Постановление суда № 140794768, 21.10.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/2671/26

провадження № 2/753/6367/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі

головуючої судді Шаповалової К.В.,

за участі секретаря судового засідання Давидюк В.О.

представника позивача Тивоненка Д.Р.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а клопотання відповідача ОСОБА_1 про передачу за підсудністю цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Віда Про» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,

В С Т А Н О В И В:

у грудні 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ «Ла Віда Про» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 лютого 2026 року цивільну справу передано судді Шаповаловій К.В.

Ухвалою суду від 9 березня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

17 серпня 2026 року від відповідача до суду надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва, оскільки вона як внутрішньо переміщена особа зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відносить до Дніпровського районного суду м. Києва.

У підготовчому засіданні 21 жовтня 2026 року представник відповідача підтримала вказана клопотання, просила його задовольнити, справу передати за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва. Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Суд, вивчивши доводи поданого клопотання, заслухавши думку представника відповідача та представника позивача, оглянувши матеріали цивільної справи, дійшов наступного висновку.

Звертаючись із позовом до суду позивач просив суд стягнути з відповідача кошти за надання інформаційно-консультаційних послуг при купівлі нерухомого майна, квартири за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до укладеного між сторонами договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 20 листопада 2025 року.

Відповідно до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року № 638/1988/17, 4 грудня 2019 року № 489/2055/19, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 провадження № 12-73гс20 висловила наступні правові позиції:

«7.15. Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або його основної частини.

7.16. Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).

7.22. Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Відповідно до пункту 1.1. договору від 20 листопада 2025 року, укладений між позивачем та відповідачем, замовник виражає намір придбати нерухомість та підписати відповідний договір купівлі-продажу. Виконавець за дорученням замовника зобов`язується надати інформаційно-консультаційні послуги при купівлі об`єкту нерухомості, яким є квартира та розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що відповідає вимогам замовника, а замовник зобов`язується оплатити послуги виконавця відповідно до умов цього договору.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що за умовами договору від 20 листопада 2025 року позивачем надаються інформаційно-консультаційні послуги саме щодо придбання конкретного нерухомого майна, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , позов поданий до суду щодо стягнення заборгованості саме за надання таких послуг щодо об`єкту нерухомості, вказаний позов має пред`являтися за місцем знаходження об`єкту нерухомості, за правилами виключної підсудності.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України (виключна підсудність), позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

АДРЕСА_3 , на якій заходиться нерухоме майно щодо якого за позицією позивача відповідачу надавались інформаційно-консультаційні послуги з метою подальшого його придбання та з приводу оплати цих послуг і виник спір, відноситься до території Дарницького району міста Києва.

Враховуючи викладене, вказана справа підсудна Дарницькому районному суду м. Києва, а тому клопотання відповідача не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 31, 274-279, 260 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про передачу за підсудністю цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Віда Про» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на неї можуть бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя К.В. Шаповалова