заяви про відвід головуючого судді у справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити їх з підстав викладених у позові та її заявах по суті справи.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку із його безпідставністю, з мотивів викладених у її заявах по суті справи.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, повно та всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 30.12.2022 між ТОВ «Фенікс 7 Україна», юридичною особою, яка є резидентом Дія Сіті відповідно до Наказу Міністерства цифрової трансформації України «Про набуття статусу резидента Дія Сіті» від 08.12.2022р. № ДС169, та ОСОБА_1 було укладено Гіг-контракт №1.Відповідно до умов цього Контракту Виконавець, за завданням Замовника, зобов`язується виконувати роботи у сфері інформатизації, а Замовник зобов`язується оплачувати виконані роботи і забезпечувати Виконавцю належні умови для виконання робіт, а також соціальні гарантії, передбачені розділом V Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки України». Контракт передбачав, що розмір винагороди за гіг-контрактом встановлюється саме за певний період - за 1 місяць. В період з моменту укладення Контракту до 31 січня 2024 року розмір винагороди становив 10 000 доларів США після утримання будь-яких обов`язкових відрахувань, а з лютого 2024 року розмір винагороди було змінено на 13 500 доларів США після утримання будь-яких обов`язкових відрахувань.

23 липня 2024 року позивач отримав повідомлення від відповідача про одностороннє розірвання контракту з 23 серпня 2024 року з посиланням на пункти 10.4.3, 10.6 та 10.6.1 контракту щодо розірвання контракту в односторонньому порядку за 30 днів до запланованої дати. Повідомлення було направлено позивачу директором ТОВ «Фенікс 7 Україна» 23.07.2024 на офіційну електронну адресу Позивача, яка зазначена у контракті. У листі було зазначено, що ТОВ «Фенікс 7 Україна» звертається до Позивача в особі директора Компанії.

У листі від 28.08.2024 Позивач підтвердив факт своєчасного повідомлення про припинення Контракту з ініціативи компанії, проте вважає, що повідомлення про розірвання не відповідає формальним вимогам, не містить належного обґрунтування, підпису та ідентифікації відправника, що ставить під сумнів його юридичну силу.

Позивач вважає припинення контракту неправомірним, що суперечить пункту 10.5 контракту, який встановлює вичерпний перелік підстав для односторонньої відмови. Позивач вказує також, що відповідач не виконав свою фінансову частину зобов`язань, а саме, не виплатив щомісячну винагороду за період, коли контракт вважався припиненим. Вважає, що контракт залишається чинним, а правовідносини між сторонами незмінними.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» гіг-контракт це цивільно-правовий договір, за яким гіг-спеціаліст зобов`язується виконувати роботи та/або надавати послуги відповідно до завдань резидента Дія Сіті як замовника, а резидент Дія Сіті зобов`язується оплачувати виконані роботи та/або надані послуги і забезпечувати гіг-спеціалісту належні умови для виконання робіт та/або надання послуг, а також соціальні гарантії. Отже гіг-контракт є спеціальним видом договору, вимоги та особливості до якого урегульовані у статтях 18-24 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 11.7 Контракту визначено, що цей контракт є повною домовленістю між відповідними сторонами станом на момент підписання цього контракту, і будь-які явні або неявні домовленості, взаємні консультації або пропозиції між відповідними сторонами, а також положення будь-яких відповідних матеріалів, які відрізняються від змісту цього Контракту до моменту підписання цього Контракту, не матимуть силу.

Відповідно до положень ч. 3 ст.18 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» гіг-контракт припиняється за однієї з таких підстав: угода сторін; закінчення строку дії гіг-контракту; одностороння відмова резидента Дія Сіті від гіг-контракту;одностороння відмова гіг-спеціаліста від гіг-контракту; втрата статусу резидента Дія Сіті або підстави, передбачені гіг-контрактом.

Так, розділом 10 контракту визначено строк дії та умови припинення даного контракту, які повністю відповідають положенням Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».

Положення п.10.4 контракту визначають загальний перелік підстав для припинення контракту, серед вказаних підстав зазначено і п.10.4.3, а саме: «контракт припиняється у зв`язку із односторонньою відмовою однієї із Сторін від контракту».

Випадки, які обмежують право односторонньої відмови Замовника від контракту відповідно до п.10.4.3 передбачені п.10.7 контракту: «забороняється одностороння відмова Замовника від контракту відповідно до п. 10.4.3. у період вагітності Виконавця та протягом перерви у виконанні робіт у зв`язку з вагітністю та пологами. Забороняється одностороння відмова Замовника від контракту у період тимчасової непрацездатності Виконавця, крім випадку тимчасової непрацездатності, що безперервно триває більше одного місяця».

Позивач зазначає, що розірвання контракту є незаконним, адже Відповідач, не мав підстав для припинення контракту за власною ініціативою.

Суд зауважує, що контракт передбачає у п.10.4.3 безумовне право сторін на односторонню відмову. Це право прямо закріплено у ч.3 ст. 18 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», який має спеціальний характер.

З огляду на наведене, суд вважає доводи позивача про обов`язковість застосування п.10.5 помилковими, оскільки положення п.10.4 і п.10.5 контракту є самостійними і не взаємозалежними.Також відповідно до п.10.6.1 контракту, сторони мають повідомити про розірвання контракту попередивши письмово або в електронній формі одна одну за 30 днів, що і було зроблено відповідачем: на офіційну електронну адресу позивача, яка зазначена у контракті, було надіслано повідомлення про припинення Контракту. У листі було зазначено, що ТОВ «Фенікс 7 Україна» звертається до позивача як директор Компанії.

З матеріалів справи, судом встановлено, що у листі від 28.08.2024 позивач самостійно підтвердив факт своєчасного повідомлення про припинення контракту з ініціативи компанії. Проте позивач вважає, що повідомлення про розірвання не відповідає формальним вимогам, адже воно не містить належного обґрунтування, підпису та ідентифікації відправника, що ставить під сумнів його юридичну силу.

Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» дозволяє електронну форму без КЕП, якщо сторони в договорі погодили спосіб електронної комунікації (e-mail). Також положення контракту п.11.8 розрізняють електронну форму укладення контракту (за потреби - з накладенням КЕП на сам договір) та операційні повідомлення сторін (у т.ч. про відмову), які можуть надсилатися електронною поштою без додаткових формальностей, із чітким правилом фікції вручення. Вимога про КЕП стосується підписання договору/змін у електронній формі, але не стосується звичайного повідомлення електронною поштою, якщо інше прямо не передбачено договором. Натомість положення контракту прямо допускає e-mail як належний канал, без вимоги про КЕП та встановлює момент отримання.

Суд зазначає, що направлення стороною, яка відмовляється від договору, реалізовує своє право на розірвання договору в односторонньому порядку, повідомлення другій стороні щодо односторонньої відмови від зобов`язання, розірвання договору в односторонньому порядку, у тих випадках, де такі односторонні правочини допускаються згідно вимог законодавства або умов договору, відповідає звичайній діловій практиці, є добросовісною та розумною поведінкою та враховує інтереси другої сторони, яка отримує відповідне повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку.

Сама суть завчасного повідомлення про припинення контракту у зв`язку із односторонньою відмовою однієї зі сторін полягає в тому, щоб інша сторона контракту мала достатньо часу для того, щоб знайти іншого виконавця робіт, або знайти іншого замовника для цих робіт.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач своєчасно, з дотриманням умов Контракту та вимог чинного законодавства, шляхом направлення повідомлення на електронну пошту, повідомив Позивача про припинення Контракту.

Суд при вирішенні справи бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain» (1988) наголосив на важливості принципу передбачуваності правових наслідків дій сторін. У даному випадку Відповідач, відповідно до передбачених контрактом положень, реалізував право на одностороннє припинення контракту, попередньо повідомивши Позивача.

Суд також бере до уваги підхід ЄСПЛ у справі «Mihгie? v. Romania»(2020), де визнано, що втручання у договірні відносини може вважатись правомірним за умови, якщо сторони були попереджені та діяли добросовісно.

Позивач також зазначає про те, що в межах укладеного гіг-контракту № 1 від 30 грудня 2022 року мав щомісячну оплату, приймав участь у внутрішніх нарадах, що притаманно трудовим відносинам.

Разом з тим, вказані обставини характерні до будь-якого контракту на ІТ-послуги, крім того положення п.1.1, п.2.1 контракту вказують на гнучкий характер послуг.

Між сторонами був укладений саме гіг-контракт, передбачений положеннями Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки», спеціального нормативного акту, що має перевагу над загальними нормами трудового законодавства. Відповідно до ст. 2 цього Закону, дія Кодексу законів про працю України на гіг-контракти не поширюється. Такий договір є цивільно-правовим, а не трудовим, і підпорядковується нормам цивільного, а не трудового права.

Цивільно-правова природа гіг-контракту підтверджується його умовами: винагорода за результат, право на самостійне визначення графіка роботи, відсутність внутрішнього підпорядкування, можливість одностороннього припинення договору. Позивач був не працівником, а був виконавцем за цивільно-правовим договором. Винагорода нараховувалася лише за результатами виконаної роботи (ст. 19 згаданого Закону), а не за часом перебування у трудових відносинах.

Отже, у Відповідача не було обов`язку забезпечувати Позивача роботою безперервно, як це відбувається у трудових відносинах.

Суд також враховує практику ЄСПЛ, зокрема, Rizza v. Italy, № 8153/04: ЄСПЛ наголосив, що для віднесення відносин до трудових мають бути наявні ознаки підпорядкування, обов`язковості виконання вказівок, встановленого графіку, що у цій справі відсутнє.

У справі Bгrbulescu v. Romania [GC], № 61496/08, суд визнав пріоритет свободи договірних відносин у сфері цивільного права, якщо сторони діяли в рамках законодавства та були обізнані із наслідками договору.

Відтак, суд робить висновок про те, що відсутні правові підстави вважати, що між сторонами існували трудові відносини.

Стосовно твердження позивача що контракт втратив чинність незаконно і він залишається дійсним, суд зазначає наступне.

Частинами 1-2 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів настільки, на скільки це можливо.

Законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.Під порушенням, зокрема, слід розуміти такий етап суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. Водночас, в теорії виокремлюють матеріальний і процесуальний аспекти захисту цивільних прав та інтересів.Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна право відношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд зауважує, що спосіб захисту, як визнання договору дійсним може бути застосований судом виключно в окремо визначених цивільним законодавством випадках. Зокрема, за правилами частини другої статті 215 ЦК України у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Позивач звернувся до суду з вимогою визнати дійсним гіг-контракт №1 від 30 грудня 2022 року, який укладено добровільно, на умовах, погоджених сторонами. Контракт не має ознак нікчемності, оскільки його недійсність законом не встановлена та обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом чи договором. З урахуванням викладеного, позовна вимога про визнання договору чинним не підлягає задоволенню, оскільки він був чинним на момент припинення. У відповідності до ст. 215 ЦК України, визнання дійсності договору стосується нікчемних правочинів, чого у цій справі не встановлено, а отже правові підстави для відновлення правовідносин відсутні.

Позивачем не доведено порушення прав, яке б дало підставу для поновлення правовідносин.

Суд також звертає увагу на те, що сам факт припинення контракту не є порушенням прав, якщо це зроблено відповідно до умов договору та закону.

Позивач у своїх вимогах просить стягнути з відповідача щомісячну суму винагороди за 4 місяці в розмірі 54000 доларів США.

Суд звертає увагу на те, що положення ст. 22 ЦК вимагають доведення факту збитків та причинного зв`язку.

За положеннями ст. 12 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст.81 ЦПК України).

Суд зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів факту наявності у Відповідача заборгованості або шкоди. В контракті відсутні положення, які б передбачали безумовне зобов`язання відповідача виплатити зазначену суму після припинення договору. Відповідно до умов гіг-контракту, зокрема п. 4.2 та 6.1, винагорода нараховується виключно за фактично виконані завдання за відповідними актами прийому-передачі.

Позивач не надав жодного акту або іншого первинного документа, що підтверджує надання послуг у сумі 54000 доларів США або непогашення такої суми. Також відсутні письмові вимоги до відповідача щодо сплати конкретної заборгованості в період дії контракту чи після його припинення.

На підставі ст. 81 ЦПК України, саме на Позивача покладено обов`язок доведення фактів, на яких ґрунтується позов. У зв`язку з невиконанням цього обов`язку, суд вважає вимоги про стягнення 54000 доларів США безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку, що Відповідач правомірно реалізував своє право на односторонню відмову від гіг-контракту відповідно до закону та контракту, а доводи Позивача зводяться до суб`єктивного тлумачення умов договору та не підтверджені належними та допустимими доказами, як цього вимагають положення ст. 76, 81 ЦПК України, у зв`язку з чим, суд відмовляє у задоволенні позову.

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс 7 Україна» про визнання незаконними дій щодо одностороннього розірвання договору (визнання недійсним одностороннього правочину із розірвання договору), визнання правовідносини за договором чинними та стягнення коштів.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: