Решение № 140800607, 21.10.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 21 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/13008/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просить (з урахуванням уточненої позовної заяви):

визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі старшого державного виконавця Жили Владислава Володимировича у виконавчому провадженні ВП № 81624890 щодо несвоєчасного та неповною мірою вжиття примусових заходів виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 у справі № 440/4864/26;

зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі старшого державного виконавця Жили Владислава Володимировича негайно вжити всіх передбачених статтями 18, 63, 75 Закону України Про виконавче провадження заходів примусового виконання рішення суду у справі № 440/4864/26, для забезпечення його повного та реального виконання.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що, незважаючи на сплив понад одного місяця з моменту закінчення строку на добровільне виконання, станом на 24 вересня 2026 року, згідно з офіційними даними Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) по ВП № 81624890, старший державний виконавець Жила Владислав Володимирович допустив протиправну бездіяльність не виніс постанову про накладення штрафу на ГУ ПФУ в Полтавській області за невиконання рішення суду, не встановив новий строк виконання та не вжив жодних інших засобів примусового виконання, передбачених законом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2026 позовну заяву залишено без руху через відсутність заяви про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 05.10.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

16.10.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог, просив у їх задоволенні відмовити. Вказував на те, що державним виконавцем відповідно до вимог статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», постановами від 24.09.2026 та від 16.10.2026 накладено штраф на боржника, в сумі 5100,00 грн. та 10 200,00 грн. відповідно. Пунктом 2 статті 75 Закону встановлено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. 16.10.2026 за вих. 60278 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами боржника. Станом на 16.10.2026 року державним виконавцем вжито усіх можливих та необхідних дій по даному виконавчому провадженню. Подальші виконавчі дії буде організовано відповідно до чинного законодавства.

19.10.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач повністю підтримував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 257, 266 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд установив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 440/4864/26 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести з 01.03.2026 перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з урахуванням проведених виплат.

Судове рішення набрало законної сили 26 червня 2026 року.

На виконання рішення судом було видано виконавчий лист № 440/4864/26 від 08.07.2026 року.

31 липня 2026 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Жилою Владиславом Володимировичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 81624890.

Відповідно до пункту 1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.07.2026, Боржнику (ГУ ПФУ в Полтавській області) було встановлено обов`язковий 10-денний строк для добровільного виконання рішення суду. Вказаний строк закінчився у середині серпня 2026 року (12.08.2026).

Як зазначає, позивач, на момент звернення до суду, боржник рішення суду не виконав, а державний виконавець не вжив заходів примусового виконання рішення суду у відповідності до статей 63,75 Закону України «Про виконавче провадження».

В зв`язки з чим, вважає свої права порушеними, відтак звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічний висновок викладено у ч. 2-3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Як вже зазначалося судом, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 440/4864/26 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести з 01.03.2026 перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з урахуванням проведених виплат.

Судове рішення набрало законної сили 26 червня 2026 року.

На виконання рішення судом було видано виконавчий лист № 440/4864/26 від 08.07.2026 року.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Частинами 1, 6 статті 26 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Аналогічні положення закріплені у статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтях 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України, а їх невиконання тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Правові та організаційні засади примусового виконання судових рішень визначені Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання судових рішень є сукупністю дій визначених цим Законом органів і осіб, спрямованих на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець також зобов`язаний розглядати в установленому законом порядку заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження, їхні клопотання.

За змістом наведених норм державний виконавець не лише наділений повноваженнями щодо вчинення виконавчих дій, а й зобов`язаний реалізовувати їх своєчасно, послідовно та в повному обсязі, забезпечуючи реальне виконання судового рішення. Саме по собі відкриття виконавчого провадження не є достатнім для висновку про належне виконання державним виконавцем покладених на нього обов`язків, оскільки метою виконавчого провадження є фактичне виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Отже, закон пов`язує закінчення виконавчого провадження за цією підставою саме з фактичним виконанням судового рішення в повному обсязі, а не лише з учиненням державним виконавцем окремих процесуальних дій у межах виконавчого провадження.

Водночас порядок виконання рішень немайнового характеру, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії, визначений статтею 63 Закону № 1404-VIII.

За змістом частини першої цієї статті за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, така перевірка проводиться не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом десяти робочих днів, крім рішень, що підлягають негайному виконанню, та інших передбачених законом винятків.

Згідно з частиною другою статті 63 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення штрафу, у якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом десяти робочих днів, а щодо рішення, яке підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів, та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII установлено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, яке може бути виконано без його участі, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, визначена статтею 75 Закону № 1404-VIII. За приписами цієї статті у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу у встановленому законом розмірі та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення без поважних причин виконавець накладає штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, положення статей 18, 26, 63 та 75 Закону № 1404-VIII установлюють послідовний порядок дій державного виконавця: перевірка виконання рішення після закінчення встановленого строку, накладення штрафу в разі невиконання без поважних причин, установлення нового строку виконання, повторна перевірка, а в разі повторного невиконання застосування передбачених законом заходів, зокрема накладення штрафу в подвійному розмірі та направлення повідомлення до органу досудового розслідування.

Як установлено судом, 31 липня 2026 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Жилою Владиславом Володимировичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 81624890 з примусового виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 440/4864/26.

Відповідно до доводів відзиву на позовну заяву та наданих відповідачем матеріалів виконавчого провадження, у зв`язку з невиконанням боржником зазначеного судового рішення державним виконавцем винесено постанови від 24 вересня 2026 року та 16 жовтня 2026 року про накладення штрафів у розмірі 5100,00 грн та 10 200,00 грн відповідно.

Крім того, 16 жовтня 2026 року за вихідним № 60278 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами боржника.

Оцінюючи своєчасність учинення зазначених виконавчих дій, суд виходить із того, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 31 липня 2026 року, тобто у п`ятницю. За загальним порядком обчислення встановленого частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII десятиденного строку для виконання рішення немайнового характеру десятий робочий день припадав на 14 серпня 2026 року. Відповідно до частини першої статті 63 цього Закону перевірка виконання рішення мала бути проведена наступного робочого дня після закінчення зазначеного строку, тобто 17 серпня 2026 року.

Отже, за умови відсутності обставин, які впливали на перебіг установленого законом строку, державний виконавець мав перевірити виконання рішення та, у разі встановлення його невиконання без поважних причин, своєчасно вирішити питання про застосування передбачених законом заходів реагування. Натомість першу постанову про накладення штрафу винесено лише 24 вересня 2026 року, тобто істотно пізніше визначеного законом строку для первинної перевірки виконання рішення та реагування на встановлене невиконання.

Матеріали справи, наведені у відзиві доводи та надані докази не містять належного обґрунтування причин, які об`єктивно перешкоджали державному виконавцю своєчасно перевірити виконання рішення та вчинити відповідні виконавчі дії. Сам по собі факт подальшого накладення штрафу не спростовує допущеного раніше порушення строків учинення виконавчих дій.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що бездіяльність державного виконавця, яка полягала в несвоєчасному вжитті передбачених законом заходів примусового виконання рішення суду у виконавчому провадженні ВП № 81624890, є протиправною.

Водночас суд ураховує, що на час розгляду цієї справи державним виконавцем уже винесено постанови про накладення штрафів від 24 вересня 2026 року та 16 жовтня 2026 року на суми 5100,00 грн та 10 200,00 грн відповідно, а також направлено до Головного управління Національної поліції в Полтавській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами боржника.

Отже, на момент ухвалення судового рішення відповідачем фактично вчинено ті виконавчі дії, про необхідність учинення яких позивач просить у межах другої позовної вимоги, зокрема застосовано передбачені законом заходи реагування у зв`язку з невиконанням судового рішення боржником.

При цьому суд зазначає, що обов`язок державного виконавця вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішення не вичерпується винесенням постанов про накладення штрафів та направленням повідомлення до органу досудового розслідування. Подальші дії виконавця мають здійснюватися з урахуванням характеру рішення, можливості його виконання без участі боржника та інших обставин виконавчого провадження. Водночас наведене не змінює встановленого судом факту, що конкретні дії, яких позивач вимагає зобов`язати вчинити відповідача, на час розгляду справи вже були вчинені.

За таких обставин суд не вбачає підстав для повторного зобов`язання відповідача вчинити дії, які ним уже здійснено. Задоволення позовної вимоги зобов`язального характеру в частині повторного вчинення таких дій не забезпечуватиме додаткового поновлення прав позивача, оскільки відповідний обов`язок у цій частині фактично виконано до ухвалення рішення суду.

При цьому відмова в задоволенні позовної вимоги зобов`язального характеру не означає визнання дій державного виконавця своєчасними або належними впродовж усього періоду здійснення виконавчого провадження та не усуває встановленого судом порушення строків учинення виконавчих дій.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також чи здійснені вони обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та своєчасно.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас у справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своєї поведінки покладається на відповідача.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності несвоєчасного вжиття заходів примусового виконання рішення суду, тоді як наявними матеріалами підтверджується факт подальшого вчинення ним передбачених законом виконавчих дій.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми права суд доходить висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо несвоєчасного вжиття у встановлені законом строки заходів примусового виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 440/4864/26 у межах виконавчого провадження ВП № 81624890.

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача негайно вжити всіх передбачених законом заходів примусового виконання рішення суду належить відмовити, оскільки на час ухвалення рішення у цій справі відповідачем уже вчинено конкретні виконавчі дії, на необхідності вчинення яких наполягає позивач, а підстав для повторного зобов`язання вчинити такі самі дії судом не встановлено.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Зіньківська, 1/9, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 43316700) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо несвоєчасного вжиття у встановлені законом строки заходів примусового виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 440/4864/26 у межах виконавчого провадження ВП № 81624890В.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяА.О. Чеснокова