Постановление суда № 140816545, 21.10.2026, Чернівецький районний суд Вінницької області

21.10.2026

Справа №146/140/26

Провадження по справі №1-кп/150/41/26

УХВАЛА

21 жовтня 2026 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої: слідчої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 (дистанційно).,

обвинуваченої ОСОБА_4 (дистанційно).,

захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву про відвід прокурора ОСОБА_6 в межах розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 05.03.2025 за №42022022310000046 від 04 жовтня 2022 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженки с. Іванівка, Уманського району Черкаської області українки, громадянки України, освіта вища, одруженої, не працююча, спеціальних статусів не має, зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судима

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебувають матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, підготовче судове засідання у якому призначено на 11 год. 00 хв. 21.10.2026 в приміщенні Чернівецького районного суду Вінницької області.

Захисником обвинуваченої ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_5 через електронний кабінет підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» скеровано заяву про відвід прокурора ОСОБА_3 в межах вище вказаного кримінального провадження, яка обґрунтована наступними обставинами.

Як зазначається адвокатом ОСОБА_5 прокурор ОСОБА_7 ще на стадії досудового розслідування, будучи процесуальним керівником, продовжуючи строки досудового розслідування у кримінальному провадженні не забезпечив дотримання вимог законності, та незважаючи на відсутність доказів ознайомлення сторони захисту, як захисника так і підозрюваної, з відповідним клопотанням слідчого,- все одно ухвалив процесуальне рішення про продовження строків досудового розслідування до трьох місяців. В такий спосіб сторона захисту не лише була позбавлена відомостей про обставини та підстави продовження строків досудового розслідування, а й не змогла подати свої заперечення на таке, що на думку ОСОБА_5 є грубим, умисним та очевидним порушенням вимог ст.295 КПК України.

Окрім того, ОСОБА_5 вказує на те, що прокурор протиправно звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 , під час дії раніше вже обраного запобіжного заходу.

Слід звернути увагу, що виходячи зі змісту пред`явленого обвинувачення та матеріалів кримінального провадження, вчинення кримінальних правопорушень було майже два роки тому. В той же час, ОСОБА_4 вручена підозра ще 12.10.23 (майже шість місяців тому).

Однак, як стверджує адвокат ОСОБА_5 а ні в період до 12.10.23, а ні після вручення підозри, ОСОБА_4 від слідства не переховувалася, прибувала за кожним викликом слідчого, прокурора та суду. Крім того слідчий послався на те, що у ОСОБА_4 наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 виданий 27.10.2017 року, органом 0532, який дійсний до 27.10.2027 року, що є обставиною, що остання може виїхати за кордон з метою подальшого переховування від органів досудового розслідування, суду та таким чином уникнути кримінальної відповідальності.

Адвокат ОСОБА_5 зауважує, що вказаний ризик ґрунтується на припущеннях сторони обвинувачення, жодного підтвердження того, що ОСОБА_4 намагалася перетнути державний кордон України суду не надала. Окрім того, ОСОБА_5 посилається на те, що ОСОБА_4 неодноразово повідомляла слідчого і прокурора про те, що вищезгаданий паспорт у неї відсутній, оскільки був втрачений, тому вона не має об`єктивної можливості його здати.

Адвокат ОСОБА_5 вважає, що само по собі звернення прокурора з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в період дії запобіжного заходу обраного Вінницьким апеляційним судом Вінницької області від 28 листопада 2023 року у виді застави - є абсурдним та протизаконним.

В підготовчому судовому засіданні адвокатом ОСОБА_5 підтримано подане нею клопотання про відвід прокурора ОСОБА_3 . За цих підстав просить відвести прокурора Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 від участі у кримінальному провадженні №42022022310000046.

Інші учасники кримінального провадження заперечували проти задоволення відводу прокурора ОСОБА_3 , заявленого адвокатом ОСОБА_5 .

Дослідивши та оцінивши всі обставини справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_5 про відвід прокурора ОСОБА_3 з таких підстав.

Із документів, доданих адвокатом ОСОБА_5 до заяви про відвід прокурора ОСОБА_3 встановлено наступне.

Як вбачається із ухвали слідчого судді Томашпільського Районного суду Вінницької області від 10.11.2023 (справа №146/1726/23) клопотання слідчого СВ ВП №2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8 погоджене прокурором Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки с. Іванівка, Уманського району, Черкаської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , задоволено частково. Застосовано щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.3 ст.191 КК України запобіжний захід у вигляді застави в сумі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень. Покладено на підозрювану ОСОБА_4 наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України до Державної міграційної служби. Визначені обов`язки покладено на ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування - до 12 грудня 2023 року, включно.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10.11.2026 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваної ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалу слідчого судді Томашпільського районного суду Вінницької області від 10.11.2023 про застосування запобіжного заходу у виді застави в сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб щодо ОСОБА_4 скасовано, а клопотання слідчого задоволено частково. Застосовано щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді застави в сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 107360 гривень. Покладено на підозрювану ОСОБА_4 наступні процесуальні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України до Державної міграційної служби. Визначені обов`язки покладено на ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування до 12 грудня 2023 року включно.

Згідно ухвали Томашпільського районного суду Вінницької області від 05.03.2024 клопотання прокурора Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , задоволено частково та призначено останній запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби, терміном на 60 (шістдесят) днів, а саме по 3 травня 2024 року включно.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11.03.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 5 березня 2024 року, якою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічну пору доби.

Як вбачається з матеріалів справи, процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42022022310000046 від 04.10.2022 відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, здійснюється Тульчинською окружною прокуратурою.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом. Об`єктивний критерій безсторонності полягає у тому, щоб встановити, чи існували при розгляді справи факти, які ставлять під сумнів незалежність суддів. Суб`єктивним критерієм є безсторонність, тобто відсутність упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи.

Вище наведені обставини свідчать про те, що прокурор Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 , здійснюючи процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42022022310000046 від 04.10.2022 відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до норм КПК України.

Суд при цьому зазначає, що нормами чинного КПК врегульовано порядок оскарження дій, рішень слідчого чи прокурора під час досудового розслідування. Однак, підозрювана та її захисник адвокат ОСОБА_5 не погоджуючись з діями прокурора ОСОБА_3 під час досудового розслідування не скористалися своїм правом, передбаченим КПК України та оскаржували дії прокурора ОСОБА_3 , зх. якими вни категорично не погоджувалися.

Стосовно незгоди адвоката ОСОБА_5 із процесуальними рішеннями попередніх інстанцій, суд констатує, що не повноважений оцінювати будь які процесуальні рішення інших суддів, оскільки, для цього чинним законодавством передбачено порядок оскарження рішень місцевих судів та судів апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 КПК України, заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Окрім того, ч.5 вказаної статті передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.

Положення ст.77 КПК України визначають перелік підстав, що виключають участь прокурора в кримінальному провадженні.

Зокрема, відповідно до п.3 ч.1 ст.77 КПК України, на яку посилається адвокат ОСОБА_9 в обґрунтування заяви про відвід, прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні, якщо він особисто заінтересований в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Поряд з цим, ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що неупередженість та об`єктивність є одними із засад діяльності прокуратури.

Стаття 10 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів передбачає, що прокурор зобов`язаний діяти неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об`єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.

Згідно з Керівними принципами ООН щодо ролі обвинувачів, прийнятих восьмим Конгресом ООН із запобігання злочинності і поводження з правопорушниками (Гавана, Куда, 27 серпня - 7 вересня 1990 року), обвинувачі відповідно до закону виконують свої обов`язки справедливо, поважають і захищають людську гідність й захищають права людини, сприяючи тим самим забезпеченню належного процесу і безперебійного функціонування системи кримінального правосуддя. При виконанні своїх обов`язків обвинувачі виконують свої функції неупереджено та уникають будь-якої дискримінації на основі політичних переконань, соціального походження, раси, культури, статі або будь-якої іншої дискримінації; захищають державні інтереси, діють об`єктивно, належним чином враховують становище підозрюваного та жертви і звертають увагу на всі обставини, що мають відношення до справи, незалежно від того, вигідні чи невигідні вони для підозрюваного (п. 12, п. 13).

Таким чином, неупередженість прокурора є необхідною умовою виконання ним своїх повноважень на стадії досудового розслідування та в судовому провадженні (ст. 36 КПК України), що буде сприяти здійсненню завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України) та забезпеченню законності (ст. 9 КПК України).

Водночас, норми кримінального процесуального законодавства не містять переліку ознак, які б розкривали сутність упередженості. Вказане дає підстави для висновку про оціночний характер цієї категорії, яка має встановлюватися у кожному випадку на підставі конкретних обставини, які підтверджені відповідними доказами.

Перевіривши підстави, якими обґрунтована заява про відвід, враховуючи зміст ст. 77 КПК України, в якій передбачені підстави для відводу прокурора, слідчий суд дійшов висновку, що обставини, які б свідчили про упередженість чи зацікавленість прокурора ОСОБА_3 у даному провадженні, відсутні.

Так, у відповідності до ст. 36 КПК України, прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності та здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, зокрема, погоджувати клопотання слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання, а також повідомляти особі про підозру (п. 9, п. 10 ч. 2). Відтак, наведені у заяві дії прокурорів корелюються з приписами КПК України щодо їх повноважень, а отже, виконання ними законодавчо визначених процесуальних обов`язків не може визнаватися упередженістю по відношенню до особи.

Натомість, позиція під час здійснення повноважень прокурора у кримінальному провадженні не може вважатися упередженістю та, відповідно, слугувати підставою для його відводу, оскільки зумовлена процесуальним статусом та процесуальними повноваженнями прокурора, визначеними ст. 36 КПК України, а законність процесуальних дій (бездіяльності) прокурора, вчинених в порядку нагляду за досудовим розслідуванням, не може перевірятися поза межами передбаченого законом процесуального контролю.

Вмотивованість відводу означає, перш за все, спроможність представлених заявником аргументів обґрунтувати сумніви у неупередженості прокурора, можливість впливу вказаних факторів (підстав) на вирішення даної справи або об`єктивну неможливість його участі в цьому провадженні. Будь-який учасник кримінального провадження може не погоджуватися з вчиненими діями або постановленими рішеннями прокурора і оцінювати їх з позиції свого процесуального статусу і власного процесуального інтересу. Однак, тлумачення таких дій і рішень у сенсі підстав для відводу має базуватися не лише на власному переконанні в їх умисній необ`єктивності, а й на фактичних обставинах, за допомогою яких відповідні обставини стануть очевидними і для суду, який розглядає заяву про відвід.

Незгода сторони кримінального провадження з процесуальними діями чи бездіяльністю прокурора за умови відсутності об`єктивних даних, які б свідчили про їх упередженість до будь-якого зі сторін провадження, не є підставою для їх відводу.

З врахуванням вище викладеного, суді вважає, що вище зазначені обставини не виключають участь прокурора Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 у розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , тому приходить до висновку про необхідність та доцільність відмову у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_5 про відвід прокурора ОСОБА_3 .

Керуючисьст.77, ст.81, ст.82 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви адвоката ОСОБА_5 про відвід прокурора Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала суду про відмову у задоволенні заяви про відвід прокурора оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали суду про відмову в задоволенні заяви про відвід прокурора можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Відповідно до ч.5 ст.532 КПК України ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.

Відповідно до ч.2 ст.21 КПК України ухвала суду, що набрала законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковою і підлягає безумовному виконанню на всій території України.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

СУДДЯ: ОСОБА_10