Решение № 140792549, 20.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2787/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (02152, м. Київ, пр-т. Павла Тичини, буд. 1В, каб. 188)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лот" (61017, м. Харків. вул. Дрінова, буд. 17)простягнення 477425,89 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лот" про стягнення 477425,89 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки позивачу товару та не повернуто здійснений позивачем платіж на підставі виставленого відповідачем рахунка на оплату №109 від 03.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.08.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

13.08.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. №19887) разом з доданими документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що ціна позову у справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з метою економії процесуального часу учасників справи та виконання завдань господарського судочинства, визначених у статті 2 ГПК України, в тому числі щодо забезпечення своєчасного вирішення судом спору, враховуючи необхідність недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, розгляд справи постановлено здійснювати в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи на підставі частини 5 статті 252 ГПК України. Разом з тим, звернуто увагу, що відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, відповідач зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в системі "Електронний суд".

Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.

Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Враховуючи зазначене, сторони зобов`язані мати зареєстрований електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Отже, процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".

Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.

Матеріали справи свідчать, що станом на дату відкриття провадження у даній справі, позивач зареєстрував електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а тому копію ухвали суду про відкриття провадження у справі було надіслано до зареєстрованого електронного кабінету позивача, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Беручи до уваги, що станом на дату відкриття провадження у справі відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі згідно вимог положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, а тому з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 17.08.2026 було надіслано засобами поштового зв`язку на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку повернуто на адресу суду з довідкою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 17.08.2026 по справі №922/2787/26 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Разом з тим, 03.09.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заяву (вх. №21576) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення рнокпп/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи).

Пунктом 3 частини 1 статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

За змістом частини 6 статті 6 ГПК України адвокати реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку.

З метою реалізації принципів рівності та змагальності сторін, а також надання можливості представнику відповідача ознайомитися з матеріалами справи через особистий кабінет в системі "Електронний суд", судом надано доступ до матеріалів справи повноважному представнику відповідача в ЄСІТС.

18.09.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №23099), в якому відповідач просить суд прийняти та зарахувати до матеріалів справи відзив на позовну заяву. Поновити пропущений строк для подання відзиву на позовну заяву з моменту отримання 03.09.2026 відповідачем ухвали Господарського суду Харківської області від 17.08.2026 про відкриття провадження у справі №922/2787/26. Розглядати справу №922/2787/26 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

В зазначеній заяві по суті справи вказано, що у зв`язку з перевіркою наявності судових справ щодо ТОВ "ЛОТ" відповідач звернувся за професійною правничою допомогою до адвоката Джеваги С.В. (договір про надання професійної правничої (правової) допомоги б/н від 02.09.2026р.), яким було виявлено позовну заяву до відповідача подану до Господарського суду Харківської області, на вебпорталі "Судова влада України": https://court.gov.ua/fair/. Проте засобами поштового зв`язку відповідач не отримував ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву від ТОВ "Сільпо-Фуд". Для оперативного отримання документів, представник відповідача подав 02.09.2026р. до Господарського суду Харківської області заяву про ознайомлення з матеріалами справи №922/2787/26 в електронному вигляді. 03.09.2026 представника відповідача долучено до електронної справи №922/2787/26, як учасника справи у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС та в цей же день отримав ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.08.2026 про відкриття провадження у справі та позовну заяву у новій редакції ТОВ "Сільпо-Фуд", що підтверджується карткою руху документа. Ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять календарних днів з дня отримання ухвали для подання відзиву на позов. Отже, лише 03.09.2026 відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками. І тільки з цієї дати виникає реальна можливість скористатись своїм правом на подачу обґрунтованого відзиву на позов.

Вважає, що доводи, викладені в позові є неправомірними, помилковими та необґрунтованими, а отже позов не підлягає задоволенню. Так, у листопаді 2021 року між ТОВ "ЛОТ" та ТОВ "Сільпо-Фуд" були досягнуті домовленості щодо поставки "системи автоматичного управління парковкою". У зв`язку з цим, ТОВ "ЛОТ" було виставлено ТОВ "Сільпо-Фуд" рахунок на оплату №109 від 03.11.2021р. про оплату товару "системи автоматичного управління парковкою" кількості 1 штука на суму 682036,99 грн, у тому числі ПДВ 113672,83 грн.

Відповідачем вказано, що договір між сторонами укладений у спрощений спосіб (підтверджується позивачем), шляхом виставлення відповідачем рахунку на оплату №109 від 03.11.2021 з умовами постачання товару (пропозиція) та її прийняття позивачем, шляхом попередньої оплати за товар (відповідь, акцепту).

Рахунок на оплату №109 від 03.11.2021 ТОВ "ЛОТ" містить наступні істотні умови: "Увага! Оплата даного рахунку означає згоду з умовами постачання товару. Повідомлення про оплату обов`язково, у противному випадку не гарантується наявність товару на складі. Товар відпускається по факту приходу грошей на р/р постачальника, самовивозом (якщо не узгоджено інше), при наявності доручення і паспорта. Згідно даного рахунку-фактури сторонами узгоджено наступне: 1. По закінченню строку сплати, вказаному у рахунку, ціни обов`язково переглядаються постачальником. 2. По закінченню терміну дії рахунку постачальник не гарантує наявність товару (продукції) на складі. 3. Поставка здійснюється у узгодженому сторонами строк. 4. Товар відпускається за умови надання вірно оформленого доручення на утримання. Увага! На зворотній стороні доручення необхідно вказувати номенклатуру та кількість отриманого товару (продукції). 5. Гарантійне обслуговування здійснюється за умови надання паспорту на товар. 6. Строк гарантійного обслуговування складає 12 місяців з дати отримання товару (продукції). 7. Ціна на товар (продукцію) узгоджена сторонами, відповідає рівню справедливих ринкових цін та вважається звичайною. 8. Акцепт здійснюється шляхом оплати замовником даного рахунку та означає повну і беззастережну згоду замовника з договірними умовами, визначеними цим рахунком. Позивач акцептував угоду, оплативши рахунок платіжною інструкцією №7288748 від 01.12.2021 на суму 477425,89 грн., зазначивши у призначенні платежу: "сч.№109 79570.98((7288748))". от 03.11.2021, сист.авт.управл.парковкой ПДВ. Проте за рахунком на оплату №109 від 03.11.2021р. було сплачено лише 70% вартості товару. З 01.12.2021р. та по теперішній час залишок платежу в розмірі 30% на розрахунковий рахунок відповідача перераховано позивачем не було.

Відповідачем підтверджено, що за умовами договору, зазначеного у рахунку на оплату №109 від 03.11.2021р., відповідач отримавши гроші як повну оплату товару (часткова оплата прийнятими позивачем умовами не передбачена) на свій розрахунковий рахунок (обов`язково замовник повідомляє про здійснену оплату постачальника для розміщення товару на складі), відпускає товар зі свого складу по дорученню і паспорту наданими позивачем. Окрім того, за отриманою попередньою оплатою відповідач виготовив товар "системи автоматичного управління парковкою" (понесені витрати відповідачем з його виготовлення) та був готовий до видачі. Оскільки позивач досі не виконав зобов`язання щодо повної оплати вартості товару, він не набув права на його отримання.

На думку відповідача, вимога позивача за вих. №СР-06-517 від 09.06.2026р. щодо постачання товару "системи автоматичного управління парковкою" без повної оплати за рахунком на оплату №109 від 03.11.2021р. є протиправною та суперечить пропозиції та акцепту й, таким чином, не породжує зобов`язань із поставки товару. А стосовно вимоги позивача за вих. №СР-06-573 від 23.06.2026р. про повернення часткової попередньої оплати зазначено, що у відповідача зобов`язання з поставки товару не виникло, так як повну оплату за товар позивачем здійснено не було, водночас умовами пропозиції та акцепту не передбачено права замовника (позивача) на односторонню відмову від своїх зобов`язань або одностороннє розірвання договору поставки з подальшою вимогою про повернення коштів, сплачених як часткова оплата товару.

Відповідач резюмує, що у зв`язку з неповною оплатою рахунку на оплату №109 від 03.11.2021 у відповідача не виникло зобов`язання щодо поставки товару або поверненню коштів за часткову оплату товару, тому позовні вимоги позивача є хибними та протиправними. Відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню судом у повному обсязі. Крім того, зазначено, що для повного та всебічного встановлення обставин справи необхідне проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін. Так як відповідач вважає, що доводи, викладені в позовній заяві є неправомірними, помилковими та необґрунтованими.

23.09.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №23478), в якій просить долучити відповідь на відзив до матеріалів справи №922/2787/26. Позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

У вказаній заяві по суті справи зазначено, що у листопаді 2021 року між ТОВ "ЛОТ" та ТОВ "Сільпо-Фуд" були досягнуті домовленості щодо придбання та поставки товару - "системи автоматичного управління парковкою". Вартість товару відповідно до рахунку на оплату №109 від 03.11.2021 року становила 682036,99 грн., у тому числі ПДВ - 113672,83 грн. При цьому під час погодження умов придбання товару сторонами була досягнута домовленість щодо порядку його оплати, відповідно до якої позивач здійснює 70% попередньої оплати, а остаточні 30% вартості товару сплачуються після повідомлення постачальником про готовність товару до поставки/передачі позивачу. На виконання зазначеної домовленості 01.12.2021 року позивач перерахував відповідачу 477425,89 грн., що становить 70% вартості товару. Факт здійснення такої оплати підтверджується платіжною інструкцією №7288748 від 01.12.2021. Отже, позивач належним чином виконав погоджений сторонами обов`язок щодо внесення попередньої оплати.

При цьому наголошено, що сам рахунок на оплату №109 від 03.11.2021 року не містить жодної умови про необхідність здійснення позивачем 100% попередньої оплати вартості товару до моменту його готовності до поставки. У рахунку не визначено ані строку внесення повної оплати, ані обов`язку позивача сплатити 100% вартості товару до його виготовлення чи готовності до передачі. Отже, посилання відповідача на те, що виставлення рахунку саме по собі створювало для позивача обов`язок здійснити повну оплату товару, не ґрунтується на змісті зазначеного рахунку. Зазначено, що акцепт рахунку позивачем не може ототожнюватися з погодженням обов`язку щодо здійснення 100% попередньої оплати. Акцепт підтверджує прийняття запропонованих умов щодо придбання та поставки товару, однак сам по собі не встановлює іншого порядку розрахунків, ніж той, що був погоджений сторонами. Відтак, акцепт рахунку не є доказом погодження позивачем умови про 100% попередню оплату, якщо така умова безпосередньо у рахунку не передбачена. Водночас твердження відповідача про те, що позивач мав здійснити повну оплату вартості товару до його готовності до поставки, не відповідає домовленостям сторін та фактичним обставинам їх взаємовідносин.

Крім того, відповідач жодного разу не звертався до позивача з вимогою про здійснення повної оплати вартості товару, не повідомляв про необхідність її внесення та не ставив готовність товару до поставки у залежність від здійснення позивачем повного розрахунку. Відтак, посилання відповідача на невиконання позивачем обов`язку щодо повної оплати вартості товару є безпідставним та не підтверджується фактичними обставинами взаємовідносин сторін.

Наголошено, що незважаючи на отримання від позивача 70% вартості товару ще 01.12.2021 року, відповідач протягом тривалого часу не повідомив позивача про готовність товару до передачі, не визначив строк його поставки та не вчинив необхідних дій, спрямованих на належне виконання свого зобов`язання. Більше того, після спливу значного періоду часу позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо виконання зобов`язань за домовленістю сторін. З метою отримання товару та врегулювання ситуації позивач звертався до відповідача з відповідними письмовими вимогами. Зокрема, листом вих. №СР-06-517 від 09.06.2026 року позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо поставки товару, а листом вих. №СР-06-573 від 23.06.2026 року - з вимогою про повернення сплачених коштів. При цьому на зазначені вимоги відповідач належної відповіді не надав, не повідомив про конкретний строк поставки товару, не запропонував дату його передачі та не вчинив інших дій, які б свідчили про реальний намір належним чином виконати свої договірні зобов`язання.

Таким чином, наголошує, що позивач опинився у ситуації, коли, сплативши 70% вартості товару ще 01.12.2021 року, протягом значного періоду часу не отримав ані товар, ані належного повідомлення відповідача про його готовність до передачі, ані вимоги щодо здійснення доплати решти вартості товару. При цьому відповідач не повідомляв позивача про готовність товару до поставки та не звертався до нього з вимогою здійснити остаточний розрахунок. За таких обставин посилання відповідача на те, що товар був виготовлений та готовий до видачі, саме по собі не підтверджує належного виконання ним зобов`язань. Сам факт перебування товару у відповідача не є тотожним його передачі позивачу та не звільняє відповідача від необхідності вчинити дії, передбачені погодженим сторонами порядком виконання зобов`язання, зокрема повідомити позивача про готовність товару, забезпечити можливість його отримання та погодити конкретний порядок і строк передачі. Жодного належного доказу того, що позивач був повідомлений про готовність товару до передачі, відповідачем не надано. Навпаки, сама тривалість невиконання зобов`язання та відсутність належної комунікації з боку відповідача свідчать про те, що позивач об`єктивно не міг визначити, коли саме товар буде поставлений.

