Решение № 140813320, 21.10.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/782/26

Номер провадження 2/541/2568/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 жовтня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Городівського О.А.

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

30.03.2026 року на адресу суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що 07.09.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3960795. За його умовами сума кредиту складає 3000,00 гривень, строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, стандартна процентна ставка 2% в день, знижена процентна ставка 0,01% в день. ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання за договором та надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 3000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. Відповідач у встановлений термін свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав. У період з 07.09.2023 по 24.05.2024 Відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 10 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 1,6 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 8,4 грн. 24.05.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 24/05/2024, за умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Рішенням № 251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Станом на дату укладання Договору факторингу від 24.05.2024 року №24/05/2024, строк дії Договору № 3960795 від 07.09.2023 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 25.05.2024 року по 01.09.2024 року (100 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 5997 грн. (Розрахунок заборгованості ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» додається): 2998,4 грн * 2% = 59,97 грн*100 календарних дні = 5997 грн. У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 3960795 від 07.09.2023 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з Відповідача у сумі 19788,86 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 13791,86 грн., проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у сумі 5997 грн.).

Станом на дату звернення заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не погашена і складає: 2998,40 грн., сума процентів за користування кредитом 13 791,86 грн., нараховані позивачем проценти за 100 календарних днів 5997 грн., на загальну суму 22 787,26 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

22 червня 2026 року судом було ухвалено заочне рішення у даній справі, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено; стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.09.2023 року № 3960795 в розмірі 22787 (Двадцять двi тисячi сiмсот вiсiмдесят сiм) гривень 26 копійок, з яких: сума кредиту 2998,40 грн., сума процентів за користування кредитом 13791,86 грн., нараховані позивачем проценти за 100 календарних днів 5997 грн, а також судові витрати у сумі 8662 (вісім тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійки, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на правову допомогу 6000,00 грн.

05 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просив поновити процесуальний строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 червня 2026 року по справі № 539/782/26, що сплинув за поважних причин перебування відповідача на військовій службі в іншому регіоні України; переглянути і скасувати заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 червня 2026 року по справі № 539/782/26 та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заяви вказав, що будучи мобілізованим військовослужбовцем та перебуваючи в зоні бойових дій, не знав про існування відкритого провадження по цивільній справі № 539/782/26 і не отримував жодних судових повідомлень, копії позовної заяви з додатками з Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, які надходили на офіційну адресу його реєстраційного обліку, де він не проживає по причині проходження військової служби. Про існування вказаного оскаржуваного рішення суду дізнався випадково у серпні 2026 року, коли відповідачу надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження та була заблокована банківська платіжна картка. Крім того відповідач зазначив про часткове визнання позовних вимог, а також існування підстав для застосування пільг для військовослужбовців у частині нарахування відсотків за користування кредитом.

Ухвалою суду від 31 серпня 2026 року поновити ОСОБА_1 строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, заяву про перегляд заочного рішення відповідача ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 червня 2026 року, ухваленого у цивільній справі № 539/782/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

04 вересня 2026 року до суду надійшли пояснення на позовну заяву в порядку ст. 43, ч. 1, п. 3 ЦПК України, в яких відповідач просив відмовити ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 9855,21 грн. судового збору 2662,4 грн. та правничої допомоги 6000 грн. за недоведеністю та безпідставністю. У разі встановлення судом правовідносин, що перейшли до відповідача в особі ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», просив частково задовольнити позов і стягнути на користь останнього грошову суму заборгованості по кредитному договору в сумі 9855,21 грн.

В обґрунтування вимог зазначив, що не укладав фінансових, кредитних договорів з позивачем в особі ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» і не отримував у нього кредитні кошти , і не користувався ними, не зобов`язувався повернути з процентами та іншими виплатами саме цьому позивачу. Зокрема, відповідач брав позику в розмірі 3000 грн. за договором про споживчий кредит № 3960795 строком на 360 днів у ТОВ «Лінеура Україна» і зобов`язувався саме цій фінансовій установі повернути гроші з процентами за їх користування. Звернув увагу суду, що не обумовлював з дійсним та належним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» питання трьохсторонньої угоди з іншою юридичною особою, зокрема з ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». Тобто договір факторингу між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» я не погоджував, а відтак не підписував його, як зацікавлений суб`єкт угоди, а відтак взагалі не знав про його підписання вказаними сторонами договору. Таким чином, відповідач не погоджувався на передачу своїх будь яких зобов`язань іншим чи третім особам, не укладав такого договору. В даному випадку, вказана фінансова компанія ТОВ «Лінеура Україна», у якої відповідач дійсно отримав кредит (позику), повинна була звернутися до суду з самостійною і конкретною вимогою на підставі вищевказаного договору.

08 вересня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача наполягав на повному задоволенні позовних вимог.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до наступних висновків.

Судом установлено, що 07.09.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3960795. Відповідно до умов якого, Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається у сумі 3000,00 гривень, строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, стандартна процентна ставка 2% в день, знижена процентна ставка 0,01% в день. Знижена процентна ставка застосовується згідно з пунктом 1.4.2 договору. Вказана інформація підтверджується також паспортом споживчого кредиту, підписаними відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання за договором та надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 3000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується договором про організацію переказу грошових коштів від 12.03.2019 року № РК-1-19/03-01, листом ТОВ «Ініверсальні платіжні рішення» №1119-3105 від 31.05.2024, листом АТ КБ «Приватбанк» Від 04-05-2026 р. №20.1.0.0.0/7-260424/136174-БТ.

Відповідач свої зобов`язання за договором виконав лише частково, а саме У період з 07.09.2023 по 24.05.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 10 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 1,6 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 8,4 грн. Внаслідок порушення виконання зобов`язання виникла заборгованість.

24.05.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 24/05/2024, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (п. 1.1). Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 3960795 строк кредиту 360 днів: з 07.09.2023 року по 01.09.2024 року. Станом на дату укладання Договору факторингу від 24.05.2024 року №24/05/2024, строк дії Договору № 3960795 від 07.09.2023 року не закінчився.

Згідно п. 1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта, підтверджують факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 року, до ТОВ «ФК «Фінтраст України» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3960795 у сумі 16 790,26 грн., з яких: 2 998,40 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 13 791,86 грн. сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 року, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, після виконання фактором вимог пункту 1.2. договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 року, від клієнта до фактора перейшли права вимоги, заборгованості від боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно Заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 93 718 046,56 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 30.05.2024 №412, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перерахував на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» грошові кошти у розмірі 243000,00 гривень на виконання договору факторингу від 24.05. 2024 року № 24/05/2024.

З листа ТОВ «Лінеура Україна» від 27.05.2024 року вбачається, що на виконання вимог ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. 1.3 договору факторингу від 25.10.2024 № 25/10/2024, ТОВ «Лінеура Україна» повідомило боржників про відступлення права вимоги за кредитними договорам та передачу їхніх персональних даних новому кредитору ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» шляхом публікації відповідної інформації в особистих кабінетах боржників та направлення SMS-повідомлення на фінансові номери телефонів боржників.

Згідно з рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року № 251124/1, Товариство змінило найменування на: повне найменування: українською мовою: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал»; англійською мовою: Limited Liability Company «Financial Company «Fintrust Capital»; скорочене найменування: українською мовою: ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»; англійською мовою: LLC «FC «Fintrust Capital».

Згідно з розрахунком заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 07.09.2023 року № 3960795 за 100 календарних днів (25.05.2024 - 01.09.2024), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за вказаний період нарахувало відповідачеві заборгованість за відсотками у розмірі 5997,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Отже, чинне законодавство України надає можливість укладати кредитні договори у формі електронного документу з використанням електронних підписів сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи факт отримання відповідачем кредитних коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення суми кредиту у розмірі 2998,40 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом суд приходить до наступних висновків.

Відповідач ОСОБА_1 у заяві про перегляд та скасування заочного рішення суду стверджував, що є військовослужбовцем ЗСУ та учасником бойових дій, перебуває на військовій службі за мобілізацією з 19 липня 2022 року та вказував на можливість застосувати відносно нього пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», станом на дату укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07 вересня 2023 року № 3960795, був викладений у такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.».

З документів, наданих відповідачем для підтвердження наявності вищевказаних пільг, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та працює у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 27 грудня 2024 року.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 було видане ОСОБА_1 лише04 березня 2026 року.

Крім того, з ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2025 року у справі № 175/5578/25 (провадження № 1-кп/175/785/25) вбачається, що відповідач ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України: самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану, у період з 08 листопада 2022 року до 25 листопада 2024 року.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для застосування пільг, передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. (а.с. 1), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2662,40 грн.

Вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями ст. 137 ЦПК України.

До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року №10/12-2024, заявку на виконання доручення до Договору від 26.01.2026 року № 15630, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору від 23.02.2026 року № 15630 та рахунок на оплату № 15630-23/02-2026 від 23 лютого 2026 року, на підставі яких позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Разом з тим, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Суд, оцінюючи характер та складність спору, обсяг і зміст наданої адвокатом правничої допомоги, а також тривалості її надання, дійшов висновку, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн є завищеною та не відповідає у повному обсязі фактично виконаній роботі й рівню складності справи.

З урахуванням наведеного, керуючись принципами розумності, співмірності та пропорційності судових витрат, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги про їх відшкодування частково, стягнувши 6000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 62, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» (вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ, 03045; код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.09.2023 року № 3960795 в розмірі 22787 (Двадцять двi тисячi сiмсот вiсiмдесят сiм) гривень 26 копійок, з яких: сума кредиту 2998,40 грн., сума процентів за користування кредитом 13791,86 грн., нараховані позивачем проценти за 100 календарних днів 5997 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» (вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ, 03045; код ЄДРПОУ 44559822) судові витрати у сумі 8662 (вісім тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійки, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на правову допомогу 6000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. А. Городівський