Решение № 140816073, 12.10.2026, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа № 718/1982/26

Провадження 2/718/871/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого-судді Мінів О.І.

секретаря судових засідань Анучкіної О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 718/1982/26 за позовною заявою ОСОБА_1 , представником якого є адвокат Скочиляс Ірина Мирославівна, до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та стягнення страхового відшкодування,

за участі : представника позивача - адвоката Скочиляс І.М. в режимі відеоконференції

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Представник позивача - адвокат Скочиляс І.М., в інтересах ОСОБА_1 , в червні 2026 року звернулась до суду з позовом до ПАТ Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та стягнення страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 року в с.Мамаївці Чернівецької області мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобіль марки «Фольксваген-гольф» р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 .

Внаслідок ДТП даний пішохід ОСОБА_1 , від отриманих тілесних ушкоджень, загинув на місці події.

Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29.03.2023 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.2ст. 286 КК України, призначено покарання із застосуванням ст.. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 51 000 гривень.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія «Фольксваген-гольф» р.н. НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ «СК`УСГ» згідно полісу № 206631199.

03.01.2023 року ОСОБА_4 , як законний представник неповнолітнього на той час сина загиблого - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подала заяву про виплату страхового відшкодування, яку 08.05.2023 року уточнила, та остаточно просила здійснити виплату для неповнолітнього сина загиблого у загальному розмірі 260 000 гривень (сума в межах страхового ліміту згідно полісу № 206631199), з яких: моральна шкода -40200 грн., 241200 грн. - відшкодування на утримання у зв`язку із втратою годувальника.

12.07.2023 року ПрАТ «СК «УСГ» було проведено часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн. В обґрунтування часткової відмови у виплаті страховик посилався на те, що право на отримання страхового відшкодування, крім неповнолітнього сина загиблого ОСОБА_1 , має також батько загиблого ОСОБА_5 .

При цьому підтвердити перед страховою компанією смерть батька загиблого ОСОБА_5 потерпілий не має змоги, оскільки ОСОБА_5 помер на території російської федерації ще в 2003 році, задовго до ДТП, однак жодних документів у позивача не має.

07.10.2025 року син загиблого - позивач ОСОБА_1 , який досяг повноліття, направив на адресу страхової компанії заяву про доплату йому невиплаченого раніше страхового відшкодування, оскільки з моменту скоєння ДТП минуло більше трьох років, а батько загиблого так і не звернувся за страховим відшкодуванням, а тому вважав, що страхове відшкодування має бути йому доплачено в розмірі 130000 грн.

16.02.2026 року позивачеві було відмовлено у виплаті, адже 12.07.2023 року йому вже проведено виплату з врахуванням частки страхового відшкодування належної батьку загиблого, однак для проведення доплати страхового відшкодування необхідно надати свідоцтво про смерть батька загиблого - ОСОБА_5 , якщо таке існує.

З посиланням на норми законодавство та з врахуванням того, що позивач є сином загиблого в ДТП, перебував на його утриманні, а інших родичів в загиблого не має, його батько помер ще в 2003 році на території рф та протягом трьох років з моменту ДТП за страховою виплатою не звертався, а тому вважає, що має право на доплату страхового відшкодування в межах страхового ліміту, просить стягнути із відповідача на користь позивача 130000 грн. страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого. А також пеню , 3% річних та інфляційні втрати в загальному розмірі 19724, 21 грн. , понесені судові витрати. (а.с.1-9)

Ухвалою судді Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 червня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження. (а.с.65)

15.07.2026 року представник ПАТ Страхова компанія «Українська страхова група» Олексієнко О.І. через систему Електронний суд скерувала відзив на позовну заяву, вважає позовні вимоги необгрунтованими та задоволенню не підлягають. В обгрунтування посилається на те, що з документів, що були надані страховику, вбачається, що коло осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування становить 2 особи: син померлого ОСОБА_1 та батько померлого ОСОБА_5 . У зв`язку із зазначеним ПАТ СК УСГ прийняло рішення про виплату страхового відшкодування на користь позивача в розмірі від загального розміру страхового відшкодування в сумі 130 000 гривень. 12.07.2023 страхове відшкодування було виплачено на користь позивача, відтак зобов`язання перед ОСОБА_1 виконані у повному обсязі.

В подальшому страхова компанія повідомляла представників позивача про відсутність підстав для перегляду прийнятого рішення та проведення доплати синові страхового відшкодування, оскільки позивачем не надано жодного документа на підтвердження факту смерті до дати ДТП ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть, рішення суду про визнання особи померлою), а тому відсутні підстави для виключення його із переліку осіб , які мають право на отримання страхового відшкодування.

Спростовує доводи позивача про те, що після закінчення строку, встановленого для звернення іншої особи, яка відповідно до Закону має право на отримання страхового відшкодування, невиплачена частка такого відшкодування, що належала цій особі, перейшла до позивача, не грунтується на положеннях Закону. Адже ні ст.27, ні ст. 35, ні ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачають механізму переходу або перерозподілу частки особи, яка не реалізувала своє право на отримання страхового відшкодування.

Вважає, що неподання особою заяви про виплату страхового відшкодування у визначений Законом строк є самостійною підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування та тягне втрату особою права на його отримання , але не породжує виникнення чи збільшення права на страхове відшкодування в інших осіб.

Крім того, і сам позивач звернувся за страховою виплатою , що належить ОСОБА_5 07.10.2025, тобто після спливу трьохрічного можливого строку.

А оскільки позивачем не доведено право на отримання страхового відшкодування , то і відсутні підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних. Вимога про стягнення витрат на правничу допомогу є значно завищеною та не підтверджується належними доказами у справі. Просить відмовити у повному обсязі. (а.с.66-76)

17.07.2026 року від представника позивача Скочиляс І.М. надійшла відповідь на відзив через Електронний суд. Вважає , що положення ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містять вимоги щодо подання разом із заявою про виплату доказів на підтвердження смерті інших потенційних родичів загиблого, які можуть претендувати на виплату частки страхового відшкодування. Крім того, у страхової компанії відсутні будь-які відомості чи документи щодо перебування батька загиблого на утриманні у потерпілого. (а.с.77-82)

17.07.2026 року представник позивача Скочиляс І.М. подала заяву про збільшення позовних вимог з урахуванням суми нарахованої пені, 3% річних та інфляційних втрат за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування в загальному розмірі 24172 грн.77 коп. (а.с.88-92)

20.07.2026 постановлено судові засідання у даній справі проводити в режимі відео конференції за участі адвоката Скочиляс І.М. (а.с.86-87)

24.07.2026 року представник ПАТ СК «УСГ» Олексієнко О.І. подала заперечення на відповідь на відзив через Електронний суд. Обов`язок заявника щодо підтвердження відсутності інших осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування залежить від обсягу заявлених вимог. Якщо особа звертається із заявою про виплату страхового відшкодування лише в межах належної цій особі частки , то відповідно обов`язок доводити відсутність інших осіб, які також мають право на отримання страхового відшкодування не виникає. Це зумовлено тим, що отримання заявником належної йому частки не впливає на обсяг прав інших осіб.

Разом з тим, якщо заявник вимагає здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі всієї страхової суми (ліміту відповідальності страховика згідно з полісом), то на заявника покладається обов`язок підтвердити наявність правових підстав для отримання всієї суми, зокрема, шляхом надання належних доказів того, що відсутні інші особи, які відповідно до закону мають право на таке відшкодування.

Право на отримання страхового відшкодування та наслідки реалізації або не реалізації такого права є індивідуальним для кожної особи з переліку осіб, які мають право на отримання такого відшкодування. У разі, якщо особа не звернулась протягом встановленого строку із заявою про виплату (3 роки), або звернулась із порушенням строку, така особа втрачає право на отримання виплати (а.с.95-98)

24.07.2026 до суду подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог, представник ПрАТ СК УСГ вважає її такою, що задоволенню не підлягає. (а.с. 102-104)

27.07.2026 ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в тому ж складі суду та учасників. (а.с.110)

Позиція сторін в судовому засіданні

Представник позивача - адвокат Скочиляс І.М. в режимі відеоконференції підтримала вимоги позовної заяви з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, наполягала на задоволенні позовних вимог. Також пояснила, що підтвердити смерть батька загиблого позивач не має змоги , оскільки ОСОБА_5 помер на території російської федерації задовго до ДТП, ще в 2003 році , про що неодноразово повідомлялась страхова компанія, зокрема в заяві про склад сім`ї загиблого від 24.04.2024 року. А з врахуванням того, що батько загиблого так і не звернувся в страхову компанію із заявою про виплату страхового відшкодування протягом трьох років з моменту ДТП, син загиблого ОСОБА_1 просить здійснити йому доплату страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн. Позивач ОСОБА_1 явялється єдиною особою, яка звернулась за страховою виплатою, а трирічний строк звернення інших осіб до страхової компанії про виплату такого відшкодування сплив. Наполягала також на правомірності стягнення на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування в загальному розмірі 24172 грн.77 коп. Залишає за собою право подати заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення судового рішення у справі.

