Решение № 140813323, 21.10.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1700/26

Номер провадження 2/541/2557/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 жовтня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Городівського О.А.

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у місті Миргород в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

06 травня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаною позовною заявою.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував, що 18 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір від 18 квітня 2021 року № 372123817 на суму 3000,00 грн. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 19 250,00 грн. 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, згідно умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до реєстру прав вимоги від 20 липня 2021 року № 143, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором від 18 квітня 2021 року № 372123817 на загальну суму 44519,55 грн. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, згідно умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 18 квітня 2021 року № 372123817. Відповідно до реєстру прав вимоги від 30 травня 2023 року № 9, ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 69312,99 грн. 11 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е , згідно умов якого ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 18 квітня 2021 року № 372123817. Відповідно до реєстру боржників від 14 липня 2025 року № Б/Н , ТОВ «ФК «Ейс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 69312,99 грн. Після передачі права вимоги за кредитним договором, відповідач ОСОБА_1 не виконала свій обов`язок перед позивачем та має непогашену заборгованість в сумі 69312,99 грн.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 травня 2026 року справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

13 липня 2026 року судом було ухвалено заочне рішення у даній справі, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» заборгованість за Договором кредитної лінії від 18.04.2021 року №372123817 в розмірі 69 312 (шістдесят дев`ять тисяч триста дванадцять) гривень 99 копійок, з яких: з яких: 19 249,48 грн. заборгованість по тілу кредиту; 50 063,51 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а також судові витрати у розмірі 6662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу 4000,00 грн.

10 серпня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник, адвокат Сидоренко Юрій Володимирович, звернулась до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із заявою про перегляд та скасування заочного рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 липня 2026 року по справі № 541/1700/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 28 серпня 2026 року заяву про перегляд заочного рішення відповідача ОСОБА_1 задоволено, скасовано заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 липня 2026 року, ухвалене у цивільній справі № 541/1700/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

14 вересня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково, з огляду на наступне. Згідно з п.1.2 договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі «Дисконтний період»). У випадку надання Кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання Кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту. У п.1.3 сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. Згідно умов договору останній день дисконтного періоду 17.05.2021. Натомість, у матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору (дисконтного періоду) після закінчення дисконтного періоду 17.05.2021 року, здійснення позичальником ОСОБА_1 сплати нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду. Докази активації відповідачем в особистому кабінеті чи терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду суду не надані. В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача проценти за користування кредитними коштами поза межами строку кредитного договору. При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання позивач не заявляє. Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за період з 18.04.2021 по 20.07.2021 за Договором № 372123817 виникла заборгованість у загальному розмірі 32276,55 грн, з яких: за тілом кредиту 19250,00 грн; за процентами 32276,55 грн. Проценти нараховані за період з 18.04.2021 по 20.07.2021. Видачі за договором: всього на загальну суму 19250,00 грн. Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео» ОСОБА_1 вносила кошти на виконання Кредитного договору, здійснивши наступні оплати за договором: 21.05.2021 6917,00 грн; 20.06.2021 15,00 грн; 06.07.2021 75 грн, а всього на 7007,00 грн. З урахуванням строку дії кредитного договору до 17.05.2021 сума процентів за період з 18.04.2021 по 17.05.2021 становить 24137,20 грн. Нарахування процентів за користування кредитними коштами в період з 18.05.2021 здійснено поза межами узгодженого сторонами Договору № 372123817 від 18.04.2021 строку кредитування. В той же час, оскільки відповідачем вносились кошти в загальному розмірі 7007,00 грн, які ТОВ «Манівео» спрямовано на погашення заборгованості по відсотках та тілу кредиту, зокрема, на погашення тіла кредиту 0,52 грн, а на погашення відсотків 7006,48 грн., тому остаточному стягненню підлягає заборгованість в загальному розмірі 36380, 20 грн, що складається: 19249,48 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 17130,72 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Крім того, відповідач зазначив, що виходячи із встановленої реальності участі адвоката та його необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, витрати у розмірі 7000 гривень є такими, що не відповідають критерію розумності їх розміру, з огляду на те, що такі не є мінімально необхідними витратами, що підлягають покладенню на відповідача та не є неминучими при розгляді справи про стягнення заборгованості з огляду на її предмет, тому витрати позивача на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 2000,00 грн.

15 вересня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача навів заперечення проти обґрунтування відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 18 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 372123817. Паспортом споживчого кредиту зазначено умови кредитування. Відповідачу, на підставі кредитного договору від 18 квітня 2021 року № 372123817 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як кредитодавець, надав суму ліміту кредитної лінії в розмірі 3000,00 грн із встановленим строком кредитування 30 днів (з можливістю продовження строку). Сторонами було узгоджено всі умови укладеного кредитного договору, що підтверджується електронними підписами у самому договорі та вищезазначених документах. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 19250,00 грн.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, згідно умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Пунктом 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 визначено, що «право вимоги» означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відповідно до реєстру прав вимоги від 20 липня 2021 року № 143, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором від 18 квітня 2021 року № 372123817 на загальну суму 44519,55 грн.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, на підставі чого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 18 квітня 2021 року № 372123817. Відповідно до реєстру прав вимоги від 30 травня 2023 року № 9, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 69312,99 грн.

11 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, згідно умов якого ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 18 квітня 2021 року № 372123817. Відповідно до реєстру боржників від 14 липня 2025 року № б/н, ТОВ «ФК «Ейс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 69312,99 грн. Даний факт підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 11 липня 2025 року №11/07/25-Е.

Згідно інформації АТ КБ «Приватбанк» від 13 травня 2026 року №20.1.0.0.0/7- 260529/116635-БТ на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Також емітувались інші картки. Також повідомлено, що по рахунку(ах) НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) були наступні зарахування: 18.04.2021 5168757335469617 Зарахування переказу 3 000,00 UAH; 25.04.2021 5168757335469617 Viplata zaima Moneyveo 1 100,00 UAH; 20.04.2021 5168757335469617 Зарахування переказу 1 100,00 UAH; 21.04.2021 5168757335469617 Зарахування переказу 10 200,00 UAH; 24.04.2021 5168757335469617 Зарахування переказу 550,00 UAH; 24.04.2021 5168757335469617 Зарахування переказу 600,00 UAH; 25.04.2021 5168757335469617 Зарахування переказу 1 600,00 UAH; 09.06.2021 5168757335469617 Viplata zaima Moneyveo 1 100,00 UAH.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зі статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України.

За змістом статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до укладеного договору факторингу від 11 липня 2025 року № 11/07/25-Е , в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало (відступило) ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги за кредитним договором, внаслідок чого ТОВ «ФК «Ейс» замінює ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» як кредитора (стає новим кредитором), у тому числі права вимоги за зобов`язанням відповідача ОСОБА_1 , з правом вимоги повного належного виконання обов`язків ним за кредитним договором від 18 квітня 2021 року № 372123817.

Пред`являючи позов до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18 квітня 2021 року № 372123817, новий кредитор посилався на те, що позичальник після заміни кредитора у зобов`язанні борг не погасила, має невиконані зобов`язання з погашення тіла кредиту, зі сплати процентів.

З урахуванням отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, що останньою не заперечується, суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 19249,48 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розміру заборгованості по відсотках за користування кредитом, що підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 1048, 1056-1 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Тлумачення правочину це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22)).

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору від 18 квітня 2021 року № 372123817, кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі «дисконтний період»). У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту.

Кредитним договором від 18 квітня 2021 року № 372123817, а також додатковою угодою від 20 квітня 2021 року до договору № 372123817 від 18 квітня 2021 року, додатковою угодою від 21 квітня 2021 року до договору № 372123817 від 18 квітня 2021 року, додатковими угодами від 24 квітня 2021 року до договору № 372123817 від 18 квітня 2021 року, додатковими угодами від 25 квітня 2021 року до договору № 372123817 від 18 квітня 2021 року передбачено, що заборгованість за основним та додатковими угодами, що складається з загальної суми кредиту та нарахованих процентів, має бути повернута кредитодавцю 18 травня 2021 року.

