Решение № 140800574, 21.10.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 21 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/6748/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" (надалі також - позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Житомирської митниці (надалі також - відповідач), відповідно до якої просить визнати протиправними і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 26.11.2025 № UA101070/2025/000019/2 та № UA101070/2025/000020/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Інтерпап.ЮА" ввезено в Україну в режимі імпорт товар папір офсетний некрейдований. Позивачем надано митні декларації разом з усіма наявними у нього документами, передбачені Митним кодексом України для підтвердження задекларованої ціни товару. За наслідками розгляду поданих позивачем документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA101070/2025/000019/2 та № UA101070/2025/000020/2 від 26.11.2025, в яких відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та можуть бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Незважаючи на подання до митного оформлення всіх документів, які підтверджують митну вартість товару за першим методом щодо ціни договору (контракту) митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Житомирська митниця подала до суду відзив на адміністративний позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечила в повному обсязі. Відповідач вказав про те, що під час здійснення митного оформлення було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Так, декларантом було подано документ під кодом 0821 № 25PL322080NUYUYPKO від 19.11.2025, який відповідно до Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1011 від 20.09.2012 йменується «супровідний документ Т1», який складений на польській мові. Водночас польська мова не є мовою митних союзів та мовою міжнародного спілкування, що унеможливило перевірку відомостей, зазначених у документі та використання його під час перевірки числових значень. Переклад документа на українській мові не подавався. Крім того, поданий до митного оформлення, платіжний документ №541325442 від 13.11.2025 року не містить обов`язкових реквізитів, а саме підписи (власноручний/електронний) відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком.

Також, рахунок від 18.11.2025 № СФ-0000477 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу. В свою чергу, позивачем долучено до позовної заяви Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №09.01.2025 від 09 січня 2025 року, однак до митного оформлення вказаний документ не долучався, що підтверджується змістом графи 44 «Додаткова інформація /Оформлені документи/Сертифікати та авторизації» МД №25UA101070009960U0 від 24.11.2025. За таких обставин, на думку відповідача, даний документ не може враховуватися судом при оцінці правомірності дій митного органу.

Ухвалою суду від 12 червня 2026 року залишено без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у справі №440/6748/26.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши письмові заяви учасників справи по суті позову, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.

17 січня 2022 року між ТОВ «ІНТЕРПАП.ЮА» (Покупець) та компанією «ROXCEL Trading GmbH» (Продавець, Австрія) укладено Контракт №17/01 на поставку паперу та картону /а.с.19-22/.

Відповідно до пп. 3.1 п. 3 Контракту ціна товару встановлюється в доларах США або в Євро за тонну (МТ) та фіксується в Підтвердженні Замовлення.

Пунктом 4.1 Контракту визначено, що оплата за Товар здійснюється на підставі Проформи Інвойсу у разі передоплати. У випадку відстрочки платежу оплата за товар здійснюється Покупцем на підставі Інвойсу, виставленого Продавцем, допускається оплата на підставі Контракту.

Відповідно до пп. 5.1 п. 5 Контракту товар поставляється на умовах, вказаних у Підтвердженні Замовлення або в Проформі Інвойсі або в Інвойсі відповідно до Інкотермс 2020.

Відповідно до пп. 5.3 п. 5 Контракту дата поставки товару зазначається у Підтвердженні Замовлення на кожну окрему поставку товару. Разом з відвантаженим товаром Продавець надає наступні оригінали товаро-супровідних документів, видані англійською мовою: Інвойс; Коносамент; Пакувальний лист: Страховий поліс.

На виконання умов вказаного Контракту на адресу ТОВ «ІНТЕРПАП.ЮА» на умовах поставки FCA Гданськ (Польща) надійшов товар папір некрейдований офсетний для писання та друкування торговельної марки APRIL / PAPERONE OFFSET виробництва компанії APRIL Fine Paper Trading (Індонезія). Вантаж транспортувався автомобільним транспортом.

24.11.2025 до відділу митного оформлення «№1» митного поста «Коростень» Житомирської митниці з метою імпорту товару: « 1.Папір не крейдований офсетний, що використовується для писання та друкування без вмісту волокон одержаних механічним та хіміко-механічним способом, зольність 18-22% згідно технічних характеристик паперу, білизна складає 154 СІЕ не гофрований, не перфорований, одношаровий без водяних знаків та малюнків в аркушах: PA PERONE OFFSET

- щільність 70гм2 формат 600х840 мм (в пачках) 5821 кг;

- щільність 70гм2 формат 610х860 мм (в пачках) 3231 кг;

- щільність 70гм2 формат 640х900 мм (в пачках) 4879 кг;

- щільність 140гм2 формат 640х900 мм (в пачках) 5080 кг,

- щільність 140гм2 формат 700х1000 мм (в пачках) 3087 кг, торговельна марка: APRIL Виробник: APRIL Fine Paper Trading, Indonesia Країна виробник ID», декларантом ОСОБА_1 в інтересах ТОВ «Інтерпап.ЮА» подано митну декларацію № 25UA101070009960U0.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації надано такі документи:

пакувальний лист №2025INV08205 від 14.11.2025;

рахунок-проформа №2025SVZ00540 від 03.11.2025 ;

рахунок фактуру №2025INV08205 від 14.11.2025;

автотранспортна накладна №547 від 19.11.2025;

супровідний документ Т1 № 25PL322080NUYUYPKO від 19.11.2025;

некласифікований комерційний документ № Shipping List №1 від 19.11.2025;

банківський платіжний документ що стосується товару №541325442 від 13.11.2025;

рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ-0000477 від 18.11.2025;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 524 від 18.11.2025;

некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість № SC019170 від 22.09.2025;

зовнішньоекономічний договір №17/01 від 17.01.2022 ;

договір про перевезення (Договір-Заявка) № б/н від 14.11.2025.

Також, 24.11.2025 до відділу митного оформлення «№1» митного поста «Коростень» Житомирської митниці з метою імпорту товару: «Папір не крейдований офсетний, що використовується для писання та друкування без вмісту волокон одержаних механічним та хіміко-механічним способом, зольність 18-22% згідно технічних характеристик паперу, білизна складає 154 СІЕ не гофрований, не перфорований, одношаровий без водяних знаків та малюнків в аркушах: PAPERONE OFFSET

- щільність 140гм2 формат 700х1000 мм - 3087 кг.

- щільність 70гм2 формат 610х860 мм - 2828 кг.

- щільність 80гм2 формат 640х900 мм (в пачках) - 6129 кг.

- щільність 80гм2 формат 700х1000 мм - 4788 кг.

- щільність 120гм2 формат 700х1000 мм - 5103 кг, Торговельна марка: APRIL. Виробник: APRIL Fine Paper Trading, Indonesia. Країна виробник ID», декларантом ОСОБА_1 в інтересах ТОВ «Інтерпап.ЮА» подано митну декларацію № 25UA101070009972U2.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації надано такі документи:

пакувальний лист № 2025INV08205 від 14.11.2025;

рахунок-проформа № 2025SVZ00540 від 03.11.2025;

рахунок фактуру № 2025INV08205 від 14.11.2025;

автотранспортна накладна № 380 від 19.11.2025;

супровідний документ Т1 № 25PL322080NUYWXK1 від 19.11.2025;

некласифікований комерційний документ shipping list №2 від 19.11.2025;

банківський платіжний документ що стосується товару № 541325442 від 19.11.2025;

рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ-0000478 від 19.11.2025;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 525 від 19.11.2025;

некласифікований документ, що підтверджує заявлену митну вартість № SC019170 від 22.09.2025;

зовнішньоекономічний договір № 17/01 від 17.01.2022;

договір ( контракт) про перевезення № б/н від 14.11.2025.

На виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. У зв`язку з цим, митницею виконано митні формальності та проаналізовано подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи.

В результаті опрацювання поданих до митного оформлення документів встановлено, що документи, подані для митного оформлення містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

За результатами викладеного, прийнято рішення про коригування митної вартості від 26.11.2025 № UA101070/2025/000019/2 та № UA101070/2025/000020/2.

Позивач не погодився з рішеннями про коригування митної вартості та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі також - МК України).

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша та друга статті 51 МК України).

Так частинами першою - третьою статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою-другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина перша статті 64 "Резервний метод" МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин першої-третьої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини п`ята-шоста статті 53 МК України).

Частинами 1, 2 статті 54 МКУ передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 54 МКУ за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МКУ визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За приписами частини 2 статті 55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з частиною восьмою статті 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Статтею 49 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МКУ визначено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту та порядок їх застосування.

Так, відповідно до частини 1 статті 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до положень частин 2 - 6 статті 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина 4 статті 58 МКУ).

Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (частина 21 статті 58 МКУ).

За змістом частин 1, 2, 4 статті 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються в спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може відбуватися тільки в разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 540/2605/18 (провадження № К/9901/24076/19), від 7.05.2020 у справі № 826/10527/17, від 02.05.2020 у справі № 803/916/17 (провадження № К/9901/1137/17).

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №380/6459/20.

Позивачем у спірному випадку було заявлено основний метод визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту: за ціною договору, як це передбачено частиною другою статті 57 МК України.

При цьому, як свідчать матеріали справи, позивачем разом із митними деклараціями було надано всі передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме, зовнішньоекономічний контракт, пакувальний лист, рахунок-проформа, рахунок-фактуру, автотранспортна накладна, супровідний документ, некласифікований комерційний документ, банківський платіжний документ, що стосується товару, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість, зовнішньоекономічний договір, договір про перевезення (Договір-Заявка) тощо.

Суд зауважує, що надані позивачем документи не містять ознак підробки, не мають математичних неточностей.

Натомість, як зазначено у відзиві на позовну заяву, підставою обґрунтованих сумнівів у відповідача стали неповні та недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, оскільки декларантом не надано документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 МК України та відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також встановлено, що подані на підтвердження митної вартості товарів документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема: у супровідних документах Т1 відсутній переклад українською мовою та не вказана безпосередня ціна вантажу. В наданій платіжній інструкції № 541325442 від 13.11.2025, на думку митниці, відсутні власноручні або електронні підписи відповідальних осіб платника. Надані рахунки перевізника (№ СФ-0000477 та № СФ-0000478) ніби-то розбивають витрати «до кордону» та «після» непропорційно, оскільки в документах не вказано загальний кілометраж. Оскільки товар завантажувався у м. Гданськ, а адреса продавця м. Відень, митниця вирішила, що Позивач мав понести додаткові витрати на навантаження/складські збори, які не включені до митної вартості. Декларантом не надано «Підтвердження замовлення» (п. 3.1 Контракту), а також коносамент і страховий поліс (п. 5.3 та 8.1 Контракту). Декларант не надав на запит митниці прайс-листи виробника, висновки експертів та експортні декларації країни відправлення.

Крім того, як стверджується відповідачем, Декларантом подано документ під кодом 0821 № 25PL322080NUYUYPKO від 19.11.2025, який відповідно до Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1011 від 20.09.2012 йменується «супровідний документ Т 1», який складений на польській мові. Водночас польська мова не є мовою митних союзів та мовою міжнародного спілкування, що унеможливило перевірку відомостей, зазначених у документі та використання його під час перевірки числових значень. Переклад документа на українській мові не подавався.

Також на протиправність дій декларанта, на думку представника відповідача, вказує, що поданий до митного оформлення, платіжний документ №541325442 від 13.11.2025 року не містить обов`язкових реквізитів, а саме підписи (власноручний/електронний) відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком.

Окрім цього, представником відповідача зазначено, що рахунок від 18.11.2025 № СФ-0000477 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.

Додатково зауважено, що до митного оформлення подано Довідку про транспортно-експедиційні витрати №524 від 18.11.2025 та рахунок-фактуру №СФ-0000477 від 18.11.2025 видані ФОП ОСОБА_2 , яка не здійснювала транспортування товару. Згідно даних графи 16, 23 автотранспортної накладної (СМR) послуги з доставки товару від Gdansk (Poland) до Києва, вул. Героїв Космосу, 8 надані саме PE Kozlovets Ruslan.

Надаючи оцінку викладеному, суд зазначає наступне.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, щодо надання документів складених іноземною мовою та відсутність їх перекладу.

Суд зазначає, що ст. 254 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Польська мова є західнослов`янською мовою, яка може і використовується для міжнародного спілкування.

Стосовно посилань відповідача з приводу того, що розмір транспортних витрат (автомобільного перевезення) не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу, суд зазначає таке.

Суд критично ставиться до твердження відповідача щодо того, що розмір транспортних витрат (автомобільного перевезення) не відповідає Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, оскільки такий нормативний акт містить лише рекомендаційний характер, що підтверджується п.2 цих же Методичних рекомендацій, де зазначено, що Рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов`язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства.

В Довідках про транспортно-експедиційні витрати від експедитора ФОП ОСОБА_2 прямо зазначено суму витрат від місця навантаження (м. Гданськ) до митного кордону України.

Митний кодекс (ст. 53) вимагає надати транспортні документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення. Довідка від експедитора з відокремленою сумою до кордону є саме таким належним документом. Окрім того, транспортні витрати підтверджені рахунком від експедитора та договором-заявкою.

Ані Митний кодекс України, ані жоден інший нормативний акт не містить вимоги про обов`язкове зазначення «загального кілометражу» в рахунках або довідках про транспортні витрати. Ціна перевезення є договірною. Якщо експедитор визначив вартість відрізка шляху до кордону у фіксованій сумі, декларант має включати саме цю фактичну суму, а не вираховувати її математично через кілометри.

Митниця стверджує, що не може перевірити правильність розрахунку. Проте декларант не зобов`язаний розкривати внутрішню бухгалтерію перевізника (як саме той рахує свою рентабельність). Дані в Декларації митної вартості (ДМВ) повністю збігаються з даними Довідок про транспортні витрати та рахунках-фактурах на перевезення.

Отже, відсутність у транспортних документах відомостей про загальний кілометраж не є свідченням недостовірності даних про митну вартість, оскільки вартість перевезення підтверджена довідкою експедитора, яка містить чітке виокремлення витрат до кордону України, що відповідає вимогам п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України».

Враховуючи вищевказане, суд відхиляє зауваження відповідача щодо того, що розмір транспортних витрат (автомобільного перевезення) не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу, оскільки обґрунтування цього судження не доведено митним органом.

З приводу ненадання до митного оформлення страхового поліса, суд зауважує, що відповідно до п. 8.1 Контракту, страхування здійснюється "відповідно до умов поставки". Товар постачався на умовах FCA Гданськ.

Умови FCA правил Інкотермс FCA (Free Carrier / Франко-перевізник) - за правилами Інкотермс 2020 означають, що продавець виконує свій обов`язок, передавши товар, що пройшов експортне митне очищення, перевізнику, якого призначив покупець, у визначеному місці. Продавець несе витрати та ризики до моменту передачі товару, включаючи завантаження, якщо доставка відбувається на території продавця.

Згідно з офіційними правилами Інкотермс 2020, умови FCA не покладають на продавця обов`язок страхувати товар.

Позивач (покупець) не здійснював окремого страхування спірної партії товару, що є його правом, а не обов`язком.

Відтак, оскільки страхування не проводилося, страхового поліса не існує в природі, а його ненадання не може бути підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів.

Так, позивачем на підтвердження витрат на перевезення товару до кордону України, які підлягають додаванню до ціни договору, подано до митного органу: договори-заявки, підписані між ТОВ "ІНТЕРПАП.ЮА" та ФОП ОСОБА_2 ; довідки про транспортно-експедиційні витрати; рахунки-фактури /а.с. 28-32/.