Акцентовано увагу, що у даному випадку відповідач не передав товар позивачу та не повідомив його про готовність товару до передачі, незважаючи на тривалий період, що минув з моменту отримання 70% попередньої оплати. Крім того, після звернення позивача з письмовими вимогами відповідач не надав на них належної відповіді та не повідомив про конкретний строк виконання зобов`язання. Отже, у позивача виникло право вимагати повернення сплаченої попередньої оплати. При цьому тривале невиконання відповідачем свого зобов`язання призвело до того, що станом на момент звернення до суду позивач втратив господарську потребу в отриманні товару, який замовлявся та частково оплачувався ще у 2021 році. Таким чином, вимога позивача про повернення 477425,89 грн. попередньої оплати ґрунтується на фактичних обставинах справи, відповідає положенням частини другої статті 693 ЦК України та є належним способом захисту порушеного права.

З огляду на це, саме по собі твердження відповідача про виготовлення або наявність товару не може підтверджувати належне виконання ним зобов`язань перед позивачем. Відповідач мав не лише виготовити товар, а й вчинити необхідні дії для його фактичної передачі позивачу та належним чином повідомити останнього про готовність товару. Натомість доказів такого повідомлення, визначення конкретної дати передачі товару або звернення до позивача з вимогою про здійснення остаточної оплати відповідачем не надано. Враховуючи наведене, доводи відповідача, викладені у відзиві, не спростовують обставин, покладених позивачем в основу позовних вимог, та не дають правових підстав для відмови у задоволенні позову.

29.09.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заперечення на відповідь на відзив (вх. №23882), в яких відповідач просить суд прийняти та зарахувати до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив. У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

У вказаній заяві по суті справи зазначено, що відповідач вважає за належне надати заперечення, так як не згоден з доводами позивача та правовою оцінкою викладеною у відповіді на відзив з огляду на наступне: Рахунок на оплату №109 від 03.11.2021р. ТОВ "ЛОТ" містить наступні істотні умови: "Увага! Оплата даного рахунку означає згоду з умовами постачання товару. Повідомлення про оплату обов`язково, у противному випадку не гарантується наявність товару на складі. Товар відпускається по факту приходу грошей на р/р постачальника, самовивозом (якщо не узгоджено інше), при наявності доручення і паспорта. Згідно даного рахунку-фактури сторонами узгоджено наступне: 1. По закінченню строку сплати, вказаному у рахунку, ціни обов`язково переглядаються постачальником. 2. По закінченню терміну дії рахунку постачальник не гарантує наявність товару (продукції) на складі. 3. Поставка здійснюється у узгодженому сторонами строк. 4. Товар відпускається за умови надання вірно оформленого доручення на отримання. Увага! На зворотній стороні доручення необхідно вказувати номенклатуру та кількість отриманого товару (продукції). 5. Гарантійне обслуговування здійснюється за умови надання паспорту на товар. 6. Строк гарантійного обслуговування складає 12 місяців з дати отримання товару (продукції). 7. Ціна на товар (продукцію) узгоджена сторонами, відповідає рівню справедливих ринкових цін та вважається звичайною. 8. Акцепт здійснюється шляхом оплати замовником даного рахунку та означає повну і беззастережну згоду замовника з договірними умовами, визначеними цим рахунком. Ці прийняті позивачем умови (акцепт) не містять: 1. Умов часткової оплати товару у розмірі 70% та наступної поставки товару (умови на які позивач посилався у позовній заяві) 2. Умов часткової оплати товару у розмірі 70%, а останні 30% вартості товару сплачується після повідомлення постачальником про готовність товару до поставки/передачі позивачу (нові умови, які викладені у відповіді на відзив). Але доказів існування цих умов оплати та поставки товару позивач не надає.

Отже, по рахунку на оплату №109 від 03.11.2021 за умовами постачання товару (пропозиції) та її прийняття позивачем, шляхом попередньої оплати за товар (відповідь, акцепту) встановлено: 1. Попередня оплата товару за рахунком та надходження коштів на р/р постачальника; 2. Обов`язкове повідомлення покупцем постачальника про здійснену оплату для гарантування наявності товару на складі; 3. Поставка товару покупцю здійснюється на складі постачальника за вірно оформленою дорученням на отримання (на зворотній стороні доручення вказувати номенклатура та кількість отриманого товару). Таким чином, акцептована угода не містить: 1. Часткової оплати товару 70%, 50% або 30% для набуття права на отримання товару. 2. Обов`язку постачальника повідомити покупця про готовність товару до поставки/передачі. 3. Змінювати спосіб поставки (передачі або доставки) товару. Права покупця на розірвання договору в односторонньому порядку за втратою інтересу покупцем у отриманні товару та у повному розмірі поверненні часткової оплати за товар.

Вважає, що вимоги позивача є помилковими та протиправними, а саме у вимогах: 1. Вимога за вих.№ СР-06-517 від 09.06.2026р., якою вимагалось здійснити поставку товару у семиденний строк (проте товар оплачений не повністю та права на поставку/отримання товару покупець не набув, товар поставляється (передається) на складі постачальника за вірно оформленим дорученням на отримання, а не за вимогою та не надсилається покупцю поштою). 2. Вимога за вих. №СР-06-573 від 23.06.2026р., якою вимагає повернення повної попередньої оплати за втратою інтересу у отриманні товару (проте повну оплату за товар не здійснив, а тому права встановлювати строки поставки покупець не набув, до того ж на право розірвання договору в односторонньому порядку тільки за своєї втрати інтересу на отримання товару).

Так як акцептована угода за рахунком на оплату №109 від 03.11.2021р. не містить зобов`язань постачальника у поставці товару за часткової оплати товару у розмірі 70%, а також обов`язку повідомлення постачальника повідомити покупця про готовність товару до поставки/передачі, тому вимоги позивача є необґрунтованими, протиправними та передчасними. Вважає, що захищене право вимоги виникає у позивача тільки після повної оплати за товар, а не раніше.

Щодо клопотання відповідача у відзиві на позовну заяву про поновлення строку на подання вказаної заяви по суті справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2, 3 статті 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяви по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до частини 1, 8 статті 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2026 встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов. У зазначений строк відповідач має право подати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України.

Статтею 113 ГПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до статті 115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Положеннями частини 1, 4 статті 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуальних строків починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Матеріали справи свідчать, що відзив на позовну заяву подано з пропуском встановленого процесуального строку для подання до суду вказаної заяви по суті справи.

Водночас відповідно до частини 1, 2 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Разом з тим, згідно з частиною 4 статті 119 ГПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Водночас статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).

Отже, відповідно до вимог статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 4 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначає, що суворе застосування судами процесуальних строків може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 Конвенції.

Крім того, ЄСПЛ зауважував, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду (рішення ЄСПЛ у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки", "Зубац проти Хорватії" №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та "Волчлі проти Франції", №35787/03, п. 29, від 26.07.2007).

Дослідивши матеріали справи, наведені відповідачем обґрунтування щодо пропуску процесуального строку для подання вказаної заяви по суті справи, з метою реалізації принципів змагальності та рівності учасників справи перед законом та судом, а також повного та всебічного з`ясування усіх фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що клопотання слід задовольнити, пропущений процесуальний строк поновити, а відзив на позовну заяву долучити до матеріалів справи разом з іншими заявами по суті справи, які подано сторонами після відзиву на позовну заяву.

Щодо клопотання відповідача у відзиві на позовну заяву про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд зазначає наступне.

Статтею 247 ГПК України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 12 ГПК України).

Виходячи з критеріїв частини 3 статті 247 ГПК України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, обраний позивачем спосіб захисту, категорію справи, обсяг та характер доказів у справі, ціну позову, яка не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також необхідність недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, дана справа визнається судом малозначною та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на підставі статті 247 ГПК України.

Згідно з частиною 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Враховуючи вказане, суд при відкритті провадження у справі дійшов висновку про необхідність розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Згідно з частиною 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Натомість у даному разі, наведені відповідачем у клопотанні обґрунтування та міркування щодо необхідності здійснення розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням сторін не свідчать про наявність безумовних підстав для розгляду справи у наведеній формі господарського судочинства, що узгоджується із вказаними вище приписами процесуального закону.

Окрім того, приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).

Статтею 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" унормовано, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

Відповідно до частини 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, суд під час розгляду будь-якого господарського спору створює належні та рівні умови для повноцінної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, принципів рівності та змагальності сторін.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що суд при розгляді справи оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності незалежно від визначеної форми здійснення судочинства, що відповідає вимогам частин 1, 2 статті 2 ГПК України.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 (із змінами), який триває до цього часу.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою цінністю.

Зважаючи на наявність реальної загрози небезпеки на території України, у тому числі в місті Харкові та Харківській області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи, працівників апарату суду, а також враховуючи, що судом встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи та надано можливість висловити правову позицію в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд зазначає, що в силу критеріїв, що визначені в частині 5 статті 12 ГПК України, дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи доказами, на підставі статті 247 ГПК України.

