Решение № 140792479, 14.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3066/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Задорожний К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомХарківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7);доТовариства з обмеженою відповідальністю "Індіго-Рент" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120);простягнення коштів у розмірі 2 897 652, 17 грнза участю представників:

не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіго-Рент", в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 2 897 652, 17 грн за використання земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057 за період з 24.02.2021 по 28.02.2022. Витрати по оплаті судового збору у розмірі 43 464, 78 грн позивач просив суд покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.12.2025 у справі № 922/3066/25 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2025 у справі № 922/3066/25 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.05.2026 постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 та рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2025 у справі № 922/3066/25 скасовано. Справу № 922/3066/25 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2026 для розгляду даної справи визначено суддю Аюпову Р.М.

Ухвалою господарського суду від 03.06.2026 призначено справу № 922/3066/25 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 24.06.2026 о 12:00 год. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.05.2026.

11.06.2026 відповідач надав до суду відзив на позов (вх. № 14249), в якому заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначає, що розивачем застосовано ставку орендної плати, що не відповідає виду використання земельної ділянки. Так, відповідно до п. 4.1 розділу IV рішення Харківської міської ради «Про затвердження «Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові» у редакції станом на 01.01.2022, для земельних ділянок, які використовуються для «Офісні будівлі»/ «Адміністративні будівлі (крім земель промисловості» ставка річної орендної плати становить 6 % від нормативної грошової оцінки. Як вбачається з наданого позивачем Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 15.08.2025, видом цільового призначення земельної ділянки є: «Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку». Позивачем же розрахунок здійснено за іншою ставкою, що є порушенням зазначеного нормативного акту. Як вбачається із позовної заяви, позивач застосував ставку в розмірі 8 %, при цьому, не надав обґрунтування застосування ставки в такому розмірі. Також вказує, що позивач безпідставно застосував завищену ставку орендної плати, яка не відповідає ні цільовому призначенню земельної ділянки, ні спеціальним положенням рішення Харківської міської ради.

07.09.2026 позивачем надані до суду письмові пояснення (вх. № 21947), в яких зазначає, що даний спір стосується сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057 загальною площею 0,5274 га. Дата державної реєстрації земельної ділянки 22.09.2014. Також міська рада повідомляє суд, що про існування кадастрового номеру земельної ділянки та її розміру відповідачу було відомо, оскільки згідно акту № 1 приймання передачі вкладу учасників до статутного капіталу ТОВ «Індіго-Рент» від 11 лютого 2020 року об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 0,5274га, кадастровий номер 6310137500:07:018:0057, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Згідно з затвердженою Засновником грошовою оцінкою вкладу ОСОБА_1 до Статутного капіталу ТОВ «Індіго-Рент», номінальна вартість об`єкта нерухомості будівлі, нежитлової лт. «Д-2», загальною площею 1498,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Павлова Академіка, будинок, 120 становить 730 000 грн, що складає 100% Статутного капіталу. Передача вищезгаданого майна проводиться згідно Рішення № 1 засновника ТОВ «Індіго-Рент» від 11 лютого 2020 року. Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу № НВ-9966798312025 від 12.06.2025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057. Вищевказаний розрахунок виконано на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008, зі змінами. Також зауважує, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок. Позивач наголошує, що відповідачем не надано доказів того, що у спірний період - з 24.02.2021 по 28.02.2022 у ТОВ «Індіго-Рент» були наявні дозвільні документи, що дають право на виконання будівельних робіт, а тому правові підстави для застосування ставки орендної плати на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки відсутні. Отже, позивач вважає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період, що не перевищує 10 років, у зв`язку з чим при здійсненні розрахунку відповідно до вимог 2.6 Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08, позивачем обґрунтоване застосування 100% від розрахункового розміру. Оскільки, відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 30.07.2025 № 16411/5/20-40-04-07-12 ТОВ «Індіго-Рент» у 2020-2025 роках плату за землю не нараховувало і не сплачувало, тому загальна сума безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки у період з 24.02.2021 по 28.02.2022 становить 2 897 652,17 грн. На переконання позивача, матеріалами справи підтверджено, що відповідач з 24.02.2021 та по 28.02.2022 використовував земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057 загальною площею 0,5274 га по вул. академіка Павлова, 120 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 ЗК України, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника вказаної земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 2 897 652,17 грн, а тому зобов`язаний повернути такі кошти позивачу на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Процесуальний рух справи також висвітлено у відповідних ухвалах суду.

У судове засідання 14.10.2026 представники сторін не з`явились, про причину неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду даного спору повідомлені належним чином.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вказує позивач, Харківською міською радою на підставі ч. 2 ст. 83 ЗК України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.08.2025 № 438706628 право власності на нежитлову будівлю літ. "Д-2" загальною площею 1498,6 кв.м. зареєстровано за ТОВ "Індіго-Рент" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна №1 серія та номер: 398, 399 від 11.02.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Індіго-Рент", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаровою О.С.

Вищевказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.02.2020 № НВ-6312613612020 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057, складає 0,5274 га, сформована земельна ділянка - 22.09.2014. Вищевказана земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки - для реконструкції нежитлової будівлі літ. "Д-2" під багатофункціональний комплекс.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 08.08.2025 №438697469 право власності на вищезазначену земельну ділянку зареєстровано з 22.04.2020 за Харківською міською радою.

Рішенням 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 24.02.2021 № 49/21 ТОВ "Індіго-Рент" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,5274 га (кадастровий номер 6310137500:07:018:0057) зі зміною цільового призначення та змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,5274 га (кадастровий номер 6310137500:07:018:0057) на "для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури для реконструкції нежитлової будівлі літ. "Д-2" під багатоповерховий комплекс по вул. Академіка Павлова, 120".

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.08.2025 № НВ-0001648432025 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057, складає 0, 5274 га, сформована земельна ділянка - 22.09.2014. Вищевказана земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови. Вид цільового призначення - для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку.

Отже, ТОВ "Індіго-Рент" з моменту набуття права власності на нерухоме майно - 11.02.2020 та по теперішній час, використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057 площею 0,5274 та по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 ЗК України.

Згідно листа ГУ ДПС у Харківській області від 30.07.2025 №16411/5/20-40-04-07-12, ТОВ "Індіго-Рент" у 2020 - 2025 роках плату за землю не нараховує і не сплачує.

ТОВ "Індіго-Рент" у період з дати затвердження проекту землеустрою - 24.02.2021 та по 28.02.2022 не сплачувало плату за користування земельною ділянкою по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 2 897 652,17 грн.

Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ "Індиго-Рент" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу від 12.06.2025 №НВ-9966798312025 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057 площею 0,5274 га по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Оскільки витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки отримано Харківською міською радою у 2025 році, для визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки позивачем розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вказаний у витязі, був поділений на відповідні коефіцієнти індексації за попередні роки. Таким чином, за розрахунком позивача, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057 площею 0,5274 га по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові у 2021 році становила 35 427 745,62 грн, у 2022 році становила 38 970 520,18 грн.

Отже, розмір орендної плати, за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057 площею 0,5274 га по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові складає: у 2021 році - 236 184, 97 грн в місяць, а за період з 24.02.2021 по 31.12.2021 становить 2 404 025,59 грн; у 2022 році - 246 813, 29 грн в місяць, а за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить 493 626, 58 грн.

Оскільки, відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області від 30.07.2025 №16411/5/20-40-04-07-12 ТОВ "Індіго-Рент" у 2020-2025 роках плату за землю не нараховувало і не сплачувало, загальна сума безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки у період з 24.02.2021 по 28.02.2022 становить 2 897 652,17 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.12.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2026, у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що у спірний період постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 було затверджено нову Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок (далі - Методика № 1147) та визнано такою, що втратила чинність, зокрема, Методика, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213, а також те, що позивач не надав доказів на підтвердження незмінності нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у спірний період (у 2021 та 2022 роки), застосувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, дійшов висновку про недоведеність позивачем розміру безпідставно збережених коштів за користуванням відповідачем спірною земельною ділянкою без належних правових підстав.

Постановою Верховного Суду від 06.05.2026 постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 та рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2025 у справі № 922/3066/25 скасовано. Справу № 922/3066/25 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд виходив з наступного.

"Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 була затверджена рішенням Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19, що застосовується з 01.01.2020.

Зазначене рішення міською радою було прийнято під час дії Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213, а також Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147, затверджено нову Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок та визнано такою, що втратила чинність, зокрема, постанову № 213.

Натомість, зміна методики розрахунку не спричинила автоматичної втрати чинності або скасування затвердженої нормативної грошової оцінки, а відмінності у формулах та коефіцієнтах розрахунку не впливають на сам факт визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, адже такі формули і коефіцієнти мають застосовуватися лише у разі виготовлення та затвердження нової технічної документації органом місцевого самоврядування.

При цьому, як відповідачем не було надано доказів, так і судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин будь-якої зміни розміру нормативної грошової оцінки протягом спірного періоду".

Отже, як зазначає Верховний Суд: "відмовляючи у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позивачем розміру безпідставно збережених коштів за користуванням відповідачем спірною земельною ділянкою без належних правових підстав, суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, застосували наведені у ній висновки по-іншому, а тому дійшли до передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог".

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.05.2026, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі продажу права оренди земельної ділянки.

За ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.72, 14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України).

Ч. 1 ст. 93 та ст. 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Ч. 1 ст. 93 та ст. 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.08.2025 № 438706628 право власності на нежитлову будівлю літ. "Д-2" загальною площею 1498,6 кв.м. зареєстровано за ТОВ "Індіго-Рент" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна №1 серія та номер: 398, 399 від 11.02.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Індіго-Рент", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаровою О.С.

Вищевказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057, право користування якою відповідачем не оформлено.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Зазначена норма закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України).

При цьому, істотною умовою договору, на підставі якого набувається право власності (частки у праві спільної власності) на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, пов`язаного з переходом права власності (крім державної, комунальної власності) на земельну ділянку або прав оренди, емфітевзису, суперфіцію земельних ділянок усіх форм власності, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на такий об`єкт (ч.8 ст.120 ЗК України).

Таким чином, нормами ст. 120 ЗК України закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а у випадку переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти.

Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.08.2025 № НВ-0001648432025 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057, складає 0, 5274 га, сформована земельна ділянка - 22.09.2014.

ТОВ "Індіго-Рент" з моменту набуття права власності на нерухоме майно - 11.02.2020 та по теперішній час, використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057 площею 0,5274 та по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 ЗК України.

Доказів протилежного матеріали справи не містять та таких доказів не надано сторонами.

З огляду на приписи ст. 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Однак суд зауважує, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно, у власника такого нерухомого майна виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна (коштів) за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 та від 20.11.2018 № 922/3412/17 сформувала правовий висновок, який полягає у тому, що до правовідносин щодо стягнення з відповідача коштів за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі не застосовуються приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, а фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Відповідний правовий висновок викладено у численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах (від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 16.03.2021 у справі № 924/730/20 тощо).

У постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (аналогічна правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17).

Разом з цим, положеннями ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

а) набуття або збереження майна;

б) набуття або збереження такого майна за рахунок іншої особи;

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;

4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

За змістом ч.1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Слід зауважити, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч. 1 ст. 79 ЗК України).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування ст. 791 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17 та від 09.04.019 у справі № 922/652/18).

Так, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057 сформована як об`єкт цивільних прав - 22.09.2014.

Ст. 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Норми ст. 120 ЗК та 377 ЦК України застосовуються виключно у випадках наявності діючого договору оренди землі.

Разом з цим судом встановлено, що в порушення вимог статей 120 ЗК та 377 ЦК України відповідач у спірний період з 24.02.2021 по 28.02.2022 користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057 по вул. Ак. Павлова, 120 у м. Харкові, на якій розташовані нежитлові приміщення, належні йому на праві власності, без укладання договору оренди з власником відповідної земельної ділянки - Харківською міською радою.

Доказів звільнення відповідача від плати за землю останнім не надано.

Отже відповідач, як фактичний користувач спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057 по вул. Ак. Павлова, 120 у м. Харкові, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 29.01.2019 у справі № 922/536/18.

Як уже було зазначено судом, згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (п. 289.2 ст. 289 ПК України).

Згідно із ч. 4 ст. 5 ЗУ «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про оцінку земель» встановлено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Ч. 2 ст. 20 ЗУ «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним документом, на підставі якого розраховується розмір орендної плати.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів, останній здійснює розрахунок як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018.

Вказана технічна документація застосовується для визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок з 01.01.2020 по теперішній час.

Тобто, нормативна грошова оцінка земельних ділянок була проведена ще у 2018 році та вступила в силу 01.01.2020 і не змінювалась до цього часу.

Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу № НВ-9966798312025 від 12.06.2025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057.

Вищевказаний розрахунок виконано на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008, зі змінами (далі - Положення № 41/08).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147, затверджено нову Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок та визнано такою, що втратила чинність, зокрема, постанову № 213.

Так, відповідно до пунктів 19, 20 Методики № 1147 за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Датою нормативної грошової оцінки земельної ділянки є дата, зазначена в технічній документації. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою, форму якої наведено в додатку 16, що подається в електронній або паперовій формі, як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за формою згідно з додатком 17. Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 встановлено, що затверджена з урахуванням вимог пункту 271.2 статті 271 ПК України до набрання чинності Методикою, затвердженою згідно з пунктом 1 цієї постанови, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (на відповідній території) є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Форма витягу від 15.08.2025 № НВ-0001648432025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки в повній мірі відповідає додатку №17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147.

Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Через відсутність витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі за кожен рік окремо та наявністю лише витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.08.2025 Харківською міською радою нормативна грошова оцінка у спірний період була визначена з врахуванням вимог саме ст.289 ПК України, шляхом здійснення арифметичних дій (ділення).

У пункті 51 постанови Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19 зазначено, що чинне земельне законодавство, в тому числі ст. 20 Закону України «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Відтак, для розрахунку коштів Харківською міською радою було використано Витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 15.08.2025 № НВ-0001648432025.

При цьому, сам розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за періоди 2020-2025 років не змінювався, оскільки у м. Харкові з 01.01.2020 діє Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, лише відбувалась її індексація, що і було враховано Харківською міською радою при здійсненні розрахунку.

Відповідно до п.289.2. ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно із п.289.3. ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2020 рік - 1,0, 2021 рік - 1,1, 2022 рік - 1,15, 2023 рік - 1,051, 2024 рік - 1,12.

Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, який йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.

В даному випадку, оскільки витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки отримано Харківською міською радою в 2025 році, для визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки потрібно поділити розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вказаний у витязі, на відповідні коефіцієнти індексації за попередні роки.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057 площею 0,5274 га по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові у 2021 році становила 35 427 745, 62 грн.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057 площею 0,5274 га по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові у 2022 році становила 38 970 520, 18 грн.

Відповідно до п. 2.5 Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021), розмір базової ставки орендної плати встановлено на рівні 8 % від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 4.1 Положення № 41/08 (в редакції з 01.01.2022), річна орендна плата для виду використання земельної ділянки «Інше» встановлена на рівні 8 % від нормативної грошової оцінки.

Обґрунтовуючи заперечення щодо розміру річної ставки відповідач зазначає, що розмір орендної ставки повинен здійснюватися відповідно до цільового призначення. Натомість, слід врахувати, що відповідно до Положення № 41/08 код цільового призначення земельної ділянки не впливає на визначення розміру ставки орендної плати, але він безпосередньо впливає на визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, суд вважає помилковим посилання на застосування 3 % річних з урахуванням фактичних обставин справи.

Ставка у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на застосування якої наполягає відповідач, відповідно до п. 4.3. Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021) не підлягає застосуванню, оскільки у даному пункті зазначено, що «на період будівництва та реконструкції об`єктів встановити ставку річної орендної плати за земельну ділянку, на якій знаходиться об`єкт будівництва або реконструкції, на рівні 3% від нормативної грошової оцінки (за умови належного оформлення будівництва та реконструкції об`єкту у встановленому порядку)».

Відповідно до п.4.3 Положення № 41/08 (в редакції після 01.01.2022) на період будівництва та реконструкції об`єктів встановити ставку річної орендної плати за земельну ділянку, на якій знаходиться об`єкт будівництва або реконструкції, на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки (за умови належного оформлення будівництва та реконструкції об`єкту у встановленому порядку).

Законом України «Про архітектурну діяльність» встановлено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що для створення об`єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає: будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об`єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування (абз. 6 ч. 1 ст. 4 Закону). Також механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначається Порядком на виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 № 747) (далі - Порядок № 466).

Одночасно Порядок № 466 надає визначення поняттю «будівельні роботи». Відповідно до абзацу другого пункту 2 Порядку № 466 будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту. Відповідно до пункту 3.2 ДБН А.2.2-3-2014 будівництво - нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва.

Нове будівництво - будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, у тому числі добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва (пункт 3.11 ДБН А.2.2-3 2014).

Пунктом 4 Порядку № 466 передбачено, що підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, можуть виконуватися замовником після набуття права на земельну ділянку відповідного цільового призначення та подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю. Виконання підготовчих робіт може здійснюватися на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - дозвіл).

Будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України Про оцінку впливу на довкілля (п. 5 Порядку № 466).

Відповідно до п. 13 У випадках, встановлених у Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2021 року № 681, у разі подання повідомлення через електронний кабінет або особисто замовником відповідно до пункту 4-1 цього Порядку, внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації, зазначеної у повідомленні, та проставлення відмітки про місцезнаходження об`єкта будівництва на картографічній основі здійснюються в режимі реального часу автоматично програмними засобами Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - електронна система).

Крім того, згідно загальнодоступної інформації, наявній у реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (e-construction.gov.ua), не містить інформації стосовно дозвільних документів (https://e-construction.gov.ua/search_in_registers?search=43504196).

Відповідачем не надано доказів того, що спірний період - з 24.02.2021 по 28.02.2022 у ТОВ «Індіго-Рент» були наявні дозвільні документи, що дають право на виконання будівельних робіт, а тому правові підстави для застосування ставки орендної плати на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки відсутні.

Щодо застосування коефіцієнту розміру земельної ділянки.

Додатком до Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що у випадку перевищення 50 кв.м площі земельної ділянки, застосовується коефіцієнт зі значенням 1.

Додатком до Положення № 41/08 «Коефіцієнти умов використання земельної ділянки» (в редакції з 01.01.2022) встановлено, що коефіцієнту розміру земельної ділянки із показником від 0,1000 га-0,9999 га відповідає значення 0,95.

З розрахунку розміру орендної плати за 2022 рік вбачається, що міською радою враховано коефіцієнт зі значенням 0,95.

Щодо застосування коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов із значенням 1.

Пунктом 2.4 Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об`єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).

Пунктом 2.4 Положення № 41/08 (в редакції з 01.01.2022) передбачено, що застосування коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов (К1) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання зазначеного коефіцієнту (висновків, довідок тощо спеціалізованих установ та організацій).

Враховуючи факт того, що відповідачем не надано жодних документів на підтвердження особливих умов використовуваної земельної ділянки, у розрахунках застосоване базове значення - 1.

Отже розмір орендної плати, за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057 загальною площею 0,5274 га по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові складає:

- у 2021 році 236 184,97 грн в місяць (35427745,61*8%*1(К1) *1(К2)/12 (кількість місяців у році), а за період з 24.02.2021 по 31.12.2021 становить 2 404 025, 59 грн. За період з 24.02.2021 по 28.02.2021 розмір плати становить 42175,89 грн (236184,97/28(кількість днів у місяці)*5 (кількість днів за спірний період);

- у 2022 році 246 813,29 грн в місяць (38970520,18*8%*1 (К1)*0,95 (К2)/12 (кількість місяців у році)), а за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить 493 626, 58 грн.

Враховуючи фактичні обставини справи та вимоги п. 6.5 Положення № 41/08 в редакції з 01.01.2022, коефіцієнт адаптування нормативної грошової оцінки не підлягає застосуванню. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період, що не перевищує 10 років, у зв`язку з чим при здійсненні розрахунку відповідно до вимог 2.6 Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08, позивачем обґрунтоване застосування 100% від розрахункового розміру.

Оскільки, відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 30.07.2025 № 16411/5/20-40-04-07-12 ТОВ «Індіго-Рент» у 2020-2025 роках плату за землю не нараховувало і не сплачувало, тому загальна сума безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057 загальною площею 0,5274 га по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові у період з 24.02.2021 по 28.02.2022 становить 2 897 652, 17 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягають задоволенню в повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами нового розгляду позов задоволено повністю, господарський суд керується правилом пропорційності (ч. 1 ст. 129 ГПК України) і покладає всі витрати зі сплати судового збору на відповідача.

Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, враховуючи, що даний спір виник у зв`язку з неправильними діями відповідача, беручи до уваги, що під час нового розгляду даного спору, позовні вимоги позивача, з якими останній звернувся до Господарського суду Харківської області 2025 року задоволені повністю, понесені Харківською міською радою витрати зі сплати судового збору під час розгляду даного спору в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції покладаються на відповідача повністю в розмірі 165 166, 17 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіго-Рент" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120; код ЄДРПОУ 43504196) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 2 897 652, 17 грн за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0057 по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові, за період з 24.02.2021 по 28.02.2022, а також судовий збір у розмірі 165 166, 17 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Індіго-Рент" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120; код ЄДРПОУ 43504196).

Повне рішення складено 21.10.2026

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/3066/25