Водночас 09 червня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено ще одну додаткову угоду до договору № 372123817 від 18 квітня 2021 року, згідно з положеннями якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 1100 грн 00 коп. з 09 червня 2021 року на строк дії договору № 372123817 від 18 квітня 2021 року (надалі «договір») на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору. Сторони також домовилися, що додаткова сума кредиту, вказана в п. 1 цієї додаткової угоди, підлягає поверненню згідно графіку розрахунків, наведеному додатку №1 до додаткової угоди.

Відповідно до графіку розрахунків, наведеному в додатку № 1 до додаткової угоди від 09 червня 2021 року до договору № 372123817 від 18 квітня 2021 року, терміном платежу щодо погашення загальної суми заборгованості сторонами погоджено 17 червня 2021 року.

Тобто, умовами вищезазначеного кредитного договору та додаткових угод до нього фактично визначено два строки кредитування: з 18 квітня 2021 року до 18 травня 2021 року та з 09 червня 2021 року до 17 червня 2021 року.

У пункті 1.3 кредитного договору від 18 квітня 2021 року № 372123817 сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору (дисконтного періоду) після закінчення дисконтного періоду, здійснення позичальником ОСОБА_1 сплати нарахованих процентів. Докази активації відповідачем в особистому кабінеті чи терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду суду також не надані.

У пункті 1.7 кредитного договору від 18 квітня 2021 року № 372123817 сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: зобов?язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов?язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев?яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов?язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев?ять цілих п?ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Частиною першою статті 212 ЦК України передбачено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Однак, порушення позичальником зобов`язання щодо повернення заборгованості в обумовлений сторонами договору строк не може розглядатися як відкладальна обставина у розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до зміни істотних умов кредитного договору строку кредитування та процентної ставки.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, нарахована за період з 18 квітня 2021 року до 18 травня 2021 року та з 09 червня 2021 року до 17 червня 2021 року: 26572,95 грн (24369,52 + 2203,43).

Водночас з розрахунку заборгованості за кредитним договором від 18 квітня 2021 року № 372123817 вбачається, що відповідачем здійснювалось часткове погашення заборгованості по відсоткам на загальну суму 7006,48 грн (21 травня 2021 року 6916,48 грн, 20 червня 2021 року 15,00 грн, 06 липня 2021 року 75,00 грн), тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 19566 грн 47 коп..

Позивачем додатково заявлена вимога про здійснення розподілу судових витрат.

Позивач повідомив про наявність судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Витрати зі сплати судового збору підтверджуються копією платіжної інструкції від 17 квітня 2026 року № 45011 на суму 2662,40 грн.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому на користь позивача з відповідача підлягає стягненню документально підтверджені витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору, у розмірі 1490,94 грн (56,00%).

Вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями статті 137 ЦПК України.

До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правничої допомоги від 20 серпня 2025 року №20/08/25-01, укладений між адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС», протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025, Додаткова Угода № 25770901712 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Разом з тим, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 у справі № 910/12876/19).

Відтак, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку відшкодувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3920,00 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідачем у відзиві заявлено стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн, однак вказано, що докази понесення судових витрат будуть надані суду у встановлений законодавством строк, тому суд на даній стадії судового розгляду не вирішує питання про розподіл вказаних витрат.

Керуючись ст.ст.509,512,514,526,527,530,599,610,611,1054 ЦК України, ст.ст.12,76-81,83,141,263,264,265,273,280,281,282,352,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (Місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13; код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за Договором кредитної лінії від 18.04.2021 року №372123817 в розмірі 38815 (тридцять вісім тисяч вісімсот п`ятнадцять) гривень 95 копійок, з яких: з яких: 19249,48 грн заборгованість по тілу кредиту; 19566,47 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (Місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13; код ЄДРПОУ 42986956) судові витрати у розмірі 5410 (п`ять тисяч чотириста десять) гривень 94 копійки, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 1490,94 грн та витрат на професійну правничу допомогу 3920,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. А. Городівський