Решение № 140798140, 21.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокуСправа № 160/17396/26Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046050028941 від 02.06.2026 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1;

- зобов`язати. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 26.05.2026 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХП, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020, як особі, яка працювала до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи машиністом конвеєра виробничої дільниці подріблення сировини, шихтування та огрудкування обкотишів цеху по виробництву обкотишів №2 з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1 ПрАТ «ПівнГЗК» з 12.10.2012 року по 20.12.2024 року та з 31.01.2026 року по 30.04.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, відповідач-2 протиправно відмовив у призначенні пільгової пенсії, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відсутністю пільгового стажу. У зв`язку з чим позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

25.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

01.07.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач-2 зазначив, що позивач не має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах через недосягнення пенсійного віку, встановленого п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У зв`язку з чим, відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримало копію ухвали про відкриття провадження у справі 25.06.2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідач-1 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, як і заяви про визнання позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

26.05.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

02.06.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 від 26.05.2026 року та прийняло рішення №046050028941, яким відмовило заявнику в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з недосягненням на день звернення пенсійного віку, встановленого статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також в даному рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 22 роки 01 місяць 07 днів, а пільговий стаж за Списком №1 відсутній.

Також даним рішенням відмовлено заявнику в зарахуванні до пільгового стажу по Списку №1 періодів роботи з 12.10.2012 року по 20.12.2014 року та з 31.01.2016 року по 30.04.2026 року згідно пільгової довідки ПрАТ «Північний гірничо збагачувальний комбінат» №259/2 від 25.05.2026 року, оскільки довідка не відповідає додатку №5, а саме: відсутній підпис керівника (довіреність на право підпису директора з персоналу та соціальних питань відсутня).

Непогоджуючись із непризначенням пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Як встановлено судом в трудовій книжці позивача наявні наступні записи (далі мовою оригіналу):

- 12.10.2012 року прийнято до цеху по виробництву обкотишів №2 машиністом конвеєра 3 розряду виробничої дільниці подрібнення сировини, шихтування та огрудкування обкотишів з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1;

- 20.12.2024 року звільнено за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України;

- 31.01.2026 року прийнято до прийнято до цеху по виробництву обкотишів №2 машиністом конвеєра 3 розряду виробничої дільниці подрібнення сировини, шихтування та огрудкування обкотишів з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1.

З довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №259/2 від 25.05.2026 року судом встановлено, що посада, займана позивачем в періоди з 12.10.2012 року по 20.12.2024 року та з 31.01.2026 року по 30.04.2026 року відповідає Списку №1 пільгових професій.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні періоди роботи позивача з 12.10.2012 року по 20.12.2024 року та з 31.01.2026 року по 30.04.2026 року не зараховано позивачу до пільгового стажу по Списку №1 через невідповідність довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №259/2 від 25.05.2026 року, а саме: відсутній підпис керівника (довіреність на право підпису директора з персоналу та соціальних питань відсутня).

Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджено форму довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Судом було досліджено довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №259/2 від 25.05.2026 року та не встановлено її невідповідності Додатку №5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року.

При цьому, суд вказує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні документів, що підтверджують такий стаж роботи.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачами суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачами при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

А тому, суд доходить висновку, що періоди роботи позивача з 12.10.2012 року по 20.12.2024 року та з 31.01.2026 року по 30.04.2026 року підлягають зарахуванню до пільгового стажу по Списку №1.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та про необхідність задоволення вказаних позовних вимог.

Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання відповідача-1 призначити позивачу пенсі за віком на пільгових умовах, суд виходить із наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Натомість згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закону №1788-XII) в чинні редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону №1058-ІV.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що відмова пенсійного органу в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 45 років, мала страховий стаж роботи 22 роки 01 місяць 07 днів, у тому числі на пільгових умовах за Списком №1 - 12 років 05 місяців 08 днів (з урахуванням спірних періодів з 12.10.2012 року по 20.12.2024 року та з 31.01.2026 року по 30.04.2026 року), з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.

А тому, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом позивачу виповнилось 45 років - 09.05.2026 року, а позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком 26.05.2026 року, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином пенсія за віком позивачу підлягала призначенню з 10.05.2026 року, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Одночасно, суд вказує, що в даному випадку заява позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах розглянута за принципом екстериторіальності спочатку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатом якої прийнято відповідне рішення про відмову в призначенні пенсії за віком пільгових умовах, яке оскаржується в рамках даної справи.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви позивача призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відтак на останнього має бути покладено й обов`язок відновлення порушених прав позивача.

Означене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у справі №500/1216/23 від 08.02.2024 року.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на той факт, що позивач набула беззаперечне право на призначення пенсії за віком, суд доходить висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 10.05.2026 року.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як встановлено судом позивачем заявлено основну вимогу немайнового характеру, а отже позивачу необхідно було сплатити судовий збір за дану позовну заяву у розмірі 1 331,20 грн.

В свою чергу, позивачем при зверненні до суду з даною позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 1 332,00 грн., а отже позивачем переплачено судовий збір на 0,80 грн.

З урахуванням зазначеного, враховуючи той факт, що вимоги позивача, які не підлягають задоволенню, є похідними, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 1 331,20 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Керуючись ст.2, 77, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046050028941 від 02.06.2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи 12.10.2012 року по 20.12.2024 року та з 31.01.2026 року по 30.04.2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 10.05.2026 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1 331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський