Решение № 140802172, 19.10.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7203/26

2/212/5454/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., за участю секретаря судового засідання Мєхтієвої А.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2026 року позивач ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Покровського районного суду міста Кривого Рогу з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (далі - Відповідач) про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, у розмірі 400000 гривень 00 копійок.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що у період з 23.06.2004 року по 24.02.2025 року працював на різних підземних роботах, у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», тобто понад 20 років здійснював трудову діяльність у шкідливих та небезпечних умовах праці.

Зазначив, що внаслідок тривалого впливу шкідливих виробничих факторів у нього виникли хронічні професійні захворювання: пневмоконіоз (t/q, 2/2, em, cn, cl), ЛН ІІ (друг.) ст., хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст.). Також вказав, що за час роботи на підприємстві відповідача з ним стався нещасний випадок. Згідно з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи позивачу встановлено 65% стійкої втрати професійної працездатності, з 30.03.2026 року строком на три роки та ІІІ групу інвалідності.

Вважає, що внаслідок невиконання підприємством обов`язку щодо створення належних, безпечних і нешкідливих умов праці він втратив здоров`я, постійно зазнає фізичного болю та моральних страждань, вимушений проходити лікування, обмежувати фізичні навантаження та докладати додаткових зусиль для організації свого повсякденного життя, у зв`язку з чим йому завдано моральної шкоди.

20 травня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду.

07 серпня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мотуз О.В. не з`явилися. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача просив провести судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, однак на момент розгляду справи судом, представником відповідача не було забезпечено належний рівень технічного зв`язку для проведення відеоконференції.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період часу з 23.06.2004 року по 24.02.2025 року працював гірничим по ремонту гірничих вироботок з подальшим переведенням на посаду гірничого очисного забою Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», тобто перебував у трудових правовідносинах з Відповідачем понад 20 років та виконував роботи в підземних умовах гірничодобувного підприємства, що підтверджується трудовою книжкою позивача та Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4.

На підприємстві Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» було проведено розслідування причин виникнення хронічних професійних захворювань позивача, про що складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 09 грудня 2025 року. Згідно з «Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затв. наказом МОЗ України від 08.04.2014 р. № 248, умови праці ОСОБА_1 відносяться: за важкістю праці - до третього класу другого-третього ступеню; за концентрацією пилу в повітрі робочої зони - до третього класу третього ступеня; за рівнем шуму - до третього класу другого ступеня; за параметрами мікроклімату - до другого класу-третього класу першого ступеню.

У пункті 17 Акту форми П-4 зазначено, що професійні захворювання у ОСОБА_1 виникли за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрація пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та органу слуху, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

Згідно з пунктом 18 Акту форми П-4 причинами виникнення професійних захворювань стали: пил переважно фіброгенної дії - фактична величина 53-4-55,2 мг/м3, при нормативному значенні 10 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни - 81-91,7% зміни. Виробничий шум - фактична величина 85,3-89 дБА, при нормативному значенні 80 дБА.

На підприємстві відповідача 02.01.2015 року складено акт розслідування нещасного випадку, що стався 27 грудня 2014 року о 07 год 50 хв на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», Форми Н-1. У відповідності до п.7 вказаного акту причинами нещасного випадку є: основна: організаційна - невиконання вимог інструкцій з охорони праці: особиста необережність потерпілого під час пересування по гірничим виробкам. Особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці: ОСОБА_1 , гірник очисного забою дільниці №6 ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», який проявив особисту необережність під час пересування по гірничим виробкам, порушив п. 1.11 «Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт і поведінці в шахті гірника очисного забою», ст.14 Закону України «Про охорону праці», п. 2.11 «Колективного договору підприємства на 2013-2015 р.р.»,

У зв`язку з визнанням нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом 02 січня 2015 року було складено акт форми Н-1 та визнано нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом.

Згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №1391/26/143/В від 30 березня 2026 року ОСОБА_1 встановлено 65% стійкої втрати професійної працездатності з 30.03.2026 р. строком на три роки, з них 45% - у зв`язку з професійним захворюванням з 17.10.2025 р., 20% - у зв`язку з нещасним випадком на виробництві з 27.12.2014 р., та встановлено ІІІ групу інвалідності.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду чи галузевої належності.

У відповідності зі ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отримання ним професійного захворювання.

Суд, дослідивши медичні документи позивача щодо отриманих ним професійних захворювань та виробничої травми, дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки він постійно відчуває фізичний біль, вимушений проходити лікування та перебувати на стаціонарному лікуванні, обмежувати фізичні навантаження, уникати переохолодження, пилу, шуму та вібрації. Хронічний характер захворювань, значна втрата професійної працездатності та встановлення ІІІ групи інвалідності порушили звичайний спосіб життя позивача, спричинили психологічний дискомфорт, тривогу, дратівливість, порушення сну та потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, внаслідок чого він переносить моральні страждання.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України № 42310/04 від 21.04.2011 року, роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

В даному випадку суд враховує, що внаслідок професійних захворювань, виробничої травми та втрати 65% професійної працездатності позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у фізичних, душевних та психічних стражданнях, порушенні звичайного способу життя, необхідності постійного лікування, обмеженні звичних фізичних навантажень та необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань ОСОБА_1 , ступінь втрати ним професійної працездатності в розмірі 65%, встановлення ІІІ групи інвалідності, хронічний характер пневмоконіозу, двобічної сенсоневральної приглухуватості, неможливість повного відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість змін у буденному житті, необхідність постійного медичного контролю і лікування, а також тривалий, понад 20-річний, період роботи у шкідливих та небезпечних підземних умовах на підприємстві відповідача. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди 400000,00 гривень є достатність та не призведе до надмірного збагачення позивача.

Крім того суд зазначає, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві.

На підставі наведеного вище суд приходить до висновку про те, що сума моральної шкоди має бути визначена без утримання податку й інших обов`язкових платежів, про що вважає за необхідне вказати в резолютивній частині рішення.

Позивача згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено, враховуючи норми ст.141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 4000 гривень 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі 400000,00 гривень (чотириста тисяч гривень) 00 копійок, зазначивши, що стягнення проводиться без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави України судовий збір в сумі 4000 гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , телефон: НОМЕР_2 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», місцезнаходження юридичної особи: 69106, Україна, Запорізька область, місто Запоріжжя, Північне шосе / вулиця Теплична, будинок 22б/1, кабінет № 6, код ЄДРПОУ 13498562, електронна пошта: 13498562@metinvestholding.com, телефон: +3806239217 27 .

Повний текст рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт