Решение № 140790566, 23.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2026Справа № 910/10087/24 (910/7286/26)За позовною заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Айрон Альянс" арбітражного керуючого Кононенко Ольги Володимирівни

до 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

про покладення солідарної відповідальності на колишніх керівника та учасника боржника

у справі № 910/10087/24

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еренер" (RNR Sp. z.o.o.) (Республіка Польща, вул. Млинова,80, оф. U1, Білосток, 15-404, ідентифікаційний номер 9662106156)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Айрон Альянс" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21, ідентифікаційний номер 43286708)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засідання Улахли О.М.

Представники сторін:

від позивача - не з`явилися,

від відповідача-1, 2 - Бойко К.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/10087/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Айрон Альянс".

До суду надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Айрон Альянс" арбітражної керуючої Кононенко Ольги Володимирівни про покладення солідарної відповідальності на колишніх керівника та учасника боржника, зокрема на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.206 позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п`ять) днів з дня вручення даної ухвали.

До суду надійшли докази усунення недоліків, встановлених в ухвалі від 18.06.2026.

13.07.2026 до суду надійшли відзиви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на позовну заяву.

30.07.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли відповіді ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Айрон Альянс" арбітражного керуючого Кононенко О.В. на відзиви відповідача-1 та відповідача-2 на позовну заяву.

05.08.2026 до суду надійшло клопотання представника відповідачів-1, 2 про залишення без розгляду відповідей ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Айрон Альянс" арбітражного керуючого Кононенко О.В. на відзиви відповідача-1 та відповідача-2 на позовну заяву та відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 23.09.2026.

07.08.2026 до суду надійшли заперечення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на відповідь позивача на відзиви відповідача-1 та відповідача-2.

11.09.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення позивача на заперечення відповідачів-1 та відповідача-2 на відповідь ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Айрон Альянс» на відзиви відповідачів.

23.09.2026 до суду надійшло клопотання відповідачів про призначення судової економічної експертизи.

У судове засідання, призначене на 23.09.2026, з`явився представник відповідачів. При цьому, ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Айрон Альянс» було чотири рази запрошено до участі у відеоконференції, що підтверджується Протоколом судового засідання в режимі відеоконференції № 7117776 від 23.09.2026, однак позивач на зв`язок не вийшла.

Частиною 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

З огляду на те, що суд не втрачав технічної можливості забезпечити проведення відеоконференції, що підтверджується Протоколом судового засідання в режимі конференції № 7117776 від 23.09.2026, відповідні ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду несе позивач ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Айрон Альянс».

Станом на 23.09.2026 до суду не надходило будь-яких заяв та клопотань сторін про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглядати справу за наявними у її матеріалах документами.

Дослідивши клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення судової економічної експертизи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до статті 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

З аналізу положень статей 73, 99 ГПК України вбачається, що висновок експерта складається за результатами проведення судової експертизи та є одним із видів доказів у справі; експертиза призначається судом за його власною ініціативою або за клопотанням учасника справи у випадку, коли суд вважає, що має дійсну потребу у спеціальних знаннях для встановлення певних фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень.

Визначення, чи потребує вирішення спірного питання застосування спеціальних знань експертів, чи ні, віднесено до компетенції суду. У разі, коли суд потребує висновків фахівця з питань, що відносяться до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування, він вправі призначити експертизу.

Так, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Така правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16 та від 24.01.2018 у справі № 917/50/17.

Водночас, надані сторонами докази та доведеність обставин, на які сторони посилаються, підлягає оцінці судом при вирішенні спору. При цьому, відповідачами у поданому клопотанні не обґрунтовано неможливості судом оцінити надані сторонами до матеріалів справи докази та письмові пояснення в контексті спірних правовідносин.

З огляду на викладене, матеріали даної справи містять достатні докази, які не є взаємно суперечливими, для встановлення судом обставин справи, зокрема, щодо визначення моменту виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Айрон Альянс» загрози неплатоспроможності та дій відповідачів як органів управління боржника у відповідний період на предмет дотримання ними приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відтак, оскільки потреба в спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних у даній справі відсутня, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачами сукупності визначених частиною 1 статті 99 ГПК України умов для призначення у справі судової експертизи, у зв`язку з чим суд відмовляє ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява ліквідатора, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 14.05.2025 по справі № 910/10087/24 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Айрон Альянс" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21, ідентифікаційний номер 43286708), відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Айрон Альянс" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21, ідентифікаційний номер 43286708) арбітражного керуючого Ткаченко Ольгу Володимирівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 2138 від 04.07.2024), яка у подальшому змінила прізвище з « Ткаченко » на « Кононенко », про що внесено відповідні зміни до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України (свідоцтво №2138 від 23.01.2026 р.).

Як зазначає позивач, у процесі виконання обов`язків ліквідатора Банкрута арбітражним керуючим Кононенко О.В. було проведено аналіз фінансово-господарської діяльності, де було встановлено, що неможливість задоволення вимог кредиторів виникла внаслідок умисних протиправних дій та бездіяльності попередніх органів управління, керівників і засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Айрон Альянс» (далі за текстом у тому числі - ТОВ «БГ «Айрон Альянс»/Банкрут/Боржник), а саме: ОСОБА_2 (директор у період з 03.06.2021 по 31.08.2023 та у відповідний міжпроміжний час) та ОСОБА_1 (засновник, кінцевий бенефіціарний власник у відповідний період).

Так, ліквідатором було проведено аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «БГ «Айрон Альянс» за 2020-2024 роки, результати якого викладено у звіті за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "БГ «Айрон Альянс" (код ЄДРПОУ 43286708), наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (надалі - Звіт, Аналіз) від 14.04.2026. Аналіз проводився виключно на підставі документів, отриманих від органів ДПС, органів статистики, банківських установ та загальнодоступних джерел - у зв`язку з ігноруванням законних вимог ліквідатора Банкрута з боку органів управління Банкрута та ненаданням жодної документації.

За даними єдиної наявної фінансової звітності (Баланс та Звіт про фінансові результати за І квартал 2021 р.) станом на 31.03.2021 р. встановлено: загальна вартість майна складала 31 502,4 тис. грн, проте поточні зобов`язання - 30 033,9 тис. грн (95,34% пасиву), власний капітал - лише 1 468,5 тис. грн (4,66%), а залишок грошових коштів - 1,5 тис. грн при боргах 30 033,9 тис. грн.

