Решение № 140796215, 21.10.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4279/26

2/583/2141/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Плотникова Н.Б.

при секретарі Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2026 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованість за договором про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020 р. в розмірі 32850,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом, 27850,00 грн. заборгованість за нарахованим процентами. Позовні вимоги мотивує тим, що 22.01.2020 р. ОСОБА_1 уклала з ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» договір про надання кредиту № 3165042. Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит в розмірі 5000,00 грн., строк кредитування до 19.08.2020 р. У випадку використання позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,53 % (Акційна ставка (п.2.1 Правил). При використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають: в Базовий період з 22.01.2020 року до 21.02.2020 року (включно) - 1,70 % за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка - п. 2.3. Правил); в Спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 22.02.2020 року до 19.08.2020 року (включно) 3 % за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил). 21.02.2020 р. між сторонами укладено додаткову угоду про зміну умов Договору про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020 р., якою сторони дійшли згоди подовжити Базовий період за Договором про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020р. (далі - Договір) до 22.03.2020 р. (включно). На дату укладення цієї Додаткової угоди Позичальник сплачує фактично нараховані Проценти за користування кредитом з 22.01.2020 р. по 21.02.2020 року у розмірі 2 295,00 грн., та плату (штраф) за зміну умов Договору у розмірі 150,00 грн.. Відповідно до умов Додаткової угоди: встановити Базовий період з 22.01.2020 року до 22.03.2020 року (включно); встановити: Спеціальний період, у якому нараховуються Проценти за користування кредитом за Спеціальною процентною ставкою 3%, з 23.03.2020 року до 18.09.2020 року (включно), Кінцеву дату виконання Договору 18.09.2020 року (включно). 22.03.2020 р. між Кредитодавцем і позичальником було укладено додаткову угоду про зміну умов Договору про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020р., якою сторони дійшли згоди подовжити Базовий період за Договором про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020р. (далі - Договір) до 11.04.2020 р. (включно). На дату укладення цієї Додаткової угоди Позичальник сплачує фактично нараховані Проценти за користування кредитом з 22.01.2020 р. по 22.03.2020 року у розмірі 4 590,00 грн., та плату (штраф) за зміну умов Договору у розмірі 100,00 грн.. Відповідно до умов Додаткової угоди: встановити Базовий період з 22.01.2020 року до 11.04.2020 року (включно); встановити: Спеціальний період, у якому нараховуються Проценти за користування кредитом за Спеціальною процентною ставкою 3%, з 12.04.2020 року до 08.10.2020 року (включно), Кінцеву дату виконання Договору 08.10.2020 року (включно). 11.04.2020 р. між Кредитодавцем і позичальником було укладено додаткову угоду про зміну умов Договору про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020р., якою сторони дійшли згоди подовжити Базовий період за Договором про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020р. (далі - Договір) до 21.04.2020 р. (включно). На дату укладення цієї Додаткової угоди Позичальник сплачує фактично нараховані Проценти за користування кредитом з 22.01.2020 р. по 11.04.2020 року у розмірі 6 120,00 грн., та плату (штраф) за зміну умов Договору у розмірі 0,00 грн. Відповідно до умов Додаткової угоди: встановити Базовий період з 22.01.2020 року до 21.04.2020 року (включно); встановити: Спеціальний період, у якому нараховуються Проценти за користування кредитом за Спеціальною процентною ставкою 3%, з 22.04.2020 року до 18.10.2020 року (включно), Кінцеву дату виконання Договору 18.10.2020 року (включно). Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов договору в розмірі 5000,00 грн., а відповідач порушив умови договору і кредит не повернув, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

19.10.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити Позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. Свої заперечення мотивує тим, що в позовній заяві зазначено, що станом на дату подання позову Відповідач має заборгованість в розмірі 32850,00 грн., яка складається з наступного: 5000,00 грн. сума кредиту, 27850,00 грн. нараховані проценти за користування кредитом. Як вбачається з договору про надання кредиту № 3165042 від 22 січня 2020 року, а саме п. 3.1. сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 22 січня 2020 року до кінцевої дати виконання договору 18 жовтня 2020 року (включно). Відповідачкою було сплачено, що не заперечується Позивачем : 2445,00 грн. 21 лютого 2020 року 2395,00 грн. 22.03.2020 року та 1530,00 грн. 12 квітня 2020 року, які були зараховані Позивачем на погашення процентів за користування кредитом, плата за продовження строку. Позивач не мав права самостійно вирішувати, що гасити першим він зобов`язаний спиратись на чітку черговість, визначену законом. Вважає, що станом на дату розгляду справи Відповідачем у повному обсязі погашено тіло кредиту та суму подорожчання. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке: "Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України , оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання". Сума заборгованості за Кредитним договором станом на дату звернення до суду становить 32 850 грн., яка складається з: 5000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 27850,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами. Нараховані та пред`явлені до стягнення відсотки 27850 грн, що майже в п`ять разів перевищує розмір заборгованості за основною сумою кредиту. Вважає, що умова договору по нарахуванню процентів є несправедливою, а розмір нарахованих відсотків непропорційно високий, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів» , що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021. Враховуючи вищевикладене та враховуючи факт погашення відповідачем суми по договору просить суд відмовити Позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, в письмовій заяві просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце судового засідання повідомлені. В зв`язку з чим справа розглядається відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відсутність учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 22.01.2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту № 3165042. Згідно з умовами цього договору відповідач отримала кредит в сумі 5000,00 грн. (а.с. 9-11, 15-19).

Згідно п. 1.6 Договору розрахунок зобов`язань позичальника із зазначенням строків виконання, умов кредитування, а також дати початку періодів, дати платежів (дати закінчення періодів), загальної суми платежу, основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, орієнтовної загальної вартості кредиту зазначаються у Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього договору.

Згідно умов кредитного договору, сторони погодили порядок та розмір нарахування процентів за користування кредитом залежно від періоду користування кредитними коштами.

Зокрема, відповідно до:

п. 1.7.1 договору у випадку використання кредиту менше ніж 5 календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,65 % від визначеної в п.1.3 цього договору суми кредиту.

п. 1.7.2 договору у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному повторенні суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 22.01.2020 р. по 21.02.2020 р. (включно) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,53 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних умов кредитування складає 7295,00 грн., у тому числі основна сума кредиту 5000,00 грн., проценти за користування кредитом 2295,00 грн.

п. 1.7.3 договору при використанні позичальником загальних мов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 22.01.2020 р. до 21.02.2020 р. (включно) 1,7 % за один день користування кредитом; в спеціальний період з 22.02.2020 р. до 19.08.2020 р. (включно) 3 % за один день користування кредитом. Орієнтована загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 7555,40 грн.

Умовами пункту 3.1 договору передбачено, що сторони погодили, що строк дії Договору, який встановлюється з дати укладення договору 22.01.2020 р. до кінцевої дати виконання Договору 19.08.2020 року (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору, у тому числі сплати заборгованості. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію з дати повернення/погашення кредиту.

Додатком № 1 до договору є графік платежів при використанні Загальних умов кредитування, а також включає приклад максимально ефективного користування кредитом (а.с. 11).

21.02.2020 р. між сторонами укладено додаткову угоду про зміну умов Договору про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020 р., якою сторони дійшли згоди подовжити Базовий період за Договором про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020 р. до 22.03.2020 р. (включно). На дату укладення цієї Додаткової угоди Позичальник сплачує фактично нараховані Проценти за користування кредитом з 22.01.2020 р. по 21.02.2020 року у розмірі 2 295,00 грн., та плату (штраф) за зміну умов Договору у розмірі 150,00 грн. Відповідно до умов Додаткової угоди: встановити Базовий період з 22.01.2020 року до 22.03.2020 року (включно); встановити: Спеціальний період, у якому нараховуються Проценти за користування кредитом за Спеціальною процентною ставкою 3%, з 23.03.2020 року до 18.09.2020 року (включно), Кінцеву дату виконання Договору 18.09.2020 року (включно) (а.с. 12).

22.03.2020 р. між сторонами було укладено додаткову угоду про зміну умов Договору про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020р., якою сторони дійшли згоди подовжити Базовий період за Договором про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020р. (далі - Договір) до 11.04.2020 р. (включно). На дату укладення цієї Додаткової угоди Позичальник сплачує фактично нараховані Проценти за користування кредитом з 22.01.2020 р. по 22.03.2020 року у розмірі 4 590,00 грн., та плату (штраф) за зміну умов Договору у розмірі 100,00 грн.. Відповідно до умов Додаткової угоди: встановити Базовий період з 22.01.2020 року до 11.04.2020 року (включно); встановити: Спеціальний період, у якому нараховуються Проценти за користування кредитом за Спеціальною процентною ставкою 3%, з 12.04.2020 року до 08.10.2020 року (включно), Кінцеву дату виконання Договору 08.10.2020 року (включно) (а.с. 13).

11.04.2020 р. між сторонами було укладено додаткову угоду про зміну умов Договору про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020р., якою сторони дійшли згоди подовжити Базовий період за Договором про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020р. (далі - Договір) до 21.04.2020 р. (включно). На дату укладення цієї Додаткової угоди Позичальник сплачує фактично нараховані Проценти за користування кредитом з 22.01.2020 р. по 11.04.2020 року у розмірі 6 120,00 грн., та плату (штраф) за зміну умов Договору у розмірі 0,00 грн. Відповідно до умов Додаткової угоди: встановити Базовий період з 22.01.2020 року до 21.04.2020 року (включно); встановити: Спеціальний період, у якому нараховуються Проценти за користування кредитом за Спеціальною процентною ставкою 3%, з 22.04.2020 року до 18.10.2020 року (включно), Кінцеву дату виконання Договору 18.10.2020 року (включно) (а.с. 14).

ТОВ «Алекскредит» умови договору виконано та 22.01.2020 р. перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5000,00 грн. на її банківську картку № НОМЕР_1 , номер якої надано йому позичальником, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 01.11.2024 р. (а.с. 20).

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

Згідно інформації, наданої АТ КБ «Приватбанк», на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , 22.01.2020 р. на дану платіжну картку було зараховано платіж у сумі 5000,00 грн.

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у загальній сумі 5000,00 грн., що не заперечує сама відповідач у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 ст. 639 ЦК України).

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.

Так пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Алекскредит» укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток.

Таким чином, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, своєчасно кредитні кошти та відсотки товариству не повернула, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020 р. заборгованість станом на 30.06.2025 р. становить 32850,00 грн. та складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000,00 грн.; заборгованості за процентами 27850,00 грн. (а.с. 21-23).

З даного розрахунку вбачається, що відповідно до умов договору у період з 22 січня 2020 року до 11 квітня 2020 року включно проценти за користування кредитом нараховувалися за ставкою 1,53 % за один день користування Кредитом.

Водночас, на підставі Додаткової угоди від 11 квітня 2020 року, у період з 12 квітня 2020 року до 21 квітня 2020 року включно проценти за користування кредитом підлягали нарахуванню за Базовою процентною ставкою у розмірі 1,7 % за один день користування Кредитом.

У подальшому, у період з 22 квітня 2020 року до 18 жовтня 2020 року включно, проценти за користування кредитом нараховувалися за Спеціальною процентною ставкою у розмірі 3% за один день користування Кредитом.

Отже, нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до умов кредитного договору.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору № 3165042 від 22 січня 2020 року, а також додаткових угод до нього в частині нарахування відсотків. Зазначений договір недійсним у судовому порядку не визнано.

Доводи відповідача про те, що позивач не мав права самостійно вирішувати, що гасити першим він зобов`язаний спиратись на чітку черговість, визначену законом, суд не бере до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.2 договору виконання зобов`язань/сплата заборгованості за договором здійснюється в наступному порядку: у першу чергу сума прострочених процентів, у другу чергу - прострочена до повернення основна сума кредиту, у третю чергу - сума нарахованих процентів за користування кредитом, у четверту чергу основна сума кредиту, у п`яту чергу сума нарахованої неустойки (пені, штрафу) у випадку порушення умов договору.

З розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020 р. вбачається, що 21.02.2020 р. відповідачкою в рахунок погашення заборгованості за кредитом було сплачено 2445,00 грн., з яких 2295,00 грн. зараховано на сплату відсотків та 150 грн. на плата за продовження строку договору (відповідно до п. 2 додаткової угоди від 21.02.2020 р. про зміну умов договору про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020 р.).

22.03.2020 р. відповідачкою в рахунок погашення заборгованості за кредитом було сплачено 2395,00 грн., з яких 2295,00 грн. зараховано на сплату відсотків та 100 грн. на плата за продовження строку договору (відповідно до п. 2 додаткової угоди від 22.03.2020 р. про зміну умов договору про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020 р.).

12.04.2020 р. відповідачкою в рахунок погашення заборгованості за кредитом було сплачено 1530 грн., з яких 1530,00 грн. зараховано на сплату відсотків (відповідно до п. 2 додаткової угоди від 11.04.2020 р. про зміну умов договору про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020 р.).

Доводи відповідача про те, що відсотки є явно завищеними, не відповідають засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд не бере до уваги.

У п.5 ч.3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів» та у рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 йдеться про несправедливість умов договору, якими передбачена завищена (непомірно висока) компенсація за невиконання, прострочення виконання обов`язку з повернення коштів. У межах розгляду цієї справи позивачем заявлена вимога про стягнення процентів за користування кредитними (чужими) коштами у межах строку кредитування (строку дії договору), тобто сторонами визначена плата за правомірне користування чужими коштами. Проценти за користування кредитними коштами не є неустойкою.

З розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020 р. вбачається, що відсотки за користування кредитом були нараховані за передбаченою в договір відсотковою ставкою в межах строку кредитування з 22.01.2020 р. по 18.10.2020 р.

З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні правові підстави для зменшення розміру заборгованості за нарахованими процентами, тому суд погоджується з нарахованими позивачем за період кредитування: з 22.01.2020 р. по 18.10.2020 р. відсотками в розмірі у розмірі 33970,00 грн., з яких відповідачем сплачено 6120,00 грн.

Отже, умови договору про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020 р. щодо розміру процентних ставок, періодів їх застосування та кінцевої дати виконання зобов`язань сформульовані сторонами безпосередньо в тексті кредитного договору та додаткових угодах і не містять внутрішньої суперечності чи двозначності. Зміст цих умов дає можливість однозначно визначити як розмір процентної ставки, що підлягає застосуванню, так і період, протягом якого вона може нараховуватися.

У зв`язку з цим доводи відповідача про необхідність тлумачення умов Договору № 3165042 від 22.01.2020 р. щодо нарахування процентів на користь позичальника лише з огляду на співвідношення суми фактично нарахованих процентів із сумою отриманого кредиту та орієнтовною вартістю кредиту не можуть бути прийняті.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, відповідно до яких правило про тлумачення нечітких або двозначних положень договору про споживчий кредит на користь споживача підлягає застосуванню за наявності саме такої неоднозначності умов договору. Саме по собі виникнення спору щодо розміру заборгованості або незгода позичальника з економічними наслідками погодженого сторонами механізму нарахування процентів не свідчить про нечіткість чи двозначність відповідних положень договору.

У цій справі сторони чітко визначили, що у разі невикористання лояльних умов кредитування застосовуються загальні умови, за якими процентна ставка у базовий період становить 1,70 % на день, а у спеціальний період 3 % на день. При цьому спеціальний період прямо визначений сторонами як період із 22.04.2020 р. до 18.10.2020 р. включно. Тому підстав для висновку про те, що умови Договору № 3165042 від 22.01.2020 р. допускають різне розуміння порядку нарахування процентів, суд не вбачає.

Доводи відповідача про те, що в додатку № 1 до договору Графік платежів зазначено загальні витрати за кредитом у розмірі 7295,00 грн, тобто подоржєчання кредиту становить 2295,00 грн., тоді як позивач просить стягнути 27850,00 грн процентів, ґрунтуються на помилковому тлумаченні механізму кредитування, оскільки перша сума є складовою орієнтовної загальної вартості кредиту за загальними умовами кредитування. Ураховуючи, що відповідач передбачений графіком платіж не здійснив, у спеціальному періоді залишалася заборгованість у розмірі не 1,00 грн, а 5000,00 грн, на яку й здійснювалося нарахування процентів.

Суд звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

При цьому ч. ч. 1, 2, п. 5 ч. 3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

При цьому позичальник, укладаючи кредитний договір, самостійно та добросовісно надав оцінку запропонованим умовам кредитування, зважив на можливість їх дотримання з огляду на наявне фінансове становище та на час укладення договору вважав їх прийнятними та вигідними для себе, що й отримало вираження у факті надання згоди на укладення правочину та отримання на його підставі кошів кредиту.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір, укладений з відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Алекскредит» у встановленому порядку недійсним не визнаний, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договорами, презумпція правомірності яких не спростована.

Фактично, порушене право кредитора залишилось незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості за договором про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020 р. в розмірі 32850,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 5000,00 грн.; заборгованість за відсотками в розмірі 27850,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по справі, а саме судовий збір в сумі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 207, 517, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (вул. Якова Самарського, 12 А м. Дніпро, 49044, код ЄДРПОУ 41346335) заборгованість за договором про надання кредиту № 3165042 від 22.01.2020 р. в розмірі 32850,00 грн. та 2662,40 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 35512,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Б. Плотникова