Матеріалами справи підтверджується, що весь комплекс послуг, пов`язаних із транспортуванням товарів на митну територію України, надавався позивачу ФОП ОСОБА_2 згідно договорів-заявок, підписаних між ТОВ "ІНТЕРПАП.ЮА" та ФОП ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, а також зважаючи на відсутність у ФОП ОСОБА_2 будь-якої заборони залучати перевізника, судом критично оцінюються доводи митного органу про відсутність прямого юридичного зв`язку між перевізником (SYCH) та покупцем (ТОВ "ІНТЕРПАП.ЮА").

Поряд з цим, за змістом довідок про транспортно-експедиційні витрати при перевезенні вантажу на адресу ТОВ "ІНТЕРПАП.ЮА" страхування вантажу не здійснювалося.

Пунктом 6 частини другої статті 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Доводи митного органу щодо того, що рахунки за перевезення містять дані про вартість доставки до та після кордону, проте вони сформовані без дотримання принципів пропорційного розподілу, зокрема, в них не вказано загальний кілометраж, що заважає перевірити правильність розрахунку витрат, судом оцінюються критично, оскільки вищевказані документи жодним чином не впливають на митну вартість товару, а норми МК України не передбачають обов`язку надання документів із зазначенням загального кілометражу шляху доставки товарів. Ціна перевезення є договірною. Якщо експедитор визначив вартість відрізка шляху до кордону у фіксованій сумі, декларант має включати саме цю фактичну суму, а не вираховувати її математично через кілометри.

Водночас, суд відмічає, що декларантом до митного оформлення надавалися довідки про транспортно-експедиційні витрати, які містили повну інформацію про вартість доставки імпортованого товару по всьому маршруту з м. Гданськ до кордону України (Ягодин).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що декларантом при митному оформленні імпортованого товару до митного органу були надані належні документи, які містили розшифровку складових транспортних витрат, при цьому, відсутність у транспортних документах відомостей про загальний кілометраж не є свідченням недостовірності даних про митну вартість, оскільки вартість перевезення підтверджена довідками експедитора, які містять чітке виокремлення витрат до кордону України, що відповідає вимогам п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України.

Аргументація митниці щодо витрат на навантаження та складське зберігання при умовах поставки FCA Гданськ є спробою штучно завищити митну вартість, маніпулюючи правилами Інкотермс 2020.

Згідно з правилами Інкотермс 2020, умови FCA (Франко-перевізник) мають два варіанти місця поставки:

Варіант А (приміщення продавця): поставка вважається виконаною, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем.

Варіант Б (інше обумовлене місце): поставка вважається виконаною, коли товар переданий перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем, на транспортному засобі продавця та готовий до розвантаження.

В даних правовідносинах місцем поставки товару є Гданськ (Польща), що не є приміщенням продавця (Відень, Австрія). Відповідно до правил FCA, якщо поставка відбувається в "іншому місці" (порт або термінал у Гданську), продавець виконує свої зобов`язання, доставивши товар у це місце.

Твердження митниці про те, що витрати на навантаження покладаються на покупця і не включені у вартість, є помилковим, виходячи з того що обов`язок продавця за умовами FCA в м. Гданськ доставити товар до терміналу/складу в м. Гданську за власний рахунок. Будь-які маніпуляції з товаром (навантаження на автомобіль продавця, перевезення до м. Гданська) вже закладені в ціну товару, яку сплачує покупець продавцю.

При цьому, ризики та витрати переходять до покупця лише після того, як товар переданий перевізнику в узгодженому місці (м. Гданську).

Відсутність додаткових витрат пояснюється тим, що перевізник прийняв товар у м. Гданську без виставлення додаткових рахунків за навантаження, тобто навантаження було здійснено силами продавця або терміналу в межах домовленостей між продавцем та логістичним хабом.

Отже, у спірному випадку всі витрати до м. Гданська включені в ціну інвойсу продавцем (ROXCEL), і доказів зворотного митний орган не надав.

З приводу зауважень митниці до платіжного документу, суд зазначає, що згідно з чинним законодавством (Постанова НБУ №22), платіжні інструкції, сформовані через системи дистанційного обслуговування (Клієнт-Банк), мають таку ж юридичну силу, як і паперові документи. Надане платіжне доручення містить штамп банку та відмітку про проведення операції (Проведено банком). Це є підтвердженням того, що банк перевірив наявність Електронного підпису (ЕЦП/КЕП) уповноваженої особи в момент відправлення платежу. Те, що на роздруківці з клієнт-банку не відображається графічне зображення власноручного підпису, не означає його відсутність у цифровому форматі.

Окрім того, сам факт відвантаження товару компанією "ROXCEL Trading GmbH" та надання нею Shipping List №1 та №2 підтверджує, що оплата була отримана і продавець не має претензій.

Отже, вимога митного органу щодо наявності власноручного підпису на роздруківці електронного платіжного доручення суперечить Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Митниця не наділена повноваженнями здійснювати банківський нагляд або ставити під сумнів легітимність платіжних операцій, які вже були прийняті та успішно оброблені обслуговуючою банківською установою.

У постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17, від 19 листопада 2024 року у справі № 420/23588/23 Суд наголошував, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.

За таких умов будь-які зауваження до платіжних документів суд вважає безпідставними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ "ІНТЕРПАП.ЮА" при митному оформленні товарів надало всі документи на підтвердження митної вартості товарів, у тому числі достатньо та повно надало документи щодо формування вартості транспортних послуг. З наявних у матеріалах адміністративної справи документів - у суду відсутні сумніви щодо обґрунтованості та повноти формування позивачем митної вартості, у тому числі, в частині транспортних витрат та їх складових. У той же час ці всі документи були надані позивачем і посадовим особам Житомирської митниці під час процедур митного оформлення товару.

Отже, суд погоджується з позивачем щодо того, що до митного оформлення було надано вичерпний перелік документів, які стосуються поставки, транспортування та якості товарів. Вказані документи не містять жодних розбіжностей, надають можливість ідентифікувати поставку товарів, оцінити її обсяг та вартість, порядок та умови поставки, вказані дані кореспондуються між собою, а також, як зазначалось вище, вказані зауваження митного органу щодо транспортування, розвантаження, завантаження товару жодним чином не впливають на числові значення складових митної вартості товару; ґрунтуються на припущеннях.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідачем не надано документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення.

Текст оскарженого рішення про коригування митної вартості, як і матеріали адміністративної справи в цілому, не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, про обсяги партій, про умови поставок, про зміст письмово відображених комерційних домовленостей між резидентом України та іноземним постачальником, про невідповідність цінових показників товару предмету - імпорту відомостям прайс-листів чи будь-яких аналогічних документів виробника товару тощо.

Верховний Суд у постанові від 20.06.2023 у справі № 1.380.2019.006247 зазначив, що сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору. Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суди повинні враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши жодних порівнянь між митною вартістю імпортованих позивачем товарів та митною вартість товару, який брався за основу, а також між їх характеристиками, кодами за УКТ ЗЕД, торговими марками, фактурною вартістю, країнами експорту товарів в Україну, виробниками, маршрутами транспортування товарів та іншими комерційними умовами поставки.

З огляду на зазначене, підстави застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості не є доведеними, а розрахована митна вартість - не є обґрунтованою.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу - не були обґрунтовано та аргументовано спростовані відповідачем.

Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

До того ж, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Беручи до уваги наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 26.11.2025 № UA101070/2025/000019/2 та № UA101070/2025/000020/2 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, прийнято без урахування обставин, які мали значення для їх прийняття, за відсутності підстав для їх прийняття, відтак підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Частиною третьою статті 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на ухвалення судом у цій справі рішення про задоволення позовних вимог, а також оскільки у спірних відносинах права позивача порушені відповідачем, суд дійшов висновку, що судовий збір належить стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань такого суб`єкта у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" (вул. Соборності, буд. 72, кім. 308, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43111452) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, будинок 25, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44005610) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.11.2025 № UA101070/2025/000019/2 та № UA101070/2025/000020/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці (вул. Перемоги, будинок 25, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44005610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" (вул. Соборності, буд. 72, кім. 308, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43111452) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України.

СуддяА.О. Чеснокова