Коефіцієнт покриття (Кпок) як на початок (1,002), так і на кінець (1,048) звітного кварталу був нижчим за нормативне значення 1,5. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними активами (Кзвва = 0,046) - нижчий за норматив 0,1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності - 0,00005 при нормативі 0,2. Коефіцієнт фінансової автономії - 0,047 при нормативі 0,5. Ці показники однозначно свідчать про наявність ознак критичної неплатоспроможності щонайменше з 31.03.2021 р.

Кредиторська заборгованість за товари та послуги (р. 1615) на кінець І кварталу 2021 р. складала 24 338,0 тис. грн (81,03% від усіх поточних зобов`язань), що свідчить про тривалу систематичну заборгованість перед постачальниками. Заборгованість з оплати праці за один квартал зросла на 27,3% (+138,5 тис. грн), що підтверджує затримку виплати заробітної плати.

Попри те, що офіційна фінансова звітність подавалась Банкрутом лише за І квартал 2021 р. і більше - жодного разу, аналіз банківських виписок по щонайменше 4 банках та 8 рахунках виявив реальний оборот щонайменше 8-9 млрд гривень + 2,49 млн EUR + 502,5 тис. USD. Це масштаб великого підприємства, а не малого з 6 декларованими працівниками.

По основному рахунку в АТ «АБ «РАДАБАНК» за 2020-2022 рр. пройшло близько 8,0 млрд грн (158 операцій). Аномальна концентрація 86% річного обороту - у трьох місяцях: жовтень 2020 р. (2,54 млрд грн), листопад (0,99 млрд) та грудень (2,66 млрд грн, 48 операцій). При цьому зарплата та ЄСВ за 2020 р. були виплачені єдиним пакетом лише 30.12.2020 - з десятимісячною затримкою.

По рахунку в АТ «А-Банк» за 2022-2023 рр. загальний оборот склав 141,3 млн грн; надходження від держзамовників: Військова частина НОМЕР_3 Національної гвардії України - 95 970 900 грн, Військова частина НОМЕР_4 - 8 850 000 грн, Берегометська селищна рада - 1 940 370 грн.

По депозитному рахунку в АТ «А-Банк» за 6 тижнів (22.06 - 07.08.2023) проведено 133 156 617 грн при середньому строку розміщення 1 (одна) доба: кошти зараховувались ввечері та повертались наступного ранку. Жодного реального доходу від таких операцій при депозитній ставці близькій до нуля - при наявності 22+ млн грн кредиторської заборгованості - не існує. Метою таких операцій могло бути штучне формування залишків або легалізація коштів.

По одному з рахунку в АТ «АБ «РАДАБАНК» у 2023 р. пройшло 869 млн грн (8 операцій). Ключова операція: 30.06.2023 - надходження 151 223 100,00 грн від ТОВ «Дніпрогазстройресурс» як «повернення коштів згідно листа». Того ж дня ця сума розміщена на депозит (3 дні), а 03.07.2023 після повернення депозиту - повністю перерахована ТОВ «СВ-Петроліум» як «зворотна фінансова допомога». Таким чином, 151,2 млн грн пройшли транзитом через депозит за 3 дні без жодного сенсу.

Рахунок в АТ «БАНК СІЧ» відкрито 22.07.2022 - за 13 днів до першого SWIFT-платежу на Mortar Investments (Чехія). Перший SWIFT-платіж здійснено 04.08.2022 (150 000 EUR), другий - 08.08.2022 (10 860 EUR). Рахунок діяв лише 4 місяці та закритий через банкрутство банку (Рішення ВД ФГВФО № 810 від 10.10.2022). Відкриття рахунку в банку, що незабаром збанкрутував, безпосередньо перед серією валютних операцій свідчить про навмисне розпорошення операцій між кількома банками для ускладнення відстеження грошових потоків.

ТОВ «БГ «Айрон Альянс» у 2022-2023 роках брало участь у процедурах публічних закупівель після штучної зміни КВЕД з 41.20 (Будівництво) на 84.22 (Діяльність у сфері оборони) - 03.12.2022, без відповідних ліцензій, досвіду та виробничої бази (6 працівників, ОЗ 32,9 тис. грн).

За договором №22 від 04.11.2022 з Військовою частиною НОМЕР_5 (рукавички зимові, 5 500 пар) Банкрут отримав 946 000,00 грн (підтверджено виписками ProZorro), однак товар у встановлений строк (до 20.12.2022) поставлено не було. 24.12.2022 договір розірвано. Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.04.2025 (справа № 910/12212/24) стягнуто штраф 192 984,00 грн. Отримані 946 000,00 грн так і не були спрямовані ні на поставку товару, ні на погашення боргів перед кредиторами.

За контрактом №21/12/22 (СБАК) від 21.12.2022 з Військовою частиною НОМЕР_3 НГУ (безпілотні літальні апарати, шоломи тактичні, розвантажувальні пояси) Банкрут отримав загалом 95 970 900,00 грн (підтверджено виписками від 13.05.2023). Як зазначає позивач, Банкрутом було допущено прострочення поставки, у зв`язку з чим у подальшому було подано позов Київською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони. Ухвалою від 14.05.2025 Військову частину НОМЕР_3 НГУ визнано кредитором на 5 894 056 грн штрафних санкцій.

За контрактами з Берегометською селищною радою (тепловізор, бінокль, квадрокоптери DJI Mavic 3) Банкрут отримав 1 940 370,00 грн.

Таким чином, лише від державних замовників на рахунки Банкрута надійшло щонайменше 106 761 270,00 грн. При цьому кредиторська заборгованість Банкрута у 2021 р. становила 24+ млн грн, а після завершення оборонних контрактів - зросла до 22 386 988,53 грн визнаних судом вимог. Позивач стверджує, що бюджетні кошти не були спрямовані на погашення боргів перед кредиторами.

Крім того, 09.09.2021 р. ТОВ «БГ «Айрон Альянс» (попередній директор ОСОБА_2 ) уклало договір про заміну боржника № DNHDFLOWXR4K0-1, прийнявши на себе зобов`язання лізингоодержувача за договором фінансового лізингу 2 екскаваторів JCB 3CX SITEMASTER 2019 р.в. (ринкова вартість - орієнтовно 3-5 млн грн сукупно). Позивач вказує, що прийняття лізингових зобов`язань при вже наявній критичній кредиторській заборгованості 24+ млн грн є нераціональним управлінським рішенням, яке збільшило боргове навантаження Банкрута.

07.03.2023 р. підписано Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності № 43286708: ТОВ «БГ «Айрон Альянс» повністю розрахувалось за лізинговим договором та набуло права власності на обидва екскаватори. 29.03.2023 р. наказом попереднього директора ОСОБА_2 № 240323-1а обидва екскаватори зареєстровано у Держпродспоживслужбі м. Київ (свідоцтва OM217494 / НОМЕР_6 та OM217495 / НОМЕР_7 ).

02.04.2023 р. закрито обидва рахунки ТОВ у АТ КБ «ПриватБанк» (основний UAH та ЄСВ) - в один день. 03.04.2023 р. - вже наступного дня - обидва екскаватори зняті з обліку «для реалізації» через 5 (п`ять) календарних днів після реєстрації. Такий аномально короткий строк фізично унеможливлює підготовку документів для нового покупця без їх попередньої підготовки ще до дня реєстрації. На переконання ліквідатора, це свідчить про те, що відчуження активів було заздалегідь узгоджено і фактично здійснювалось паралельно з реєстрацією.

Виручка від продажу екскаваторів JCB (3-5 млн грн) не була спрямована на погашення вимог кредиторів. Первинних документів щодо продажу та використання отриманих коштів ліквідатору Банкрута не надано. Відповідно до НП(С)БО 14 «Оренда», з 09.09.2021 р. обидва екскаватори мали відображатися у балансі Банкрута як активи; їх невідображення є порушенням вимог бухгалтерського обліку та спотворенням фінансової звітності.

Крім того, за даними банківських виписок АТ «А-Банк» ліквідатором встановлено 7 виплат особисто директору ОСОБА_2 на персональні банківські картки під виглядом «зворотної фінансової допомоги» на загальну підтверджену суму 464 000,00 грн: 06.09.2022 - 105 000,00 грн та 100 000,00 грн; 07.09.2022 - 80 000,00 грн; 08.09.2022 - 35 000,00 грн; 09.09.2022 - 44 000,00 грн; 13.09.2022 - 40 000,00 грн; 17.07.2023 - 60 000,00 грн.

Всі шість перших виплат здійснені протягом 06-13 вересня 2022 р. - тобто через 0-7 днів після отримання Банкрутом 8 850 000,00 грн від ВЧ НОМЕР_4 (06.09.2022). Юридичне оформлення «зворотна фінансова допомога» означає нібито повернення раніше виданих директором позик. Однак фактично ці виплати є виведенням державних (бюджетних) коштів на особисті картки директора при наявності 24+ млн грн кредиторської заборгованості перед третіми особами. Загальна сума виплат є лише підтвердженою виписками; фактична сума може бути більшою.

Також у виписках АТ «БАНК СІЧ» від 05.08.2022 ліквідатором зафіксовано надходження 80 000,00 грн готівкою від засновника ОСОБА_2 через касу банку за договором №15/12/1 від 15.12.2021 (поворотна фінансова допомога від засновника). Це підтверджує систематичну практику готівкового фінансування операцій через особу директора.

Крім того, у виписках АТ «БАНК СІЧ» ліквідатором виявлено пряму ознаку backdating: 08.08.2022 р. ТОВ «БГ «Айрон Альянс» перерахувало ТОВ «ГАЗАНАЛІТ» 150 000,00 грн із посиланням на «договір 01/08 від 20.08.2022». Дата платежу - 08.08.2022, а дата договору - 20.08.2022, тобто договір оформлений на 12 (дванадцять) днів пізніше за дату платежу. НА думку ліквідатора, це є класичним backdating - заднє оформлення договорів для виправдання вже здійснених платежів. ТОВ «ГАЗАНАЛІТ» фігурує також у виписках АТ «А-Банк», де разом отримало від Банкрута близько 3 700 000,00 грн у вигляді «зворотньої фінансової допомоги» без ПДВ.

Аналогічну ознаку backdating виявлено щодо ФОП Ущека Є.Ж.: 13 платежів (близько 2 500 000,00 грн) за «консультування з питань комерційної діяльності» за 10 місяців - лютий -жовтень 2021 р. - виплачені оптом у листопаді - грудні 2021 та лютому 2022 р. без ПДВ. Виплата 10+ місяців послуг заднім числом суперечить звичайній діловій практиці та свідчить про фіктивний характер правовідносин.

За таких обставин та зважаючи на розраховані показники поточної та критичної неплатоспроможності, коефіцієнти Бівера, автономії, ліквідності, левериджу та оборотності запасів боржника ліквідатором у складеному звіті зроблено наступні висновки, а саме:

- наявність ознак надкритичної неплатоспроможності ТОВ "БГ "Айрон Альянс";

- відсутність ознак фіктивного банкрутства ТОВ "БГ "Айрон Альянс" на дату відкриття провадження у справі про його банкрутство;

- наявність ознак дій з доведення ТОВ "БГ "Айрон Альянс" до банкрутства;

- наявність ознак дій з приховування банкрутства ТОВ "БГ "Айрон Альянс";

- порушення як попередніми так і останніми керівниками банкрута та органами управління (учасниками, засновниками тощо) ТОВ "БГ "Айрон Альянс" вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, в частині обв`язку звернення у місячний строк до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі у зв`язку із загрозою неплатоспроможності, та в інших випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Як зазначає позивач, відповідно до сталої судової практики для покладення солідарної відповідальності необхідна сукупність: протиправної поведінки органів управління, наявності шкоди кредиторам, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вини органів управління. У даному випадку, на думку ліквідатора арбітражного керуючого Кононенко О.В., всі зазначені умови є в наявності.

Ліквідатором зазначено, що протиправна поведінка ОСОБА_2 та ОСОБА_1 полягає у: необґрунтованому прийнятті лізингових зобов`язань (09.09.2021) при вже наявній Кредиторської Заборгованості 24+ млн грн; укладенні оборонних контрактів без реальної виробничої бази - 6 працівників, Основних засобів 32,9 тис. грн, відсутність ліцензій; отриманні 946 000,00 грн від Військової частини НОМЕР_5 без поставки товару; відчуженні 2 екскаваторів JCB (3-5 млн грн) за 5 днів без спрямування виручки кредиторам; виплатах директору 464 000,00 грн на особисті картки через 3-7 днів після отримання першого держконтракту; несвоєчасному зверненні до суду з заявою про банкрутство; умисній перереєстрації Банкрута на номінального власника у серпні 2023 року з метою ухилення від відповідальності; систематичному backdating договорів та фіктивному документообігу.

Шкода кредиторам полягає у неможливості задовольнити визнані судом вимоги у сумі 22 386 988,53 грн за рахунок майна Банкрута. Інвентаризація від 01.04.2026 підтвердила повну відсутність будь-яких активів Банкрута.

На думку ліквідатора, причинний зв`язок підтверджується тим, що саме дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у 2021-2023 роках призвели до виникнення надмірних зобов`язань, виведення активів та втрати платоспроможності Банкрута. При цьому в 2022-2023 рр. Банкрут отримав від держзамовників щонайменше 106 761 270,00 грн - однак ці кошти не були спрямовані на погашення кредиторської заборгованості.

Щодо вини ліквідатором зазначено, що її наявність підтверджується: заздалегідь спланованим відчуженням екскаваторів (підготовка до продажу - до дня реєстрації); backdating документів; негайними особистими виплатами директору після отримання держконтрактів; комплексною одноразовою перереєстрацією Банкрута на номінала після завершення тендерних операцій.

Враховуючи викладене, ліквідатор просить суд у поданій заяві встановити факт порушення органами управління та керівником Банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Айрон Альянс» (ЄДРПОУ 43286708) директора ОСОБА_2 та органу управління в особі учасника (засновника) ОСОБА_1 вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства; покласти солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів ТОВ «БГ «Айрон Альянс» на колишнього директора (він же один з учасників (засновників)) Банкрута ОСОБА_2 та на орган управління в особі учасника (засновника) ОСОБА_1 в загальній сумі 22 386 988,53 (двадцять два мільйони триста вісімдесят шість тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім гривень 53 копійки) гривень та стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь кредиторів Банкрута загальну суму непогашених кредиторських вимог у розмірі 22 386 988,53 грн.

Заперечуючи проти аргументів позивача, ОСОБА_1 у поданому відзиві зазначено наступне.

По-перше, відповідач-1 не є суб`єктом солідарної відповідальності за частиною 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки гідно з реєстраційними даними Товариства ОСОБА_1 був учасником Товариства, проте був його керівником (директором) менш ніж два місяці, а саме з 17.10.2022 по 14.12.2022, а складення повноважень очільника виконавчого органу Товариства з боку ОСОБА_1 відбулось в термін за двадцять три місяці до відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства. ОСОБА_1 повністю видалено зі складу засновників (учасників) та бенефіціарних власників Товариства 31.08.2023. З цієї дати він не мав жодного відношення до Товариства, не входив до його органів управління та не здійснював впливу на його діяльність.

У редакції, чинній до 15.04.2023, частина 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) покладала солідарну відповідальність за не звернення до суду із заявою про банкрутство виключно на керівника боржника. Учасники (засновники) боржника суб`єктами такої відповідальності не були. Враховуючи, що в термін з 15.04.2023 по 31.08.2023 загальні збори Товариства не проводились, де учасники могли б вчинити прямий вплив на вирішення питань, зокрема і фінансово-господарської діяльності Товариства, - з боку ОСОБА_1 відсутні порушення вимог ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

Коло суб`єктів солідарної відповідальності було розширено - з «керівника» на «органи управління боржника» (до яких належать загальні збори учасників) - лише Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20.03.2023 № 2971-IX, який набрав чинності 15 квітня 2023 року. На цю обставину прямо посилається і сама ліквідатор у своїй заяві.

Таким чином, ОСОБА_1 вибув зі складу засновників (учасників) та бенефіціарів Товариства 31.08.2023 - тобто лише за чотири місяці та п`ятнадцять днів після набрання чинності Законом № 2971-IX (15.04.2023), яким уперше запроваджено відповідальність учасників (засновників). За весь період, коли ОСОБА_1 був учасником Товариства, чинне законодавство не відносило учасників (засновників) до кола суб`єктів відповідальності за ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Покладення на ОСОБА_1 солідарної відповідальності на підставі норми, яка на час його участі в Товаристві не поширювалася на учасників (засновників) і була запроваджена вже після припинення будь-яких його відносин із Товариством, є неприпустимим ретроспективним застосуванням закону.

Отже, враховуючи, що в термін чотири місяці та п`ятнадцять днів, а саме з 15 квітня 2023 року до відчуження ОСОБА_1 частки в Товаристві, загальні збори Товариства не призначались та не проводились, ОСОБА_1 за жодних обставин не може бути суб`єктом солідарної відповідальності за ч. 6 ст. 34 КУзПБ, і вже лише ця обставина є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора в частині вимог до нього.

По-друге, на момент виникнення обов`язку та на момент відкриття провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 не мав жодного відношення до боржника, оскільки обов`язок звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за ч. 6 ст. 34 КУзПБ покладається на боржника і реалізується його виконавчим органом (керівником). При цьому, ОСОБА_1 керівником Товариства був виключно близько двох місяців, як це зазначено вище з 17.10.2022 по 14.12.2022.

Провадження у справі про банкрутство відкрито 06.11.2024, Банкрутом Товариство визнано 14.05.2025. Станом на обидві ці дати ОСОБА_1 вже майже півтора роки (з 31.08.2023) не був ані учасником, ані бенефіціаром, ані посадовою особою Товариства та об`єктивно не міг ані ініціювати, ані узгоджувати звернення до суду.

Ліквідатор датує виникнення загрози неплатоспроможності 31.03.2021. Проте навіть у цей період ОСОБА_1 був лише учасником (засновником), а не керівником, і, як зазначено у Розділі І, законодавство того часу не покладало на учасників обов`язку та відповідальності за ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

По-третє, на переконання відповідача-1, ліквідатором не доведено наявності складу правопорушення, необхідного для покладення солідарної відповідальності на ОСОБА_1 .

По-четверте, ОСОБА_1 зазначає, що наведені ліквідатором у поданій заяві твердження щодо тих чи інших обставин здійснення боржником господарської діяльності (операцій з контрагентами, банківських операцій тощо) є недостовірними, спотвореними та не підтвердженими належними та допустимими доказами.

ОСОБА_2 , у свою чергу, у поданому відзиві на заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Айрон Альянс» арбітражного керуючого Кононенко О.В. викладено наступні заперечення.