За вказаних обставин, враховуючи, що дана справа в силу вимог ГПК України може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, беручи до уваги, що відповідачем не наведено обґрунтованих підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, зважаючи на ворожі обстріли м. Харкова, а також важливість недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи, працівників апарату суду, суд дійшов висновку, що у задоволенні поданого клопотання слід відмовити.

Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.

Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України унормовано, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як зазначено позивачем та убачається з обставин справи, у листопаді 2021 р. між ТОВ "Сільпо-Фуд" та ТОВ "Лот" досягнуто домовленості щодо поставки системи автоматичного управління парковкою.

Також позивачем зазначено та матеріалів справи свідчать, що на виконання досягнутих домовленостей щодо поставки товару, ТОВ "Лот" (постачальник) було виставлено ТОВ "Сільпо-Фуд" (покупець) рахунок на оплату №109 від 03.11.2021 про оплату товару, а саме системи автоматизованого управління парковкою у кількості 1 шт. на суму 568364,16 грн., у тому числі ПДВ - 113672,83 грн. Всього - 682036,99 грн. з ПДВ.

Рахунок на оплату №109 від 03.11.2021 містить наступні умови: "Увага! Оплата даного рахунку означає згоду з умовами постачання товару. Повідомлення про оплату обов`язково, у противному випадку не гарантується наявність товару на складі. Товар відпускається по факту приходу грошей на р/р постачальника, самовивозом (якщо не узгоджено інше), при наявності доручення і паспорта. Згідно даного рахунку-фактури сторонами узгоджено наступне: 1. По закінченню строку сплати, вказаному у рахунку, ціни обов`язково переглядаються постачальником. 2. По закінченню терміну дії рахунку постачальник не гарантує наявність товару (продукції) на складі. 3. Поставка здійснюється у узгодженому сторонами строк. 4. Товар відпускається за умови надання вірно оформленого доручення на отримання. Увага! На зворотній стороні доручення необхідно вказувати номенклатуру та кількість отриманого товару (продукції). 5. Гарантійне обслуговування здійснюється за умови надання паспорту на товар. 6. Строк гарантійного обслуговування складає 12 місяців з дати отримання товару (продукції). 7. Ціна на товар (продукцію) узгоджена сторонами, відповідає рівню справедливих ринкових цін та вважається звичайною. 8. Акцепт здійснюється шляхом оплати замовником даного рахунку та означає повну і беззастережну згоду замовника з договірними умовами, визначеними цим рахунком.

Позивачем здійснено попередню оплату у розмірі 477425,89 грн. за поставку товару відповідачу на рахунок НОМЕР_1 , що було зазначено у рахунку на оплату №109 від 03.11.2021 згідно платіжної інструкції №7288748 від 01.12.2021 з призначенням платежу: "сч. №109 от 03.11.2021, сист. авт. управл. парковкой ПДВ 79570.98 (7288748).

Позивачем у позові наголошено, що з огляду на тривалий строк невиконання зобов`язань щодо поставки товару, позивачем було направлено засобами поштового зв`язку на адресу відповідача вимогу за вих. №СР-06-517 від 09.06.2026, згідно вимог якої вимагав здійснити поставку системи автоматизованого управління парковкою в 7 денний строк з моменту отримання вимоги, що підтверджується доказами поштової відправки за трекінгом №R490440023689 з поверненням поштового відправлення без вручення адресату.

Окрім того, позивачем також зазначено, що оскільки відповідачем не виконано зобов`язання з поставки товару у 7 денний строк згідно вимоги вих. №СР-06-517 від 09.06.2026 та не надано жодної відповіді, з огляду на тривалий строк невиконання зобов`язання, інтерес позивача в отриманні товару втрачено, у зв`язку із чим відпала потреба у поставці такого товару.

Матеріали справи свідчать, що позивачем направлено засобами поштового зв`язку на адресу відповідача чергову вимогу вих. №СР-06-573 від 23.06.2026, згідно вимог якої вимагав сплатити (повернути) в 7 денний строк з моменту отримання даної вимоги попередню оплату у розмірі 477425,89 грн., що підтверджується доказами поштового відправлення за трекінгом №R067207890992 з поверненням поштового відправлення без вручення адресату та без жодної відповіді.

Таким чином, позивач резюмує, що станом на дату подання позову, відповідач не здійснив оплату у передбачені строки, що свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Приписами статті 205 ЦК України визначено, що правочин може учинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно положень частини 1-2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі - електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторонни, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Положеннями частини 1, 2 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 2 статті 642 ЦК України зазначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Тобто, відповідно до законодавчого визначення, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

В силу статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Слід зазначити, що важливими ознаками оферти є те, що вона має бути виявленням наміру оферента вважати себе зобов`язаним у разі її прийняття та, водночас, повинна бути визначеною, щоб можна було шляхом її прийняття досягнути домовленості про договір, а для укладення договору акцептанту було достатньо висловити свою волю, яка співпадає з офертою.

Як зазначено позивачем, не заперечується відповідачем та убачається з обставин справи, у листопаді 2021 р. між ТОВ "Сільпо-Фуд" та ТОВ "Лот" досягнуто домовленості щодо поставки системи автоматичного управління парковкою.

Також позивачем зазначено та матеріали справи свідчать, що на виконання досягнутих домовленостей щодо поставки товару, ТОВ "Лот" (постачальник) було виставлено ТОВ "Сільпо-Фуд" (покупець) рахунок на оплату №109 від 03.11.2021 про оплату товару, а саме системи автоматизованого управління парковкою у кількості 1 шт. на суму 568364,16 грн., у тому числі ПДВ - 113672,83 грн. Всього - 682036,99 грн. з ПДВ.

Позивачем здійснено попередню оплату у розмірі 477425,89 грн. за поставку товару відповідачу на рахунок НОМЕР_1 , що було зазначено у рахунку на оплату №109 від 03.11.2021 згідно платіжної інструкції №7288748 від 01.12.2021 з призначенням платежу: "сч. №109 от 03.11.2021, сист. авт. управл. парковкой ПДВ 79570.98 (7288748), що відповідачем не заперечується.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії відповідача щодо виставлення позивачу рахунку на оплату №109 від 03.11.2021 та оплата позивачем згідно платіжної інструкції №7288748 від 01.12.2021 у розмірі 477425,89 грн., свідчать про їх бажання для настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Позивачем у позові наголошено та матеріалами справи підтверджено, що з огляду на тривалий строк невиконання зобов`язань щодо поставки товару, позивачем було направлено засобами поштового зв`язку на адресу відповідача вимогу за вих. №СР-06-517 від 09.06.2026, згідно вимог якої вимагав здійснити поставку системи автоматизованого управління парковкою в 7-денний строк з моменту отримання вимоги, що підтверджується відповідними доказами поштової відправки за трекінгом №R490440023689 з поверненням поштового відправлення без вручення адресату.

Окрім того, позивачем також зазначено, матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що оскільки відповідачем не виконано зобов`язання з поставки товару у 7-денний строк згідно вимоги вих. №СР-06-517 від 09.06.2026 та не надано жодної відповіді на вимогу позивача, з огляду на тривалий строк невиконання зобов`язання, інтерес позивача в отриманні товару втрачено, у зв`язку із чим відпала потреба у поставці такого товару.

Матеріали справи свідчать, що позивачем направлено засобами поштового зв`язку на адресу відповідача чергову вимогу вих. №СР-06-573 від 23.06.2026, згідно вимог якої вимагав сплатити (повернути) в 7-денний строк з моменту отримання даної вимоги попередню оплату у розмірі 477425,89 грн., що підтверджується доказами поштового відправлення за трекінгом №R067207890992 з поверненням поштового відправлення без вручення адресату та без жодної відповіді.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Також, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду (висновки Верховного Суду у постанові від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Слід зазначити, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. Аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Така стала правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постановах Верховного Суду від 18.02.2026 у справі №911/969/24, від 18.03.2026 у справі №490/11593/24.

Згідно з частиною 1 статті 670 ЦК України передбачено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. Разом з тим, у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Оскільки положеннями статті 670 ЦК України передбачено право покупця діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми, при цьому законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, позивач може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (правова позиція у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22).

Отже, у позивача виникло право вимагати повернення сплаченої попередньої оплати. При цьому тривале невиконання відповідачем свого зобов`язання призвело до того, що станом на момент звернення до суду позивач втратив господарську потребу в отриманні товару, який замовлявся та оплачувався ще у 2021 році.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності". Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази дають підстави дійти висновку про наявність у позивача права на "законне очікування" про стягнення коштів. При цьому неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 по справі №910/5444/17, від 30.10.2018 по справі №917/63/18).

Таким чином, оскільки відсутні докази передання відповідачем товару, за який було проведено оплату, що відповідачем не заперечується, а також відсутні докази повернення спірних коштів у розмірі 477425,89 грн., сплата яких підтверджується відповідачем, що суперечить законодавству та фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

При цьому твердження відповідача про те, що за отриманою попередньою оплатою відповідач виготовив товар "системи автоматичного управління парковкою" (понесені витрати відповідачем з його виготовлення) та був готовий до видачі відхиляються судом як безпідставні, оскільки відповідачем не надано та матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що товар було виготовлено, а також жодних доказів на підтвердження того, що відповідач поніс витрати з його виготовлення та готовність товару до видачі позивачу.

Суд звертає увагу, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (висновки Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

Крім того, суд приймає до уваги, що сам рахунок на оплату №109 від 03.11.2021 не містить жодної умови про необхідність здійснення позивачем 100% попередньої оплати вартості товару до моменту його готовності до поставки. У рахунку не визначено ані строку внесення повної оплати, ані обов`язку позивача сплатити 100% вартості товару до його виготовлення чи готовності до передачі, а тому посилання відповідача про те, що виставлення рахунку саме по собі створювало для позивача обов`язок здійснити повну оплату товару відхиляється судом як безпідставне.

Водночас матеріали справи свідчать, що відповідач жодного разу не звертався до позивача з вимогою про здійснення повної оплати вартості товару, не повідомляв про необхідність її внесення та не ставив готовність товару до поставки у залежність від здійснення позивачем повного розрахунку, а заперечення відповідача щодо цього виникли лише після звернення з позовом до суду. Відтак, посилання відповідача на невиконання позивачем обов`язку щодо повної оплати вартості товару відхиляються судом як безпідставні, суперечать матеріалам справи, фактичними обставинами взаємовідносин сторін.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що з огляду на бездіяльність відповідача з дати отримання від позивача спірних коштів згідно платіжної інструкції №7288748 від 01.12.2021, тривалий строк невиконання зобов`язань щодо поставки товару, а також відсутність з боку відповідача ініціативи та комунікації з позивачем щодо даного питання або будь-яких претензій щодо умов оплати, строку та порядку поставки товару, позивачем, навпаки, вживалися на адресу відповідача належні заходи щодо досудового врегулювання спору шляхом направлення вимоги за вих. №СР-06-517 від 09.06.2026, вих. №СР-06-517 від 09.06.2026 як на поставку товару, так і на повернення сплачених коштів за товар у зв`язку з його не поставкою, які залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Очевидно, що взявши на себе зобов`язання з поставки товару і отримавши від позивача грошові кошти в якості передоплати за нього, відповідач, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, мав повідомити позивача, що товар виготовлено. Взявши на себе зобов`язання з поставки товару і отримавши грошові кошти, відповідач міг і мав вчинити дії, спрямовані на його виконання. Проте, у спірних правовідносинах відповідач взяв на себе зобов`язання з поставки товару і отримав за нього передоплату, натомість матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження виконання цього зобов`язання протягом тривалого часу з дати отримання коштів у 2021 році до дати доведення даного спору до суду у 2026 р.

З огляду на наведене, слушними є посилання позивача про те, що на зазначені вимоги відповідач належної відповіді не надав, не повідомив про конкретний строк поставки товару, не запропонував дату його передачі та не вчинив інших дій, які б свідчили про реальний намір належним чином виконати свої договірні зобов`язання.

При цьому суд відхиляє заперечення відповідача щодо обов`язку позивача повідомити про здійснення на користь відповідача оплати згідно платіжної інструкції №7288748 від 01.12.2021 на спірні кошти у розмірі 477425,89 грн., оскільки сам факт здійснення платежу та належності платіжної інструкції №7288748 від 01.12.2021 як доказу, відповідачем не заперечується.

З матеріалів справи убачається, що докази, які підтверджують факт передачі позивачу товару відсутні та відповідачем даний факт не заперечується. За вказаних обставин, обґрунтованими є доводи позивача, що відсутні правові підстави для утримання відповідачем отриманої попередньої оплати, а порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 477425,89 грн. ґрунтується на фактичних обставинах справи, відповідає положенням законодавства та є належним способом захисту порушеного права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Натомість всупереч наведених статей 13, 74 ГПК України, жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню. При цьому судом було надано вичерпну відповідь на істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лот" (61017, м. Харків. вул. Дрінова, буд. 17, код ЄДРПОУ 24488518) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (02152, м. Київ, пр-т. Павла Тичини, буд. 1В, каб. 188, код ЄДРПОУ 40720198) 477425,89 грн. та судовий збір у розмірі 7161,39 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "20" жовтня 2026 р.

СуддяГ.І. Сальнікова