Решение № 140804679, 13.10.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2332/26

Провадження № 2/309/1263/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого судді Довжанин М.М.

за участю секретаря судового засідання Драб Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.06.2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №420752917. Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора SBAU-8579 і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Згідно з умовами кредитного договору: сума Кредитного ліміту у розмірі 9600 грн. 00 коп.; кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб Позичальника (не цільовий кредит); процентна ставка: 0,73 відсотків дисконтна; 1,45 відсотків індивідуальна процентна ставка, на період після 16.07.2024 р.; строк кредитування: 1826 днів.

Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надав позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на банківську картку позичальника №4 5355-28XX-XXXX-7471, яку позичальник вказав при оформленні кредиту.

Однак, відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором, не сплатив відсотки за користування кредитом.

28.11.2018 року між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №302 від 17.09.2024 року, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

28.05.2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу №28/0525-01.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №1 від 28.05.2025 року до договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

16.07.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу №16/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників №1 від 16.07.2025 року за договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 35 853,61 грн.

ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором, на момент подання позовної заяви становить 35853,61 грн., яка складається з: 9 599,40 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 21 454,51 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 4 799,70 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач не заявляє вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 31053,91 грн.

Ухвалою суду 25.06.2026 року відкрито провадження у справі.

13.10.2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли пояснення по справі, згідно яких відповідач не погодився із викладеними обставинами у позовній заяві, вимогами позову, зазначив, що позов слід задовольнити лише частково.

В обґрунтування чого зазначив, що дійсно 16.06.2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №420752917.

Однак, відсотки нараховані поза межами строку кредитування, оскільки кредитор мав право нараховувати відсотки тільки за 30 днів, а тому такі не підлягають стягненню.

Заперечив проти заборгованості за штрафними санкціями.

Заперечив проти суми витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вона є значно завищеною.

Інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач в судове засідання не з`явився, в позовній заяві заявив клопотання, згідно якого просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань не подав.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, безпосередньо дослідивши докази в їх сукупності, суд робить висновок, що в позові слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 16.06.2024 року між ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», в особі директора Сінченко С.А., що діє на підставі статуту та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №420752917 (далі кредитний договір). Кредитний договір укладений в електронній формі, підписаний електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора «SBAU-8579» і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Наведені обставини також визнано відповідачем у наданих суду письмових поясненнях від 13.10.2026 року.

Відповідно до п.2.1. кредитного договору: за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в сумі Кредитного ліміту у розмірі 9600 грн 00 коп. (дев`ять тисяч шістсот грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Згідно п.2.2.-2.3. кредитного договору: сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, є Загальною сумою Кредиту за цим Договором і є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 9600 грн 00 коп. (дев`ять тисяч шістсот грн. нуль коп.) 16.06.2024 року(що є датою надання Кредиту).

Згідно п.3.1. кредитного договору: позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Згідно п. 5.1. кредитного договору: кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 5355-28XX-XXXX-7471, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

Згідно п. 7.2. кредитного договору: в обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; 7.2.2. дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору. 7.3. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 16.07.2029.

Згідно п. 11.1 кредитного договору: договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

Згідно підписаного відповідачем паспорту споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №420752917 від 16.06.2024 р.: строк кредитування складає до 1826 днів (дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення).

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Суд вважає, що у даному випадку договір про надання фінансового кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 16.06.2024 року правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем не був би укладений.

Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20); від 22 листопада 2021 року у справі №234/7719/20 (провадження №61-154св21); від 17 січня 2022 року у справі №234/7723/20 (провадження №61-6379св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Факт надання відповідачу кредиту на картку №5355-28XX-XXXX-7471 в розмірі, визначеному кредитним договором, підтверджується платіжним дорученням №44ace88b-254e-4763-bcab-4c04f07ab4f3 від 16.06.2024 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та проти чого не заперечує відповідач.

Таким чином судом встановлено факт надання відповідачу грошових коштів в кредит в розмірі 9600 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку, загальна сума заборгованості Відповідача перед кредитором на момент подання позовної заяви за Кредитним договором становить 35 853,61 грн., яка складається з: 9 599,40 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 21 454,51 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 4 799,70 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Згідно зі ст.ст.526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно зі ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Судом установлено, що відповідач умови кредитного договору не виконував належним чином, отримані грошові кошти первісному кредитору не повернув, що призвело до утворення заборгованості за кредитним договором.

Стосовно переходу до позивача права грошової вимоги за кредитним договором, суд зазначає наступне.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) було укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт відступив факторові зазначені у відповідних реєстрах права вимог, а фактор зобов`язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором /а.с.115-121/.

28.11.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти пункт 8.2 договору в наступній редакції: «Строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором» /а.с.126/.

Відповідно до п.п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимог.

Відповідно до п. 1.4. договору факторингу від 28.11.2018 року «Борг» означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

Згідно з п. 1.5. договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до договору.

Строк дії договору факторингу №28/1118-01 продовжувався додатковими угодами до даного договору №19, №26, №27, № 31, № 32 до 31.12.2024 року/а.с.126-139/.

31.12.2020 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої сторони дійшли згоди та виклали текст договору факторингу у новій редакції.

Відповідно до п.1.2. Додаткової угоди № 26 під терміном «Право вимоги» слід розуміти права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Згідно із п.1.4. Додаткової угоди «Борг» означає суми грошових коштів, які підлягають оплаті клієнту боржниками за умовами кредитних договорів, строк оплати яких настав на момент переходу прав вимоги до фактора (наявна вимога), а також строк оплати яких настане в майбутньому (майбутня вимога), включаючи зобов`язання боржників повернути суму наданого кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити неустойку (у разі прострочення умов кредитних договорів), а також будь-які інші зобов`язання по оплаті клієнту грошових коштів за кредитними договорами.

При цьому обсяг прав та обов`язків сторін по договору факторингу від 28.11.2018 року додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 не змінений, по своїй суті вона не є новим договором факторингу, і не свідчить жодним чином про перехід до ТОВ «Таліон Плюс» від первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №420752917 від 16.06.2024 р.

У наданому до позову витягу з реєстру прав вимоги № 302 від 17.09.2024 року, до Договору факторингу від 28.11.2018 року, зазначено, що від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №420752917 від 16.06.2024 р., заборгованість за яким становить 23470,47 грн. /а.с.143-145/.

28.05.2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу №28/0525-01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах права вимоги /а.с.148-154/.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №1 від 28.05.2025 року до договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі 35853,61 грн. /а.с.13-15/.

16.07.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу №16/07/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором /а.с.17-24/.

Відповідно до Реєстру Боржників №1 від 16.07.2025 року за договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 35 853,61 грн./а.с.28-30/.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року № 28/1118-01 ще не виникло (не існувало) зобов`язання між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та боржником ОСОБА_1 , не було укладено кредитного договору, тобто у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.

У зв`язку з цим суд дійшов наступних висновків, виходячи з такого.

За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України: первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Зокрема, у справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «Nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/15965/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

У постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 тощо).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Предметом відступлення може бути лише зобов`язальна вимога, яка є дійсною, належним чином індивідуалізованою та правомірною та доводить, що вказані ознаки предмета є сутнісними, а відсутність хоча б одного з них позбавляє певну вимогу можливості бути предметом відступлення.

Суд зазначає, що під існуючою грошовою вимогою слід розуміти грошову вимогу, строк платежу за якою на момент укладення договору фінансування під відступлення грошової вимоги уже настав. Майбутньою вимогою, як предмета відступлення, під яке надається фінансування, може бути грошова вимога, яка ґрунтується на договорі, вже укладеному до моменту відступлення, строк платежу за яким ще не настав.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі №914/868/17, від 18.10.2018 року у справі № 910/11965/16.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 N 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладений між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 №420752917 від 16.06.2024 року, натомість Договір факторингу № 28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 та у первісного кредитора не виникло право вимоги за неіснуючим зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.

Таким чином, кредитний договір від №420752917 від 16.06.2024 року був укладений більше ніж через 5 років після укладення договору факторингу від 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс, тому право вимоги щодо цього кредитного договору не існувало на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018.

Судом встановлено, що обсяг прав та обов`язків сторін по договору факторингу від 28.11.2018 року додатковими угодами №19, №26, №27, № 31, №32 не змінений, по своїй суті, такі не є новими договорами факторингу і не свідчать жодним чином про перехід до ТОВ «Таліон Плюс» від первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №420752917 від 16.06.2024 року.

Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не було передане цим товариством на підставі наступного договору факторингу від 28.05.2025 року компанії ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», яка, у свою чергу, не могла передати таке право в подальшому на підставі договору факторингу від 16.07.2025 року ТОВ «Фінансова компанія Ейс», яке за вищенаведених обставин не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 16.06.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Враховуючи викладені обставини, зважаючи на те, що договір факторингу укладений між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018, до моменту виникнення у первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним між ними 16.06.2024 року, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за кредитним договором №420752917 від 16.06.2024 року у розмірі 31 053,91 грн., яка складається з: 9 599,40 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 21 454,51 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, оскільки на момент відступлення права вимоги шляхом укладення договору факторингу вимога до боржника ОСОБА_1 не була дійсною і не належала первісному кредитору на момент її відступлення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ТОВ «Фінансова компанія Ейс» не надало належних і допустимих доказів переходу права вимоги щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №420752917 від 16.06.2024 року від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Відтак у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №420752917 від 16.06.2024 року у розмірі 31 053,91 грн. слід відмовити.

Судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу слід залишити за позивачем, оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.11, 258, 512-519, 526, 1048-1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №420752917 від 16.06.2024 року у розмірі 31 053,91 грн. відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.10.2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Довжанин М. М.