Решение № 140818030, 20.10.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа №133/4834/25

20.10.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дем`янової Ж.М.,

секретаря судових засідань Лакійчук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятин заочний розгляд цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.08.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 347148054 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором XMCY-7655. За умовами кредитного договору відповідачу було надано кредит у сумі 9 000,00 грн.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Перед укладенням договору відповідач зареєструвалася на офіційному сайті первісного кредитора, створила особистий кабінет, заповнила та подала заявку на отримання кредиту, пройшла процедуру верифікації, ознайомилася з умовами кредитування та підтвердила свою згоду шляхом підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, отриманим на номер телефону, зазначений у заявці.

Первісний кредитор, за твердженням позивача, належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та перерахував відповідачу кредитні кошти у сумі 9 000,00 грн через банк-провайдер. Факт надання кредитних коштів, на думку позивача, підтверджується платіжним дорученням № 41d58964-3c62-4f2b-9afd-9eabcf607cca, довідкою та письмовими поясненнями первісного кредитора.

Позивач зазначає, що право вимоги за кредитним договором неодноразово відступалося. Так, 30.12.2024 між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/15. На виконання цього договору сторонами підписано Реєстр прав вимоги від 30.12.2024, за яким до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Надалі, 28.05.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 28/0525-01. На виконання цього договору підписано Реєстр прав вимоги № 1 від 28.05.2025, за яким право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

У подальшому, 16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 16/07/25-Е. Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 16.07.2025 та Акта прийому-передачі Реєстру боржників право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача. Згідно з Реєстром боржників до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 15 504,70 грн.

Позивач зазначає, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» не здійснювали нарахувань за кредитним договором, а відповідач не здійснювала погашення заборгованості та не виконала своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту і сплати процентів.

За твердженням позивача, станом на день подання позовної заяви загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 347148054 від 23.08.2024 становить 15 504,70 грн, з яких 10 339,87 грн заборгованість за тілом кредиту та 5 164,83 грн заборгованість за несплаченими процентами. Заборгованість за штрафними санкціями, пенею та штрафами відсутня.

Позивач також зазначає, що з метою підтвердження факту належності відповідачу платіжної картки, перерахування кредитних коштів та їх зарахування на картковий рахунок відповідача адвокатом було направлено адвокатський запит до банку-емітента, однак відповідь на нього отримана не була. У зв`язку з цим позивач просить суд витребувати відповідні докази в порядку статті 84 ЦПК України.

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 15 504,70 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.

Представник позивача просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відомості щодо подання відповідачем відзиву на позов, її позиції щодо заявлених позовних вимог, а також причин неявки у наданому позовному матеріалі відсутні.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 11.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті справи.

Крім того, зазначеною ухвалою витребувано докази у банку-емітента АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», необхідні для встановлення обставин щодо належності відповідачу платіжної картки та перерахування на неї кредитних коштів.

Заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, не заперечує, щодо винесення заочного рішення.

Враховуючи, що точне місце реєстрації відповідача встановити не вдалося, судовий виклик відповідача здійснено шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебпорталі судової влади України.

Відповідне оголошення про виклик відповідача до суду було розміщено на офіційному вебпорталі судової влади України, у зв`язку з чим відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у порядку, передбаченому ЦПК України.

До того ж на його адресу вказану у позовній заяві направлявся рекомендований лист з повідомленням, який повернувся не врученим з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою».

На виконання ухвали до суду надійшла відповідь АТ КБ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», відповідно до якої банк підтвердив, що платіжну картку, зазначену в ухвалі суду, емітовано на ім`я відповідача, а також надав інформацію про зарахування на зазначений картковий рахунок грошових коштів, перерахованих за кредитним договором.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення по справі не відкладаючи її розгляду.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності та вирішуючи питання, чи підлягає позов задоволенню, суд ураховує таке.

Судом встановлено, що 23.08.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 347148054 у формі електронного документа, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором XMCY-7655, що підтверджується копією кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням кредитного договору відповідач самостійно за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт первісного кредитора, зареєструвалася на ньому, створила особистий кабінет, заповнила та подала заявку на отримання кредиту, пройшла належну перевірку та верифікацію, ознайомилася з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору та Правилами надання грошових коштів у позику. Після отримання на зазначений у заявці номер телефону персонального одноразового ідентифікатора відповідач використала його для підписання кредитного договору та надала акцепт на пропозицію первісного кредитора.

Кредитний договір укладено відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», а електронний підпис одноразовим ідентифікатором використано як спосіб підписання електронного правочину. Первісний кредитор після підписання договору направив на електронну адресу відповідача повідомлення про успішне його підписання та примірник електронного кредитного договору.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у передбаченому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти у сумі 9 000,00 грн шляхом перерахування через банк-провайдер, що підтверджується платіжним дорученням, довідкою та письмовими поясненнями первісного кредитора, долученими до матеріалів справи.

З метою підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів позивачем також заявлено клопотання про витребування первинних бухгалтерських документів та інших відомостей щодо належності платіжної картки відповідачу, факту перерахування кредитних коштів та їх зарахування на картковий рахунок відповідача. При цьому позивач зазначив, що адвокатський запит, направлений до банку-емітента карткового рахунку відповідача, залишився без відповіді.

Судом встановлено, що 30.12.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/15. На виконання зазначеного договору сторонами підписано Реєстр прав вимоги від 30.12.2024, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 347148054, що підтверджується витягом із Реєстру прав вимоги та іншими документами, долученими до матеріалів справи.

Надалі, 28.05.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 28/0525-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 28.05.2025 право грошової вимоги до відповідача за спірним кредитним договором перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», що підтверджується витягом із відповідного реєстру та платіжною інструкцією.

У подальшому, 16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 16/07/25-Е. Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 16.07.2025 та Акта прийому-передачі Реєстру боржників право грошової вимоги за кредитним договором № 347148054 перейшло до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС». Згідно з Реєстром боржників до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 15 504,70 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується послідовний перехід права вимоги за спірним кредитним договором від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від останнього до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та в подальшому до ТОВ «ФК «ЕЙС». Відповідні переходи права вимоги підтверджуються договорами факторингу, Реєстрами прав вимоги, Реєстром боржників, Актом прийому-передачі Реєстру боржників та іншими документами, долученими до матеріалів справи.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунки заборгованості, підготовлені первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» за відповідні періоди перебування права вимоги у зазначених кредиторів, а також виписку з особового рахунку за період з 16.07.2025 по 01.11.2025. Позивач зазначає, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» нарахувань за кредитним договором не здійснювали.

Із зазначених документів судом встановлено, що станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача за кредитним договором № 347148054 від 23.08.2024 становить 15 504,70 грн, з яких:

- 10 339,87 грн заборгованість за тілом кредиту;

- 5 164,83 грн заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Заборгованість за штрафними санкціями, пенею та штрафами відсутня.

Судом також встановлено, що після переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та надалі до ТОВ «ФК «ЕЙС» відповідач погашення заборгованості за кредитним договором не здійснювала, а станом на дату подання позову на рахунки позивача платежі в рахунок погашення заборгованості не надходили.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, які ґрунтуються на укладеному в електронній формі кредитному договорі, виконанні первісним кредитором обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів, послідовному переході права грошової вимоги до позивача на підставі договорів факторингу та невиконанні відповідачем договірних зобов`язань щодо повернення кредиту і сплати процентів, у зв`язку з чим, за розрахунком позивача, утворилася заборгованість у розмірі 15 504,70 грн, яка є предметом даного спору.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В силу пункту 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а тому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, у свою чергу, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 23.08.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 347148054 в електронній формі, на виконання якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 9 000,00 грн. Відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Право вимоги за кредитним договором у подальшому на підставі договорів факторингу перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», яке просить стягнути з відповідача 15 504,70 грн заборгованості.

Дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо укладення кредитного договору, фактичного надання відповідачу кредитних коштів, переходу права вимоги до позивача та наявності заборгованості знайшли своє підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами.

Судом встановлено, що кредитний договір № 347148054 від 23.08.2024 укладено між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем в електронній формі. Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора XMCY-7655.

З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням кредитного договору відповідач зареєструвалася на офіційному сайті первісного кредитора, створила особистий кабінет позичальника, заповнила та подала заявку на отримання кредиту, зазначивши свої персональні дані, пройшла процедуру верифікації, ознайомилася з умовами кредитування, офертою та правилами надання грошових коштів у кредит, після чого отримала на зазначений нею номер телефону одноразовий ідентифікатор та використала його для підписання кредитного договору.

Відповідно до статей 205, 207, 627, 638 ЦК України сторони є вільними у виборі форми правочину та визначенні його умов, а правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі та підписаний у передбаченому законом порядку, є належною формою волевиявлення сторін.

За змістом статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а підписання такого договору може здійснюватися, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений та підписаний у визначеному законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, кредитний договір № 347148054 від 23.08.2024 укладений у належній формі, а його умови щодо суми кредиту, строку користування кредитними коштами, порядку їх повернення та сплати процентів були погоджені сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Сам факт укладення кредитного договору не є достатнім підтвердженням фактичного надання кредитних коштів, у зв`язку з чим суд перевірив доведеність цієї обставини.

