Решение № 140790709, 21.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3859/25

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи

за позовом Державного підприємства «ПОЛІГРАФІЧНИЙ КОМБІНАТ «УКРАЇНА» ПО ВИГОТОВЛЕННЮ ЦІННИХ ПАПЕРІВ»

04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 38-44, код ЄДРПОУ 16286441

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЮТ КРЕП ШИН»

65026, Одеська область, місто Одеса, Польський узвіз, будинок 11, код ЄДРПОУ 45200219

про стягнення 1194,00 грн збитків

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №8369/25 від 22.12.2025) Державного підприємства ПОЛІГРАФІЧНИЙ КОМБІНАТ УКРАЇНА ПО ВИГОТОВЛЕННЮ ЦІННИХ ПАПЕРІВ до Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЛАКТИК-ТОРГ про стягнення збитків у розмірі 1194,00 грн.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 1 частини 5 цієї статті малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 гривень.

За позовною заявою Державного підприємства ПОЛІГРАФІЧНИЙ КОМБІНАТ УКРАЇНА ПО ВИГОТОВЛЕННЮ ЦІННИХ ПАПЕРІВ заявлені до стягнення збитки у розмірі 1194,00 грн, отже, дана справа є малозначною в розумінні пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до категорій справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.12.2025 позовну заяву (вх. №8369/25 від 22.12.2025) Державного підприємства ПОЛІГРАФІЧНИЙ КОМБІНАТ УКРАЇНА ПО ВИГОТОВЛЕННЮ ЦІННИХ ПАПЕРІВ до Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЛАКТИК-ТОРГ про стягнення збитків у розмірі 1194,00 грн - прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3859/25, розгляд справи № 911/3859/25 призначено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 24.12.2025 направлена судом відповідачу за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", в якій у відповідача наявний зареєстрований електронний кабінет.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа відповідач отримав вищевказану ухвалу суду 24.12.2025 о 15:55.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відтак, днем коли Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛАКТИК-ТОРГ» отримало ухвалу Господарського суду Київської області від 24.12.2025 є 24.12.2025.

Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Факт отримання відповідачем ухвали Господарського суду Київської області від 24.12.2025 у цій справі свідчить про обізнаність відповідача про наявність цього судового провадження, його право на заперечення позову, наведення суду своїх доводів та надання доказів.

Відтак, відповідач належним чином повідомлений судом про розгляд даної справи та встановлені процесуальні строки.

Відповідач своїм правом на заперечення позову, в порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та не подав до суду у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

У зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Судом також встановлено за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що під час розгляду справи відповідачем змінено найменування та адресу місцезнаходження на: Товариство з обмеженою відповідальністю «СЮТ КРЕП ШИН» (65026, Одеська область, місто Одеса, Польський узвіз, будинок 11).

Судом враховано, що сама лише зміна найменування юридичної особи та адреси її місцезнаходження не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи, отже, процесуальним наслідком цього не являється залучення до участі у справі правонаступника, натомість, у разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї зазначається в рішенні суду та враховується при розгляді справи.

За результатами дослідження матеріалів справи, всебічного і повного з`ясування всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об`єктивної оцінки доказів, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

встановив:

1. Правовідносини сторін

Між Державним підприємством «ПОЛІГРАФІЧНИЙ КОМБІНАТ «УКРАЇНА» ПО ВИГОТОВЛЕННЮ ЦІННИХ ПАПЕРІВ» як покупцем (далі - покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛАКТИК-ТОРГ» як постачальником (далі - постачальник/відповідач) укладено договір про закупівлю №280 від 13.12.2024 (далі - Договір) (матеріали справи: том 1, аркуші справи 10-14).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов`язався на умовах та у строки, визначені Договором, поставити покупцю крупи, код ДК 021:2015 - 15610000-7 «Продукція борошномельно-круп`яної промисловості», а покупець зобов`язався прийняти і оплатити товар у порядку, визначеному Договором.

Загальна вартість товару за Договором становить 7164,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 1194,00 грн, і включає в себе вартість товару згідно з додатком 1 до Договору, вартість пакування, маркування, доставки, завантаження та розвантаження товару на складі покупця, а також вартість усіх інших витрат постачальника, що пов`язані з виконанням зобов`язань за Договором (пункт 3.1. Договору).

Постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку і строки, визначені законодавством, якщо постачальник є платником податку на додану вартість (пункт 7.3.8. Договору).

У разі ненадання постачальником покупцю податкової накладної або відсутності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені законодавством терміни, заповнення податкової накладної з порушенням статті 201 Податкового кодексу України покупець має право вимагати від постачальника сплати штрафу у розмірі 20% від вартості фактично поставленого товару за цим Договором, якщо постачальник є платником податку на додану вартість (пункт 8.7. Договору).

Відповідно до пункту 16.3. Договору постачальник має статус платника податку за основною ставкою згідно з Податковим кодексом України.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами обох сторін і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (пункти 17.1., 17.2. Договору).

2. Аргументи позивача

Позивач зазначає, що між ним та відповідачем укладено Договір про закупівлю №280 від 13.12.2024, за результатами проведення публічної закупівлі, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити позивачу товар, а позивач - прийняти та оплатити його.

На виконання умов Договору відповідач 18.12.2024 поставив позивачу товар, всього на суму 7164,00 грн, у тому числі ПДВ - 1194,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №ГТ-0008333 від 18.12.2024. Позивач, у свою чергу, в повному обсязі виконав зобов`язання з оплати поставленого товару та 26.12.2024 перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 7164,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3749.

Позивач вказує, що відповідно до пункту 16.3. Договору відповідач має статус платника податку за основною ставкою згідно з Податковим кодексом України, а пунктом 7.3.8. Договору передбачений обов`язок постачальника надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку і строки, визначені законодавством.

За твердженнями позивача, з огляду на вимоги податкового законодавства та фактичну дату поставки товару, на відповідача покладався обов`язок скласти податкову накладну на суму вартості поставленого за видатковою накладною №ГТ-0008333 від 18.12.2024 товару - 7164,00 грн, у тому числі ПДВ - 1194,00 грн (матеріали справи: том 1, аркуш справи 15).

Позивач зазначає, що відповідач 18.12.2024 сформував податкову накладну №1190 на суму 7164,00 грн, у тому числі ПДВ - 1194,00 грн, та направив її на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних (матеріали справи: том 1, аркуш справи 16).

Водночас, відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, податкову накладну №1190 від 18.12.2024 подано на реєстрацію 16.01.2025 за №9416637544, документ доставлено до ДПС України та збережено, однак, його реєстрацію зупинено (матеріали справи: том 1, аркуш справи 17).

Позивач вказує, що підставою для зупинення реєстрації податкової накладної визначено те, що вона складена та подана платником податку, який відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, при цьому контролюючим органом запропоновано відповідачу надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Посилаючись на положення Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, позивач зазначає, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення щодо підтвердження інформації, зазначеної у такій податковій накладній, для розгляду питання про її реєстрацію, а такі пояснення та копії документів можуть бути подані до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складення податкової накладної.

При цьому позивач стверджує, що відповідач не надав контролюючому органу відповідних пояснень та копій необхідних документів для розблокування податкової накладної №1190 від 18.12.2024 на суму 7164,00 грн, у тому числі ПДВ - 1194,00 грн, реєстрація якої була зупинена, у визначений Порядком №520 строк.

Позивач зазначає, що станом на день подання позовної заяви, податкова накладна №1190 від 18.12.2024 на суму ПДВ 1194,00 грн у встановленому законодавством порядку не зареєстрована.

На підтвердження неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо забезпечення реєстрації податкової накладної позивач посилається на Витяг №438298 від 17.12.2025 щодо отримання відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних стосовно податкових накладних та розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено (матеріали справи: том 1, аркуш справи 18).

Позивач стверджує, що відповідач як платник податку та постачальник товару не вчинив необхідних дій для усунення підстав зупинення та не забезпечив реєстрацію податкової накладної у встановленому законом порядку, а така бездіяльність відповідача є порушенням умов Договору та вимог податкового законодавства.

При цьому позивач зазначає, що відповідно до положень податкового законодавства, суми ПДВ, сплачені у зв`язку з придбанням товарів чи послуг та не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, не можуть бути віднесені покупцем до складу податкового кредиту.

За твердженнями позивача, у зв`язку із відсутністю реєстрації податкової накладної №1190 від 18.12.2024 він позбавлений можливості сформувати податковий кредит за відповідною господарською операцією на суму 1194,00 грн.

Позивач вважає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо забезпечення реєстрації податкової накладної йому завдані реальні збитки, які полягають у неможливості віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1194,00 грн, сплачену ним у складі вартості придбаного товару.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відшкодування збитків, позивач посилається на те, що для застосування такого заходу відповідальності необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкідливого результату такої поведінки у вигляді збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками і вини особи, яка заподіяла шкоду.

Щодо протиправної поведінки відповідача позивач зазначає, що чинне законодавство не передбачає можливості реєстрації податкової накладної покупцем товару, а тому саме на відповідача як постачальника покладений обов`язок скласти та зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач вказує, що лише підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем до складу податкового кредиту, а тому невиконання відповідачем покладеного на нього обов`язку безпосередньо позбавило позивача можливості скористатися відповідним правом.

На обґрунтування вказаної позиції позивач посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 01.12.2023 у справі №926/3347/22, відповідно до яких обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, однак невиконання такого обов`язку може завдати покупцю збитків, а належним способом захисту покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Також позивач посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.04.2023 у справі №906/824/21, щодо необхідності встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданими збитками, а також на постанови Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №906/824/21, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21 та від 03.12.2018 у справі №908/76/18 щодо покладення саме на продавця обов`язку скласти та зареєструвати податкову накладну та залежності права покупця на формування податкового кредиту від наявності зареєстрованої податкової накладної.

Щодо вини відповідача позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.05.2024 у справі №910/155/23, відповідно до яких наявність вини відповідача презюмується, а відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого контрагент позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання, є протиправною поведінкою іншого контрагента.

Крім того, позивач посилається на викладену у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 01.12.2023 у справі №926/3347/22 позицію про те, що відсутність матеріалів податкової перевірки, акта або рішення відповідного контролюючого органу не може звільняти продавця від відповідальності за завдані покупцю майнові збитки.

На думку позивача, неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо забезпечення реєстрації податкової накладної, яке підтверджується Витягом №438298 від 17.12.2025, спричинило позивачу реальні збитки у вигляді втрати права на формування податкового кредиту у сумі 1194,00 грн, що є підставою для стягнення цієї суми з відповідача.

Позивач також посилається на принцип добросовісності та доктрину заборони суперечливої поведінки, зазначаючи про правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.04.2019 у справі №390/34/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц та постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20.

При цьому позивач вказує, що Договір укладений за результатами проведення публічної закупівлі в системі Prozorro, відомості про яку є відкритими, а тому відповідачу було відомо про умови Договору та відповідальність за їх неналежне виконання, і, укладаючи Договір, сторони розраховували на реальне настання обумовлених ним правових наслідків та його належне виконання.

Позивач зазначає, що вживав заходів досудового врегулювання спору, зокрема, 25.07.2025 звертався до відповідача з листом №47/2697 щодо сплати штрафу за нереєстрацію податкової накладної, однак, за твердженнями позивача, вказана вимога відповідачем проігнорована.

26.09.2025 позивач направив відповідачу претензію №02/3403 про недотримання договірних зобов`язань, якою запропонував відповідачу впродовж п`яти робочих днів з дати її отримання вжити необхідних заходів для усунення причин зупинення реєстрації податкової накладної №1190 від 18.12.2024 та її розблокування.

Позивач зазначає, що вказана претензія відповідачем не отримана, про що свідчить інформація з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта» щодо повернення поштового відправлення №0601196858443.

Станом на день звернення до суду сума збитків у розмірі 1194,00 грн, які позивач пов`язує з невиконанням відповідачем обов`язку щодо реєстрації податкової накладної, йому не відшкодована.

З огляду на викладене, позивач вважає наявними всі необхідні підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі 1194,00 грн.

3. Аргументи відповідача

Відповідач своїх аргументів щодо суті спору та розміру збитків, що заявлені позивачем до відшкодування, не надав.

Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 24.12.2025 направлена судом відповідачу за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", в якій у відповідача наявний зареєстрований електронний кабінет.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа відповідач отримав вищевказану ухвалу суду 24.12.2025 о 15:55, відтак, днем коли відповідач отримав ухвалу Господарського суду Київської області від 24.12.2025 є 24.12.2025, відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

Факт отримання відповідачем ухвали Господарського суду Київської області від 24.12.2025 у цій справі свідчить про обізнаність відповідача про наявність цього судового провадження, його право на заперечення позову, наведення суду своїх доводів та надання доказів.

