Постановление суда № 140800587, 20.10.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа №440/11982/26Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду 20.01.2026 звернувся адвокат Сєрий Віктор Володимирович з позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.05.2024, зазначений відповідачем у матеріалах справи №440/4299/25 як наказ №171а «Про зарахування до військового оперативного резерву (на службу у військовому оперативному резерві) осіб, звільнених із строкової служби та призначення до складу команди НОМЕР_1 », у частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до військового оперативного резерву та призначення його до складу команди НОМЕР_1 ;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 і ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо внесення та збереження в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 як резервіста та про його належність до команди НОМЕР_1 на підставі індивідуального акта, зазначеного у пункті 3 прохальної частини;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 і ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про зарахування ОСОБА_1 до військового оперативного резерву та належність до команди НОМЕР_1 , внесені на підставі скасованого судом індивідуального акта, та привести військово-облікові відомості позивача у відповідність до чинних первинних документів без використання цього акта як правової підстави;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 і/або ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо внесення (актуалізації) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей «Порушення правил військового обліку» з причиною «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» та щодо формування 10.07.2026 звернення до органів Національної поліції України стосовно ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 і/або ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості «Порушення правил військового обліку» з причиною «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», припинити дію звернення до Національної поліції України від 10.07.2026 стосовно ОСОБА_1 та направити до відповідного органу Національної поліції України інформацію про припинення дії/відкликання такого звернення.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та 01.05.2024 був звільнений з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку служби. Після звільнення з військової служби позивач взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 , до його відома не доведено про зарахування його до оперативного резерву Збройних Сил України. У 2026 році позивач довідався про зарахування до оперативного резерву, у його електронному військово-обліковому документі відображено статус "резервіст", а також внесені відомості про порушення ним правил військового обліку та звернення відповідачів до органів Національної поліції із заявою про розшук ОСОБА_1 .

Позивач зазначав про незгоду з наказом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 03.05.2024 №171а, яким його зараховано до оперативного резерву Збройних Сил України та призначено до складу команди НОМЕР_1 , оскільки його не було ознайомлено із зазначеним наказом, порушено порядок зарахування до оперативного резерву (зокрема, наказ видано не уповноваженою особою).

Також позивач зазначав про незгоду з відображенням у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про порушення ним правил військового обліку, оскільки він працює на підприємстві критичної інфраструктури, має право на бронювання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

ІНФОРМАЦІЯ_7 позов не визнав та у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію мотивував посиланням на те, що відповідно до даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 04.06.2021 був призваний на строкову військову службу та 01.05.2024 звільнений в запас на підставі Указу Президента України від 07.03.2024 №149/2024 по закінченню строкової служби, має військове звання солдат та взятий на військовий облік 02.05.2024, як особа яка прибула із ЗСУ (строкова служба) ІНФОРМАЦІЯ_6 . На підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_6 від 03.05.2024 №171а позивач зарахований до оперативного резерву та являється резервістом згідно Закону України Про військовий обов`язок та військову службу, постанови КМУ від 18.06.2024 №741 Деякі питання щодо структури військового резерву та Указу Президента України від 18.02.2022 №618/2012 Про Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України.

Відповідач зазначив, що підстави для зарахування особи до оперативного резерву визначаються у наказі військової частини. Так, у наказі військової частини НОМЕР_2 від 30.04.2024 №123 було зазначено, що позивач гідний зарахування до оперативного резерву Збройних Сил України за здобутими ВОС 100915А, 100915А/630, НОМЕР_3 . На цій підставі спірним наказом позивач зарахований до оперативного резерву Збройних Сил України.

08.10.2026 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, у якій ОСОБА_1 просив:

- до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/11982/26 заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти щодо ОСОБА_1 дії, пов`язані із заходами призову на військову службу під час мобілізації, у тому числі приймати та/або реалізовувати рішення про його призов та направлення для проходження військової служби;

- до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/11982/26 заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, спрямовані на реалізацію звернення до Національної поліції від 10.07.2026 щодо доставлення ОСОБА_1 , сформованого у зв`язку з відображенням у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей «Порушення правил військового обліку» та «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», а також формувати та направляти повторні звернення до органів Національної поліції з тих самих фактичних підстав.

Мотивуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначив, що у його військово-обліковому документі від 16.07.2026 відображено: «Порушення правил військового обліку»; «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП»; дата звернення до Національної поліції - 10.07.2026, тобто відповідачем сформовано звернення до Національної поліції, тоді як законність фактичних та правових підстав цього звернення є предметом судового контролю у справі №440/11982/26. На цій підставі позивач вважав, що до вирішення спору по суті існує реальна можливість його доставлення до ТЦК та СП та подальшої реалізації щодо нього мобілізаційних процедур.

Також позивач зазначив, що він працює на ПрАТ "Оболонь", наказом Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 25.11.2025 №1725 підприємству підтверджено статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. ПрАТ "Оболонь" неодноразово зверталося до ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо бронювання ОСОБА_1 .

За наведених обставин, позивач просив забезпечити позов, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Згідно з частиною першою статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За змістом пункту 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд розглянув подану заяву разом з доданими до неї матеріалами та дійшов такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У силу пункту 2 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу чи іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору.

Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні відносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Подібні за змістом висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23, від 17.04.2025 у справі №340/5170/24.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Суд звертає увагу на те, що метою забезпечення позову є попередження можливих негативних наслідків для позивача у вигляді істотно ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду його позову. При цьому такі заходи забезпечення позову здійснюються до вирішення адміністративної справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отож саме на позивача, як на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення позову, покладається обов`язок доведення існування обставин, що поза обґрунтованим сумнівом свідчать про реальну загрозу настання негативних наслідків для позивача у вигляді істотно ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду його позову.

При цьому, як визначено частиною другою статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд зауважує, що предметом розгляду у справі №440/11982/26 є правомірність наказу ІНФОРМАЦІЯ_6 від 03.05.2024 №171а в частині зарахування позивача до оперативного резерву Збройних Сил України, а також дій відповідачів щодо відображення у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Суд враховує, що з моменту затвердження Верховною Радою України Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" у громадян України виникла підстава для реалізації конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, передбаченого статтями 17, 65 Конституції України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 25.04.2019 №1-р(II)/2019 зазначив, що зі змісту статей 17, 65 Конституції України вбачається, що захист держави, забезпечення її безпеки є найважливішими функціями всього Українського народу. Військова служба - це конституційний обов`язок громадян України, який полягає у забезпеченні оборони України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. До військовослужбовців належать особи, які проходять таку службу, зокрема у Збройних Силах України. Військовій службі передує необхідність виконання конституційного військового обов`язку, що передбачає проходження громадянами України військової служби (добровільно чи за призовом).

У силу вимог частини десятої статті 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

До обов`язків громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, визначених у статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", належить обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Отже, виконання громадянами України, придатними до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, військового обов`язку під час мобілізації, складові якого визначені законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", безумовно вимагає від них готовності в будь-який час з`явитися за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з метою підготовки до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Доводи позивача щодо незаконності його зарахування до оперативного резерву Збройних Сил України потребують перевірки у ході розгляду справи по суті.

При цьому суд виходить з того, що позовна заява ОСОБА_1 , як і заява про забезпечення позову, не містять доводів про невідповідність позивача вимогам статті 26-2 Закону №2232-ХІІ, якою визначені умови зарахування до оперативного резерву в особливий період.

Щодо доводів позивача про роботу на підприємстві критичної інфраструктури та наявність підстав для бронювання на період воєнного стану, суд зауважує, що питання про наявність підстав для бронювання позивача є похідним від питання зарахування до оперативного резерву, оскільки у силу статей 23, 24 Закону №3543-ХІІ бронюванню підлягають військовозобов`язані, а не резервісти.

У матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про непридатність позивача до військової служби за станом здоров`я.

Отож матеріали справи наразі не містять доказів, що з достатньою переконливістю свідчили б про очевидну протиправність рішень, дій чи бездіяльності відповідачів.

Відсутні у матеріалах справи і докази вжиття відповідачами заходів щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Як наслідок, позивачем не доведено наявність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі в обраний заявником спосіб.

А тому, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову наразі належить відмовити.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №440/11982/26 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Олександр КУКОБА