Решение № 140792307, 20.10.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.10.2026м. СумиСправа № 920/911/26

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/911/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030)

до відповідача Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Матвійчука Юліана, буд. 119, м. Полтава, 36014)

про стягнення 47 972 грн 63 коп.,

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 47 972 грн. 63 коп., в тому числі: 46 930 грн 68 коп. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за березень 2026 року, 300 грн 87 коп. 3% річних, 375 грн 02 коп. інфляційних втрат, 366 грн 06 коп. пені відповідно до договору про закупівлю теплової енергії № 38-Т від 14.04.2026, укладеного між сторонами.

Ухвалою від 17.08.2026 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/911/26, визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Згідно зі ст. 248, 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

26.08.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 4421 від 26.08.2026), у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що 23.07.2026 повністю погасив суму заборгованості у розмірі 48668,38 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 671 від 21.07.2026. Однак, позивач усуваючи недоліки позовної заяви, не вказав на факт проведення повного розрахунку за надані послуги з постачання теплової енергії за березень 2026 року. У зв`язку з повним проведенням розрахунків 23.07.2026 на суму 48668,38 грн., що є більшою ніж заявлена у позовній заяві, відповідач вважає безпідставним та заперечує проти стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені, судових витрат. Відповідач неодноразово звертався до позивача з листами від 15.06.2026 № ПНС/1/11279-26 та від 30.06.2026 № ПНС/1/12224-26, у яких визнавав наявність суми боргу і вказував на першочергове погашення одразу після одержання у липні 2026 року фінансування. Відповідач є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується та по відношенню є вищою установою в системі розпорядників бюджетних коштів. Державна служба України з питань праці є неприбутковою установою та не має на меті отримання доходів. Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 із змінами та доповненнями, Держпраці утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошторисом відповідача на 2026 рік передбачені видатки на оплату послуг з постачання теплової енергії. Однак проведення платежів здійснюється через органи Державної казначейської служби України за наявності відповідного фінансового ресурсу та з дотриманням черговості здійснення платежів. Відповідач відповідно до наданих повноважень не має можливості самостійно встановлювати або змінювати бюджетні призначення. Відповідач також просить суд врахувати, що можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) передбачена частиною 3 статті 551 ЦК України.

28.08.2026 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 4464 від 28.08.2026), у якій зазначає, що оскільки оплата відбулася після звернення позивача до суду з позовом 17.07.2026, позивач не заперечує проти закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу через відсутність предмета спору. Позивач зазначає, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком або непереборною силою і не звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язання. Нараховані інфляційні втрати у розмірі 375,02 грн та 3% річних у розмірі 300,87 грн за своєю правовою природою не є неустойкою. Заявлена до стягнення пеня у розмірі 366,06 грн є абсолютно співмірною з допущеним порушенням, тому підстави для її зменшення відсутні.

03.09.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 4564 від 03.09.2026), у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що на час подання позивачем 28.07.2026 заяви про усунення недоліків до суду він вже володів інформацією про повне погашення боргу. Оплата у сумі 48668,38 грн є більшою ніж заявлено позивачем у позовній заяві на 1737,70 грн. При цьому, позивачем заявлена до стягнення загальна сума 3% річних, інфляційних збитків та пені у розмірі 1041,95 грн. Таким чином, як на час подання позивачем заяви про усунення недоліків 28.07.2026, так і на час відкриття Господарським судом Сумської області провадження у справі 17.08.2026 відповідачем заявлена позивачем сума була повністю погашена. Несвоєчасне погашення боргу за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії було зумовлено виключно недостатністю фінансування з Державного бюджету.

Ухвалою від 15.09.2026 господарський суд зобов`язав відповідача у триденний строк з дня отримання ухвали суду надати пояснення щодо своєї позиції, викладеної у запереченні, зокрема зазначити чи була перерахована за платіжною інструкцією № 671 від 21.07.2026 сума (понад розмір основної заборгованості) в рахунок сплати нарахованих та заявлених до стягнення пені, 3% та інфляційних втрат.

18.09.2026 відповідач подав пояснення (вх.№ 4837 від 18.09.2026), у якому зазначає, що в добровільному порядку сплата нарахованих позивачем та заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідачем не здійснювалась.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.

