Решение № 140815488, 20.10.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/17371/26

Провадження № 2/643/9401/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Задорожної А.М., за участю секретаря судового засідання Тугайбей В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», в особі представника Сипливої Тетяни Анатоліївни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Споживчий центр», в особі представника, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором №08.12.2025-100000222 від 08.12.2025 у розмірі 13 680, 00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08.12.2025 між ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №08.12.2025-100000222, підписаний позичальником в електронній формі шляхом використання електронного цифрового підпису з проходженням ідентифікації його особи через систему BankID Національного банку України. За умовами цього кредитного договору товариство надає відповідачу кредит у сумі 4 000, 00 грн строком на 217 днів з дати його надання до 12.07.2026 зі сплатою відповідних процентів та комісії. Однак, позичальник свої договірні зобов`язання по поверненню кредиту та процентів належним чином та своєчасно не виконав, у зв`язку з чим станом на дату подання заяви у неї утворилась заборгованість у розмірі 13 680, 00 грн, з яких: 4 000, 00 грн борг по тілу кредиту; 4 960, 00 грн борг за процентами; 720 грн додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості); 4 000, 00 грн відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Салтівського районного суду від 21.08.2026 прийнято вказану позовну заяву та відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

08.12.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» укладено кредитний договір №08.12.2025-100000222 (заявка, пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), підтвердження кредитного договору). За умовами даного договору товариство зобов`язувалося надати позичальнику кредит у сумі 4 000, 00 грн шляхом перерахування на реквізити електронного платіжного засобу споживача 4441-11хх-хххх-5071, строком на 217 днів з дати його надання, дата надання/видачі кредиту 08.12.2025, дата повернення (виплати) кредиту 12.07.2026; процентна ставка фіксована незмінна 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (процентна ставка); комісія за надання кредиту 9% від суми кредиту й дорівнює 360, 00 грн; денна процентна ставка 0,72%; період, розмір та порядок сплати кредитних платежів наведено в графіку платежів.

Сторони визначили, що спосіб ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ.

Вказаний договір з боку позичальника підписаний електронним підписом та одноразовим ідентифікаторами Е561.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши ОСОБА_1 можливість користуватися обумовленою сумою фінансових ресурсів, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.04.2026 про переказ за ТОВ «Споживчий центр» у системі «іРау.uа» 08.12.2025 коштів у сумі 4 000, 00 грн номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іРау.uа 942457664, призначення платежу: видача за договором кредиту №08.12.2025-100000222 (а.с. 25).

Разом з цим, відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на часткову сплату по кредитному договору на суму 1600 грн - 07.01.2026 (а.с. 29зв).

Однак, згідно доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Споживчий центр» по кредитному договору №08.12.2025-100000222 від 08.12.2025 станом на 24.07.2026 становить 13 680, 00 грн, що складається із заборгованості по основному боргу в розмірі 4 000, 00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 4 960, 00 грн, залишок відсотків за ст.625 ЦК України 4 000, 00 грн, залишок комісій 720, 00 грн; залишок штрафів 0, 00 грн (а.с. 29-31).

Відповідно до статей 526, 530, 610, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір укладений в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів», не суперечать приписам ст.6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України, на виконання вимог ч.1 ст.638 ЦК України сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов правочину, у зв`язку з чим він відповідно до ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п.п. 1 та ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідачем, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу позики та процентах за користування ним.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється. Що ж стосується нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору, то Велика Палата ВС роз`яснила, що після закінчення строку кредитування, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Суд звертає увагу, що за умовами договору про надання фінансового кредиту №08.12.2025-100000222 та заявки на отримання кредиту відповідач отримав кредит у розмірі 4 000, 00 грн., кредит надавався на 217 днів, під 0, 72% на день. Окремо сторонами обумовлена і разова комісія за видачу кредиту в розмірі 360 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, процентів, разової комісії, що обумовлена сторонами договору, з урахуванням проведених відповідачем часткових виплат за умовами кредитного договору.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази суд визнає належними, допустимими, достовірними, достатніми у своїй сукупності на підтвердження наявності підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь відсотків, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України суд зазначає наступне.

Загальновідомою обставиною є те, що з 24.02.2022 по цей час в Україні діє воєнний стан. Враховуючи, що кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, то на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК України).

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). На кредитний договір розповсюджується дія пункту 18Прикінцеві та перехідні положення ЦК України(згідно з висновками у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23, пр. 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В постанові Верховного Суду від 31.01.2024 №183/7850/22, пр. 61-14740св23, вказано, що тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що нарахування та стягнення відсотків, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України в сумі 4 000, 00 гривень є неправомірним, а позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Відповідно, із врахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, суд дійшов висновку, що ТОВ «Споживчий центр» набуло право вимоги на суму заборгованості за кредитним договором №08.12.2025-1000000222, яка становить 9 680, 00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4 000, 00 грн, із заборгованості по процентам у розмірі 4 960, 00 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 720, 00 грн.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають задоволенню частково, а саме у спосіб, визначений позивачем, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у визначеній судом сумі.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, на користь позивача, як сторони по справі, чиї позовні вимоги задовольняються частково, із відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді оплати судового збору у сумі 1 883, 91 гривень, тобто, пропорційно до розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

Що стосується стягнення 120, 18 грн витрат на поштові послуги, то як вбачається з постанови Верховного Суду від 21.06.2019 №910/10126/18, поштові витрати, понесені стороною при направленні іншим учасникам справи кореспонденції, належать до судових витрат.

З квитанції №2186261 від 06.08.2026 поштової служби «Е-Пост» вбачається, що за відправлення відповідачу рекомендованого листа з описом вкладення позивачем сплачено 120, 18 грн, а отже розмір таких витрат є доведеним та такі, згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 85, 04 грн.

Керуючись ст.ст. 76-82, 89, 141, 258-259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», в особі представника Сипливої Тетяни Анатоліївни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 , заборгованість за кредитним договором №08.12.2025-100000222 від 08.12.2025 у розмірі 9 680 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн 00 коп.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 883, 91 гривень, а також витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 85, 04 гривень.

Позивач: ТОВ «Споживчий центр», знаходиться за адресою: 01032 м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133А.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його оголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.М. Задорожна