Решение № 140814762, 21.10.2026, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/1121/26

Провадження № 2/708/804/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області одноособово у складі головуючого судді Попельнюха А. О. розглянув у приміщенні Чигиринського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором та

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Коллект центр" через свою представницю - за посадою Н. Костіну звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 128 227,50 грн.

На обґрунтування поданого позову позивач зазначив, що 20.11.2020 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір № 0500338497/4 на підставі заповненої та підписаної позичальником електронним підписом заявки-анкети, що є невід`ємною частиною договору позики. Згідно з умовами договору відповідач отримав кредит у розмірі 9 000,00 грн строком на 18 календарних днів, строк дії договору - 3 роки.

Відповідач не виконував умови договору, внаслідок чого утворилася заборгованість за позикою.

16.12.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт капітал» був укладений договір факторингу № 16-12/21, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «Вердикт капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором позики № 0500338497/4 від 20.11.2020, укладеним між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 16-12/21 від 16.12.2021, ТОВ «Вердикт капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача.

У подальшому, 10.01.2023 ТОВ «Вердикт капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект центр» шляхом укладення договору відступлення права вимоги № 10-01/2023, в тому числі за договором позики № 0500338497/4 від 20.11.2020, укладеним між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1

Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення прав вимог, що укладений між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр», позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 349 987,50 грн, яка складається з 9 000,00 грн - заборгованості за кредитом, 242 077,50 грн - заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги, 98 910,00 грн - заборгованості за процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості.

Разом із тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами.

Ураховуючи викладене, ТОВ "Коллект центр" просить суд стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9 000,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 119 227,50 грн, що разом становить 128 227,50 грн, а також відшкодувати понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,00 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 07.09.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа призначена до судового розгляду без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачеві встановлений строк для подачі відзиву.

Під час підготовки справи до розгляду по суті судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заяв або клопотань суду не надав. У свою чергу представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував.

За таких обставин суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представниці позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, з`ясувавши повно та всебічно обставини справи та відповідні їм правовідносини, судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Правовідносини, що виникли між сторонами спору, є договірними відносинами, пов`язаними із отриманням позики та відповідальністю за порушення взятих на себе позичальником зобов`язань, тому до їх правового врегулювання застосуванню підлягають норми Розділу ІІ «Загальні положення про договір» та Глави 71 Розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» Книги П`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України.

Також, під час розгляду вказаної цивільної справи суд ураховує загальні засади цивільного судочинства, зокрема принцип змагальності сторін, нормативне визначення якого надано у статті 12 Цивільного процесуального кодексу України та регламентовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням стороною процесуальних дій покладено на кожну із сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" (Закон № 1734-VII) договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 1734-VII договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначені вимоги до форми правочину, відповідно до вказаної норми регламентовано, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регламентовані Законом України «Про електронну комерцію» (Закон № 675-VIII).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

У свою чергу частиною 5 статті 11 Закону № 675-VIII встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Вимогами ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII передбачено, що у разі укладення електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII).

Під час розгляду справи судом установлено, що 24.11.2020 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 шляхом акцепту пропозиції був укладений договір позики № 0500338497/4 від 20.11.2020, який підписаний сторонами електронними підписами одноразовими ідентифікаторами.

Згідно з умовами договору кредит надається у розмірі 9 000,00 грн, строк користування кредитом - 18 днів, строк дії договору - 3 роки. Відсоткова ставка за один день користування кредитом - 1,75 %.

Договором передбачено, що всі інші умови викладені в Правилах, з якими позичальник ознайомився до укладення договору та які є невід`ємною його частиною.

Акцепт пропозиції від 24.11.2020 на укладення договору надання позики № 0500338497/4 від 20.11.2020 та отримання кредиту згідно заявки-анкети № 3353057 підписано позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 3r0j3z.

Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення», наданого на підтвердження переказу 24.11.2020 грошових коштів у сумі 9 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 позичальника, такий переказ здійснено згідно договору № ФК-П-17/08-04 від 03.08.2017, укладеного між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні регламентовані статтею 512 Цивільного кодексу України. Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаної статті кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом установлено, що 16.12.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт капітал» укладений договір факторингу № 16-12/21, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «Вердикт капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором позики № 0500338497/4 від 20.11.2020, укладеним між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .

Так, відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 16-12/21 від 16.12.2021, ТОВ «Вердикт капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 128 227,50 грн, з яких: 9 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 119 227,50 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.

У свою чергу, 10.01.2023 ТОВ «Вердикт капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект центр» шляхом укладення договору про відступлення прав вимоги № 10-01/2023, в тому числі за договором позики № 0500338497/4 від 20.11.2020, укладеним між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .

Підтвердженням переходу права вимоги до позивача слугує реєстр боржників до договору відступлення прав вимог, укладений між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр», відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 251 077,50 грн, яка складається з 9 000,00 грн заборгованості за кредитом та 242 077,50 грн заборгованості за процентами.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором надання позики № 0500338497/4 від 20.11.2020 станом на 10.01.2023 заборгованість ОСОБА_1 становить 251 077,50 грн, з яких: 9 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 242 077,50 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.

Закріплений законодавцем у нормах Цивільного процесуального кодексу України принцип диспозитивності передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно саме позивач уповноважений визначати позовні вимоги та обґрунтовувати їх належними, допустимими і достатніми доказами. За таких обставин, правом позивача серед іншого є ініціювання часткового стягнення наявної заборгованості.

Тому загальна заборгованість, заявлена позивачем до стягнення з відповідача, становить 128 227,50 грн, яка включає: 9 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 119 227,50 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.

Аналіз наведених фактів та обставин дає підстави для висновку, що відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Коллект центр» за договором надання позики № 0500338497/4 від 20.11.2020.

Разом з тим, аналізуючи умови договору в частині нарахування відсотків за позикою, судом установлено таке.

При укладенні кредитного договору сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Згідно з умовами договору кредит надається у розмірі 9 000,00 грн, строк користування кредитом - 18 днів, строк дії договору - 3 роки. Відсоткова ставка за один день користування кредитом - 1,75 %.

Договором передбачено, що всі інші умови викладені в Правилах, з якими позичальник ознайомився до укладення договору та які є невід`ємною його частиною.

Відповідно до п. 1.39 Правил Пролонгація - це подовження позичальником строку користування кредитом в порядку, визначеному цими правилами. Пролонгація відбувається на аналогічний строк користування поточним кредитом, але в будь-якому випадку загальний строк пролонгації кредитом не може перебільшувати більше 30 календарних днів.

Пунктом 2.3. Правил передбачено, що фінансовий кредит надається на строк погоджений сторонами в договорі фінансового кредиту, тобто, в даному випадку 18 днів.

Згідно з п. 2.9 Правил максимальна відсоткова ставка за наданий Фінансовий кредит становить 3,5 % за кожен день користування від фактичної суми грошових коштів, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках надання фінансового кредиту.

Пролонгація кредиту здійснюється виключно за умови попередньої оплати нарахованих процентів за користування кредитом (у разі наявності, сплати неустойки та штрафних санкцій на вимогу Товариства) за фактичну кількість днів користування кредитом (п. 7.3 Правил).

Матеріали даної справи не містять доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати користування кредитом, оскільки пролонгація, за умовами Правил, мала здійснюватися шляхом попередньої оплати нарахованих процентів за користування кредитом.

Відповідно до виписки з особового рахунку, що наданий позивачем, позичальник у період з дати отримання позики за договором - 24.11.2020 і до 11.12.2020 не здійснив жодної оплати в рахунок погашення заборгованості за нарахованими процентами.

Таким чином за встановлених обставин суд дійшов висновку про недоведеність факту продовження строку позики понад 18 днів, який був визначений у договорі позики.

У зв`язку з цим, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування позикою поза межами строку кредитування відсутні.

За наведених обставин під час розгляду справи судом установлено, що розмір відсотків відповідно до умов договору позики становить 2 835,00 грн (9 000,00 грн х 1,75 %/дн х 18 дн) та підлягає стягненню з відповідача.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Відтак, подані позивачем витяги з реєстру боржників до договору факторингу № 16-12/21 від 16.12.2021, до договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 про відступлення прав вимоги та розрахунок заборгованості за договором позики не можуть вважатися належними доказами наявності такої заборгованості.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Ураховуючи, що відповідачем не надано суду доказів повернення позики, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість зі сплати тіла позики в сумі 9 000,00 грн та заборгованість зі сплати процентів у визначеному судом розмірі в сумі 2 835,00 грн, а всього 11 835,00 грн, тож позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 245,74 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (9,23 %).

Щодо витрат на професійну правову допомогу суд ураховує таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

При зверненні до суду із даної позовної заявою позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу адвоката визначені у загальному розмірі 25 000 грн.

На підтвердження реальності вказаних витрат до матеріалів справи долучена копія договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, укладеного між ТОВ «Коллект центр» та АО "Лігал ассістанс"; копія тарифів на послуги; копія заявки на надання юридичної допомоги № 1751 від 04.07.2026, копія витягу з акту № 24 про надання юридичної допомоги від 31.07.2026. Вказані докази у сукупності доводять наявність та реальність витрат позивача на правову допомогу, а також їх необхідність для звернення до суду. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що вони також підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «Коллект центр» у сумі 2 307,50 грн, пропорційно задоволеним вимогам (9,23 %).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 203, 205, 509, 512, 514, 625, 626, 638, 1046, 1054 ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", ЗУ "Про електронний цифровий підпис", ЗУ "Про споживче кредитування", ст. ст. 10-13, 81, 89, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором надання позики № 0500338497/4 від 20.11.201 по сплаті тіла позики в сумі 9 000,00 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою в сумі 2 835,00 грн, а всього 11 835,00 грн (одинадцять тисяч вісімсот тридцять п`ять гривень 00 коп.).

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судовий збір у розмірі 245,74 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 2 307,50 грн, що загалом становить 2 553,24 грн (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят три гривні 24 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники та їх адреси:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306);

Представник позивача: Костіна Наталія Валеріївна (РНОКПП: суду не наданий, адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306);

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстр.: АДРЕСА_1 ).

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