14.04.2026 між сторонами укладений договір № 38-Т про закупівлю теплової енергії, відповідно до умов якого позивач зобов`язується постачати відповідачу теплову енергію (ДК 021:2015, код 09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов`язана продукція) до межі продажу, а відповідач зобов`язується приймати і своєчасно оплачувати спожиту теплову енергію за встановленими тарифами в порядку і строки згідно з умовами, передбаченими договором (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору споживач оплачує вартість спожитої теплової енергії за встановленим відповідно до законодавства теплопостачальній організації тарифом на теплову енергію за відповідними категоріями споживання споживача.

Згідно з п. 4.4. договору розрахунковий період за договором становить календарний місяць.

Пунктом 4.5. договору визначено, що вартість спожитої теплової енергії за місяць дорівнює загальній сумі вартості купівлі теплової енергії за кожною категорією споживання споживача, яка визначається з урахуванням діючих тарифів для кожної відповідної категорії споживання.

За умовами п. 4.6. договору теплопостачальна організація щомісячно, не пізніше 10 робочих днів місяця, наступного за звітним, формує та надає споживачу акт купівлі-продажу теплової енергії та відповідний рахунок на оплату.

Акт є підставою для проведення взаєморозрахунків між сторонами (п. 11.5. договору).

Споживач щомісячно, у термін з 5-го до 15-го числа місяця, наступного за звітним, має право отримати у теплопостачальної організації акт купівлі-продажу теплової енергії за попередній розрахунковий період та акт звіряння взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 4.8. договору споживач оплачує рахунки щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Згідно з п. 6.2. договору споживач зобов`язаний виконувати умови договору, зокрема щодо порядку та строків оплати теплової енергії.

Теплопостачальна організація має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за продану теплову енергію (п. 7.1. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2026, але у будь-якому випадку до повного виконання договірних зобов`язань. Згідно з ч. 3 ст.631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин між сторонами договору, які виникли до його укладання, а саме з 01.01.2026.

Відповідно до акту прийому-передачі теплової енергії від 31.03.2026, з урахуванням акту коригування прийому-передачі теплової енергії від 30.04.2026, у березні 2026 року позивач поставив відповідачу теплову енергію вартістю 46 930 грн 68 коп. На оплату отриманої теплової енергії позивач виставив відповідачу рахунки № 38 від 31.03.2026, № 38/3 від 30.04.2026 (коригування - зменшення вартості).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати теплової енергії, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 46 930 грн 68 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

За приписами ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив, що з позовом до суду позивач звернувся 17.07.2026.

Відповідач сплатив заборгованість за березень 2026 року згідно платіжною інструкцією № 671 від 21.07.2026 на суму 48 668 грн 38 коп., тобто після звернення позивача з позовом до суду.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт сплати відповідачем основного боргу, провадження у справі № 920/911/26 в частині стягнення з відповідача 46 930 грн 68 коп. заборгованості за теплову енергію за березень 2026 року підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2. договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів за теплову енергію, споживач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати за теплову енергію.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасну оплату теплової енергії позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 366 грн 06 коп., 3 % річних в сумі 300 грн 87 коп. та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 375 грн 02 коп. за період з 01.05.2026 до 17.07.2026, виходячи з суми заборгованості в розмірі 46 930 грн 68 коп.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

За приписами ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження бюджетних коштів.

Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Цивільного кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів, які фінансуються за рахунок бюджету.

Оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, відсутність у відповідача необхідних коштів не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання за договором у встановлений строк та від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді пені.

Суд також зазначає, що платежі встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Статтею 617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Оцінюючи наведені відповідачем доводи суд дійшов висновку про відсутність підстав у даному випадку для застосування правового механізму зменшення розміру пені. Відповідач не подав доказів виникнення суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача, які б давали підстави вважати, що в даному випадку наявні виняткові обставини, з урахуванням яких суд міг скористатися своїм правом та зменшити розмір пені. Суд враховує, що розмір заявленої до стягнення пені не є надмірним, становить менше одного відсотку від суми основного боргу.

За викладених обставин, враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати теплової енергії, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 366 грн 06 коп. пені, 300 грн 87 коп. 3% річних, 375 грн 02 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2662 грн 40 коп. (мінімальний розмір судового збору за подання позовної заяви майнового характеру до господарського суду, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні позовної заяви в електронній формі).

Керуючись ст. 2, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Матвійчука Юліана, буд. 119, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 44730367) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 33698892) 366 грн 06 коп. пені, 300 грн 87 коп. 3% річних, 375 грн 02 коп. інфляційних втрат, 2662 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Закрити провадження у справі № 920/911/26 в частині стягнення з Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 46 930 грн 68 коп. заборгованості за теплову енергію.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 21.10.2026.

СуддяД.В. Вдовенко