По-перше, на переконання відповідача-2, ліквідатором не доведено виникнення загрози неплатоспроможності, з якою закон пов`язує обов`язок звернення до суду у порядку ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, обов`язок боржника звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство виникає лише у разі загрози неплатоспроможності, тобто такого фінансово-господарського стану, за якого задоволення вимог одного чи кількох кредиторів унеможливлює виконання зобов`язань перед іншими, або коли розмір зобов`язань, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів. Наявність цього стану та момент його виникнення повинен довести саме заявник.

Ліквідатор датує виникнення загрози неплатоспроможності 31.03.2021, посилаючись на коефіцієнт покриття 1,048. Проте це твердження спростовується власними висновками ліквідатора: у Звіті за результатами аналізу фінансово- господарської діяльності від 14.04.2026 зазначено, що станом на 31.03.2021 коефіцієнт покриття становив 1,049 (тобто перевищував одиницю), а Товариством отримано прибуток у розмірі 1 375,8 тис. грн. Там само ліквідатор дійшла висновку про відсутність ознак фіктивного банкрутства. Наявність прибутку та коефіцієнта покриття понад одиницю виключає висновок про загрозу неплатоспроможності саме станом на 31.03.2021.

Невідповідність окремих фінансових коефіцієнтів нормативним орієнтирам (наприклад, коефіцієнта покриття значенню 1,5) сама по собі не є юридичним фактом «загрози неплатоспроможності» у розумінні ч. 6 ст. 34 КУзПБ. Нормативні значення коефіцієнтів - це аналітичні орієнтири, а не встановлений законом момент виникнення обов`язку звернутися до суду. Ліквідатор ототожнює фінансово- аналітичні показники з юридичним фактом, чим підміняє предмет доказування та намагається ввести суд в оману щодо фактичних обставин справи.

Так само ненадання фінансової звітності за окремі періоди не є доказом виникнення загрози неплатоспроможності та не встановлює момент, з якого нібито виник обов`язок звернутися до суду.

По-друге, на переконання відповідача-2, ліквідатором не доведено наявності складу правопорушення, необхідного для покладення солідарної відповідальності на ОСОБА_2 .

По-третє, ОСОБА_2 зазначає, що наведені ліквідатором у поданій заяві твердження щодо тих чи інших обставин здійснення боржником господарської діяльності (операцій з контрагентами, банківських операцій тощо) є недостовірними, спотвореними та не підтвердженими належними та допустимими доказами.

По-четверте, відповідач-2 вказує, що наведені ліквідатором твердження про умисну перереєстрацію на номінального власника, реєстрацію за масовою адресою, ігнорування судових засідань та ненадання документів ліквідатору не підтверджені належними доказами та значною мірою стосуються дій інших осіб і періодів, коли повноваження ОСОБА_2 були вже припинені (у період після 31.08.2023).

Із введенням у дію з 21.10.2019 КУзПБ запроваджено солідарну відповідальність за порушення вимоги цього Кодексу щодо обов`язку та строку для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (зокрема у разі загрози неплатоспроможності), визначено суб`єктом цієї відповідальності керівника боржника та встановлено строк для виконання боржником відповідного обов`язку - один місяць.

Так, згідно з частиною 6 статті 34 КУзПБ (у редакції, чинній на момент введення в дію КУзПБ) боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів зі своїми вимогами до зазначеної особи.

У подальшому до вказаної норми внесено зміни, зокрема, щодо визначення суб`єктами відповідальності органів управління боржника (Закон України №2971-ІХ від 20.03.2023).

Солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника (органів управління) боржника, який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так і після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника. Подібний за змістом висновок наведений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21.

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 зауважив, що застосуванням "солідарної відповідальності" законодавець стимулює виконання боржником обов`язку з подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних умов (загрози неплатоспроможності), тоді як для кредитора подання такої заяви є правом, обумовленим лише наявністю у нього незадоволених/невиконаних боржником зобов`язань за вимогами кредитора (стаття 1, частини 1, 2 статті 34, частина 6 статті 39 КУзПБ).

У справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки як неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.

У зв`язку з цим Верховний Суд у зазначеній постанові у справі № 908/3236/21 дійшов висновку, що термін "солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів" у частині 6 статті 34 КУзПБ застосовується в іншому значенні, ніж згідно з положеннями Цивільного кодексу України. Тому положення частини 6 статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 Цивільного кодексу України та mutatis mutandis висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику та, відповідно, його кредиторам.

Солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Також Верховний Суд у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 зауважив, що закон визначає суб`єктом правопорушення керівника як одноособовий орган управління підприємства боржника, а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 №2971-IX, - суб`єктами правопорушення, а отже, і солідарної відповідальності є органи управління боржника, які можуть бути як одноособовим органом управління, так і колективними.

Водночас термін "органи управління боржника" у частині 6 статті 34 КУзПБ застосовується не у тому значенні, яке має цей термін за положеннями Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. За приписами частини 1 статті 92 зазначеного Кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Тож, оскільки органи управління юридичної особи не є учасниками цивільних відносин, суб`єктами права, вони не можуть нести відповідальність, а при належному тлумаченні частини 6 статті 34 КУзПБ під суб`єктами відповідальності слід розуміти членів органів управління боржника - юридичної особи.

Притягнення керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб боржника до солідарної, субсидіарної відповідальності є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів. У його застосуванні необхідно враховувати як сутність конструкції юридичної особи, яка передбачає майнову відособленість цього суб`єкта, його самостійну відповідальність, наявність у засновників, які входять до складу органів управління юридичної особи, широкої свободи розсуду при прийнятті (узгодженні) ділових рішень, і заборона заподіяння ними шкоди незалежним учасникам обороту у вигляді недобросовісного використання інституту юридичної особи.

Кожен учасник цивільного/господарського обороту, що укладає угоди з певною юридичною особою, має намір отримати відповідний результат, що можливим є лише за платоспроможності цієї юридичної особи. Вичерпну інформацію про фінансове (майнове) становище юридичної особи має її керівник як одноосібний виконавчий орган, який повинен діяти розумно і сумлінно, зокрема, щодо контрагентів боржника.

Отже, визначення керівника боржника (а з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.03.2023 №2971-IX, - членів органів управління боржника) суб`єктом солідарної відповідальності узгоджується з наведеними положеннями частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, через що саме на керівника (членів органів управління) боржника покладений обов`язок у встановлених законом випадках ініціювати справу про банкрутство, і, відповідно, і нести відповідальність у разі невиконання цього обов`язку.

Для покладення солідарної відповідальності на керівника/члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов`язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Момент виникнення такого обов`язку залежить у кожному конкретному випадку від наявності об`єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності та вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.

За буквального прочитання частини 6 статті 34 КУзПБ загроза неплатоспроможності відповідно до цього Кодексу настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

А тому для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство доцільним є визначення моменту, коли задоволення нею вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною 6 статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів:

- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

При цьому зобов`язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими. Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов`язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов`язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.

Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов`язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов`язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.

Фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами.

Саме така стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема в частині розрахунків з кредиторами, і відрізняє загрозу неплатоспроможності боржника від іншого його стану фінансово-господарської діяльності, що має тимчасовий характер, і передбачає реальну (обґрунтовану матеріально-фінансовими показниками) можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов`язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів.

При цьому доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та/або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця, тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність.

У практиці Верховного Суду виявлення "ознак загрози неплатоспроможності" пов`язане з наданням судами оцінки: зібраним у справі доказам щодо підстав, обставин та дати виникнення у боржника перед кредитором зобов`язання, невиконання якого обумовило звернення із заявою про відкриття провадження у цій справі; доказам, наданим на підтвердження підстав, обставин та дати виникнення у боржника зобов`язань перед іншими кредиторами у справі; доказам щодо вартості майнових активів боржника станом на той звітний період, коли у нього виникли та одночасно тривали зобов`язання перед щонайменше двома кредиторами боржника.

Крім того, судом можуть бути враховані висновки експертів (фахівців), аудиторські висновки, висновки за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності боржника, у тому числі податковими органами, доповідні записки (інші звернення до керівника) працівників боржника (бухгалтерів, юристів тощо) про наявність відповідних обставин та загроз, фінансово-господарська та/або податкова звітність щодо діяльності боржника, рішення суду про стягнення або інші обмеження щодо фінансово-господарської діяльності боржника тощо.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21) частиною 6 статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника (органів управління) боржника у недотриманні ним обов`язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативний обов`язок керівника (органів управління) боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Така презумпція полягає в наявності причинно-наслідкового зв`язку між неподанням керівником (органами управління) боржника заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та негативними наслідками для кредиторів у вигляді неможливості погашення збільшеної заборгованості.

Однак наведена презумпція є спростовною, оскільки керівник (орган управління) боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, може довести відсутність причинного зв`язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов`язку, визначеного абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Тлумачення норм статей 13, 92 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з положеннями статті 34 КУзПБ свідчить, що керівник (орган управління) боржника зобов`язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та, враховуючи права та законні інтереси останніх, зокрема, повинен своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.

Невиконання керівником (органами управління) боржника вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.

Керівник боржника як особа, що притягується до солідарної відповідальності, спростовуючи названу презумпцію, має право довести добросовісність, розумність своїх дій у недотримані вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ.

Якщо керівник (орган управління) боржника доведе, що виникнення обставин, визначених абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ, не свідчило про стан загрози неплатоспроможності, тобто об`єктивне банкрутство (критичний момент з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і щодо сплати обов`язкових платежів), і він, незважаючи на тимчасові фінансові ускладнення, добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату, то такий керівник (орган управління) з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності може бути звільненим від солідарної відповідальності.

У постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 Верховний Суд також зауважив про очевидну відсутність загрози неплатоспроможності боржника якщо:

- звернення або незвернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство жодним чином не впливає і не змінює стану та порядку розрахунків з кредиторами, не призводить до порушення їхніх прав на задоволення вимог до боржника (інших негативних наслідків для кредиторів: простій, збитки, штрафні санкції внаслідок невиконання боржником зобов`язання перед кредиторами);

- внаслідок неподання боржником відповідної заяви не змінились/не погіршились його розрахункові можливості (можливості відповідати за зобов`язаннями, зокрема і належними йому активами: майном, коштами, правом вимоги до третіх осіб тощо).

Щодо визначеної ліквідатором суми солідарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Айрон Альянс» у розмірі 22 386 988,53 грн. як загального розміру кредиторської заборгованості боржника, внесеної до реєстру вимог кредиторів товариства, суд зазначає наступне.

Верховний Суд неодноразово (зокрема в постанові від 10.12.2024 у справі № 902/1157/21) звертав увагу на те, що звернення до суду з вимогами про покладення на винного члена органу управління боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство потребує визначення заявником розміру цієї відповідальності та заявлення ним до суб`єкта солідарної відповідальності вимоги щодо стягнення відповідної суми задля задоволення тих вимог кредиторів, що лишились незадоволеними внаслідок допущеного таким суб`єктом відповідного порушення.

Деліктна природа солідарної відповідальності в розумінні частини 6 статті 34 КУзПБ (з урахуванням правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду в складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21) зумовлює необхідність визначення розміру такої відповідальності, виходячи з обсягу майнової шкоди, заподіяної кредиторам неправомірною бездіяльністю керівника (органів управління) боржника, яка полягає в незадоволенні вимог кредиторів.

З огляду на таке неправильним є визначення солідарної відповідальності у загальному розмірі всіх грошових вимог кредиторів до боржника без урахування того, яка частина з них може бути погашена в процесі банкрутства, зокрема, за рахунок реалізації майна боржника, включеного до ліквідаційної маси, адже керівник (член органу управління) боржника має нести відповідальність саме за незадоволення вимог кредиторів.

Тобто в разі, якщо керівник (орган управління) боржника припустився порушень вимог частини 6 статті 34 КУзПБ, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси (зокрема внаслідок вчинення арбітражним керуючим передбачених КУзПБ дій, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, визнання недійсними певних правочинів та спростування майнових дій боржника тощо) виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).

Отже, достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування солідарної відповідальності у справі про банкрутство (з урахуванням її деліктної природи в розумінні вказаної норми), оскільки в такому випадку відсутні негативні наслідки, завдані кредиторам боржника внаслідок неправомірної бездіяльності його керівника (органу управління).

Водночас у разі недостатності майна/активів боржника для погашення всієї сукупності грошових вимог кредиторів, розмір солідарної відповідальності керівника (органу управління) боржника в разі допущення ним відповідного порушення належить визначати, виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, яка саме й становитиме розмір непогашених вимог кредиторів, тобто розмір заподіяної ним шкоди.

Суд виходить з того, що визначення зазначеної суми збитків кредиторів можливо лише після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі, тому звернення із заявою про покладення солідарної відповідальності на винних осіб та задоволення такої заяви судом до встановлення факту недостатності майна боржника за результатами погашення грошових вимог кредиторів є передчасним.

Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) при вирішенні спору щодо притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності на підставі частини 2 статті 61 КУзПБ.

На думку суду, такий висновок підлягає також врахуванню mutatis mutandis при вирішенні питання щодо розміру солідарної відповідальності осіб, які порушили вимоги частини 6 статті 34 КУзПБ, враховуючи висновки, викладені в постанові Верховного Суду в складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21, щодо подібності відповідних правовідносин з огляду на їх деліктну природу; необхідності телеологічного тлумачення вказаної норми КУзПБ, зважаючи на цілі законодавчого регулювання та його загальну спрямованість (дух закону); необхідності стягнення коштів із члена органу управління боржника на підставі частини 6 статті 34 КУзПБ саме на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси та спрямуванням їх на задоволення вимог кредиторів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2025 по справі № 904/9266/21.

Відтак, суд критично ставиться до визначеного ліквідатором арбітражним керуючим Кононенко О.В. розміру солідарної відповідальності у вигляді суми вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів боржника, адже застосування такого підходу призвело б до очевидно несправедливих результатів, коли на особу, що порушила вимоги частини 6 статті 34 КУзПБ, могла би бути покладена відповідальність у розмірі більшому, ніж шкода, заподіяна кредиторам внаслідок такого порушення, або навіть і за відсутності такої шкоди.

При цьому, звертаючи із вказаною заявою у даній справі, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Айрон Альянс» не доведено обставин здійснення усіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутства дій, необхідних для виявлення та повернення майна банкрута, завершення реалізації майна, включеного до ліквідаційної маси, та проведення розрахунків з кредиторами за рахунок виручених від такої реалізації коштів.

Суд дійшов відповідного висновку з огляду на таке.

Так, у звіті від 14.04.2026, складеному ліквідатором арбітражним керуючим Кононенко О.В. за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група «Айрон Альянс" (код ЄДРПОУ 43286708), наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, а також безпосередньо у заяві про покладення солідарної відповідальності на колишніх керівника та учасника боржника ліквідатором зазначено наступне, а саме:

- станом на 31.03.2021 відповідно до фінансової звітності ТОВ «БГ «Айрон Альянс» у структурі активів банкрута була дебіторська заборгованість у розмірі 17 890,2 тис. грн., що складала близько 57 % усіх активів товариства. При цьому, ліквідатором зазначено, що боржником не було передано жодних документів, які підтверджують наявність та структуру дебіторської заборгованості. Первинні бухгалтерські документи, договори, акти виконаних робіт тощо, акти звірки, рахунки-фактури, накладні та інші матеріали, що мають підтверджувати існування відповідних вимог, до ліквідатора Боржника не надані.

- у вересні 2022 року та липні 2023 року мали місце факти виведення коштів з рахунку товариства у загальному розмірі 464 000,00 грн. на банківські рахунки ОСОБА_2 (керівника боржника у період до 31.08.2023);

- 08.08.2022 з рахунку товариства переведено на рахунок ТОВ «Газаналіт» грошові кошти в розмірі 150 000,00 грн. за договором 01/08 від 20.08.2022 (договір укладено після здійснення платежу для документального підтвердження відповідної операції);

- здійснення платежів з рахунку товариства у листопаді-грудні 2021 року та у лютому 2022 року у загальному розмірі близько 2,5 мільйонів гривень на користь ФОП Ущека Є.Ж. за «Консультування з питань комерційної діяльності» - дог. №0501/2021 від 05.01.2021. БЕЗ ПДВ». При цьому, відповідні виплати мали бути здійснені щомісяця у період з лютого по жовтень 2021 року. На переконання ліквідатора, такі платежі мають ознаки фіктивного надання послуг;

- переведення з рахунку боржника на користь ТОВ «Інноваційні технології ЛТД» та ТОВ «ВТФ Європа» грошових коштів у розмірі близько 7,8 мільйонів гривень у другій половині 2021 року через механізми переведення боргу за договорами з нечітким предметом. Обидва - без ПДВ або з частковим ПДВ;

- у підсумку ліквідатором зроблено загальний висновок у поданому звіті, що єдиним способом задоволення вимог кредиторів є ліквідаційна процедура із формуванням ліквідаційної маси за рахунок: стягнення дебіторської заборгованості після підтвердження її реальності; оскарження правочинів з відчуження екскаваторів та витребування майна; пред`явлення позову про субсидіарну та солідарну відповідальність.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: 1) звертатися до суду у випадках, передбачених цим Кодексом; 2) скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу; 2-1) проводити збори і засідання комітету кредиторів у разі їх бездіяльності або за їхнім дорученням; 3) отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом; 4) залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами; 5) звертатися із запитами арбітражного керуючого, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб; 5-1) отримувати від банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу інформацію про наявність рахунків та/або залишок коштів на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, рух коштів та операції на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа; 6) отримувати інформацію з державних реєстрів; 7) подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх повноважень; 8) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом. Арбітражний керуючий зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися вимог законодавства; 2) здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; 3) проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію; 4) подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого у порядку, встановленому законодавством; 4-1) на вимогу господарського суду та державного органу з питань банкрутства надавати відомості, документи та інформацію щодо виконання повноважень із здійснення судової процедури; 5) подавати відомості (інформацію) про фінансовий стан боржників, стосовно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), та про хід провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), до закритої частини якого забезпечується доступ конкурсних і забезпечених кредиторів, інвесторів, а також поточних кредиторів (з моменту прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника), та забезпечувати оновлення такої інформації в порядку та строки, визначені державним органом з питань банкрутства. До інформації про фінансовий стан боржника та хід провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) належить інформація про: значні правочини чи правочини із заінтересованістю, укладені боржником або від його імені (найменування сторін, суть зобов`язань, вартість майна, що передається за правочином, строк виконання зобов`язань); інвентаризацію майна боржника (дати початку та закінчення інвентаризації); дебіторів боржника, розмір заборгованості яких перевищує 5 відсотків сукупних вимог конкурсних кредиторів (зазначається найменування або ім`я, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) та розмір заборгованості); обтяження майна боржника (об`єкт обтяження, вид обтяження, орган або особа, в інтересах якої накладено обтяження, підстави накладення обтяження); реєстр вимог кредиторів; строки виконання плану санації (для керуючого санацією) або плану реструктуризації (для керуючого реструктуризацією); аналіз фінансово-господарської діяльності боржника; дату, час і місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів (зазначається не пізніше ніж за три робочі дні до дня проведення таких зборів); тексти рішень зборів та комітету кредиторів (вносяться протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення); текст затвердженого судом плану санації або плану реструктуризації (вноситься протягом трьох робочих днів з дня затвердження плану судом); декларацію про майновий стан боржника - фізичної особи; 6) створювати умови для проведення перевірки додержання арбітражним керуючим вимог законодавства; 7) здійснювати заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці відповідно до встановлених законодавством вимог; 8) виключено; 9) вживати заходів до недопущення будь-якої можливості виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність такого конфлікту інтересів; 10) надсилати до правоохоронних органів, органів, спеціально уповноважених у сфері протидії корупції, та Служби безпеки України повідомлення про факти порушення законодавства, виявлені в діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки дії (бездіяльності), переслідуваної у кримінальному чи адміністративному порядку; 11) виконувати інші повноваження, передбачені законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; забезпечує виконання вимог частин четвертої - шостої статті 25 Закону України "Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення", крім випадків продажу майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу, та несе відповідальність за їх недотримання; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; подає відомості (інформацію), необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; у разі провадження банкрутом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Зазначаючи про відсутність у ліквідатора будь-якої первісної документації товариства, яка могла би підтвердити існування у боржника дебіторської заборгованості, у зв`язку з тим, що посадові особи банкрута не передали арбітражному керуючому Кононенко О.В. на виконання вимог ч. 2 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства відповідну документацію, ліквідатор не зверталася до суду у справі № 910/10087/24 із відповідним клопотанням про зобов`язання посадових осіб банкрута передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору.

Також, ліквідатором зазначено про ряд підозрілих/фіктивних операцій, проведених банкрутом у 2021, 2022 та 2023 роках. При цьому, ліквідатор арбітражний керуючий Кононенко О.В. станом на 23.09.2026 не зверталася до Господарського суду міста Києва із відповідними заявами про визнання недійсними правочинів боржника/про спростування майнових дій боржника/про повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб тощо.

Вказані обставини, на переконання суду, свідчать про те, що ліквідаційна маса Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Айрон Альянс» наразі не сформована, відтак, висновок про неможливість задоволення вимог кредиторів у справі № 910/10087/24 за допомогою визначених Кодексом України з процедур банкрутства механізмів є передчасним.

Згідно з пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, станом на 23.09.2026 арбітражним керуючим Кононенко О.В. не було вжито усієї повноти дій у ліквідаційній процедурі Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Айрон Альянс», у зв`язку з чим суд дійшов висновку про передчасність наведених ліквідатором у поданій заяві вимог через неможливість встановлення дійсного розміру солідарної відповідальності як розміру заподіяних кредиторам Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Айрон Альянс» збитків у вигляді незадоволених грошових вимог до боржника, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні поданої ліквідатором заяви.

Крім того, щодо заявленої ліквідатором вимоги про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь кредиторів банкрута загальної суми непогашених кредиторських вимог у розмірі 22 386 988,53 грн. суд зазначає наступне.

Уявлення щодо застосування положень частини шостої статті 34 КУзПБ, відповідно до якого стягнення з винних осіб відбувається на користь кредиторів, а не боржника, не відповідає природі правовідносин, які полягають у заподіянні збитків саме боржнику. Крім того, таке уявлення не відповідає духу КУзПБ, який спрямований на погашення вимог кредиторів з дотриманням принципів черговості та пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги і недопущення порушення принципу конкурсного імунітету. Таке порушення призвело б до очевидно несправедливих результатів. Адже, якщо з члена органу управління боржника будуть стягнуті кошти на користь окремого кредитора, інші кредитори можуть не отримати задоволення своїх вимог через брак коштів у такого члена органу управління боржника. Тоді кредитор, який першим отримав на свою користь судове рішення, яке набрало законної сили, матиме можливість позачергово задовольнити свої вимоги на шкоду іншим кредиторам, у тому числі і тим, які належать до вищих черг, встановлених законом.

Отже, стягнення коштів із члена органу управління боржника на підставі частини шостої статті 34 КУзПБ має здійснюватися на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси.

При цьому Суд враховує, що арбітражний керуючий, діючи від імені боржника і захищаючи його інтереси, опосередковано діє і в інтересах кредиторів, оскільки кошти, стягнуті на користь боржника, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів. Отже, відповідно до тлумачення виразі "подальше звернення кредиторів своїх вимог" у частині шостій статті 34 КУзПБ цю норму слід розуміти у тому числі і як звернення боржника з метою подальшого задоволення вимог кредиторів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21.

Таким чином, належним та ефективним способом захисту при зверненні із заявою про покладення солідарної відповідальності є пред`явлення вимог щодо встановлення порушення із покладенням за таке порушення солідарної відповідальності з одночасним стягненням із суб`єкта відповідної суми на користь боржника.

Відтак, обраний ліквідатором арбітражним керуючим Кононенко О.В. спосіб захисту права шляхом стягнення солідарної відповідальності на користь кредиторів, а не на користь боржника не є ефективним та суперечить усталеній практиці Верховного Суду у відповідній категорії справ.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)), що в свою чергу виключає відмову в задоволенні позову в зв`язку з його необґрунтованістю.

Відтак, у даному випадку другою самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні вказаної заяви є неефективний спосіб захисту, який обраний ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Айрон Альянс» арбітражним керуючим Кононенко О.В.

Враховуючи зазначене, судом не надається оцінка іншим доводам арбітражного керуючого Кононенко О.В., наведеним в якості обгрунтування наявності/відсутності підстав для покладення на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарної відповідальності та стягнення з відповідачів 22 386 988,53 грн.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи.

2. У задоволенні позову відмовити повністю.

3. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.10.2026

Суддя Д.В. Мандичев