З наданих позивачем доказів вбачається, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти у сумі 9 000,00 грн шляхом перерахування через банк-провайдер, що підтверджується платіжним дорученням, довідкою та письмовими поясненнями первісного кредитора, долученими до матеріалів справи.

Таким чином, сукупність наданих доказів підтверджує фактичне виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає, що відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Судом встановлено, що 30.12.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/15. На виконання цього договору сторонами підписано Реєстр прав вимоги № Б/Н від 30.12.2024, відповідно до якого право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 347148054 перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

У подальшому, 28.05.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 28/0525-01. На виконання цього договору сторонами підписано Реєстр прав вимоги № 1 від 28.05.2025, відповідно до якого право вимоги до відповідача за спірним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС».

Надалі, 16.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 16/07/25-Е. Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 16.07.2025 та акта прийому-передачі Реєстру боржників № 1 від 16.07.2025 право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 347148054 перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС» у загальному розмірі 15 504,70 грн.

Таким чином, наданими суду договорами факторингу, реєстрами прав вимоги, реєстром боржників, актом прийому-передачі реєстру боржників та іншими документами підтверджується безперервний ланцюг переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача.

Доказів недійсності зазначених договорів факторингу, реєстрів прав вимоги, реєстру боржників чи акта прийому-передачі суду не надано. Відтак ТОВ «ФК «ЕЙС» є належним кредитором у спірних правовідносинах та має право вимагати від відповідача виконання зобов`язань за кредитним договором.

Перевіряючи доводи позивача щодо наявності та розміру заборгованості, суд виходить із того, що позивачем подано розрахунки заборгованості, виписку з особового рахунку, документи щодо руху заборгованості, витяги з реєстрів прав вимоги та інші документи, які підтверджують склад заборгованості.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на дату звернення до суду загальна сума заборгованості відповідача становить 15 504,70 грн, з яких 10 339,87 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 164,83 грн заборгованість за процентами за користування кредитом. Заборгованість за штрафними санкціями позивачем не заявляється.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За правилами статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, а статтею 1048 ЦК України встановлено право позикодавця на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач, отримавши кредитні кошти та погодившись з умовами кредитного договору, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, кредитні кошти у встановлений договором строк не повернула та проценти за користування кредитом не сплатила в повному обсязі.

Матеріали справи не містять доказів повного або часткового погашення відповідачем заборгованості, які б спростовували наданий позивачем розрахунок. Відповідачем також не подано власного контррозрахунку заборгованості та не наведено конкретних обставин, які б свідчили про неправильність визначення позивачем її розміру.

Не надано відповідачем і доказів недійсності кредитного договору, припинення зобов`язання, його належного виконання чи інших обставин, які відповідно до закону могли б бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо повідомлення відповідача про відступлення права вимоги суд зазначає, що відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Неповідомлення боржника про таку заміну саме по собі не припиняє його обов`язку виконати зобов`язання, а відповідно до статті 1082 ЦК України впливає лише на належного отримувача платежу до моменту повідомлення про відступлення права вимоги.

Таким чином, відсутність доказів повідомлення відповідача про зміну кредитора не звільняє її від обов`язку виконати основне грошове зобов`язання.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статей 7681, 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, на підставі їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд вважає доведеними факт укладення кредитного договору № 347148054 від 23.08.2024, факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 9 000,00 грн, факт неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, а також належний перехід права вимоги за спірним кредитним договором до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Разом із тим, вирішуючи питання про стягнення заявленої суми заборгованості, суд має перевірити не лише арифметичну правильність розрахунку, а й правомірність нарахування кожної його складової, зокрема процентів, з урахуванням умов кредитного договору, періоду їх нарахування та вимог чинного законодавства.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що між первісним кредитором та відповідачем виникли належні договірні кредитні правовідносини, первісний кредитор виконав свій обов`язок щодо надання кредитних коштів, а відповідач не виконала свого обов`язку щодо їх повернення та сплати передбачених договором платежів.

Отже, право вимоги за кредитним договором належить позивачу, а у відповідача існує невиконане грошове зобов`язання.

Враховуючи викладене, за відсутності доказів належного виконання відповідачем зобов`язань, а також доказів, які б спростовували факт отримання кредитних коштів, перехід права вимоги чи розмір заборгованості, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 347148054 від 23.08.2024 у заявленому розмірі 15 504,70 грн.

Розподіл судових витрату справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, на підтвердження понесення яких надано відповідні докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Керуючись статтями 11, 16, 205, 207, 509, 512516, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1082 ЦК України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 259, 263265, 274 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 347148054 від 23.08.2024 у розмірі 15 504 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот чотири) гривні 70 копійок, з яких: 10 339,87 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 164,83 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним Кодексом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956, адреса: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА