Решение № 140800700, 09.10.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 227/1949/24

(2/199/397/26)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09 жовтня 2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

У складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Кальмуса О.Є.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Соловйова Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Білозерської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та перебування на утриманні неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Білозерської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та перебування на утриманні неповнолітньої дитини.

В обґрунтуванні позовних вимог посилалася на те, що рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30.03.2023 року по цивільній справі № 227/138/23 розірвано шлюб, укладений між нею та відповідачем, який був зареєстрований Виконавчим комітетом Білозерської міської ради м. Добропілля Донецької області, актовий запис № 22 від 23.06.2012 року.

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 02 червня 2014 року.

Як зазначає позивач, із 2016 року та по теперішній час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір`ю та знаходиться на її повному утриманні.

При цьому, відповідач ОСОБА_2 із 2016 року та по теперішній час проживає окремо, що підтверджується актом комісії у складі голови ОСББ «Фенікс міста Білозерське» від 15.04.2024 року.

Актом обстеження умов проживання Білозерської міської ради від 12 квітня 2024 року встановлено, що дитина позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із бабусею та дідусем за адресою: АДРЕСА_1 , через те, що мати перебуває в лавах ЗСУ, а батько виїхав за кордон і його місце знаходження невідоме.

Для дитини створені належні умови для проживання та виховання, але враховуючи вік та стан здоров`я діда з бабусею, їм важко займатись вихованням хлопця і дитина потребує уваги та любові матері.

Відповідно до довідки Білозерської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 13 Білозерської міської ради Донецької області № 144 від 15.04.2024 року та характеристики Білозерської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 13 Білозерської міської ради Донецької області № 29 від 16.04.2024 року: син позивачки навчається в 4А класі Білозерської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 13 Білозерської міської ради Донецької області; ОСОБА_4 навчається в даній школі з першого класу, має навчальні досягнення достатнього рівня, навчається старанно, всі домашні роботи виконує, але на уроках пасивний, має змішану пам`ять, навчальний матеріал швидко запам`ятовує; добрий загальний розвиток, до виконання громадських доручень ставиться відповідально, бере участь у житті школи та класу, веселий, товариський, правила поведінки виконує, не створює конфліктні ситуації, користується повагою серед товаришів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями; мати одна виховує сина, так як шлюб з батьком ОСОБА_2 розірваний та він не приймає участі у вихованні сина, тому що знаходиться за кордоном; на даний момент дитина знаходиться під наглядом бабусі ОСОБА_5 (1961 року народження) та дідуся ОСОБА_6 (1962 року народження). Для дитини створені належні умови для проживання та навчання, але дідусь і бабуся часто хворіють, тому їм важко займатися вихованням хлопчика. Ярослав потребує уваги матері, але мати, ОСОБА_1 , в даний час перебуває в лавах ЗСУ.

Листом командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_7 №1558/1938 від 09.06.2024 року позивачці було відмовлено у звільненні з військової служби на підставі самостійного виховання дитини віком до 18 років через те, що за думкою командира військової частини, відсутні підстави стверджувати про те, що позивачка самостійно виховує неповнолітню дитину.

Як зазначає позивач, у зв`язку з проходженням нею військової служби у лавах Збройних Сил України на час її перебування на військовій службі дитина фактично перебуває під наглядом бабусі ОСОБА_5 та дідуся ОСОБА_6 .

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд встановити факт самостійного виховання та утримання нею ОСОБА_1 малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Соловйов Д.І. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, а також відзив на позов до суду не надавав, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Білозерської міської ради Макєєв С. у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30.03.2023 року по цивільній справі № 227/138/23 розірвано шлюб, укладений між нею та відповідачем, який був зареєстрований Виконавчим комітетом Білозерської міської ради м. Добропілля Донецької області, актовий запис № 22 від 23.06.2012 року.

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 02 червня 2014 року.

Як зазначає позивач, із 2016 року та по теперішній час малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір`ю та знаходиться на її повному утриманні. При цьому, батько дитини ОСОБА_2 із 2016 року та по теперішній час проживає окремо, що підтверджується актом комісії у складі голови ОСББ «Фенікс міста Білозерське» від 15.04.2024 року.

Актом обстеження умов проживання Білозерської міської ради від 12 квітня 2024 року встановлено, що дитина позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із бабусею та дідусем за адресою: АДРЕСА_1 , через те, що мати перебуває в лавах ЗСУ, а батько виїхав за кордон і його місце знаходження невідоме. Для дитини створені належні умови для проживання та виховання, але враховуючи вік та стан здоров`я діда з бабусею, їм важко займатись вихованням хлопця і дитина потребує уваги та любові матері.

Відповідно до довідки Білозерської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 13 Білозерської міської ради Донецької області № 144 від 15.04.2024 року та характеристики Білозерської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 13 Білозерської міської ради Донецької області № 29 від 16.04.2024 року: син позивачки навчається в 4А класі Білозерської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 13 Білозерської міської ради Донецької області; ОСОБА_4 навчається в даній школі з першого класу, має навчальні досягнення достатнього рівня, навчається старанно, всі домашні роботи виконує, але на уроках пасивний, має змішану пам`ять, навчальний матеріал швидко запам`ятовує; добрий загальний розвиток, до виконання громадських доручень ставиться відповідально, бере участь у житті школи та класу, веселий, товариський, правила поведінки виконує, не створює конфліктні ситуації, користується повагою серед товаришів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями; мати одна виховує сина, так як шлюб з батьком ОСОБА_2 розірваний та він не приймає участі у вихованні сина, тому що знаходиться за кордоном; на даний момент дитина знаходиться під наглядом бабусі ОСОБА_5 (1961 року народження) та дідуся ОСОБА_6 (1962 року народження). Для дитини створені належні умови для проживання та навчання, але дідусь і бабуся часто хворіють, тому їм важко займатися вихованням хлопчика. Ярослав потребує уваги матері, але мати, ОСОБА_1 , в даний час перебуває в лавах ЗСУ.

Листом командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_7 № 1558/1938 від 09.06.2024 року, позивачці було відмовлено у звільненні з військової служби на підставі самостійного виховання дитини віком до 18 років.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, на підставі цього договору він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки, що очевидно полягає у вчиненні визначених договором певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Тому смерть, до прикладу, батька дитини є підставою для припинення його обов`язку утримувати дитину.

Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини матір`ю пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких батько не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виховання дитини батьками - це процес, в якому батьки піклуються про фізичний, емоційний, соціальний та інтелектуальний розвиток дитини від народження до повноліття. Виховання дитини батьками включає: забезпечення фізичного здоров`я та безпеки; емоційна підтримка та любов; формування соціальних навичок (навчання дитини взаємодії з іншими людьми, розвитку навичок спілкування, співпраці та вирішення конфліктів); інтелектуальний розвиток (стимулювання пізнавальної активності, розвиток мислення, пам`яті, уяви та мовлення, підтримка інтересу до навчання та здобуття знань); розвиток моральних якостей (формування поваги до інших, відповідальності, чесності, справедливості та інших моральних цінностей); підготовка до самостійного життя (навчання дитину побутовим навичкам, плануванню часу, відповідальності за свої дії та прийняття рішень); позитивне навчання та моделювання поведінки; забезпечення освіти. Отже, виховання - це комплексний процес, який складається із багатьох дій, які мають вчинятись батьками.

Визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання та утримання дитини.

Надані позивачем докази свідчать лише про проживання дитини разом із бабусею ОСОБА_5 та дідусем ОСОБА_6 , однак жодним чином не підтверджують факт ухилення батька від участі у вихованні та утриманні дитини. Як зазначив представник позивача, із позовом про стягнення аліментів із батька на утримання дитини позивачка до суду не зверталася та виконавче провадження відсутнє.

Саме по собі проживання батька окремо та проживання малолітнього сина разом і бабусею та дідусем не може розцінюватися, як самостійне виховання та утримання дитини її матір`ю без участі батька.

У судовому засіданні не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що батько дитини позбавлений фактичної змоги виконувати свої батьківські обов`язки.

Основним критерієм для фактичного визначення статусу одинокої матері є виховання та утримання дитини без участі батька. Отже, суду мають бути надані докази, які з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі одного з батьків у вихованні та утриманні дитини.

Враховуючи закріплений в сімейному законодавстві принцип невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання та утриманні дитини, суд вважає, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини за рішенням суду для цілей визначених ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» можливо коли особа самостійно виховує дитину з інших підстав, які прямо не визначені в ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і за умови, що такі підстави пов`язані із об`єктивною неможливістю іншим з батьків виконувати свої батьківські обов`язки, наприклад, тривала хвороба, зникнення безвісти до визнання судом безвісно відсутніми, перебування на тимчасово окупованій території, тощо.

У цій справі встановлено, що ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина не позбавлений, зі слів позиваки перебуває за кордоном, однак, наведене не свідчить, що відповідач не приймає участь у вихованні дитини шляхом спілкування із сином та не приймає участь у його в утриманні, перераховуючи кошти, а тому не можна дійти висновку, що позивач самостійно, без будь-якої участі батька виховує та утримує дитину.

Обов`язок утримувати дитину покладено законом на її батьків (ст. 180 СК України).

Суд також зазначає, що позивачем не доведено не лише відсутність участі у вихованні, а й в утриманні дитини, що визначено положеннями ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».

Відомості про те, що відповідач зник, фактично перебуває на окупованій території, має захворювання або про інші обставини, що об`єктивно перешкоджають йому виховувати та утримувати дитину у матеріалах справи, відсутні.

Докази на підтвердження обставин, за яких ОСОБА_2 був би позбавлений можливості спілкування, виховання та утримання малолітнього сина не надано, батько дитини не позбавлений обов`язку щодо виховання та піклування про дитину, а тому, суд вважає, що відсутні підстави для встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини матір`ю без участі батька.

З аналізу положень ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» вбачається, що законодавець у пункті 4 ч. 1 наведеної норми встановив право на відстрочку від призову на військову службу для осіб, які самостійно виховують та утримують дитину за встановлених судом відповідних обставин для підтвердження такого факту, які можуть бути різними у різних життєвих ситуаціях, однак безумовно такі обставини мають бути об`єктивними, дійсними та непереборними, як то: особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки з виховання та утримання дитини, у той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білозерської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та перебування на утриманні неповнолітньої дитини, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.141 та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82, 89, 129, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 202, 203. 215, 225, 387, 388, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білозерської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та перебування на утриманні неповнолітньої дитини, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.Г. Якименко