Отже, відповідач належним чином повідомлений судом про розгляд цієї справи та встановлені процесуальні строки.

Відповідач своїм правом на заперечення позову, в порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та не подав до суду у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За приписами статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

За результатом дослідження матеріалів справи суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору про закупівлю №280 від 13.12.2024 (матеріали справи: том 1, аркуші справи 10-14).

На виконання умов Договору відповідач 18.12.2024 поставив позивачу товар на суму 7164,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 1194,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №ГТ-0008333 від 18.12.2024 (матеріали справи: том 1, аркуш справи 15).

Відповідно до Специфікації, що є додатком 1 до Договору, відповідач зобов`язався поставити позивачу товар загальною кількістю 170 кг та загальною вартістю 7164,00 грн, у тому числі ПДВ - 1194,00 грн (матеріали справи: том 1, аркуші справи 14-15).

При цьому у тексті позовної заяви позивач зазначив про поставку товару у кількості 17 кг. Суд оцінює наведене як технічну неточність у тексті позовної заяви, оскільки Специфікацією до Договору та видатковою накладною №ГТ-0008333 від 18.12.2024 підтверджується поставка саме 170 кг товару. Вказана неточність не впливає на предмет та підстави позову, оскільки зазначені позивачем загальна вартість товару - 7164,00 грн та сума ПДВ - 1194,00 грн відповідають первинним документам, наданим до матеріалів справи.

Позивач оплатив поставлений товар у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №3749 від 26.12.2024 (матеріали справи: том 1, аркуші справи 15-16), відповідно до якої на користь відповідача перераховано 7164,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 1194,00 грн, за поставлений товар за Договором №280 від 13.12.2024 та видатковою накладною №ГТ-0008333 від 18.12.2024.

За наслідками здійснення вказаної господарської операції відповідачем складено податкову накладну №1190 від 18.12.2024 на суму 7164,00 грн, у тому числі ПДВ - 1194,00 грн, продавцем за якою визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛАКТИК-ТОРГ», а покупцем - Державне підприємство «ПОЛІГРАФІЧНИЙ КОМБІНАТ «УКРАЇНА» ПО ВИГОТОВЛЕННЮ ЦІННИХ ПАПЕРІВ» (матеріали справи: том 1, аркуш справи 16).

Податкову накладну №1190 від 18.12.2024 відповідач направив для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 16.01.2025 (матеріали справи: том 1, аркуш справи 17).

Відповідно до пункту 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом дії воєнного стану для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН здійснюється з урахуванням такого граничного строку - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Отже, подання відповідачем 16.01.2025 для реєстрації податкової накладної №1190, складеної 18.12.2024, здійснено в межах передбаченого законом строку, у зв`язку з чим підстав пов`язувати протиправність поведінки відповідача з несвоєчасним первинним поданням податкової накладної на реєстрацію суд не вбачає.

Відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1190 від 18.12.2024 подано для реєстрації 16.01.2025 о 15:08:50 за реєстраційним номером №9416637544, документ доставлено до ДПС України та збережено, однак його реєстрацію зупинено (матеріали справи: том 1, аркуш справи 17).

У квитанції зазначено, що податкова накладна складена та подана платником податку, який відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а також запропоновано відповідачу надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, податкова накладна №1190 від 18.12.2024 була складена відповідачем та своєчасно направлена для реєстрації, однак її реєстрація була зупинена контролюючим органом відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, визначений Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520.

Відповідно до пункту 4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пункту 6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної / розрахунку коригування.

Враховуючи, що податкова накладна №1190 складена 18.12.2024 за господарською операцією з поставки товару, здійсненою цього ж дня, передбачений пунктом 6 Порядку №520 строк для подання платником податку письмових пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію податкової накладної, спливав 18.12.2025.

Водночас закінчення зазначеного строку саме по собі не є тотожним прийняттю контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної та не свідчить про автоматичне припинення процедури її реєстрації.

Водночас, відповідно до Витягу №438298 щодо отримання відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних, сформованого станом на 17.12.2025, податкова накладна №1190 від 18.12.2024 продовжувала перебувати серед податкових накладних, реєстрацію яких зупинено. У Витязі зазначено номер податкової накладної - 1190, дату її складення - 18.12.2024, суму ПДВ - 1194,00 грн та дату зупинення реєстрації - 16.01.2025. Відповідно до наданих суду до матеріалів справи доказів, саме Витяг від 17.12.2025 №438298 є останнім доказом статусу спірної податкової накладної (матеріали справи: том 1, аркуш справи 18).

Матеріали справи не містять доказів подання відповідачем контролюючому органу письмових пояснень та копій документів, передбачених Порядком №520, доказів прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №1190 чи доказів її фактичної реєстрації.

Разом з тим матеріали справи також не містять рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної №1190 від 18.12.2024 та інших доказів, які б підтверджували остаточну і безумовну неможливість її подальшої реєстрації.

Щодо правової природи обов`язку відповідача зі складення та реєстрації податкової накладної суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України саме на платника податку - продавця товарів покладений обов`язок скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, а включення до приватноправового договору обов`язків, що належать до публічно-правової сфери, до сфери регулювання податкового законодавства, не перетворює ці обов`язки на цивільні незалежно від волевиявлення сторін договору. У разі невідповідності договірного регулювання приписам імперативних норм застосуванню в будь-якому разі підлягають саме імперативні норми, відтак таке договірне регулювання не створює передбачених ним правових наслідків, не надає підстав для застосування договірної відповідальності. Такий висновок викладений Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пункті 8.4 постанови від 06.02.2026 у справі №904/2953/24.

Водночас публічно-правова природа відповідного обов`язку не виключає можливості відшкодування покупцю збитків, якщо внаслідок неправомірної поведінки продавця покупець дійсно зазнав майнових втрат у вигляді втрати можливості сформувати податковий кредит.

Для застосування такого заходу відповідальності необхідною є наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками і вини. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доведення факту наявності збитків, їх розміру та причинного зв`язку. Відсутність хоча б одного з необхідних елементів виключає відповідальність у вигляді відшкодування збитків. Такий підхід послідовно застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01.12.2023 у справі №926/3347/22 та від 18.02.2025 у справі №906/41/24.

Щодо доведеності спірних у цій справі збитків суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що суми податку, сплаченого у зв`язку з придбанням товарів, які не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, до податкового кредиту не відносяться.

Отже, за відсутності зареєстрованої податкової накладної №1190 позивач на цей час не може віднести ПДВ у розмірі 1194,00 грн до складу податкового кредиту.

Проте неможливість використати суму ПДВ у складі податкового кредиту на певний момент та остаточна втрата права на такий податковий кредит не є тотожними правовими категоріями.

Відповідно до абзацу пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної відповідно до пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, переривається на період зупинення її реєстрації. Саме формулювання «переривається» міститься у чинній редакції пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Отже, законодавець безпосередньо передбачив збереження для покупця можливості реалізувати право на податковий кредит у разі подальшої реєстрації податкової накладної, реєстрацію якої було зупинено.

При вирішенні цього спору суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.03.2026 у справі №908/302/24, в якій предметом розгляду також були вимоги покупця про відшкодування збитків, пов`язаних із відсутністю реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як убачається зі змісту постанови Верховного Суду від 05.03.2026 у справі №908/302/24, у зазначеній справі податкові накладні були складені та подані продавцем для реєстрації, однак їх реєстрацію зупинено контролюючим органом у зв`язку з відповідністю платника податку пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. При цьому судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації таких податкових накладних, а їх реєстрація на час розгляду справи залишалася зупиненою.

У пункті 32 постанови від 05.03.2026 у справі №908/302/24 Верховний Суд навів мотиви рішення суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю реальних збитків у розмірі сум ПДВ, не включених покупцем до складу податкового кредиту. Зокрема, суд першої інстанції виходив із того, що саме по собі зупинення реєстрації податкових накладних не свідчить про безумовну втрату покупцем права на включення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Суд у цій справі враховує зазначені мотиви як складову обставин касаційного перегляду, водночас самостійно перевіряючи доведеність заявлених позивачем збитків на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

У пункті 48 постанови від 05.03.2026 у справі №908/302/24 Верховний Суд звернув увагу на неподібність правовідносин та фактичних обставин справи, що переглядалася, до обставин справ, у яких були сформульовані правові висновки, на які посилався скаржник.

Отже, при вирішенні спорів про відшкодування збитків, пов`язаних із нереєстрацією податкових накладних, необхідно враховувати конкретні обставини невиконання відповідного обов`язку, причини відсутності реєстрації податкових накладних та доведеність майнових втрат покупця.

Суд встановив, що фактичні обставини справи, яка розглядається, у частині причин відсутності реєстрації податкової накладної є подібними до обставин справи №908/302/24.

Зокрема, податкова накладна №1190 від 18.12.2024 була складена відповідачем та своєчасно подана для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак її реєстрацію зупинено контролюючим органом у зв`язку з відповідністю відповідача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

При цьому матеріали справи не містять доказів прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації зазначеної податкової накладної або інших обставин, які б підтверджували остаточну втрату позивачем можливості реалізувати право на податковий кредит.

За таких обставин, факт зупинення реєстрації податкової накладної №1190 від 18.12.2024 підтверджує неможливість позивача включити суму ПДВ у розмірі 1194,00 грн до складу податкового кредиту до моменту її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас неможливість реалізації відповідного права протягом певного періоду не є тотожною остаточній втраті такого права.

Сам по собі факт тривалого перебування податкової накладної у статусі такої, реєстрацію якої зупинено, за відсутності інших доказів не підтверджує, що позивач остаточно втратив можливість включити відповідну суму ПДВ до складу податкового кредиту, а отже, не є достатнім для висновку про доведеність реальних збитків у заявленому до стягнення розмірі.

Суд також враховує, що у справі №908/302/24 позивач у касаційній скарзі посилався на сплив строку, передбаченого пунктом 6 Порядку №520, та на збереження податковими накладними статусу таких, реєстрацію яких зупинено.

Верховний Суд навів відповідні доводи скаржника у постанові від 05.03.2026 та за результатами касаційного перегляду залишив без змін судові рішення про відмову в задоволенні позову.

Водночас суд зазначає, що питання правових наслідків закінчення строку, передбаченого пунктом 6 Порядку №520, підлягає оцінці з урахуванням конкретних обставин цієї справи та наявних у ній доказів, оскільки саме по собі посилання на сплив такого строку не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених збитків.

Наданий позивачем Витяг №438298 від 17.12.2025 підтверджує, що станом на дату його формування реєстрація податкової накладної №1190 від 18.12.2024 залишалася зупиненою.

Водночас зазначений Витяг не містить відомостей про прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної та не підтверджує остаточної неможливості її подальшої реєстрації.

Суд також враховує, що зазначений Витяг є останнім наданим до матеріалів справи доказом статусу спірної податкової накладної. Інших доказів, які б підтверджували настання обставин, внаслідок яких позивач остаточно втратив можливість реалізувати право на податковий кредит у розмірі 1194,00 грн, матеріали справи не містять.

Посилання позивача на закінчення передбаченого пунктом 6 Порядку №520 строку для подання платником податку письмових пояснень та копій документів не є достатнім для висновку про доведеність заявлених збитків.

Закінчення зазначеного строку саме по собі не підтверджує факту прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної та не доводить остаточної втрати покупцем можливості сформувати податковий кредит.

При цьому відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України перебіг установленого цією нормою строку включення сум ПДВ до податкового кредиту переривається на період зупинення реєстрації податкової накладної.

Таким чином, суд розмежовує закінчення строку реалізації продавцем передбаченої Порядком №520 можливості подання пояснень та документів і припинення права покупця на податковий кредит, оскільки зазначені обставини мають різну правову природу та правові наслідки.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив, що позивачем підтверджено факт здійснення господарської операції, сплати ПДВ у складі вартості придбаного товару та зупинення контролюючим органом реєстрації податкової накладної №1190 від 18.12.2024.

Разом з тим позивачем не надано доказів, які б у своїй сукупності підтверджували, що внаслідок відсутності реєстрації зазначеної податкової накладної він остаточно втратив можливість включити суму ПДВ у розмірі 1194,00 грн до складу податкового кредиту.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що надані позивачем докази підтверджують неможливість реалізації права на податковий кредит протягом певного періоду, проте не доводять наявності реальних збитків саме в заявленому до стягнення розмірі.

За таких обставин, позивачем не доведено наявності реальних збитків у заявленому до стягнення розмірі 1194,00 грн, які він пов`язує саме з остаточною втратою можливості включити відповідну суму ПДВ до складу податкового кредиту.

При цьому суд виходить із визначених позивачем предмета та підстав позову, за якими заявлена до стягнення сума збитків ототожнюється із сумою ПДВ, не включеною до податкового кредиту, та не оцінює наявності інших можливих майнових втрат, пов`язаних із тимчасовою неможливістю реалізації відповідного права, оскільки такі збитки позивачем не заявлені та не обґрунтовані.

При цьому, обставина неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не звільняє позивача від встановленого статтями 13, 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, у тому числі факт наявності збитків та причинний зв`язок.

Саме по собі те, що матеріали справи не містять доказів подання відповідачем пояснень та документів до контролюючого органу, не може замінити доказування факту остаточної майнової втрати позивача. Невчинення продавцем певних дій після зупинення реєстрації податкової накладної та виникнення у покупця реальних збитків є окремими обставинами, кожна з яких підлягає доказуванню.

Враховуючи, що позивачем не доведено наявності одного з обов`язкових елементів відповідальності - збитків, а також, як наслідок, причинного зв`язку між поведінкою відповідача та заявленими до стягнення 1194,00 грн, дослідження питання вини відповідача не може саме по собі створити відсутній склад цивільного правопорушення.

Щодо наданих позивачем листа №47/2697 від 25.07.2025 (матеріали справи: том 1, аркуші справи 18-20) та претензії №02/3403 від 26.09.2025 (матеріали справи: том 1, аркуші справи 20-22) суд зазначає, що вказані документи підтверджують вчинення позивачем дій щодо досудового врегулювання спірної ситуації, однак, не підтверджують факту остаточної втрати права на податковий кредит.

Передбачений пунктом 8.7. Договору штраф, про який згадується у тексті позовної заяви та у листуванні позивача, не визначений позивачем предметом спору, тому питання щодо наявності підстав для його застосування судом у цій справі не вирішується.

Посилання позивача на принцип добросовісності, доктрину заборони суперечливої поведінки та укладення Договору за результатами публічної закупівлі не спростовують висновку суду про недоведеність реальних збитків, оскільки загальні засади цивільного законодавства не замінюють необхідності доведення усіх елементів відповідальності.

Оцінюючи надані сторонами докази відповідно до статей 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України в їх сукупності, суд встановив факт здійснення господарської операції, сплати позивачем відповідачу 1194,00 грн ПДВ у складі вартості товару, складання і своєчасного подання відповідачем податкової накладної №1190 від 18.12.2024 та зупинення її реєстрації контролюючим органом.

Водночас позивач не довів належними та вірогідними доказами, що зупинення реєстрації податкової накладної №1190 призвело саме до остаточної втрати права на податковий кредит у розмірі 1194,00 грн, а не до тимчасової неможливості його реалізації до вирішення питання про реєстрацію податкової накладної.

З огляду на наведене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду та відсутності у матеріалах справи доказів безумовної втрати позивачем можливості сформувати податковий кредит на суму 1194,00 грн, суд дійшов висновку про недоведеність повного складу правопорушення, необхідного для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 1194,00 грн збитків задоволенню не підлягає.

6. Розподіл судових витрат

З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2906 від 05.12.2025.

Позовна заява подана позивачем до суду в електронній формі через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, з урахуванням застосування коефіцієнта 0,8, належний до сплати за подання цієї позовної заяви судовий збір становить 2422,40 грн (3028,00 грн х 0,8).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн покладаються на позивача.

При цьому різниця між фактично сплаченою позивачем сумою судового збору та належним до сплати його розміром становить 605,60 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, позивач має право звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення з Державного бюджету України 605,60 грн надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. У задоволенні позову (вх. №8369/25 від 22.12.2025) Державного підприємства «ПОЛІГРАФІЧНИЙ КОМБІНАТ «УКРАЇНА» ПО ВИГОТОВЛЕННЮ ЦІННИХ ПАПЕРІВ» (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 38-44, код ЄДРПОУ 16286441) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЮТ КРЕП ШИН» (65026, Одеська область, місто Одеса, Польський узвіз, будинок 11, код ЄДРПОУ 45200219) про стягнення 1194,00 грн збитків відмовити повністю.

2. Витрати Державного підприємства «ПОЛІГРАФІЧНИЙ КОМБІНАТ «УКРАЇНА» ПО ВИГОТОВЛЕННЮ ЦІННИХ ПАПЕРІВ» зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 21.10.2026.

Суддя С.О. Саванчук