Постановление суда № 140791882, 16.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/36322/26

Провадження №1-кс/127/13930/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_6 , про продовження, в межах кримінального провадження №22025020000000162 від 12.09.2025, строку тримання під вартою, підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Оренбург Оренбурзької області російської федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання мотивовано тим, що наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 12.06.2024 №301-КВ ТОВ «СТЕТМАН» було визначено таким, що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно- промислового комплексу.

Наказом Міністерства оборони України від 26.02.2026 № 470/нз підтверджено статус ТОВ «СТЕТМАН», що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та є критично важливим для функціонування економіки й забезпечення життєдіяльності населення в особливий період відповідно до щорічної процедури підтвердження критичності.

У зв`язку з наведеним ТОВ «СТЕТМАН» набуло права на бронювання військовозобов`язаних працівників на період мобілізації та на воєнний час відповідно до статті 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76.

Так, громадянин України ОСОБА_4 , маючи налагоджені за невідомих слідству обставин зв`язки і вплив на невстановлених досудовим розслідуванням осіб, причетних до діяльності ТОВ «СТЕТМАН» (код ЄДРПОУ 45408101), достеменно знаючи про здійснювану ОСОБА_7 протиправну діяльність, спрямовану на сприяння військовозобов`язаним особам в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації шляхом їх фіктивного, тобто без реального виконання трудових функцій, прийняття на роботу до штату ТОВ «СТЕТМАН», вирішив вступити у злочинну змову з останнім, у вигляді забезпечення передачі невстановленій досудовим розслідуванням особі, причетній до діяльності ТОВ «СТЕТМАН» персональних даних та документів військовозобов`язаних осіб отриманих від ОСОБА_7 , необхідних для подальшого оформлення їх фіктивного прийняття на роботу з метою отримання незаконного бронювання від мобілізації за грошову винагороду.

При цьому, ОСОБА_4 , знаючи, що виникнення значного попиту на отримання незаконного бронювання від мобілізації дозволяє отримувати за це грошову винагороду, вирішив здійснити перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період шляхом фіктивного, тобто без реального виконання трудових функцій, працевлаштування військовозобов`язаних осіб до штату ТОВ «СТЕТМАН», яке в подальшому використовувалося як підстава для їх незаконного бронювання від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, з метою реалізації спільного з ОСОБА_4 злочинного умислу, ОСОБА_7 попередньо залучив до протиправної діяльності декілька осіб, кожна з яких здійснювала пошук та підбір військовозобов`язаних осіб, які виявляли бажання отримати незаконне бронювання від мобілізації за грошову винагороду, а саме:

- ОСОБА_8 , який не пізніше січня 2026 року почав здійснювати пошук серед своїх знайомих та інших військовозобов`язаних осіб, які виявляли намір ухилитися від мобілізації, після чого отримував від таких осіб копії документів, необхідних для оформлення фіктивного працевлаштування, а саме: паспортів громадян України, відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, дипломів про освіту, банківських платіжних документів, а також інші персональні дані, які в подальшому за допомогою засобів мобільного зв`язку, зокрема месенджера «WhatsApp» передавав ОСОБА_7 .

Внаслідок описаних вище послідовних дій ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та невстановлених досудовим розслідуванням осіб ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_3 ), ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_4 ), ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_5 ), ОСОБА_14 (ІПН НОМЕР_6 ), ОСОБА_15 (ІПН НОМЕР_7 ), ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_8 ), ОСОБА_17 (ІПН НОМЕР_9 ), ОСОБА_18 (ІПН НОМЕР_10 ), ОСОБА_19 (ІПН НОМЕР_11 ), ОСОБА_20 (ІПН НОМЕР_12 ) та ОСОБА_21 (ІПН НОМЕР_13 ) фіктивно, тобто без реального виконання трудових функцій, у період з 02.02.2026 по 16.04.2026, були працевлаштовані до ТОВ «СТЕТМАН» (код ЄДРПОУ 45408101), відомості про яких у подальшому внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, унаслідок чого вказані особи отримали незаконне бронювання від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- ОСОБА_22 , який, не пізніше січня 2026 року почав здійснювати пошук серед своїх знайомих та інших військовозобов`язаних осіб, які виявляли намір ухилитися від мобілізації, після чого отримував від таких осіб копії документів, необхідних для оформлення фіктивного працевлаштування, а саме: паспортів громадян України, відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, дипломів про освіту, банківських платіжних документів, а також інші персональні дані, які в подальшому за допомогою засобів мобільного зв`язку, зокрема месенджера «WhatsApp» передавав ОСОБА_7 .

Внаслідок описаних вище послідовних дій ОСОБА_22 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та невстановлених досудовим розслідуванням осіб - ОСОБА_23 (ІПН НОМЕР_14 ), ОСОБА_24 (ІПН НОМЕР_15 ), ОСОБА_25 (ІПН НОМЕР_16 ), ОСОБА_26 (ІПН НОМЕР_17 ), ОСОБА_27 (ІПН НОМЕР_18 ), ОСОБА_28 (ІПН НОМЕР_19 ), ОСОБА_29 (ІПН НОМЕР_20 ), ОСОБА_30 (ІПН НОМЕР_21 ), ОСОБА_31 (ІПН НОМЕР_22 ), ОСОБА_32 (ІПН НОМЕР_23 ), ОСОБА_33 (ІПН НОМЕР_24 ) та ОСОБА_34 (ІПН НОМЕР_25 ) фіктивно, тобто без реального виконання трудових функцій, у період з 14.01.2026 до 16.04.2026, були працевлаштовані до ТОВ «СТЕТМАН», відомості про яких у подальшому внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, унаслідок чого вказані особи отримали незаконне бронювання від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- ОСОБА_35 , який не пізніше лютого 2026 року почав здійснювати пошук серед своїх знайомих та інших військовозобов`язаних осіб, які виявляли намір ухилитися від мобілізації, після чого отримував від таких осіб копії документів, необхідних для оформлення фіктивного працевлаштування, а саме: паспортів громадян України, відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, дипломів про освіту, банківських платіжних документів, а також інші персональні дані, які в подальшому за допомогою засобів мобільного зв`язку, зокрема месенджера «WhatsApp» передавав ОСОБА_7 .

Внаслідок описаних вище послідовних дій ОСОБА_36 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та невстановлених досудовим розслідуванням осіб ОСОБА_37 (ІПН НОМЕР_26 ) та ОСОБА_38 (ІПН НОМЕР_27 ) фіктивно, тобто без реального виконання трудових функцій, відповідно 06.03.2026 та 17.03.2026, були працевлаштовані до ТОВ «СТЕТМАН», відомості про яких у подальшому внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, унаслідок чого вказані особи отримали незаконне бронювання від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Крім того, ОСОБА_7 , реалізуючи власний злочинний умисел, спрямований на розширення кола військовозобов`язаних осіб, яким за грошову винагороду забезпечувалося незаконне бронювання від мобілізації, за невстановлених досудовим слідством обставин, самостійно здійснював пошук серед військовозобов`язаних осіб, які виявляли намір ухилитися від мобілізації, знаходив таких осіб та надалі отримував від них персональні дані і документи, необхідні для оформлення фіктивного працевлаштування.

Внаслідок зазначених дій, ОСОБА_7 у період з лютого 2025 року по квітень 2026 року зібрано відомості ще стосовно 22 військовозобов`язаних громадян України, а саме: ОСОБА_39 (ІПН НОМЕР_28 ), ОСОБА_40 (ІПН НОМЕР_29 ), ОСОБА_41 (ІПН НОМЕР_30 ), ОСОБА_42 (ІПН НОМЕР_31 ), ОСОБА_43 (ІПН НОМЕР_32 ), ОСОБА_44 (ІПН НОМЕР_33 ), ОСОБА_45 (ІПН НОМЕР_34 ), ОСОБА_46 (ІПН НОМЕР_35 ), ОСОБА_47 (ІПН НОМЕР_36 ), ОСОБА_48 (ІПН НОМЕР_37 ), ОСОБА_49 (ІПН НОМЕР_38 ), ОСОБА_50 (ІПН НОМЕР_39 ), ОСОБА_51 (ІПН НОМЕР_40 ), ОСОБА_52 (ІПН НОМЕР_41 ), ОСОБА_53 (ІПН НОМЕР_42 ), ОСОБА_54 (ІПН НОМЕР_43 ), ОСОБА_55 (ІПН НОМЕР_44 ), ОСОБА_56 (ІПН НОМЕР_45 ), ОСОБА_57 (ІПН НОМЕР_46 ), ОСОБА_58 (ІПН НОМЕР_47 ), ОСОБА_59 (ІПН НОМЕР_48 ) та ОСОБА_60 (ІПН НОМЕР_49 ).

Внаслідок описаних вище послідовних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_36 , ОСОБА_8 , ОСОБА_22 та невстановленої досудовим розслідуванням особи ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_3 ), ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_4 ), ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_5 ), ОСОБА_14 (ІПН НОМЕР_6 ), ОСОБА_15 (ІПН НОМЕР_7 ), ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_8 ), ОСОБА_17 (ІПН НОМЕР_9 ), ОСОБА_18 (ІПН НОМЕР_10 ), ОСОБА_19 (ІПН НОМЕР_11 ), ОСОБА_20 (ІПН НОМЕР_12 ), ОСОБА_21 (ІПН НОМЕР_13 ), ОСОБА_23 (ІПН НОМЕР_14 ), ОСОБА_24 (ІПН НОМЕР_15 ), ОСОБА_25 (ІПН НОМЕР_16 ), ОСОБА_26 (ІПН НОМЕР_17 ), ОСОБА_27 (ІПН НОМЕР_18 ), ОСОБА_28 (ІПН НОМЕР_19 ), ОСОБА_29 (ІПН НОМЕР_20 ), ОСОБА_30 (ІПН НОМЕР_21 ), ОСОБА_31 (ІПН НОМЕР_22 ), ОСОБА_32 (ІПН НОМЕР_23 ), ОСОБА_33 (ІПН НОМЕР_24 ), ОСОБА_34 (ІПН НОМЕР_25 ), ОСОБА_37 (ІПН НОМЕР_26 ), ОСОБА_38 (ІПН НОМЕР_27 ), ОСОБА_61 (ІПН НОМЕР_28 ), ОСОБА_62 (ІПН НОМЕР_29 ), ОСОБА_63 (ІПН НОМЕР_30 ), ОСОБА_64 (ІПН НОМЕР_31 ), ОСОБА_65 (ІПН НОМЕР_32 ), ОСОБА_66 (ІПН НОМЕР_33 ), ОСОБА_67 (ІПН НОМЕР_34 ), ОСОБА_68 (ІПН НОМЕР_35 ), ОСОБА_69 (ІПН НОМЕР_36 ), ОСОБА_70 (ІПН НОМЕР_37 ), ОСОБА_71 (ІПН НОМЕР_38 ), ОСОБА_72 (ІПН НОМЕР_39 ), ОСОБА_73 (ІПН НОМЕР_40 ), ОСОБА_74 (ІПН НОМЕР_41 ), ОСОБА_75 (ІПН НОМЕР_42 ), ОСОБА_76 (ІПН НОМЕР_43 ), ОСОБА_77 (ІПН НОМЕР_44 ), ОСОБА_78 (ІПН НОМЕР_45 ), ОСОБА_79 (ІПН НОМЕР_46 ), ОСОБА_80 (ІПН НОМЕР_47 ), ОСОБА_81 (ІПН НОМЕР_48 ) та ОСОБА_82 (ІПН НОМЕР_49 ) фіктивно, тобто без реального виконання трудових функцій, у період з 13.01.2025 до 16.04.2026 були працевлаштовані до ТОВ «СТЕТМАН», відомості про яких у подальшому внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внаслідок чого вказані особи отримали незаконне бронювання від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, за попередньою змовою групою осіб.

12 серпня 2026 року ОСОБА_4 затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду від 08.06.2026-17.07.2026, протоколом затримання від 12.08.2026, відомостями ГУ ПФУ у Вінницькій області та ІНФОРМАЦІЯ_2 , іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Крім того, у даному кримінальному провадженні 23.04.2026 повідомлено про підозру ОСОБА_7 , 12.08.2026 - ОСОБА_83 , ОСОБА_22 та ОСОБА_8 , 24.09.2026 - ОСОБА_84 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області 18.06.2026 (справа № 127/21268/26) строки досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025020000000162 від 12.09.2025 продовжено до чотирьох місяців, до 23.08.2026.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14.08.2026 (справа № 127/28586/26) відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування до 09 год. 05 хв. 23.08.2026.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2026 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025020000000162 від 12.09.2025 продовжено до шести місяців, тобто до 23.10.2026.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.08.2026 (справа № 127/29266/26) відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування до 09 год. 05 хв. 18.10.2026.

Завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою не вбачається за можливе, оскільки у кримінальному провадженні необхідно провести та завершити ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а саме:

- провести огляд інформації, вилученої у операторів мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», ПрАТ «ВФ Україна», ТОВ «лайфселл» щодо телефонних з`єднань підозрюваних та осіб, які фіктивно працювали на ТОВ «СТЕТМАН», здійснити аналіз отриманої інформації та скласти відповідні протоколи;

- провести огляд інформації, вилученої у АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Акцент-Банк», АТ «ПУМБ», АТ «Універсал Банк», яка містить додаткові відомості щодо руху грошових коштів підозрюваних та осіб, які були фіктивно заброньовані на ТОВ «СТЕТМАН»;

- провести розсекречення матеріалів за результатами проведення комплексу негласних слідчих (розшукових) дій та долучити їх до матеріалів кримінального провадження;

- допитати посадових осіб ТОВ «СТЕТМАН» щодо обставин фіктивного працевлаштування осіб на ТОВ «СТЕТМАН»;

- установити інших осіб, причетних до незаконної схеми протиправного бронювання військовозобов`язаних;

- за результатами досудового розслідування прийняти процесуальне рішення, здійснити відкриття матеріалів досудового розслідування та ознайомити підозрюваних та захисників з матеріалами досудового розслідування.

Зважаючи на вищевказане, слідчим з погодженням із заступником Генерального прокурора ОСОБА_85 до Вінницького міського суду Вінницької області подано клопотання про продовження строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 8 (восьми) місяців, а саме до 23.12.2026.

Санкцією ч. 1 ст. 114-1 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Підставою для продовження застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як вказує слідчий в клопотанні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Обставини по кримінальному провадженню з часу застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, ризики, передбачені ст.177 КПК України, які враховувались судом при обранні запобіжного заходу, не зменшились.

З огляду на викладене, наявні реальні підстави вважати, що ОСОБА_4 можуть бути вчинені дії, визначені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що у свою чергу дає підстави для продовження застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, у вказаному кримінальному провадженні існують наступні ризики, зокрема:

- переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , має високу суспільну небезпечність як злочин проти основ національної безпеки України, й останній усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим в інкримінованому злочині, а саме: позбавлення волі на тривалий строк.

У контексті цього варто врахувати, що у період здійснення збройної агресії проти України ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні діяння, яке кваліфіковано за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України і відноситься до злочинів проти основ національної безпеки України, що мають підвищену суспільну небезпеку.

- незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки згідно зі ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 матиме можливість впливати на свідків з метою створення сприятливих для себе умов або спонукання їх до зміни показань, а також узгодити позицію з іншими підозрюваними, з якими перебував у злочинній змові;

- перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), зокрема шляхом створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності, у тому числі доведення до відома інших, ще не встановлених осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, інформації про хід досудового розслідування;

- вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). З матеріалів провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 діяв за відпрацьованою схемою та з використанням налагоджених контактів, а протиправна діяльність була припинена лише внаслідок її викриття правоохоронними органами, а тому він може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, або вчинити інші кримінальні правопорушення подібного характеру, спрямовані на зрив мобілізації та незабезпечення Збройних Сил України мобілізаційними ресурсами, наслідком чого є підрив обороноздатності України.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_4 на теперішній час є обвинуваченим в інших кримінальних провадженнях за тяжкі корисливі злочини, а саме у кримінальному провадженні № 4/2021/10206/0000022 від 06.04.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, та у кримінальному провадженні № 1/2021/11123/0001203 від 06.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, що характеризує схильність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене, наявні реальні підстави вважати, що ОСОБА_4 можуть бути вчинені дії, визначені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що у свою чергу дає підстави для продовження строку застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи вище наведене, слідчий за погодженням з прокурором, просив слідчого суддю продовжити строк тримання під вартою підозрюваного у кримінальному провадженні №22025020000000162 від 12.09.2025 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів у межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала з підстав наведених у клопотанні.

Захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, вказує, що ризики передбаченні статтею 177 КПК України зменшились, оскільки підозрюваний вину на даний час визнає, кається, бажає надати зізнавальні та викривальні покази, крім того посилався, що підозрюваний є батьком 4-х дітей, тому просив змінити підозрюваному запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт або встановити заставу.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та зазначив, що вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає.

Вислухавши думки сторін, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що cлідчими в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025020000000162 від 12.09.2025, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

12 серпня 2026 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України в рамках кримінального провадження №22025020000000162 від 12.09.2025.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2026 року по справі №127/28586/26 застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком до 09 години 05 хвилин 23 серпня 2026 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня 2026 року по справі №127/29266/26 продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 09 години 05 хвилини 18 жовтня 2026 року, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2026 року по справі №127/36159/26 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025020000000162 внесеному до ЄРДР 12.09.2025, за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_22 , ОСОБА_8 , ОСОБА_36 , ОСОБА_4 та ОСОБА_86 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, до 8 (восьми) місяців, тобто до 23.12.2026.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурором, слідчим буде доведено, що обставини, зазначені у ч. 3 названої статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, зокрема, якщо заявлені ризики не зменшилися, а також є обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2026 року по справі №127/28586/26, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, встановлено наявність ризиків передбачених статтею 177 КПК України, а саме, як зазначено у вказаній ухвалі: «….Разом із тим, органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме такі дії, однак має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Разом з тим, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий суддя не вбачає.

За приписами ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення…».

Разом з тим, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня 2026 року по справі №127/29266/26, якою продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 09 години 05 хвилини 18 жовтня 2026 року, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави, встановлено наявність ризиків передбачених статтею 177 КПК України, а саме, як зазначено у вказаній ухвалі: «…Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, відсутність у нього соціально стримуючих факторів, тому слідчий суддя вважає, що ризики в обґрунтування тримання під вартою підозрюваного не зменшилися, тривають та ОСОБА_4 може ухилятися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому вказані ризики виправдовують необхідність продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики не зменшилися та є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним і саме тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.

Слідчий суддя вважає термін продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування є обґрунтованим…».

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 серпня 2026 року по справі №127/29266/26, постановленою за наслідками апеляційного перегляду вищенаведеної ухвали слідчого судді, зазначено наступне:

«.......Оцінюючи ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду, колегія суддів ураховує не лише тяжкість можливого покарання.

Вагоме значення мають характер і масштаб інкримінованої діяльності, її вчинення, за версією слідства, за попередньою змовою групою осіб, використання налагоджених контактів, значна кількість військовозобов`язаних, яких було фіктивно працевлаштовано, тривалість функціонування відповідної схеми, а також те, що частина причетних осіб ще не встановлена.

Сукупність цих обставин разом із можливістю призначення покарання у виді тривалого позбавлення волі свідчить про реальну, а не абстрактну можливість переховування підозрюваного. При цьому тяжкість передбаченого покарання не використовується судом як єдина чи автоматична підстава для продовження тримання під вартою, а оцінюється у взаємозв`язку з конкретними обставинами цього кримінального провадження та даними про особу підозрюваного.

Ризик незаконного впливу на свідків також не втратив актуальності. Інкриміновані дії стосуються значної кількості осіб, частина з яких підлягає допиту, а показання свідків відповідно до ст. 23 КПК України повинні бути безпосередньо сприйняті судом.

З огляду на характер зв`язків, які, за версією слідства, використовував ОСОБА_4 , його обізнаність із колом учасників та доступ до персональних даних військовозобов`язаних, перебуваючи на волі, він матиме реальну можливість контактувати з такими особами, узгоджувати з ними позиції або іншим чином впливати на зміст їхніх показань.

Наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що слідством ще не встановлено всіх осіб, причетних до діяльності ТОВ «СТЕТМАН», а також не завершено збирання та перевірку доказів. Звільнення підозрюваного з-під варти створить можливість координувати поведінку з іншими учасниками, приховувати відомості, документи або електронні дані, які мають значення для досудового розслідування.

Ризик продовження інкримінованого правопорушення або вчинення іншого подібного правопорушення обґрунтовується даними про системний характер відповідної діяльності, залучення до неї кількох осіб, використання відпрацьованого механізму пошуку військовозобов`язаних, одержання їхніх документів та оформлення фіктивного працевлаштування. За версією слідства, ця діяльність була припинена не добровільно, а внаслідок її викриття правоохоронними органами, тоді як зв`язки та контакти, за допомогою яких вона здійснювалася, не втратили свого значення.

Колегія суддів не розцінює сам факт розгляду щодо ОСОБА_4 інших кримінальних проваджень як доказ його винуватості або схильності до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості. Водночас зазначені відомості можуть бути враховані разом з іншими обставинами при оцінці процесуальної поведінки підозрюваного, однак не є самостійною чи визначальною підставою для продовження тримання під вартою.

Вирішуючи питання про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував вік і стан здоров`я ОСОБА_4 , його сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини. Зокрема, в ухвалі зазначено, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, є військовослужбовцем та учасником бойових дій, має на утриманні чотирьох дітей, страждає на низку хронічних захворювань і раніше не судимий.

Колегія суддів погоджується, що вжите в ухвалі формулювання про відсутність у підозрюваного соціально стримувальних чинників не повною мірою узгоджується з установленими відомостями про його особу. Проте така неточність не свідчить про те, що відповідні обставини залишилися поза увагою слідчого судді, оскільки вони безпосередньо наведені й оцінені в мотивувальній частині ухвали. Водночас наявність постійного місця проживання, чотирьох дітей, статусу військовослужбовця й учасника бойових дій, відсутність судимості та позитивні характеристики не можуть самі собою усунути встановлені ризики, які випливають із конкретних обставин кримінального провадження.

Надані стороною захисту відомості про стан здоров`я ОСОБА_4 також не містять даних про несумісність його захворювань із триманням під вартою, неможливістю надання йому необхідної медичної допомоги в умовах місця попереднього ув`язнення або про виникнення безпосередньої загрози його життю чи здоров`ю.

Запропонований стороною захисту домашній арешт у період із 23:00 до 07:00 не забезпечить належного запобігання встановленим ризикам, оскільки залишатиме ОСОБА_4 можливість у денний час вільно пересуватися, використовувати засоби зв`язку, контактувати зі свідками та іншими учасниками, у тому числі ще не встановленими слідством, і вчиняти дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню…

…Отже, прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри, те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів..».

Суд бере зазначене до уваги та вказує, що на дату розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою ризики констатовані ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 14 серпня 2026 року по справі №127/28586/26, 20 серпня 2026 року по справі №127/29266/26 та ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 серпня 2026 року по справі №127/29266/26 не зменшилися та продовжують існувати, оскільки усвідомивши невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на можливий тривалий строк такого позбавлення, ОСОБА_4 при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від слідчого, прокурора та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На переконання суду сама по собі суворість покарання за інкримінований злочин може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

З матеріалів клопотання та пояснень прокурора в судовому засіданні встановлено, що існують підстави вважати, що без застосування дієвого запобіжного заходу підозрюваний може незаконно впливати на інших підозрюваних та/або свідків, що свідчить про наявні ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4ст.95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, є підстави вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що є ризиком передбаченим п. 4 ч. 1 ст. 177 КК України.

З огляду на викладене є підстави вважати, що ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу на сьогоднішній день не зменшились та продовжують існувати.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Проаналізувавши зміст поданого клопотання та додані до нього документи слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 , підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, оскільки це підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Також суд звертає увагу, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Фактичні обставини, які зазначив у клопотанні слідчий та вказав в судовому засіданні прокурор, дають підстави вважати підозру оголошену ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

З огляду на викладене суд констатує, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підозра, в розумінні закону є обґрунтованою.

Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п`ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).

В той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених названим Кодексом.

В той же час, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України, тому слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для визначення підозрюваному розміру застави.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

За наведених обставин, не визначення підозрюваній особі застави на даному етапі кримінального провадження, буде відповідати завданням кримінального судочинства.

Також суд враховує, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2026 року по справі №127/36159/26 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025020000000162 внесеному до ЄРДР 12.09.2025, за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_22 , ОСОБА_8 , ОСОБА_36 , ОСОБА_4 та ОСОБА_86 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, до 8 (восьми) місяців, тобто до 23.12.2026.

При цьому, строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , продовжений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня 2026 року по справі №127/29266/26, закінчується о 09 години 05 хвилини 18 жовтня 2026 року, однак як пояснив у судовому засіданні прокурор, завершити досудове розслідування до вказаного терміну не представляється можливим, оскільки у кримінальному провадженні на даний час необхідно провести слідчі та процесуальні дії, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Проведення вищевказаних процесуальних та слідчих дій має важливе значення для повного, об`єктивного та неупередженого досудового розслідування даного кримінального провадження, отримання належних та допустимих доказів, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення в передбачені кримінальним процесуальним законодавством строки.

На підставі викладеного, слідчий суддя при вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання враховує у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, наявність таких ризиків як можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також особу підозрюваного, який на час розгляду клопотання підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Також, судом враховано особливості та заплановану тривалість досудового слідства, пов`язану з необхідністю додаткового часу для проведення слідчих дій та неможливістю у зв`язку з цим проведення всіх необхідних слідчих дій, які в свою чергу свідчать про наявність однієї з підстав надання строку для продовження тримання підозрюваного під вартою.

Суд звертає увагу на те, що на час розгляду клопотання вищевказані ризики, що встановлені ухвалою суду про застосування запобіжного заходу не зменшилися. Відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_4 в місцях затримання, зокрема, за станом здоров`я під час розгляду клопотання надано не було, а тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.

Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Наявність обставин, які можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш м`який на даному етапі досудового розслідування відсутні.

З огляду на викладене слідчий суддя вважає за доцільне клопотання задовольнити та продовжити строк тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 14.12.2026, включно.

На підставі наведеного, керуючись ст. 176, 177, 197, 199, 309, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 14.12.2026, включно.

Встановити строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою підозрюваного до 14.12.2026, включно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя