Решение № 140794802, 20.10.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/12554/26

Справа №754/13245/26

РІШЕННЯ

Іменем України

20 жовтня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

Головуючої-судді - Панченко О.М.

секретаря судових засідань - Черниш К.О.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2026 представник Позивача, Кудіна А.В., яка діє на підставі довіреності, подала до суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (надалі - Позивач) до ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 35 808,00 грн, з яких: 10 091,93 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 20 670,00 грн - заборгованість за процентами; 5 045,97 грн - заборгованість за неустойкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.08.2024 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (Первісний кредитор) та Відповідачем було укладено Кредитний договір № 537043079. За цим договором Первісний кредитор надав Відповідачу у власність грошові кошти у розмірі 10 100,00 грн строком на 30 днів (до 09.09.2024). Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання, припинивши повернення наданого кредиту у встановлені строки, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Право грошової вимоги за вказаним договором перейшло до Позивача на підставі договорів факторингу. Спочатку 30.12.2025 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/80, за яким право вимоги до Відповідача відступлено ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС". Надалі, 27.05.2026 року між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено Договір факторингу № 27/0526-01, згідно з яким право вимоги заборгованості до Відповідача набув Позивач.

Також Позивач просить покласти на Відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2026 справу передано судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23.07.2026 відкрито провадження та прийнято справу, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

27.07.2026 від відповідача через "Електронний суд" подав відзив на позовну заяву в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі на підставі: повного виконання зобов`язань з боку відповідача, неправомірності нарахування неустойуи в умовах воєнного стану та щодо відсутності належних доказів переходу права вимоги.

03.08.2026 від представника позивача через "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив в якій просить відзив залишити без задоволення та задовольнити в повному обсязі вимоги, що викладені у позові.

06.08.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив де просив прийняти заперечення, відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся про день та час розгляду справи належним чином.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

09.08.2024р. ОСОБА_1 пройшов процедуру верифікації в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" через Електронним підписом одноразовим ідентифікатором "SBWR", який було відправлено 09.08.2024 о 10:38:04 та введено 09.08.2024 о 10:40:08.

Проходження цієї процедури дозволило первісному кредитору отримати необхідні відомості про особу Позичальника з надійного джерела (банку-ідентифікатора) для підтвердження його дієздатності, реєстраційних даних платника податків та інших відомостей.

09.08.2024 р. ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" в електронному вигляді сформувало Паспорт споживчого кредиту за програмою "Смарт" для ОСОБА_1 . Паспорт визначає орієнтовну загальну вартість кредиту в розмірі 10 100,00 грн, що складається з тіла кредиту 10 100,00 грн та дисконтних процентів у сумі 2 040,00 грн за базовою ставкою 547,50% річних.

Договір діє протягом п`яти років (п. 11.1). Кінцева дата повернення кредиту - 12.01.2029 (п. 7.3). За паспортом споживчого кредиту строк кредитування становить до 1857 днів.

Договором встановлено дисконтний період тривалістю 30 днів.

09.08.2024 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" в особі директора Сінченка Сергія Анатолійовича та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи укладено кредитний договір № 537043079 в електронній формі. За умовами договору Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у розмірі першого траншу 4533,00 грн строком на 30 днів (до 09.09.2024) на споживчі потреби. ОСОБА_1 підписав договір одноразовим електронним ідентифікатором SBWR, надісланим у SMS-повідомленні, введення якого зафіксовано 09.08.2024 о 10:40:08. На договір також накладено кваліфікований електронний підпис директора ОСОБА_2 з відміткою часу.

17.10.2024р. між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" в особі директора Сінченка Сергія Анатолійовича та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до Договору №537043079 від 09.08.2024 р. про надання Позичальнику Траншу в сумі 2 532 грн.

17.12.2024 р. між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до Договору №537043079 від 09.08.2024 р. про надання Позичальнику Траншу в сумі 3 035 грн.

Верховний Суд у постанові від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17 зазначив, що чинне законодавство не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (ч. 1 ст. 11 ЦК України). У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

З огляду на викладене вище, звернення відповідача до кредитодавця та подальше укладення Додаткових угод з метою отримання додаткових грошових коштів у кредит, в яких сторонами визначено розмір нарахованої та несплаченої на момент їх укладення заборгованості, є діями, що свідчать про визнання відповідачем умов договору і, відповідно, боргу за договором.

На підтвердження факту надання Відповідачу кредитних коштів у розмірі 10 100,00 грн на виконання умов Кредитного договору Позивачем надано Довідки вих. № 537043079/10062026/Э від 10.06.2026, №537043079/10062026/Э від 10.06.2026, №537043079/10062026/Э від 10.06.2026 видану первісним кредитором ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", та платіжні інструкції № fa388e0e-58c3-4bc7-86da-d76cc478a107 від 17.12.2024, № bd89669d-1319-480a-bbe5-d01c698ef68d від 17.10.2024, № c5c239b9-539d-4548-b476-bafde9610878 від 09.08.2024 року.

Згідно з наданими документами, 09.08.2024 о 10:40:12 первісним кредитором було ініційовано платіжну операцію № 42318-92155-98284 для перерахування кредитних коштів у безготівковій формі на користь Відповідача. Ця платіжна операція була успішно завершена банком платника АТ "ОТП БАНК" 08.09.2024 о 10:40:17 шляхом переказу грошових коштів у сумі 4 533,00 грн на банківську картку Відповідача № НОМЕР_1 із призначенням платежу "Переказ коштів згідно договору № 537043079 від 09.08.2024, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer". 17.10.2024 о 12:42:28 первісним кредитором було ініційовано платіжну операцію № 42915-81550-90514 для перерахування кредитних коштів у безготівковій формі на користь Відповідача. Ця платіжна операція була успішно завершена банком платника АТ "ОТП БАНК" 17.10.2024 о 12:42:28 шляхом переказу грошових коштів у сумі 2 532,00 грн на банківську картку Відповідача № НОМЕР_1 із призначенням платежу "Переказ коштів згідно договору № 537043079 від 09.08.2024, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer". 17.12.2024 о 03:57:01 первісним кредитором було ініційовано платіжну операцію № 43444-38236-78963 для перерахування кредитних коштів у безготівковій формі на користь Відповідача. Ця платіжна операція була успішно завершена банком платника АТ "ОТП БАНК" 17.12.2024 о 03:57:01 шляхом переказу грошових коштів у сумі 3 035,00 грн на банківську картку Відповідача № НОМЕР_1 із призначенням платежу "Переказ коштів згідно договору № 537043079 від 09.08.2024, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer".

Однак відповідач ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками та іншими платежами, здійснивши лише часткове погашення нарахованої заборгованості в рахунок сплати процентів, а саме платежами 08.09.2024, 08.10.2024, 05.11.2024, 04.12.2024, 02.01.2025, 30.01.2025, 01.03.2025, 29.04.2024, 28.05.2025, 27.06.2025, 27.07.2025, 26.08.2025, 25.09.2025, 25.10.2025 ОСОБА_1 здійснив оплати на суму 35 888,00 грн.., в решті взяті на себе зобов`язання порушив, заборгованість не погасив, в результаті чого виникла прострочена заборгованість за договором № 537043079 від 09.08.2024 в загальній сумі 35 808 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 10 091,93 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом 20 670,10 грн., неустойка 5 045,97 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

30.12.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/80, відповідно до якого клієнт відступив фактору права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1 договору факторингу).

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» здійснено оплату на користь ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» згідно договору факторингу № МВ-ТП/80 від 30.12.2025 у повному обсязі, що підтверджується листом ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» № 17 від 16.04.2026 .

Згідно витягу з Реєстру прав вимоги від 30.12.2025 до договору факторингу № МВ-ТП/80 від 30.12.2025, до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 537043079 від 09.08.2024 (порядковий номер в Реєстрі 331) на загальну суму 21 665,30 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 10 091,93 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом станом на дату відступлення права вимоги 6 527,40 грн.., неустойка 5 045,97 грн.

Після відступлення права вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» як новим кредитором в межах строку кредитування з донараховані проценти у сумі - 20 670,10 грн, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»

Вказані вище розрахунки ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» є детальними та містять інформацію про загальну кількість днів користування кредитом, порядок нарахування спірної заборгованості в розрізі окремих складових загальної заборгованості за кожен день користування кредитом, внесені платежі та залишок неповернутої заборгованості, відповідають умовам укладеного договору та не спростовані будь-яким контррозрахунком відповідача, відтак, є належними та допустимим доказами, що підтверджують розмір заборгованості відповідача.

27.05.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27/0526-01, за умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, та зобов`язалось передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1 договору факторингу).

ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснено оплату згідно договору факторингу № 27/0526-01 від 27.05.2026 у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 118 від 02.06.2026, що містить відмітку про її виконання АТ «ПУМБ» від 02.06.2026, про перерахування на рахунок ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» грошових коштів в сумі 10 474 703,65 грн., призначення платежу: «Оплата згідно договору факторингу № 27/0526-01 від 27.05.2026 року, без ПДВ»

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог № 2 до договору факторингу № 27/0526-01 від 27.05.2026, що засвідчений підписами та печатками сторін, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 537043079 від 09.08.2024 (порядковий номер в Реєстрі 4 053) на загальну суму 35 808,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 10 091,93 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом станом на дату відступлення права вимоги 20 670,10 грн., неустойка 5 045,97 грн.

Однак в добровільному порядку відповідач заборгованість за вищевказаним договором ні перед первісним кредитором, ні перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» не погасила.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

За змістом положень ст.ст. 526, 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у зобов`язанні належним чином, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора), проте не змінює умови укладеного кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

При цьому, з тлумачення статті 516, частини 2 статті 517 ЦК України випливає, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічні висновки послідовно зроблено Верховним Судом у постановах від 23.02.2022 у справі № 761/1543/20, від 19.01.2022 року у справі №639/86/17, від 14.07.2021 у справі №554/8549/15-ц, від 12.02.2020 у справі № 522/22802/17, від 07.02.2018 у справі №2-2035/11, які суд враховує до даних спірних правовідносин відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України.

Отже, факт сингулярного правонаступництва, за яким до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшли права кредитора до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 537043079 від 09.08.2024, підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, судом встановлено та не спростовано сторонами, що відповідач після заміни кредитора жодних дій щодо погашення заборгованості за вказаним вище кредитним договором не вчинив, в результаті чого виникла прострочена заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 537043079 від 09.08.2024 в загальній сумі 35 808,00 грн., що підлягають стягненню з відповідача.

Однак, з приводу заявленого до стягнення розміру відсотків слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

В кредитному договорі було визначено, що стандартна процентна ставка на день становить 1,50% (547,50% річних).

Нараховані та пред`явлені до стягнення відсотки значно перевищують розмір заборгованості за основною сумою кредиту.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Суд констатує, що дана умова договору за спірним договором про надання споживчого кредиту є непропорційно високою, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків у відповідності до умов Договору про надання кредиту підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 10 091,93 грн., - вказана сума буде справедливою та співмірною з огляду на суму основного боргу.

Даючи правову оцінку вимогам позивача про стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою в сумі 5 045,97 грн., суд виходить з наступного.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 ЦК України, серед яких, зокрема, сплата неустойки.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штраф, як і пеня, є різновидами неустойки, порядок обчислення яких різниться і встановлюється умовами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, що набрав чинності 17.03.2022, яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, серед іншого, пунктом 18, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказаний висновок відповідає позиції Верховного Суду у постановах від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, від 18.10.2023 у справі № 706/68/23, від 21.01.2025 у справі № 751/3052/23, висновки якого щодо застосування норм права суд враховує до даних спірних правовідносин відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Таким чином, Верховний Суд неодноразово робив висновки щодо застосування саме пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів, зокрема, договорів про споживчий кредит.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на даний час, що є загальновідомим фактом.

З огляду на викладене, оскільки вказаний вище кредитний договір № 524529095 укладений 26.10.2025, нарахування неустойки за невиконання позичальником зобов`язань за таким договором неправомірно проведено у період дії воєнного стану, тому така неустойка підлягає списанню на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

При цьому, Верховний Суд у своїх постановах від 16.10.2018 у справі № 914/2567/17, від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, від 28.07.2021 у справі № 761/33403/17 вказав, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21 ).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (Верховний Суд у постанові від 14.06.2023 у справі № 755/15965/17).

З огляду на викладене, оскільки нарахування неустойки первісним кредитором проведено неправомірно в період дії обмежень, така вимога не є дійсною та не може бути відступлена, а тому позивач не набув у цій частині права вимоги до відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в межах вказаних вище сум боргу за тілом кредиту, процентами та комісією в сумі 20 183,86 грн., в іншій частині щодо стягнення неустойки в сумі 5 045,97 грн. - позивачем не доведено правомірності її нарахування, а також виникнення у нього права такої вимоги, тому суд прийшов до висновку, що у цій частині позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн. Позовні вимоги задоволено частково: стягнуто 20 183,86 грн. із заявлених 35 808,00 грн,. Відповідно, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме в сумі 1500,71 грн (2 662,40 грн х 20 183,86 / 35 808,00).

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" заборгованість за Договором № 537043079 від 09.08.2024 року у загальній сумі 20 183,86 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1500,71 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України), 20.10.2026

Суддя О.М. ПАНЧЕНКО