Представник ПрАТ СК «УСГ» в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення не подав, що підтверджується матеріалаи справи.

Суд, заслухавши позицію представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_7 року в с.Мамаївці Чернівецької області мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобіль марки «Фольксваген-гольф» р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 .

Внаслідок ДТП даний пішохід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від отриманих тілесних ушкоджень, загинув на місці події, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

Разом з тим, згідно копії свідоцтва про народження № НОМЕР_4 від 14.02.1973 року, батьками загиблого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є батько ОСОБА_5 та мати ОСОБА_7 . В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_3 батьки розлучились, мати ОСОБА_7 вдруге зареєструвала шлюб 17.02.1989 року, змінивши прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_7 ». А згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29.03.2023 року, справа 718/315/23, що набрав законної сили 29.04.2023, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.2ст. 286 КК України, тобто за порушення ПДР під час керування транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 смерть, призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 51 000 гривень.

Встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія «Фольксваген-гольф» р.н. НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ «СК`УСГ» згідно полісу № 206631199 від ІНФОРМАЦІЯ_7.

03.01.2023 року ОСОБА_4 , як законний представник неповнолітнього сина загиблого - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подала заяву до ПАТ СК «УСГ» про виплату страхового відшкодування, яку 08.05.2023 року уточнила, та остаточно просила здійснити виплату для неповнолітнього сина загиблого у загальному розмірі 260 000 гривень (сума в межах страхового ліміту згідно полісу № 206631199), з яких: моральна шкода -40200 грн., 241200 грн. - відшкодування на утримання у зв`язку із втратою годувальника.

На підтвердження було долучено довідку від 24.04.2023 року №471, яка видана відділом №1(м.Кіцмань) управління праці та соціального захисту населення Чернівецької РДА про те, що ОСОБА_4 перебуває на обліку та отримує ДСД дитині померлого годувальника з 03.10.2022 року по 23.12.2024 року .

12.07.2023 року ПрАТ «СК «УСГ» було проведено часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн. В обґрунтування часткової виплати страховик посилався на те, що право на отримання страхового відшкодування, крім неповнолітнього сина загиблого ОСОБА_1 , має також батько загиблого - ОСОБА_5 .

24.04.2024 року представник ОСОБА_4 , як законного представника ОСОБА_1 , подав заяву про склад сім`ї загиблого до ПАТ СК «УСГ», уточнив, що на момент смерті ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 його склад сім`ї складався із сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інших родичів не має. Батько загиблого ОСОБА_5 помер на території російської федерації ІНФОРМАЦІЯ_5 , задовго до ДТП, копії свідоцтва про смерть не має і надати не має можливості. Наполягає на виплаті синові в повному розмірі.

15.10.2024 року ПАТ СК «УСГ» листом повідомило , що страхове відшкодування в розмірі 130 000 грн. на користь неповнолітнього сина загиблого вже виплачено, відсутні підстави для доплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_4 згідно поданої заяви про склад сім`ї від 24.04.2024 року , оскільки дана заява не підтверджує факт смерті батька загиблого, тому не можливо виключити його з переліку осіб, які мають право на отримання даного страхового відшкодування.

ІНФОРМАЦІЯ_6 син загиблого - позивач ОСОБА_1 , який досяг повноліття, особисто направив на адресу страхової компанії заяву про доплату йому невиплаченого раніше страхового відшкодування, оскільки з моменту скоєння ДТП минуло більше трьох років, а батько загиблого (чи інші родичі першої лінії споріднення) так і не звернувся за страховим відшкодуванням, а тому вважав, що страхове відшкодування має бути йому доплачено в розмірі 130000 грн.

16.02.2026 року позивачеві було відмовлено у виплаті, адже 12.07.2023 року йому вже проведено виплату з врахуванням частки страхового відшкодування належної батьку загиблого, однак для проведення доплати страхового відшкодування необхідно надати свідоцтво про смерть батька загиблого - ОСОБА_5 , або інший документ компетентного органу з інформацією про встановлення факту смерті, тоді буде здійснена доплата страхового відшкодування.

Суд погоджується із доводами відмови ПАТ СК «УСГ» у додатковій виплаті з наступних підстав.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та порядок здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів регулюється Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». (далі - Закон)

Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п.23.1 ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п.27.2 ст.27 Закону страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до ч.1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Відповідно до ч.4 ст. 1200 ЦК України розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.

Станом на дату настання страхового випадку мінімальний розмір заробітної плати становить 6700,00 грн (ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»).

Отже, загальний розмір страхового відшкодування утриманцям померлого становить: 6700,00 грн * 36 = 241200,00 грн.

Відповідно до п.27.3 ст. 27 Закону страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Отже, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю фізичної особи становить: 6700,00 грн * 12 = 80400,00 грн

Відповідно до п.27.5 ст. 27 Закону відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Отже, загальний розмір страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить 260000,00 грн (241200,00 грн + 80400,00 грн = 321600,00 грн, що перевищує розмір страхової суми встановлений полісом).

Як свідчать матеріали справи, ПАТ «СК «УСГ» прийняло рішення 12.07.2023 про виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_4 , як законного представника ОСОБА_1 , у розмірі 12 від загального розміру страхового відшкодування, тобто в сумі 130000,00 грн. Адже встановлено, що коло осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування становить 2 особи - син померлого ОСОБА_1 (отримав 130000 грн., як дитина до досягненню 18 річного віку ) та батько померлого ОСОБА_5 (досяг пенсійного віку).

Тобто 16.02.2026 ПАТ «СК «УСГ» правомірно відмовила у додатковій виплаті страхового відшкодування на користь позивача, адже 12.07.2023 року ОСОБА_1 вже проведено виплату з врахуванням частки страхового відшкодування належної батьку загиблого.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Подана до страхової компанії заява ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , про склад сім`ї загиблого від 24.04.2024 року, не може підтверджувати факт смерті конкретної особи, оскільки такі обставини можуть бути підтверджені виключно належними документами, зокрема свідоцтвом про смерть, виданим органом державної реєстрації актів цивільного стану, або відповідним рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Разом з тим, позивачем не надано жодного документу на підтвердження факту смерті до дати ДТП ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть/рішення суду про визнання особи померлою), не було надано такого документа і ПАТ «СК «УСГ» , на підтвердження правомірності отримання страхового відшкодування позивачем в межах ліміту в повному обсязі, тому відповідачем правомірно відмовлено позивачеві у проведенні доплати до страхового відшкодування.

Разом з тим, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що після закінчення строку, встановленого для звернення іншої особи, яка відповідно до Закону має право на отримання страхового відшкодування, невиплачена частка такого відшкодування, що належала цій особі, перейшла до Позивача, адже такі доводи не ґрунтуються на положеннях Закону.

Так, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачає механізму переходу або перерозподілу частки особи, яка не реалізувала своє право на отримання страхового відшкодування. Право на отримання страхового відшкодування, в тому числі моральної шкоди, та наслідки реалізації та/або не реалізації такого права є індивідуальним для кожної особи з переліку осіб, які мають право на отримання такого відшкодування.

Стаття 1168 ЦК України та стаття 1200 ЦК України, як і стаття 27 Закону, визначають коло осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування як моральної шкоди так і шкоди пов`язаної з перебуванням осіб на утриманні померлої особи. Тобто, таке право виникає у кожного з членів сім`ї індивідуально.

Отже, Цивільний кодекс України та Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко визначають коло осіб, які мають право на виплату та встановлюють строк протягом якого такі особи зобов`язані звернутись за виплатою. Жодною нормою не передбачено, що після спливу строку для подання заяви про виплату, така виплата перерозподіляється та/або переходить до іншої особи. У разі якщо особа не звернулась протягом встановленого строку з заявою про виплату, або звернулось з порушенням строку, така особа втрачає право на отримання виплати.

Відповідно до п.37.4 ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, відповідно до ч.4 ст. 1200 ЦК України розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого. Таким чином, неподання особою заяви про виплату страхового відшкодування у визначений Законом строк є самостійною підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування та тягне втрату особою права на його отримання, але не породжує виникнення чи збільшення права на страхове відшкодування в інших осіб.

Отже в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, то суд звертає увагу, що позивачем не доведено наявність права на отримання страхового відшкодування, відповідно страховиком не порушено строків здійснення виплати, а отже відсутні підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Рішення про розподіл судових витрат не приймається, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2,4,12,13,76-78,258-268,273, 352-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , представником якого є адвокат Скочиляс Ірина Мирославівна, до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та стягнення страхового відшкодування - відмовити.

Рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Кіцманський районний суд Чернівецької області до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування учасників провадження:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Українська страхова група», ЄДРПОУ 30859524, адреса: 03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 літ.А.

Повний текст рішення виготовлено 21 жовтня 2026.

Головуючий суддя: О.І. Мінів