Решение № 140794873, 21.10.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4444/26

Справа №754/931/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 жовтня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.,

за участю

представника відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 06.07.2019 року ОСОБА_2 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 06.07.2019 року, на підставі чого отримала можливість використання банківських послуг продуктів monobank | Universal Bank. На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у розмірі 80 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 .

Як зазначає позивач, банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу вказаний кредитний ліміт. В той же час, відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатила щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Станом на 29.07.2024 року у відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення 5.17 п.5 Розділу ІІ Умов, відбулось Істотне порушення Клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 29.07.2024 року направив повідомлення "пуш" про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходила та не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв`язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 кредит 28.08.2024 став у формі «на вимогу». Загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 перед банком станом на 21.10.2025 року становить 84 284, 62 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 84 284,62 грн.

Посилаючись на викладені обставини та ухилення відповідача від виконання своїх зобов`язань, позивач просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість розмірі 84 248,62 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 04.02.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

21.07.2026 року до суду надійшли пояснення представника відповідача ОСОБА_1 по справі. У даних поясненнях представник відповідача зазначив про те, що дійсно відповідач є клієнтом банку та в її користуванні були кредитні картки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 . За весь час користування ними вона добросовісно виконувала свої зобовязання з погашення кредитного ліміту, жодного разу не допускала прострочки, ніколи не передавала стороннім особам самі кредитні картки, ПІН-коди від них, а також пароль від онлайн-банкінгу. У той же час, 04.11.2023 року невідома особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами з вказаних банківських карток в рамках встановлених кредитів на загальну суму 65 523,00 грн. Слід зазначити, що вказані банківські операції з використанням кредитних коштів були здійснені без відома та згоди відповідача, вона не доручала банку їх проводити та не має до них жодного відношення. 07.11.2023 року ОСОБА_2 звернулась до поліції із заявою про вчинення шахрайства відносно неї. 08.11.2023 року дані відомості було внесено до ЄРДР, що підверджується відповідним витягом. 09.11.2023 року ОСОБА_2 визнано потерпілою та вручено Пам`ятку про процесуальні права та обов`язки Так, під час кримінального провадження було встановлено, що відповідно до інформації наданої Акціонерним товариством «Універсал Банк» (Монобанк), кошти гр. ОСОБА_2 впродовж зазначеного нею терміну, коли відносно неї були вчинені шахрайські дії (з 04.11.2023 року по 07.11.2023 року), перераховувались на карткові рахунки відкриті у Акціонерному товаристві «Універсал Банк» (Монобанк) на наступних осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Зазначені особи безпосередньо причетні до шахрайських дій. Також, листуванням із оператором Монобанк було надано скріншоти із телефону відносно таких шахрайських дій, 23.02.2024 року позивача було повідомлено, що відносно відповідача вчиненено шахрайські дії.

29.07.2026 року до суду надійшли пояснення представника позивача ОСОБА_6 . У даних поясненнях представник позивача зазначає про те, що 21.07.2023 року відповідачу було встановлено кредитний ліміт за рахунком № НОМЕР_4 (основна кредитна картка НОМЕР_6) у розмірі 80 000,00 грн. Станом на 03.11.2023 року о 21:26 відповідачем було використано кредитний у розмірі 48 033,33 грн, що підтверджується випискою за зазначеним рахунком. Вказаний розмір використаного кредитного ліміту відображений у графі «Залишок після операції», яка містить інформацію про стан заборгованості після проведення кожної операції. Станом на зазначені дату та час (остання операція на цей день) значення у графі «Залишок після операції» становить 48 033,33 грн., що свідчить про використання відповідачем кредитних коштів у відповідному розмірі. При цьому відповідач не заперечує факт використання кредитного ліміту до суми 48 033,33 грн. У подальшому, у період з 04.11.2023 року о 10:03 по 05.11.2023 року о 11:41 з кредитної карти, за рахунок коштів встановленого кредитного ліміту були здійснені витратні операції, унаслідок чого розмір використаного кредитного ліміту збільшився з 48 033,33 грн. до 79 947,73 грн., що підтверджується випискою за рахунком. При цьому відповідач стверджує, що саме ці операції, здійснені у період з 04.11.2023 року по 05.11.2023 року були вчинені невстановленими особами внаслідок шахрайських дій без її волевиявлення та згоди.

Представник банку заперечила проти вищенаведених тверджень відповідача, вказуючи на те, що 06.11.2023 року відповідач звернулася на гарячу лінію Банку та повідомила, що в одному з месенджерів їй надійшла пропозиція щодо заробітку шляхом викупу товарів із подальшим поверненням сплачених коштів разом із відсотком. За її словами, невстановлені особи повідомили, що співпрацюють з маркетплейсом «Розетка», надіслали їй посилання на вебсайт, після переходу за яким вона самостійно здійснювала оформлення замовлень. Отже, із власних пояснень відповідача вбачається, що всі спірні операції, здійснені у період з 04.11.2023 року о 10:03 год. по 05.11.2023 року о 11:41 год. були виконані нею особисто шляхом самостійного здійснення переказів з використанням своєї кредитної картки. Відповідач не стверджує, що доступ до її рахунку був отриманий третіми особами без її участі чи що платіжні операції були ініційовані сторонньою особою. Навпаки, вона підтверджує, що самостійно перейшла за отриманим посиланням, виконувала інструкції невідомих осіб та власноруч здійснювала відповідні платіжні операції. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що треті особи не отримували несанкціонованого доступу до рахунку відповідача, не проводили платіжні операції без відома відповідача. Відповідач не посилається на компрометацію банківських систем, злам мобільного застосунку чи несанкціонований доступ до свого рахунку. Навпаки, зі звернення відповідача до Банку від 06.11.2023 року вбачається, що після отримання у месенджері пропозиції щодо заробітку шляхом викупу товарів вона добровільно перейшла за надісланим посиланням, самостійно відкрила відповідний вебсайт, виконувала отримані інструкції та власноруч здійснювала платіжні операції з використанням своєї кредитної картки. Отже, всі спірні перекази були ініційовані безпосередньо відповідачем. Таким чином, навіть якщо відповідач стала жертвою шахрайської схеми та була введена в оману невстановленими особами щодо мети здійснення платежів, це не свідчить про несанкціоноване списання коштів. У цьому випадку волевиявлення на здійснення платіжних операцій виходило саме від відповідача, а Банк лише виконав належним чином ініційовані нею платіжні інструкції відповідно до умов договору та вимог законодавства. За таких обставин Банк не може нести майнові втрати, пов`язані з неповерненням відповідачем використаних кредитних коштів, оскільки спірні платіжні операції були самостійно ініційовані та здійснені відповідачем. Та обставина, що відповідач перебувала під впливом обману та вважала, що здійснює операції з метою отримання прибутку, не змінює факту, що саме вона розпорядилася кредитними коштами. Ризик настання несприятливих наслідків від взаємодії з невстановленими особами не може бути покладений на Банк. У разі встановлення винних осіб відповідач не позбавлена права вимагати відшкодування завданої їй майнової шкоди, зокрема шляхом пред`явлення цивільного позову в межах кримінального провадження або в порядку окремого цивільного судочинства до осіб, відповідальних за завдання таких збитків. Крім того, 06.11.2023 року між відповідачем та представником Банку відбулося листування, зміст якого підтверджує, що спірні платіжні операції відповідач здійснювала самостійно. Із зазначеної переписки вбачається, що відповідач власноруч здійснювала перекази грошових коштів з метою отримання прибутку. Таким чином, відповідач фактично підтвердила, що платіжні операції були ініційовані нею особисто, а не внаслідок несанкціонованого доступу третіх осіб до її рахунку чи платіжного засобу. У подальшому, у період з 07.11.2023 року по 25.09.2024 року, відповідач продовжувала користуватися кредитними коштами, здійснюючи видаткові операції, а також періодично поповнювала картковий рахунок. Згідно з випискою за рахунком, унаслідок проведення зазначених операцій розмір заборгованості зріс з 79 947,73 грн. до 84 284,62 грн. Крім того, у період з 01.12.2023 року по 01.05.2024 року Банк щомісячно нараховував проценти за користування кредитним лімітом за ставкою 3,1 % на місяць відповідно до умов кредитного договору.

Посилаючись на викладене, представник позивача просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідачки Гаращук С.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є клієнтом АТ «Універсал Банк» як така, що 06.07.2019 року звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 06.07.2019 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 80 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка «Monobank» № НОМЕР_1 .

Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в AT "УНІВЕРСАЛ БАНК" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms; тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг (далі - Договір).

Підписавши Анкету-заяву Клієнт ознайомилась та погодилась, що невід`ємною частиною Анкети-заяви є Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг "Monobank", з підписанням якого «Дата підписання» в Мобільному додатку Договір набуває чинність.

У п. 2 Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг Monobank відповідач просила встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка на 3,1 % місяць з першого дня користування кредитом.

Факт укладення вказаного кредитного договору на вищенаведених умовах, а також використання кредитного ліміту та виконання своїх зобов`язань за договором до 04.11.2023 року стороною відповідача підтверджено.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором та виписки по картці судом встановлено, що відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, а тому станом на 21.10.2025 року вона має заборгованість в розмірі 84 284, 62 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 84 284,62 грн.

Відповідно до виписки по картці/рахунку, належного відповідачу, станом на 03.11.2023 року о 21:26 відповідачем було використано кредитний у розмірі 48 033,33 грн.

У період з 04.11.2023 року о 10:03 по 05.11.2023 року о 11:41 з кредитної карти, за рахунок коштів встановленого кредитного ліміту були здійснені витратні операції, унаслідок чого розмір використаного кредитного ліміту збільшився з 48 033,33 грн. до 79 947,73 грн.

06.11.2023 року ОСОБА_2 повідомила банку в телефонному режимі про вчиненні щодо неї шахрайські дії, що підтверджується аудіозаписами таких телефонних розмов із працівниками банку.

07.11.2023 року ОСОБА_2 звернулася до Деснянського УП НП у м. Києві із заявою щодо вчинення невідомими особами шахрайства, де відкрито кримінальне провадження № 1202310003003218 від 08.11.2023 року за фактом, що 04.11.2023 року приблизно о 10.00 год. невстановлена особа, знаходячись у невстановленому місці через месенджер «WhatsApp Mesenger» та з використанням електронно-обчислювальної техніки, в умовах воєнного стану, шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами з банківської картки моно банк на загальну суму 67 642,40 грн., чим спричинено майнової шкоди ОСОБА_2 на вказану суму, що підтверджується витягом з ЄРДР.

23.02.2024 року ОСОБА_2 повідомила банк про відкрите кримінальне провадження та просила зупинити нарахування процентів та скасувати нараховані проценти.

З долучених до справи копій матеріалів кримінального провадження, в тому числі копії протоколу допитів потерпілої, листа Деснянського УП ГУНП у м.Києві від 23.11.2023 року № 35487/125/49-2023 вбачається, що у рамках досудового розслідування вказаного провадження допитано як потерпілу ОСОБА_2 , яка надала показання про те, що 03.11.203 року їй прийшло повідомлення через месенджер «Telegram» від невідомої особи, яка представилась як « ОСОБА_7 » та повідомила, що має роботу для потерпілої. Робота полягала в тому, щоб купувати на сайті «Розетка» обрані їм товари та потім вони надсилають гроші назад з відсотками. В подальшому потерпіла погодилась на таку роботу, їй відправили посилання, яке її переадресувало на месенджер «WhatsApp» у групу для даного заробітку. Таким чином, вона виконувала такі завдання. На першому завданні їй повернули грошові кошти з відсотками, проте за подальші 5 завдань не повернули грошові кошти взагалі. Отже в період з 04.11.2023 року по 05.11.2023 року вона неодноразово здійснила переказ грошових коштів зі своїх банківських карток АТ «Універсал Банк» у загальній сумі 67 642,40 грн.

Також, з аудіозаписів телефонних розмов ОСОБА_2 та працівника АТ «Універсал Банк» слідує, що відповідач добровільно та власноручно проводила вищевказані платежі.

Позивач просить задовольнити його вимоги, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором.

Стороною відповідача надано письмові пояснення та представником відповідача в судовому засіданні підтверджено факт щодо вчинення відносно відповідача шахрайських дій.

Вирішуючи спір по суті, суд керується наступними нормами права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 цього Кодексу встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в цьому випадку АТ «Універсал Банк»).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 цього Закону, користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №164 затверджено Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, яким встановлені загальні вимоги Національного банку до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням.

В силу цього Положення:

- платіжний інструмент може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, потрібну для ініціювання платіжної операції. Платіжний інструмент, за допомогою якого можна ініціювати платіжну операцію, має давати змогу ідентифікувати емітента. Платіжний інструмент (крім передплаченого платіжного інструменту), за допомогою якого можна ініціювати платіжну операцію, має бути персоналізований емітентом (пункт 23);

- платіжні інструменти використовуються для ініціювання платіжних операцій з рахунків та/або електронних гаманців, відкритих у надавачів платіжних послуг відповідно до законодавства України (пункт 103);

- користувач зобов`язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень; надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором (пункт 136);

- емітент зобов`язаний: забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення); зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення; забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту; повідомляти користувача про виконання операцій з використанням платіжного інструменту; реєструвати та протягом строку, передбаченого нормативно-правовими актами Національного банку, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування емітентом користувача та користувачем емітента, надавати користувачу таку інформацію за його письмовим зверненням. Емітент зобов`язаний зазначити дату і час одержання повідомлення користувача про втрату платіжного інструменту під час реєстрації повідомлення;

- емітент у разі невиконання ним обов`язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від виконання таких операцій. Обов`язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі: інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі з користувачем;

- користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом (пункт 140);

- емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення);

- власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункт 146).

Зважуючи доводи сторін в світлі наведених правових норм, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Так, сторони визнали, що між ними укладений електронний договір та відповідач отримала кредит у розмірі 80 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка «Монобанк».

Також, судом встановлено, що станом на 03.11.2023 року відповідачем було використано кредитний ліміт у розмірі 48 033,33 грн. Даний факт стороною відповідача не оспорено і не спростовано.

У період 04.11.2023 року - 05.11.2023 року відповідач ОСОБА_2 здійснювала керування банківським рахунком та особисто здійснювала ряд платежів, внаслідок чого розмір використаного кредитного ліміту збільшився з 48 033,33 грн. до 79 947,73 грн.

Даний факт підтверджено нею як під час спілкування з оператором АТ «Універсал Банк», що підтверджується відповідним аудіо записом, а також і в рамках вищевказаного кримінального провадження.

У п. 5.3 Умов і правил обслуговування в AT «Універсал Банк», в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, так і в попередній редакції, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, що разом з анкетою складають договір про надання банківських послуг передбачено, що клієнт погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до застосунку, визначаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених чинним законодавством.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції». Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції». Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Отже, саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Вказані висновки містяться у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Посилання банку на ту обставину, що відповідач самостійно здійснювала перерахування кредитних коштів, а тому відсутні підстави для її звільнення від відповідальності, заслуговують на увагу.

За своїми правовими ознаками договір банківського рахунку є консенсуальною та двосторонньою угодою, при укладенні якої банк бере на себе зобов`язання прийняти та зарахувати на рахунок клієнта належні йому грошові кошти, а також виконувати грошові операції по рахунку за розпорядженням клієнта.

Кошти з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність отримувача, який має виключне право розпоряджатися ними, а банк, у свою чергу, в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо).

За допомогою електронного платіжного засобу (платіжної карти) клієнт має можливість ініціювати переказ коштів із свого рахунку на рахунки інших осіб із використанням платіжних систем і за допомогою дистанційних каналів зв`язку.

При цьому клієнт зобов`язаний: не допускати використання електронного платіжного засобу сторонніми особами; забезпечити неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, ПІН, CVV2, строк дії та номер платіжної картки, а також іншої авторизаційної та ідентифікаційної інформації, яка надає доступ до банківського рахунку; забезпечити захист свого мобільного телефону та SIM-карти, які використовуються ним під час дистанційного банківського обслуговування; негайно повідомляти банк про помилкові та неналежні перекази.

Невиконання клієнтом цих обов`язків унеможливлює відповідальність банку за неналежне списання коштів із банківського рахунку клієнта.

Якщо дії або бездіяльність клієнта призвели до втрати або використання третіми особами інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за банківським рахунком, то відповідальність за такі операції несе особисто клієнт, а банк не несе відповідальності за збитки, завдані клієнту, від цих операцій.

Суд зазначає, що за приписами ст.ст. 1066, 1068 Цивільного кодексу України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Саме клієнт зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та негайно повідомляти банк про операції, які не виконувалися ним. До моменту такого повідомлення відповідальність у повному обсязі за всі операції несе виключно клієнт.

Встановлено, що саме відповідач самостійно проводила оспорювані платежі, своєчасно та в належній формі банк про про помилковість чи неналежність не повідомила.

Отже, в матеріалах справи наявні належні і допустимі докази обставин, які безспірно доводять, що ОСОБА_2 , як клієнт банку, користувач кредитної картки, самостійно здійснила ряд платежів, наслідком чого стало збільшення кредитної заборгованості.

Посилання ж сторони відповідача на шахрайство відносно неї, а також вищенаведені обставини у сукупності свідчать про те, що відповідач проявила необачність та з необережності порушила зобов`язання, не вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання, недопущення заборгованості за кредитним договором, фактично списання грошових коштів з карткового рахунку відбулося за її згоди, втрата грошей сталася через власну недбалість та необачність, а тому вона має нести відповідальність за порушення зобов`язання.

Суд зауважує, що ОСОБА_2 не позбавлена можливості в межах кримінального провадження пред`явити цивільний позов до особи, яка заволоділа її коштами, про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором 84 284, 62 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 84 284,62 грн.

Розмір вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем. Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу суду не подано, а тому даний розрахунок судом приймається, як достовірний.

За положеннями статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Доводи сторони відповідача на висновки суду не впливають та підстав для відмови в задоволенні позову не дають.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору.

Так, при поданні даного позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн. В той же час, оскільки даний позов надійшов через систему «Електронний суд», то до нього слід застосовувати коефіцієнт 0,8 при визначенні розмірі судового збору. Таким чином, розмір судового збору за подання даного позову мав становити 2 422,40 грн. і вказану суму належить стягнути з відповідача на користь позивача. При цьому суд роз`яснює позивачу його право на звернення із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору в порядку ЗУ «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст. 207, 509, 526, 546, 549, 610, 614, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1049, 1054-1055 Цивільного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06.07.2019 року в розмірі 84 284,62 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, адреса: м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: