Решение № 140805962, 20.10.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/5634/26

Провадження № 2/345/3729/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Якиміва Р.В.

за участю секретаря судового засідання Гладенької Л.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позов мотивує тим, що 02.02.2026 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та відповідачем було укладено кредитний договір №02.02.2026-100000812 за умовами якого відповідачу було надано кредит в розмірі 4000 грн. зі слатою процентів за користування кредитними коштами, передбаченими умовами договору. 02.02.2026 між сторонами було укладено додатковий договір за яким домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внести відповідні зміни до договору. 02.02.2026 ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» відповідачу надано кредит ні кошти в розмірі 4000 грн..

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не повернув в повному обсязі кредитну заборгованість та не виконав всі свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем в результаті чого станом на 05.10.2026 заборгованість становить 29440 грн., з яких 8000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, сума заборгованості за процентами становить 11760 грн., заборгованість за відсотками на підставі ст.625 ЦК України становить 8000 грн., заборгованість за комісією - 560 грн., заборгованість за додатковою комісією(за обслуговування кредитної заборгованості) 1120 грн.. Відповідач добровільно борг не погашає, тому позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з відповідача наявну заборгованість за кредитним договором №02.02.2026-100000812 від 02.02.2026, а також судові витрати.

Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому вказав, що не заперечує щодо факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, однак просить перевірити правомірність нарахувань, відповідності договору вимогам законодавства та наявності правових підстав для стягнення кожної складової заявленої заборгованості. Правові підстави стягнення 8000 грн. за ст.625 ЦК України відсутні Наявні розбіжності між ціною позову та складовими заборгованості, щодо строку повернення кредиту. Вважає, що нарахування комісій підлягає перевірці їх відповідності імперативним нормам законодавства. Вважає, що слід перевірити відповідність нарахування процентів умовам договору. Просить перевірити правові підстави нарахування судових витрат. Просить відмовити у задоволенні вимоги щодо стягнення 8000 грн. процентів.

Ухвалою судді від 05.10.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання по справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у поданій заяві просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти розгляду справи за відсутності представника товариства та винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання подав відзив на позов.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першоюстатті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Як встановлено в судовому засіданні, 02.02.2026 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та відповідачем було укладено кредитний договір №02.02.2026-100000812 за умовами якого відповідачу було надано кредит в розмірі 4000 грн. зі слатою процентів за користування кредитними коштами, передбаченими умовами договору. 02.02.2026 між сторонами було укладено додатковий договір за яким домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внести відповідні зміни до договору. 02.02.2026 ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» відповідачу надано кредит ні кошти в розмірі 4000 грн..

Згідно розрахунку заборгованості заборгованість відповідачки по кредитному договору №02.02.2026-100000812 від 02.02.2026 станом на 05.10.2026 заборгованість становить 29440 грн., з яких 8000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, сума заборгованості за процентами становить 11760 грн., заборгованість за відсотками на підставі ст.625 ЦК України становить 8000 грн., заборгованість за комісією - 560 грн., заборгованість за додатковою комісією(за обслуговування кредитної заборгованості) 1120 грн..

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У той самий час, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов`язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Всупереч вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України відповідач не надав суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо правомірності нарахувань заборгованості по тілу кредиту, процентах та комісії.

Посилання відповідача на недопустимість розрахунку заборгованості є необґрунтованими, оскільки поданий розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України, та при дослідженні розрахунку заборгованості в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, не вбачається, жодної невідповідності, а відповідач, визнаючи факт користування кредитними коштами, не надав суду належних переконливих доказів, які б спростовували поданий позивачем розрахунок.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000,00 грн. відповідає умовам передбаченим кредитним договором, ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню.

Стосовно нарахування відсотків, слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» і доповнено його п. 6-1, який встановлює нові правила звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання ним своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит, а саме у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.

Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Отже, зміни до цього закону не передбачають звільнення позичальника від виконання своїх зобов`язань з повернення споживчого кредиту, сплати процентів за користування ним або від термінування таких платежів.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку , що нарахування вказаних відсотків відповідає умовам передбаченим кредитним договором.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитом в розмірі 11760,00 грн. ґрунтується на вимогах закону.

Таким чином, банком пред`явлено вимоги щодо стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, що були обумовлені договором, а тому підстав для відмови у позові в цій частині суд не вбачає.

Щодо стягнення заборгованості по комісій, то слід зазначити, що згідно правової позиції, яку висловила Велика Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за обслуговування кредиту.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо сплати комісії теж не виконав, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з нього комісії (пов`язаної з наданням кредиту) в сумі 560 грн. додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в сумі 1120 грн..

Щодо вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості за відсотками згідно ст. 625 ЦК України суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач нарахував відсотки згідно ст. 625 ЦК України у сумі 8000,00 грн. та просить їх стягнути з відповідача.

Пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.

Оскільки заборгованість за процентами річних, які нараховані за прострочення вико-нання грошового зобов`язання на підставі ст. 625 України ЦК нараховані в період дії на території України воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на ко-ристь позивача.

Викладення Законом України від 22.11.2023 № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» п. 6 розд. ІV Закону № 1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове ре-гулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитними договорами у період воєнного стану.

Тому посилання позивача на обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідачки заборгованості за процентами, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України не відповідають закону.

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, підстави для нарахування та стягнення з відповідачки за ст. 625 ЦК України відсутні.

Відповідно, вимога про стягнення з відповідача заборгованості в частині стягнення відсотків згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 8000,00 грн. задоволенню не підлягає в силу пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якими встановлено звільнення від такого обов`язку позичальників під час дії воєнного стану.

Оскільки всупереч наведеним нормам закону та умовам спірного договору відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором у встановлений ним строк, належними та допустимими доказами свою позицію щодо невизнання позову не обґрунтував, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 21440,00 грн., з яких 8000,00 грн. сума заборгованості за кредитом, сума заборгованості за відсотками становить 11760,00 грн., сума заборгованості по комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 560 грн., додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості) в сумі 1120 грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути також суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн..

На підставі ст.ст. 512-514,517,1049, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №02.02.2026-100000812 від 02.02.2026 в розмірі 21440,00 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» - судовий збір в розмірі 2662,40 грн..

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя