Решение № 140798936, 21.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 жовтня 2026 рокуСправа № 280/1051/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до 1. Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10; код ЄДРПОУ 22933548)

2. Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

09.02.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до 1. Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач 1), 2. Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 2), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.10.2025 № 104450007079 про відмову у призначенні пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 наступні періоди: період роботи з 16.01.1996 по 12.11.2007 - всього 11 років 9 місяців 27 днів; періоди роботи в колгоспі з 1978 по 1979 рр. та з 01.12.1981 по 30.08.1983 рр. всього 2 роки 8 місяців 30 днів; період навчання з 01.09.1983 по 25.06.1987 рр. всього 3 роки 9 місяців 25 днів; період роботи з 02.08.1990 по 01.03.1991 рр. всього 7 місяців 0 днів; період роботи з 04.03.1991 по 20.02.1992 рр. (11 місяців 17 днів), з 25.02.1992 по 04.08.1992 рр. (5 місяців 11 днів), з 10.08.1992 по 01.03.1999 рр. (6 років 6 місяців 20 днів) та з 01.04.1999 по 01.05.2000 рр. (1 рік 1 місяць,1 день); період роботи з 05.09.2000 по 25.04.2002 рр. (1 рік 7 місяців 21 день);

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період незаконного тримання під вартою та відбування покарання - з 08.10.2003 по 27.12.2005 з урахуванням ч. 1 ст. 58 Закону України Про пенсійне забезпечення, у потрійному розмірі;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 16.10.2025.

Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недостатністю страхового стажу, до якого не зараховано спірні періоди. Позивач із такою відмовою не погоджується та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 16.02.2026 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/1051/26; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позов не визнало, у відзиві (вх. від 03.03.2026 №11376) посилається на те, що заяву позивача про призначення пенсії від 16.10.2025 розглянуто за принципом екстериторіальності та прийнято спірне рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. За результатом розгляду наданих документів до страхового стажу не зараховано: період роботи з 16.01.1996 по рік згідно дублікату трудової книжки від 16.01.1996 серії НОМЕР_2 в ТОВ «Венец» на посаді комерційного директора, оскільки запис про звільнення з роботи має пошкодження (закреслено); періоди роботи в колгоспі з 03.04.1979 по 20.07.1979, з 01.12.1981 по 30.08.1983 згідно трудової книжки від 03.04.1979 № 409, оскільки відсутня довідка про фактично відпрацьовані вихододні роботи в колгоспі та встановлений мінімум, довідка про перейменування колгоспу; періоди роботи з 04.03.1991 по 20.02.1992, з 25.02.1992 по 04.08.1992 згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки відсутні № та дати наказів про прийняття та звільнення; періоди роботи з 10.08.1992 по 01.03.1999, з 01.04.1999 по 01.05.2000 згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки відсутні № та дати наказів про прийняття та звільнення, а також відсутня посада та підпис відповідальної особи; період роботи з 05.09.2000 по 25.04.2002 згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки відсутня посада та підпис відповідальної особи, даний період частково враховано за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування; період відбуття покарання в місцях позбавлення волі з 01.01.2004 по 02.11.2004 та з 14.12.2005 по 27.12.2005 згідно довідки від 27.10.2021 № 20/6/3-2649/УШН та з 02.11.2004 по 13.12.2005 згідно довідки від 25.10.2021 № 675, оскільки відсутні відомості, що підтверджують сплату страхових внесків за вищезазначені періоди. З урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позову.

04.03.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 11661), в якій він заперечує проти доводів відповідача 2.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відзив на позов не направило.

Частиною другою статті 175 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою від 16.10.2025 про призначення пенсії за віком. Заяву, за принципом екстериторіальності, розподілено для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.10.2025 №104450007079 у призначенні пенсії відмовлено з підстав відсутності необхідного страхового стажу. При цьому, у рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 20 років 06 місяців 15 днів.

Також зазначено, що до страхового стажу не зараховано наступні періоди:

- період роботи з 16.01.1996 по рік згідно дублікату трудової книжки від 16.01.1996 серії НОМЕР_2 в ТОВ «Венец» на посаді комерційного директора, оскільки запис про звільнення з роботи має пошкодження (закреслено);

- період роботи в колгоспі з 03.04.1979 по 20.07.1979, з 01.12.1981 по 30.08.1983 згідно трудової книжки від 03.04.1979 № 409, оскільки відсутня довідка про фактично відпрацьовані вихододні роботи в колгоспі та встановлений мінімум, довідка про перейменування колгоспу;

- період роботи з 04.12.1980 по 02.11.1981 по трудовій книжці від 03.04.1979 № 409, оскільки вказано неповну дату наказів на прийняття та звільнення з роботи;

- період навчання згідно записів у трудовій книжці колгоспника від 03.04.1979 № 409 з 23.02.1979 по 15.09.1980, оскільки згідно із записами у трудовій книжці неможливо відстежити присвоєння кваліфікації, також, до переліку документів не долучено свідоцтво про навчання;

- період роботи з 04.03.1991 по 20.02.1992, з 25.02.1992 по 04.08.1992 згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки відсутні № та дата наказів про прийняття та звільнення;

- період роботи з 10.08.1992 по 01.03.1999, з 01.04.1999 по 01.05.2000 згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки відсутні № та дата наказів про прийняття та звільнення, а також відсутня посада та підпис відповідальної особи;

- період роботи з 05.09.2000 по 25.04.2002 згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки відсутня посада та підпис відповідальної особи, даний період частково враховано за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування;

- період відбуття покарання в місцях позбавлення волі з 01.01.2004 по 02.11.2004 та з 14.12.2005 по 27.12.2005 згідно довідки від 27.10.2021 № 20/6/3-2649/УШН та з 02.11.2004 по 13.12.2005 згідно довідки від 25.10.2021 № 675, оскільки відсутні відомості, що підтверджують сплату страхових внесків за вищезазначені періоди;

- період роботи з 28.12.2005 по 13.01.2007, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Незгода з даним рішенням зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.

Розглядаючи справу по суті, суд керується наступним.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV; тут та надалі у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Статтею 24 Закону № 1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом № 1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII; тут та надалі в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов`язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.

Згідно статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом досліджено трудову книжку колгоспника від 03.04.1979 № 409, що належить позивачу, та встановлено, що у ній, серед іншого, містяться записи про перебування у членах колгоспу з 03.04.1979 по 20.07.1979, з 01.12.1981 по 30.08.1983.

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (далі - Основні положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).

Згідно із пунктом 6 Основних положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних положень).

Відповідно до пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення установленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а у визначених законом випадках іншу відповідальність.

Цією постановою також затверджений зразок трудової книжки колгоспника, який передбачає, що трудова книжка колгоспника містить окремі розділи, зокрема: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Зміст наведених норм свідчить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 120/2366/21-а.

У наданій позивачем трудовій книжці колгоспника від 03.04.1979 № 409 містяться відомості за період з 03.04.1979 по 20.07.1979 про встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі позивачем.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періоду роботи з 03.04.1979 по 20.07.1979 відповідачами суду не надано, а тому суд вважає, що його безпідставно не зараховано до стажу роботи позивача.

Стосовно ж періоду з 01.12.1981 по 30.08.1983 слід зазначити, що трудова книжка колгоспника не містить записів про трудову участь позивача у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). Отже, даний період правомірно не зараховано до його страхового стажу.

Щодо періоду роботи в колгоспі «з 1978 року» слід зазначити, що позивача прийнято до колгоспу з 03.04.1979, трудову книжку заповнено також 03.04.1979. Отже, період «з 1978 року» зарахуванню до страхового стажу позивача не підлягає.

Незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 04.12.1980 по 02.11.1981, з 04.03.1991 по 20.02.1992, з 25.02.1992 по 04.08.1992, з 10.08.1992 по 01.03.1999, з 01.04.1999 по 01.05.2000, з 05.09.2000 по 25.04.2002 зумовлене наявністю певних недоліків у трудовій книжці.

На момент заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція № 162), пунктом 2.3 якої установлено, що всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), проте не пізніше тижневого терміну, а при звільненні у день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У випадку виявлення невірного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, на якому був внесений відповідний запис. (п. 2.5 Інструкції № 162).

Пунктом 2.11 Інструкції № 162 установлено, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, після чого ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Надалі, наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, якою установлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (п. 2.4. Інструкції). У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (п. 2.6. Інструкції).

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця, який зобов`язаний здійснити виправлення у трудовій книжці у разі виявлення неправильного або неточного запису.

Таким чином, наявні неточності не можуть впливати на право позивача на призначення пенсії.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

За наведених обставин, періоди роботи з 04.12.1980 по 02.11.1981, з 04.03.1991 по 20.02.1992, з 25.02.1992 по 04.08.1992, з 10.08.1992 по 01.03.1999, з 01.04.1999 по 01.05.2000, з 05.09.2000 по 25.04.2002 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Однак, що стосується періоду роботи з 16.01.1996 по 12.11.2007 у ТОВ «Венец», суд зазначає наступне.

У спірному рішенні зазначено, що період роботи з 16.01.1996 по рік згідно дублікату трудової книжки від 16.01.1996 серії НОМЕР_2 в ТОВ «Венец» на посаді комерційного директора не зараховано до страхового стажу, оскільки запис про звільнення з роботи має пошкодження (закреслено).

Дійсно, як вже зазначалося вище, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Однак, суд звертає увагу на іншу суттєву обставину, а саме записи у трудовій книжці позивача від 01.09.1998 серії НОМЕР_3 .

Згідно записів № 17 № 20 трудової книжки позивача від 01.09.1998 серії НОМЕР_3 , позивач прийнятий на роботу комерційним директором в ПКФ «Венец ЛТД» (ЄДРПОУ 24056702) 10.08.1992 та звільнений 01.03.1999. З 01.04.1999 прийнятий на посаду заступника генерального директора у цьому ж ПКФ «Венец ЛТД», звільнений 01.05.2000.

Натомість, дублікат трудової книжки від 16.01.1996 серії НОМЕР_2 містить записи про роботу позивача на посаді комерційного директора ТОВ «Венец» із кодом ЄДРПОУ 24056702 вже у період з 16.01.1996 по 12.11.2007 (закреслено).

Будь-яких пояснень цим розбіжностям суду не надано, як і не надано уточнюючої довідки підприємства-роботодавця.

Отже, період з 16.01.1996 по 12.11.2007 правомірно не зараховано до страхового стажу позивача.

Щодо незарахованого до страхового стажу позивача періоду навчання з 23.08.1979 по 15.09.1980 судом враховано наступне.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Позивачем на підтвердження факту навчання на денній формі в період з 23.08.1979 по 15.09.1980, не надано жодних доказів (диплом, додаток до нього, довідка). Про факт навчання позивача у цей період свідчить лише наявні записи в трудовій книжці колгоспника від 03.04.1979 № 409.

У свою чергу, період навчання позивача з 01.09.1983 по 25.06.1987 відповідач 2 зарахував до його страхового стажу, а матеріали справи містять документи (диплом, довідка, запис в трудовій книжці) на підтвердження такого страхового стажу.

Таким чином, підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 23.08.1979 по 15.09.1980 відсутні.

До страхового стажу позивача не враховано період роботи з 28.12.2005 по 13.01.2007, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З приводу спірних правовідносин у цій частині судом враховується, що відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Статтею 14 цього Закону встановлено перелік осіб, які є страхувальниками, зокрема, це роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1 (крім фізичних осіб, які використовують працю домашніх працівників), 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.

Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону (ч. 1 ст. 15 Закону № 1058-IV).

В силу частин 1, 2, 5, 6, 10 статті 20 Закону України № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 16 статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі:

1) приховування (заниження) суми заробітної плати (виплат, доходу), на яку нараховуються страхові внески;

2) порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та строків сплати страхових внесків;

3) ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків;

4) неподання відомостей про обставини, що спричиняють зміни юридичного статусу страхувальника, порядку сплати ним страхових внесків;

5) порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду і Накопичувального фонду;

6) неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків, коштів Пенсійного фонду і Накопичувального фонду або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, та іншої звітності і відомостей, передбачених цим Законом;

7) несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески підлягають обов`язковій сплаті, а відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника страхового внеску та його посадових осіб.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 482/434/17 зазначено, зокрема, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів її роботи.

За правилами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд вважає, що період роботи з 28.12.2005 по 13.01.2007 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо незарахування позивачу до страхового стажу періоду відбуття покарання в місцях позбавлення волі з 08.10.2003 по 27.12.2005 судом враховується наступне.

Статтею 58 Закону № 1788-ХІІ передбачені пільги по обчисленню стажу роботи реабілітованим громадянам, а саме: громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

Відповідно до пп. 12 та 12.1 Постанови № 637 час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні і на примусовому лікуванні зараховується до стажу роботи за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури чи досудового розслідування про закриття кримінального провадження або довідки суду про ухвалення виправдувального вироку).

