Решение № 140806067, 20.10.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1512/26

Номер провадження 2/350/1156/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді Бейка А.М.,

секретаря судового засідання Маєвської С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій сторін:

Представник позивача звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 797266605 від 10.08.2020 року у розмірі 22 960,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн. Крім того, позивач просить розглядати справу за відсутності його представника.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.08.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір № 797266605 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач, ознайомившись із умовами кредитування на офіційному сайті www.moneyveo.ua, підписав договір електронним підписом, який створено за допомогою одноразового ідентифікатора JA9B874A. За умовами договору товариство надало відповідачу кредит у сумі 8 000,00 грн строком на 30 днів. Отже, первісний кредитор свої зобов`язання виконав в повному обсязі.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 103 від 13.10.2020 року до цього договору ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 05/0820-01, за яким відповідно до Реєстру прав вимоги № 5 від 16.04.2021 року до останнього перейшло право вимоги до відповідача.

05 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого та Реєстру Боржників від 05.06.2025 року позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на суму 22 960,00 грн.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.

Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 на момент подання позовної заяви за кредитним договором № 797266605 від 10.08.2020 року становить 22 960,00 грн, яка складається з: 8 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 14 960,00 грн заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями, вимоги про стягнення яких позивач не заявляє. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку за період 05.06.2025 15.06.2026.

Відповідач не виконав умови договору належним чином, кредит та проценти за користування ним не повернув, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в поданій позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте 20.10.2026 року подав до суду письмову заяву (вх. № 7277 від 20.10.2026), у якій просить розглянути справу за його відсутності та зазначає, що позов визнає. Також 20.10.2026 року відповідач подав клопотання, у якому просить долучити до справи копію його пенсійного посвідчення, з якого вбачається, що він є особою з інвалідністю ІІ групи, набутою ним як учасником бойових дій, і у зв`язку з цим просить звільнити його від сплати судового збору та суттєво зменшити витрати на правову допомогу, які є явно завищеними та не співмірними зі складністю справи.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21.09.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначивши справу до розгляду із повідомленням учасників справи.

20.10.2026 року до суду надійшла заява відповідача про визнання позову та розгляд справи за його відсутності, а також клопотання про долучення до справи копії пенсійного посвідчення, звільнення від сплати судового збору та зменшення витрат на правову допомогу. Копію пенсійного посвідчення долучено до матеріалів справи.

Частиною 1 статті 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно із вимогами ч. 4 ст. 206 ЦПК України, судом перевірено, що визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.

Враховуючи, що відповідач позов визнав, визнання ним позову не суперечить інтересам сторін, тому суд приймає визнання ним позову та приходить до висновку про можливість ухвалення рішення у судовому засіданні.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

10.08.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 797266605 у формі електронного документа, підписаного відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором JA9B874A (надісланий 10.08.2020 о 15:09:57, введений 10.08.2020 о 15:12:56). Відповідно до умов даного договору товариство зобов`язується надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети в сумі 8 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності строком на 30 днів, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п. 1.1, 1.2 договору).

Пунктами 1.3, 1.4 договору визначено, що на період строку кредиту проценти нараховуються за дисконтною процентною ставкою у розмірі 0,01 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, а у випадку користування кредитом понад цей строк застосовується базова процентна ставка у розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно з графіком розрахунків (додаток № 1 до договору) кредит та проценти у сумі 8 024,00 грн підлягали сплаті до 09.09.2020 року.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредит у сумі 8 000,00 грн видано 10.08.2020 року; у зв`язку з користуванням кредитом після закінчення встановленого строку проценти нараховувались за базовою ставкою, а їх розмір станом на 13.10.2020 року становив 8 704,00 грн.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 103 від 13.10.2020 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 797266605 від 10.08.2020 року.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги придбано 13.10.2020 року; у період з 14.10.2020 року по 28.11.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» нараховувало проценти по 136,00 грн щодня, внаслідок чого станом на 16.04.2021 року заборгованість становила 22 960,00 грн, в тому числі 8 000,00 грн за тілом кредиту та 14 960,00 грн за процентами.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01 на аналогічних умовах. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 5 від 16.04.2021 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 797266605 від 10.08.2020 року.

05.06.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 05/06/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги до відповідача. Згідно з Реєстром Боржників від 05.06.2025 року та Актом прийому-передачі Реєстру Боржників до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги за кредитним договором № 797266605 від 10.08.2020 року у розмірі 22 960,00 грн.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 797266605 від 10.08.2020 року за період 05.06.2025 15.06.2026 у ОСОБА_1 станом на 15.06.2026 року наявна заборгованість у розмірі 22 960,00 грн, в тому числі: 8 000,00 грн прострочена заборгованість по тілу кредиту, 14 960,00 грн прострочена заборгованість по процентах за користування кредитом; заборгованість за штрафними санкціями 0,00 грн. Заборгованість не погашена.

Відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, інвалідність армії, що підтверджується копією його пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , долученою до матеріалів справи.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

вивчивши зміст позовної заяви та заяви відповідача про визнання позову, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить наступних висновків.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526,527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу. Суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо воно суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; за відсутності таких обставин суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, зважаючи, що відповідач порушив умови договору № 797266605 від 10.08.2020 року, у встановленому порядку та строки не погашав кредит та проценти за користування ним, позивач набув права вимоги за вказаним зобов`язанням на підставі описаних вище договорів факторингу та реєстрів прав вимоги, а відповідач позов визнав, при цьому таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «ФК «ЕЙС» в частині стягнення заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 22 960,00 грн, з яких 8 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 14 960,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Судом встановлено, що після отримання права вимоги до ОСОБА_1 позивач та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не здійснювали будь-яких інших нарахувань. Вимоги про стягнення штрафних санкцій позивач не заявляє. Долучені розрахунки заборгованості, проведені ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» в межах строку дії кредитного договору, відповідають його умовам.

V. Розподіл судових витрат:

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому понесені позивачем судові витрати (судовий збір) за подання позовної заяви в розмірі 2662,40 грн слід компенсувати за рахунок держави в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 7000 гривень надав: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, додаткову угоду № 25771050365 від 19.06.2026 до цього договору, акт прийому-передачі наданих послуг, з яких суд установив, що позивач уклав договір про надання професійної правничої допомоги з АБ «Тимошенко та партнери», в якому вони визначили обсяг адвокатських послуг та їх вартість. Відповідно до акта прийому-передачі наданих послуг адвокатське бюро надало позивачу послуги, вартість яких становить 7000,00 гривень (1000,00 грн за вивчення матеріалів справи (2 год) + 5000,00 грн за складання позовної заяви (2 год) + 500,00 грн за підготовку адвокатського запиту (1 год) + 500,00 грн за підготовку клопотань (1 год)).

Даючи оцінку вказаному вище, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

Зазначена відповідає і висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.03.2026, постановленій у справі № 522/7662/23.

Відповідач у клопотанні просив зменшити розмір витрат на правову допомогу, вважаючи їх явно завищеними та не співмірними зі складністю справи. Суд враховує, що ця справа є малозначною (ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, належить до типової категорії спорів про стягнення заборгованості за кредитним договором, судова практика у яких, як зазначає і сам позивач, є усталеною.

З урахуванням викладеного, зважаючи на характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та наданих послуг, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, а також фінансового стану відповідача. Клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу підлягає задоволенню.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню повністю, а вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, а судовий збір у розмірі 2662,40 грн компенсувати позивачу за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 206, 247, 259, 263 - 265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 797266605 від 10.08.2020 року у розмірі 22960 (двадцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти вимог про відшкодування витрат на правову допомогу відмовити.

Судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, компенсувати Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956, р/р НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк», ЄДРПОУ АТ «Універсал Банк» 21133352, МФО 322001.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя А.М. Бейко