Решение № 140805524, 19.10.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5095/26

2/214/6484/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

19 жовтня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Фролової Н.М., за участю секретаря судового засідання Сліпенької Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривий Ріг цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» звернулося до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №010/3660/82/792797 в розмірі 291 695,62 грн, судовий збір у сумі 3500,35 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 200,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 21.01.2020 р. між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_1 , була укладена заява про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/3660/82/792797, відповідно до якої банк відкриває клієнту картковий рахунок в гривні, випускає та надає клієнту платіжну карту, а також забезпечує проведення розрахунків за операціями здійсненими з використанням платіжної карти або їх реквізитів відповідно до правил платіжних систем, правил і тарифів на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб. Розмір поточного кредитного ліміту кредитування на дату початку кредитування 70 200,00 грн, строк кредиту 48 місяців, який може бути продовжено, проценти за користування кредитом в розмірі 45 % річних.

09.04.2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-31-F, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором №010/3660/82/792797 від 21.01.2020 р.

07.10.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» укладено договір відступлення права вимоги №1-07/10, згідно якого ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором №010/3660/82/792797 від 21.01.2020 р.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, та сплаті відсотків належним чином не виконав, внаслідок чого має заборгованість, яка станом на 07.10.2025 р. становить 291 695,62 грн. з яких: заборгованість за основним боргом 89 188,49 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 202 507,13 грн.

Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 липня 2026 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передано за підсудністю до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

03 серпня 2026 року справа надійшла до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2026 року цивільну справу прийнято та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв та клопотань про розгляд справи без його участі та/або відкладення судового засідання від нього на адресу суду не надходило. У встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий.

Відповідно до ч.1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, в разі неявки всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що 21.01.2020 р. між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_1 була укладена заява про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/3660/82/792797, відповідно до якої банк відкриває клієнту картковий рахунок в гривні, випускає та надає клієнту платіжну карту, а також забезпечує проведення розрахунків за операціями здійсненими з використанням платіжної карти або їх реквізитів відповідно до правил платіжних систем, правил і тарифів на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб. Розмір поточного кредитного ліміту кредитування на дату початку кредитування 70 200,00 грн., строк кредиту 48 місяців, який може бути продовжено, проценти за користування кредитом в розмірі 45 % річних.

09.04.2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-31-F, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором №010/3660/82/792797 від 21.01.2020 р.

07.10.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» укладено договір відступлення права вимоги № 1-07/10, згідно якого ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором №010/3660/82/792797 від 21.01.2020 р.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Кредитний договір укладено в письмовому вигляді і підписано особисто відповідачем. У відповідності до приписів Закону України «Про споживче кредитування» при укладенні Кредитного договору банком була доведена до відома клієнта інформація про умови кредитування, розмір реальної річної процентної ставки, орієнтовну загальну вартість кредиту, що підтверджується власноручним підписом клієнта під текстом кредитного договору, додатків до нього, а також під текстом Паспорту споживчого кредиту.

Таким чином, із відповідачем були погодженні зазначені у вказаних документах умови договору щодо розміру кредиту, строку кредитування, процентну ставку, кількість та розмір платежів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За умовами кредитного договору позивач (банк) свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у кредит відповідачу виконав, тоді як відповідач взяті на себе зобов`язання по кредитному договору виконує неналежно з порушенням строків їх виконання, що суперечить вимогам ст. 530 ЦК України, яка визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання, тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як установлено у ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04липня 2018року №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Водночас згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).

Зазначене дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що відповідач отримав кредитні кошти, користувався ними, однак не виконав грошового зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором.

Таким чином, встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині простроченої заборгованості за кредитом, станом на дату відступлення права вимоги за кредитним договором в розмірі тіла кредиту 89 188,49 грн, підлягає задоволенню.

Щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами у заявленому розмірі, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10листопада 2011року N15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11липня 2013 року N7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦК України).

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23).

Суд також зауважує на практику Одеського апеляційного суду, викладену у постановах від 25.05.2026 справа №514/1230/24 (суддя доповідач Драгоморецький М.М.), від 05.05.2026 справа № 499/1054/25 (суддя доповідач Кострицький В.В.), від 05.05.2026 справа №523/3241/25 (суддя доповідач Назарова М.В.), від 16.06.2026 справа №947/43007/25, від 25.06.2026 справа № 515/1439/25 та від 29.05.2026 справа № 502/2154/25 (суддя доповідач Сегеда С.М), яка схожа та застосована судом у цьому рішенні щодо неспівмірності нарахованих відсотків за кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за кредитним договором щодо нарахованих відсотків становить 202 507,13 грн.

У даному випадку, визначений кредитором розмір нарахованих відсотків є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак є несправедливим і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що, з тілом кредиту, більш ніж у півтора рази перевищує розмір простроченої заборгованості за тілом кредитом, з чим суд не може погодитися.

Крім того, згідно з розрахунком заборгованості та умовами заяви про відкриття Карткового рахунку та надання термін дії договору становить до 21.01.2024 року. Однак як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №010/3660/82/792797 від 21.01.2020 нарахування відсотків здійснювалося позивачем до 30.09.2025 року, що в свою чергу суперечить умовам кредитного договору.

На підставі викладеного вище, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зменшення нарахованих первісними кредиторами заборгованості за відсотками, а саме з 202 507,13 грн до 132 354,61 грн (заборгованість за відсотками нарахована в період до 31.12.2023 року), що повністю відповідатиме передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за договором.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин справи, суд всебічно та повно з`ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню сукупна заборгованість в розмірі 221 543,10 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 11 200,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України - для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України - визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, враховуючи, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, суд приходить до висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 3000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Судові витрати підлягають покладенню на сторін пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.4, 10, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», ЄДРПОУ 43575686, адреса: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, приміщення 68,69, заборгованість за кредитним договором №010/3660/82/792797 від 21.01.2020 року у розмірі 221 543,10 грн, що складається з: (заборгованість за тілом кредиту у сумі 89 188,49 грн, заборгованість за відсотками у сумі 132 354,61 грн), судовий збір у розмірі 2 658,52 грн, а також витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 19.10.2026.

Головуючий суддя Н.М. Фролова