Постановление суда № 140805371, 21.10.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 426/13556/19

Провадження № 6/185/1076/26

У Х В А Л А

21 жовтня 2026 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М. М.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_1 , Сватівський відділ державної виконавчої служби у Сватівському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 426/13556/19,

встановив:

30 червня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» звернулося до суду із заявою, у якій просить замінити стягувача у виконавчому листі № 426/13556/19 від 23 березня 2020 року з АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» та видати заявникові дублікат цього виконавчого листа.

Заяву мотивовано тим, що 22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким заявник набув права вимоги за кредитними договорами, включеними до Реєстру боргових зобов`язань № 8. На підтвердження правонаступництва заявник надав, зокрема, договір факторингу, акт приймання-передачі Реєстру боргових зобов`язань № 8, витяг із Реєстру боргових зобов`язань, платіжну інструкцію та інші документи.

Заявник також зазначає, що виконавчий лист перебував на примусовому виконанні у виконавчому провадженні № 61860791, 24 червня 2021 року був повернутий стягувачу, а його оригінал надалі втрачено. На підтвердження втрати подано запит до АТ КБ «ПриватБанк», відповідь банку та матеріали щодо пожежі, внаслідок якої були знищені документи, що зберігалися в архівному приміщенні банку.

В судове засідання учасники не з`явились, про причини неявки суду не повідомили.

З матеріалів справи встановлено, що заочним рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 29 січня 2020 року у справі № 426/13556/19 позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 35 773,27 грн заборгованості, з яких 18 538,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 17 235,27 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту за кредитним договором б/н від 15 березня 2017 року, а також 1 746,00 грн судового збору. Рішення набрало законної сили 02 березня 2020 року.

Розпорядженням Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 територіальну підсудність судових справ Сватівського районного суду Луганської області змінено та визначено за Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

На виконання рішення видано виконавчий лист № 426/13556/19 від 23 березня 2020 року. Постановою державного виконавця від 24 червня 2021 року у виконавчому провадженні № 61860791 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами першою та п`ятою статті 442 ЦПК України передбачено заміну судом сторони виконавчого провадження її правонаступником; ці положення застосовуються також у разі необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Підставою процесуального правонаступництва є встановлений судом перехід прав у матеріальному правовідношенні. Тому особа, яка просить замінити стягувача, повинна довести не лише факт укладення договору про відступлення права вимоги, а й те, що предметом відступлення було саме те право вимоги, яке підтверджене судовим рішенням і підлягає виконанню за відповідним виконавчим документом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20 (провадження № 14-52цс25) вказала, що під час вирішення питання про заміну стягувача суд має з`ясувати, чи належало первісному кредиторові право вимоги до боржника на момент його відступлення, перевірити чинність цієї вимоги на час звернення із заявою та дослідити обставини переходу права вимоги від первісного кредитора до заявника. Водночас суд не вирішує в такому провадженні питання дійсності договору відступлення права вимоги, якщо такий договір не є нікчемним або не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Оцінюючи надані заявником докази в їх сукупності, суд не знаходить достатніх підстав для висновку, що ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» набуло саме право вимоги, підтверджене рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 29 січня 2020 року у справі № 426/13556/19.

Так, у рішенні суду та виконавчому листі предметом стягнення є заборгованість за кредитним договором б/н від 15 березня 2017 року в сумі 35 773,27 грн. Натомість наданий заявником витяг із Реєстру боргових зобов`язань № 8 містить запис щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із зазначенням договору б/н та референсу SAMDNWFC00038681688, однак не містить дати кредитного договору 15 березня 2017 року, номера судової справи № 426/13556/19, реквізитів виконавчого листа або суми, присудженої судовим рішенням.

Крім того, у Реєстрі щодо цього запису зазначено суму заборгованості 41 059,70 грн, у тому числі 38 325,50 грн тіла кредиту та 2 734,20 грн нарахованих процентів, тоді як судовим рішенням присуджено 35 773,27 грн, що складаються виключно із тіла кредиту та простроченого тіла кредиту. Наданий витяг із додатку до запиту від 12 березня 2026 року підтверджує лише відповідність РНОКПП боржника референсу НОМЕР_2 , але не встановлює зв`язку цього референсу з кредитним договором б/н від 15 березня 2017 року, судовим рішенням у справі № 426/13556/19 чи виконавчим листом, виданим на його виконання.

Сам по собі збіг особи боржника, його РНОКПП та зазначення договору «б/н» за відсутності інших індивідуалізувальних ознак не дає суду можливості без припущень ототожнити право вимоги, включене до Реєстру боргових зобов`язань № 8, із правом вимоги, яке було предметом судового розгляду та підтверджене рішенням у справі № 426/13556/19.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заявник не надав первинних документів або іншого належного доказу, який би безпосередньо пов`язував референс SAMDNWFC00038681688 та запис у Реєстрі боргових зобов`язань № 8 із кредитним договором б/н від 15 березня 2017 року та присудженим за ним боргом.

За таких обставин суд не встановив належними та достатніми доказами факт переходу від АТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» саме того права вимоги, яке підтверджене судовим рішенням у справі № 426/13556/19. Тому правові підстави для заміни стягувача у виконавчому листі відсутні.

Щодо вимоги про видачу дубліката виконавчого листа суд виходить із такого.

Підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може видати його дублікат, якщо із відповідною заявою звернувся стягувач, державний виконавець або приватний виконавець до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Надані заявником документи свідчать про те, що після повернення виконавчого листа первісному стягувачу його оригінал ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» не передавався, а АТ КБ «ПриватБанк» повідомило про знищення документів внаслідок пожежі. Разом із тим установлення факту втрати виконавчого документа саме по собі не надає особі, яка звернулася із заявою, статусу стягувача.

Оскільки заявник не довів переходу до нього права вимоги за судовим рішенням у справі № 426/13556/19, підстав для його процесуальної заміни на місце первісного стягувача немає. Отже, ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» не довело наявності в нього процесуального статусу особи, яка відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України має право вимагати видачі дубліката виконавчого листа.

Посилання заявника на дотримання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не спростовують наведеного висновку, оскільки дотримання такого строку є самостійною умовою видачі дубліката, але не замінює необхідності довести статус стягувача.

За наведених обставин у задоволенні заяви ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 7681, 89, 260, 261, 353, 354, 442 ЦПК України, підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, статтями 512, 514 ЦК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну стягувача у виконавчому листі № 426/13556/19 від 23 березня 2020 року з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» та про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» дубліката виконавчого листа № 426/13556/19 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення (підписання суддею) та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя М. М. Перекопський