Решение № 140805599, 20.10.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1012/26

Провадження 2-а/193/8/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 жовтня 2026 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кащука Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Оселедець О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 у червні 2026 року звернувся до суду з указаним позовом, який мотивував тим, що 11 червня 2026 року старшим сержантом поліції Лабунцем Віталієм Валерійовичем, поліцейським сектору поліцейської діяльності № 1 (с-ще Онуфріївка) ВП № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, винесено постанову серії ЕНА № 7352270 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Зазначеною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.. Зі змісту постанови вбачається, що 11.06.2026 о 08 год. 58 хв. 51 сек. у Кіровоградській області, Олександрійський район, с. Шевченка, дорога М22, він керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ SPRINTER 311 CDI, державний номерний знак НОМЕР_1 , та, за твердженням посадової особи поліції, після зупинки на вимогу поліцейського не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим нібито порушив п. 9.9 «б» Правил дорожнього руху України. Позивач із постановою не погоджується, вважає її протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки транспортний засіб було зупинено без визначеної законом підстави, а відповідачем не доведено ні правомірності самої зупинки, ні наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Посилаючись на зазначені обставини та вважаючи, що процесуальні норми були грубо порушені, позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7352270 від 11.06.2026 у справі про адміністративне правопорушення, винесену старшим сержантом поліції Лабунцем Віталієм Валерійовичем щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, якою на позивача накладено штраф у розмірі 510,00 грн; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 30 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи .

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2026 року замінено первісного відповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі, на належного відповідача Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області. Витребувано відеозаписи з реєстратора патрульного автомобіля чи бодікамер патрульних поліцейських, які здійснювали складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7352270 від 11.06.2026 та інші наявні матеріали, в яких містяться дані про фіксацію вказаного правопорушення.

Представниця відповідача Тарасенко Я.І. подав відзив на позовну заяву, у якій вказав, що вважає позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки згідно з пунктом 9.9.б Правил дорожнього руху України, аварійно світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар. Це є обов`язковим попереджувальним сигналом, який вказує на зупинку. На підставі зазначеного, представник відповідача просив у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явився, від нього надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку. 21 липня 2026 року, за допомогою підсистеми "Електронний суд", подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, оскільки винесена постанова про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою. Вирішуючи питання про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, поліцейські оцінили всі обставини справи та докази.

Згідно з ч.3 ст.205 КАС України, неявка учасника справи належним чином повідомленого про судове засідання не є перешкодою у розгляді справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, установлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що 11 червня 2026 року старшим сержантом поліції Лабунцем Віталієм Валерійовичем, поліцейським сектору поліцейської діяльності № 1 (с-ще Онуфріївка) ВП № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, винесено постанову серії ЕНА № 7352270 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Зазначеною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.. Зі змісту постанови вбачається, що 11.06.2026 о 08 год. 58 хв. 51 сек. у с. Шевченка, дорога М22, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом MERCEDES-BENZ SPRINTER 311 CDI, державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений на вимогу поліцейської, але не скористався попереджувальними сигналами, не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив пункт 9.9. 6 Правил дорожнього руху України. Зазначеною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн .

Диспозиція частини ч. 2 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди (а.с. 6)

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (з наступними змінами), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

За приписами пункту 9. 9.б ПДР аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Стаття 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху.

Частиною 2 указаної статті передбачено адміністративну відповідальність за Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Статтею 77 КАС України встановлено, що у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності обов`язок доказування правомірності своїх дій покладається на суб`єкта владних повноважень у разі, якщо останній заперечує проти позову.

Згідно з приписами КАС України саме суб`єкт владних повноважень (відповідач) зобов`язаний довести наявність події і складу адміністративного правопорушення в діях водія (позивача). В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За змістом частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП.

Обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року в справі № 560/751/17, яка, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Частинами 1, 3 статті 16 Закону визначено, що водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи .

Згідно із статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Поліцейський зобов`язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Як вбачається зі змісту постанови серії ЕНА №7352270 ОСОБА_1 11.06.2026 керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ SPRINTER 311 CDI, державний номерний знак НОМЕР_1 , та, був зупиненим на вимогу поліцейської, але не скористався попереджувальними сигналами, не ввімкнув світлову сигналізацію.

З постанови не вбачається, що водію було повідомлено про причини зупинки транспортного засобу,

Даних про порушення позивачем Правил дорожнього руху, які стали підставою для зупинки транспортного засобу під його керуванням, в постанові не зазначено і до суду не надано.

В самому відзиві про інформування водія про причину зупинки транспортного засобу відповідачем не зазначено.

З долученого позивачем відеозапису з бодікамери вбачається, що транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 311 CDI, державний номерний знак НОМЕР_1 , не рухався, а знаходився на узбіччі дороги. Під час спілкування водія транспортного засобу ОСОБА_1 з поліцейським, останнім не зазначено причину зупинки.

Крім того, частиною 3 статті 283 КУпАП передбачено імперативний обов`язок відповідача зазначити в постанові, серед іншого, транспортного засобу, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак) та технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Тобто, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

Таким чином, суд ввважає, що відповідачем не доведена правомірність дій поліцейського щодо позивача та не спростовано приведені в позові твердження, підтверджені наданим до суду записом з бодікамер.

З урахуванням цього, суд вважає, що визначені статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстави для зупинки транспортного засобу у випадку здійснення ним руху під керуванням позивача, у відповідача були відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Сукупність встановлених порушень вимог ст.ст.279, 280, 283 КУПАП, а також недоведеність складу правопорушення свідчать про протиправність постанови серії ЕНА № 7352270 від 11.06.2026.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень у відповідності зі своїм обов`язком доказування, встановленим ст.77 КАС України, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, належними, достатніми та допустимими доказами не доведено.

Враховуючи принцип змагальності адміністративного процесу та встановлений КАС України, обов`язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, суд вирішує спір на основі викладених в позові аргументів.

За приписами п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.293 Кодексу України про адміністративні правопорушення за результатами оскарження постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути прийнято рішення про скасування постанови і закриття справи.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено суду правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення п.9.9.6. ПДР України, у зв`язку з чим, постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, як не законна, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при подачі позову судовий збір у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 20, 72, 77, 90, 132-134, 242, 244-246, 257-263, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7352270 від 11.06.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 510 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області грошові кошти в розмірі 665 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 20.10.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 40108709, місцезнаходження: 25006, Кіровоградська область м.Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 41.

Суддя Д. А. Кащук