У разі відсутності документів, зазначених в абзаці першому цього пункту, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні і на примусовому лікуванні реабілітованих осіб може бути встановлено в судовому порядку.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію зараховується час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі за наявності документів про реабілітацію.

При цьому, зарахування /не зарахування періодів роботи та інших періодів (навчання, безробіття, тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі, час догляду за дитиною, тощо) розглядається органом, що призначає пенсію, на підставі заяви про призначення пенсії з доданими до неї документами.

Матеріалами справи підтверджується, що 03.08.2003 Ленінським районним відділом Миколаївського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області відносно позивача порушено кримінальну справу по звинуваченню у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 і ч. 5 ст. 191 КК України.

08.10.2003 позивача затримано слідчим Ленінського РВ ММУ Петренко В.О. та доставлено до чергової частини, строк затримання було продовжено на 10 діб Ленінським міським судом м. Миколаєва.

17.10.2003 постановою Ленінського міського суду м. Миколаєва позивачу обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в СІЗО м. Миколаєва.

Згідно довідки ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України від 27.10.2021 № 20/6/3-2649/Цшн позивач дійсно утримувався з 21.10.2003 по 02.11.2004 та з 13.12.2005 по 27.12.2005 в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».

28.10.2004, після набрання законної сили обвинувальним вироком Ленінського міського суду м. Миколаєва від 29.07.2004 відносно позивача, його доставлено для відбування призначеного покарання до Арбузинській виправній колонії №83 Миколаївської області.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки ДУ «Арбузинська виправна колонія №83» Міністерства юстиції України від 25.10.2021 № 675 позивач дійсно відбував покарання в період з 02.11.2004 по 13.12.2005 за вироком Ленінського міського суду м. Миколаєва від 29.07.2004.

Верховним Судом 13.09.2005 кримінальну справу відносно позивача направлено на новий апеляційний розгляд, за результатами якого апеляційний суд Миколаївської області 27.12.2005 направив її на додаткове розслідування.

За остаточним наслідком розслідування 07.03.2008 слідчим СВ Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області кримінальну справу відносно позивача закрито через недоведеність його участі у скоєнні злочинів.

Таким чином, позивач з 08.10.2003 по 27.12.2005 утримувався під вартою та відбував покарання за скоєння злочину, що за остаточним результатом розслідування доведено не було.

Посилання відповідача 2 на необхідність підтвердження врахування страхових внесків за період з 01.01.2004 по 27.12.2005 судом відхиляється, оскільки у спірному випадку наявне документальне підтвердження реабілітації позивача за час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позивачу протиправно не зараховано до його страхового стажу період незаконного тримання під вартою та відбування покарання в місцях позбавлення волі з 08.10.2003 по 27.12.2005 у потрійному розмірі.

За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.10.2025 № 104450007079 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Суд звертає увагу, що згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 передбачено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Таким чином, наразі органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

В спірному випадку заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 23.10.2025 № 104450007079. Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію.

Відповідно, позовні вимоги, заявлені до відповідача 1, задоволенню не підлягають.

Керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача 2 зарахувати до стажу позивача періоди роботи в одинарному розмірі з 03.04.1979 по 20.07.1979, з 04.12.1980 по 02.11.1981, з 04.03.1991 по 20.02.1992, з 25.02.1992 по 04.08.1992, з 10.08.1992 по 01.03.1999, з 01.04.1999 по 01.05.2000, з 05.09.2000 по 25.04.2002, з 28.12.2005 по 13.01.2007, а також період незаконного тримання під вартою та відбування покарання в місцях позбавлення волі з 08.10.2003 по 27.12.2005 у потрійному розмірі, та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 16.10.2025.

Водночас, позовні вимоги в частині зобов`язання призначити та виплатити позивачу пенсію за віком задоволенню не підлягають як заявлені передчасно.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

У силу вимог частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.10.2025 № 104450007079 про відмову у призначенні пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) періоди роботи в одинарному розмірі з 03.04.1979 по 20.07.1979, з 04.12.1980 по 02.11.1981, з 04.03.1991 по 20.02.1992, з 25.02.1992 по 04.08.1992, з 10.08.1992 по 01.03.1999, з 01.04.1999 по 01.05.2000, з 05.09.2000 по 25.04.2002, з 28.12.2005 по 13.01.2007, а також період незаконного тримання під вартою та відбування покарання в місцях позбавлення волі з 08.10.2003 по 27.12.2005 у потрійному розмірі, та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 16.10.2025.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 21.10.2026.

Суддя Ю.П. Бойченко