Постановление суда № 140818848, 21.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16520/26

1-кп/522/3144/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за № 62026150020002809 від 12.08.2026 стосовно ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 127, ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 146 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть питання, що вирішується.

На розгляді Приморського районного суду м. Одеса на стадії підготовчого судового розгляду перебуває кримінальне провадження за № 62026150020002809 від 12.08.2026 стосовно ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 127, ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 146 КК України.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 26.08.2026 року продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 24.10.2026 року, включно, без визначення розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи те, що до суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у судовому засіданні суд поставив на обговорення учасників судового провадження питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

ІІ. Позиція і клопотання учасників судового провадження.

1. Клопотання прокурора.

До початку судового засідання прокурор подав суду письмове клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.

Клопотання мотивовано тим, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі. Ризики, передбачені п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України. Більш м`які запобіжні заходи, на погляд прокурора, не забезпечать належної поведінки обвинуваченого, а також обставини, які слугували підставою для обрання та продовження зазначеного запобіжного заходу на стадії досудового розслідування, на цей час не відпали та продовжують існувати. Також прокурор наголошував перед судом на необхідності утримання ОСОБА_5 в умовах гауптвахти № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2

2. Позиція сторін щодо заявленого клопотання.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, просив суд його задовольнити.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 подала письмові заперечення на клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у яких зазначила, що стороною обвинувачення не доведено наявності достатніх підстав для подальшого тримання ОСОБА_5 під вартою. Звернула увагу на необхідність перевірки дотримання строків подання клопотання та належного вручення його копії обвинуваченому з усіма доданими матеріалами. Вказала, що посилання прокурора на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та можливе покарання не є достатніми для підтвердження ризиків переховування, незаконного впливу на потерпілих і свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення. Наголосила на наявності в обвинуваченого постійного місця проживання, соціальних зв`язків, відсутності судимостей, а також позитивної службової характеристики. Вважала, що прокурором не доведено неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту з покладенням відповідних процесуальних обов`язків. У разі продовження тримання під вартою просила визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та заперечувала проти переведення обвинуваченого з ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на гауптвахту № ІНФОРМАЦІЯ_3 через відсутність належних відомостей про умови та можливість його утримання. З огляду на викладене просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора, а в разі необхідності застосування запобіжного заходу обрати цілодобовий домашній арешт за місцем проживання обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав захисника.

ІІІ. Положення закону, яким керувався суд

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

ІV. Висновки та мотиви суду.

Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши надане клопотання прокурора та заперечення захисника, суд приходить до висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, оскільки, на думку суду, продовжують існувати ризики, передбачені п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, ступінь яких не зменшився, та інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, виходячи з наступного.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в цьому випадку, суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 177, ст. 197 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду.

При вирішенні питання про доцільність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує також, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, репутацію обвинуваченого, ризик повторення чи продовження ним протиправної поведінки.

ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 127, ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 146 КК України, санкція ч. 3 ст. 127 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, та відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України вказаний злочин віднесений до категорії особливо тяжких злочинів.

Також, при вирішенні питання, суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст.178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого ОСОБА_5 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; дані про особу, судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання указаного обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його стан здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення. Вказане вище указане в своїй сукупності, свідчить про наявність ризиків, які були підставами для продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вище зазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для продовження запобіжного заходу щодо указаного обвинуваченого у вигляді тримання під варту, на даному етапі провадження не зменшились.

Пункт 5 ч.1 ст.177 КПК встановлює вид запобіжного заходу - тримання під вартою.

Застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту неможливе, оскільки існують зазначені ризики.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд не встановив.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні , щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи приписи частини 4 статті 183 КПК України, Суд не вбачає підстав для визначення розміру застави, враховуючи обставини кримінального провадження.

Водночас суд не знаходить правових підстав для задоволення клопотання прокурора в частині утримання ОСОБА_5 в умовах гауптвахти № НОМЕР_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 положень статей 183, 194, 196, 197 Кримінального процесуального кодексу України свідчить про те, що кримінальним процесуальним законодавством не передбачено повноважень суду визначати конкретну установу попереднього ув`язнення, у якій має утримуватися особа, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Питання визначення місця тримання особи під вартою належить до сфери виконання судового рішення та регулюється нормами спеціального законодавства у тому числі Законом України «Про попереднє ув`язнення» та іншими підзаконними нормативно-правовими актами, а відтак наразі не належить до компетенції суду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що він позбавлений можливості вирішувати питання щодо утримання ОСОБА_5 в умовах гауптвахти № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим у цій частині клопотання прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.27, 177, 178, 182, 183, 197, 371, 372, 376, 392, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк, що не може перевищувати 60 днів, тобто до 19 грудня 2026 року включно.

Розмір застави обвинуваченому ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 не визначати.

Строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 60 днів і обчислюється з моменту винесення ухвали суду, тобто з 21.10.2026 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1