Постановление суда № 140797998, 21.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 жовтня 2026 рокуСправа № 160/22622/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Калугіної Н.Є. у справі № 160/22622/25 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Балівська виробничо-будівельна компанія", треті особи: Дніпропетровська обласна військова адміністрація, Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання незаконим та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

05.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати незаконним та скасувати рішення №300/8 Дніпровської міської ради від 23.06.2021 року «Про проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 »; визнати недійсним договір оренди землі від 27.08.2021 року, укладений між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балівська виробничо-будівельна компанія", посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С.В. та зареєстрований в реєстрі за №319.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року, яка залишена без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 року, позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Верховного Суду від 02.06.2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 року у справі № 160/22622/25 скасовано, а справу направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

16.06.2026 року справа №160/22622/25 надійшла на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/22622/25.

15.10.2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Калугіної Н.Є.

В обґрунтування заяви вказано, що суд ухвалою від 29.06.2026 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене провадження в адміністративній справі, яка мала бути розглянута протягом не більше 60 днів із дня відкриття провадження у справі, відповідно до ст. 258 КАС України. Разом з цим, рішення у справі відсутнє. У сумі наведене говорить, що наявні інші обставини, які свідчать про неупередженість та не об`єктивність судді, оскільки суд необґрунтовано обмежив доступ до правосуддя (належного складу суддів) чим порушив вимоги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При тому, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами п. 8 ч.1 ст.129 Конституції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2026 року року визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Калугіної Н.Є. необґрунтованою.

Матеріали адміністративної справи №160/22622/25 передано для визначення судді в порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання про відвід.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2026 року для розгляду заяви про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіної Н.Є. призначено суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду Озерянську С.І.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіної Н.Є. суд зазначає наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Приписами частини 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Згідно з частиною одинадцятою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Частинами 1, 2 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Проаналізувавши викладені в заяві позивача про відвід судді доводи, суд дійшов висновку про відсутність визначених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для відводу судді у цій справі.

Суд звертає увагу на те, що для відведення судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Водночас відвід повинен бути вмотивованим, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність.

У рішенні від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України», заява №33949/02, ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно об`єктивного критерію ЄСПЛ указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52).

Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Суд зазначає, що обставини, вказані позивачем у заяві про відвід судді, ґрунтуються на припущеннях та свідчать лише про незгоду заявника з процесуальним рішенням суду, що у відповідності до зазначених вище вимог законодавства, не може бути підставою для відводу.

Зазначаючи в заяві про відвід про перевищення строку розгляду даної справи та вказуючи на наявність інших обставин, які свідчать про неупередженість та необ`єкттивність судді, позивач не обгрунтовує, яким чином перевищення строку розгляду справи свідчить про неупередженість та необ`єкттивність судді.

Інших підстав, передбачених статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості при розгляді справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, про необґрунтованість заявлених підстав для відводу судді, оскільки останні об`єктивними даними не підтверджуються, з огляду на що у задоволенні заяви позивача про відвід судді Калугіної Н.Є. слід відмовити.

Згідно частини 12 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Відповідно до статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала про відмову у задоволенні заяви про відвід окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Калугіної Н.Є. у справі № 160/22622/25 - відмовити.

Адміністративну справу №160/22622/25 передати для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується.

Суддя С.І. Озерянська