Решение № 140789710, 12.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2026 р. Cправа № 902/676/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Виноградського О.Є., за участю секретаря судового засідання Ганкіної А. Л.,

представники сторін не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці, в приміщенні Господарського суду Вінницької області справу № 902/676/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна біопаливна компанія (місцезнаходження: пр. Бандери Степана, буд. 9, офіс 3-204, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код юридичної особи: 37631082)

до: Фізичної особи-підприємця Кошовської Ольги Василівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

про стягнення 550 283,38 грн

УСТАНОВИВ:

20.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю Регіональна біопаливна компанія звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кошовської Ольги Василівни про стягнення заборгованості за Договором поворотної фінансової допомоги № 200325 від 20.03.2025 року у розмірі 550 283,38 грн, з яких: 540 000,00 грн поворотної фінансової допомоги, 104,75 грн пені, 7 560,00 грн інфляційних втрат та 2 618,63 грн - 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання умов Договору поворотної фінансової допомоги № 200325 від 20.03.2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю Регіональна біопаливна компанія було надано Фізичній особі-підприємцю Кошовській Ользі Василівні поворотну фінансову допомогу у розмірі 540 000,00 грн.

Однак, всупереч умовам укладеного Договору, відповідач своїх зобов`язань в частині повного та своєчасного повернення отриманих грошових коштів належним чином не виконав.

Таким чином, за Фізичною особою-підприємцем Кошовською Ольгою Василівною наявна заборгованість з наданої поворотної фінансової допомоги у розмірі 540 000,00 грн, у зв`язку з простроченням повернення якої позивачем здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, які разом із сумою основного боргу заявлено до стягнення з відповідача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 справу № 902/676/26 розподілено судді Виноградському О. Є.

У зв`язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 25.05.2026, постановив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна біопаливна компанія до Фізичної особи-підприємця Кошовської Ольги Василівни про стягнення заборгованості за Договором поворотної фінансової допомоги № 200325 від 20.03.2025 року у розмірі 550 283,38 грн, з яких: 540 000,00 грн поворотної фінансової допомоги, 104,75 грн пені, 7 560,00 грн інфляційних втрат та 2 618,63 грн - 3 % річних залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

29.05.2026 до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна біопаливна компанія надійшла заява № б/н від 29.05.2026 (вх. канц. суду № 01-30/5543/26 від 29.05.2026) про усунення недоліків.

Ухвалою судді Господарського суду Вінницької області від 01.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.06.2026 об 11:00 год.

Згідно із сформованою в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа, ухвала про відкриття провадження у справі доставлена позивачу до Електронного кабінету ЄСІТС 01.06.2026, а також направлена відповідачу за адресою місцезнаходження, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, означена ухвала суду була отримана відповідачем 06.06.2026 року.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 29.06.2026 постановлено продовжити строк підготовчого провадження у справі № 902/676/26 на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 26.08.2026 об 11:00 год.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 25.08.2026 суд постановив повернути заяву Грушка Володимира Ігоровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції б/н від 19.08.2026 (вх. канц. суду № 01-30/8466/26 від 19.08.2026) заявнику без розгляду.

За наслідками проведеного підготовчого судового засідання, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.08.2026, суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу № 902/676/26 для судового розгляду по суті на 12.10.2026 о 10:30 год.

На визначену судом дату у судове засідання 12.10.2026 учасники справи не з`явилися, у зв`язку з чим фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останні повідомлені належним чином ухвалою суду від 26.08.2026, зокрема, позивач - шляхом доставки ухвали суду до Електронного кабінету ЄСІТС, а відповідач - шляхом направлення такої ухвали на адресу місцезнаходження, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, означена ухвала суду була отримана відповідачем 08.09.2026 року.

За наведених обставин, суд вважає, що ним вжито всіх заходів для повідомлення сторін про судове провадження у даній справі.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною третьою статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Так, у судовому засіданні 12.10.2026 судом, в порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

20.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Регіональна біопаливна компанія (далі Позикодавець) та Фізичною особою-підприємцем Кошовською Ольгою Василівною (далі Позичальник) було укладено Договір поворотної фінансової допомоги № 200325 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу в розмірі, встановленому п. 2.1 даного Договору, а Позичальник зобов`язаний повернути її Позикодавцю в повному обсязі.

Згідно із п. 2.1. Договору сума поворотної фінансової допомоги за даним Договором становить 550 000 (п`ятсот п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

За умовами п. 2.2. Договору фінансова допомога за даним договором є поворотною та безпроцентною. Проценти за фінансовою допомогою Позикодавцем не нараховуються та Позичальником не сплачуються.

Отримання фінансової допомоги здійснюється шляхом зарахування її на поточний рахунок Позичальника не пізніше сорока п`яти робочих днів з дня підписання цього Договору (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договір набирає чинності з моменту укладення й діє до повного виконання своїх зобов`язань сторонами. Позичальник може повернута поворотну фінансову допомогу достроково, але не пізніше 21 березня 2026 року.

Згідно із п. 5.1. Договору Позичальник зобов`язаний повернута суму поворотної фінансової допомоги (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини фінансової допомоги) не пізніше терміну, встановленого в п. 4.1. даного Договору (21 березня 2026 року).

Днем повернення фінансової допомоги чи її частини вважається день зарахування суми фінансової допомоги (чи її частини) на банківський/картковий рахунок Позикодавця (п. 5.3. Договору).

Сторони, пунктом 6.1. Договору, погодили, що при прострочені повернення фінансової допомоги чи її частини у терміни, обумовлені в п. 4.1. даного Договору, Позичальник сплачує неустойку в розмірі 0,01% від неповерненої суми фінансової допомоги в місяць.

Відповідно до п. 7.1. даний Договір набуває чинності з моменту надання Позикодавцем суми фінансової допомоги Позичальнику і діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Договором.

Термін повернення фінансової допомоги, встановлений в п. 4.1. Договору, може бути продовжений за погодженням сторін що оформляються додатковою угодою до даного Договору (п. 7.2. Договору).

Згідно із п. 7.3. Договору усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства України.

Договір підписаний уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна біопаливна компанія та Фізичною особою-підприємцем Кошовською Ольгою Василівною без будь-яких зауважень, а також скріплений печатками сторін.

На виконання умов укладеного Договору Товариством з обмеженою відповідальністю Регіональна біопаливна компанія здійснені перекази грошових коштів на визначений у Договорі розрахунковий рахунок Фізичної особи-підприємця Кошовської Ольги Василівни у загальному розмірі 540 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою за поточним рахунком позивача у Акціонерному товаристві Комерційний банк ПриватБанк за період з 19.03.2025 по 19.05.2026 року:

- № 920 від 25.03.2025 року на суму 80 000,00 грн;

- № 921 від 25.03.2025 року на суму 80 000,00 грн;

- № 922 від 28.03.2025 року на суму 90 000,00 грн;

- № 927 від 03.04.2025 року на суму 90 000,00 грн;

- № 929 від 07.04.2025 року на суму 90 000,00 грн;

- № 939 від 18.04.2025 року на суму 80 000,00 грн;

- № 949 від 01.05.2025 року на суму 30 000,00 грн;

Матеріали справи також містять підписаний уповноваженою особою позивача та скріплений печаткою Акт звірки взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю Регіональна біопаливна компанія та Фізичною особою-підприємцем Кошовською Ольгою Василівною за Договором поворотної фінансової допомоги № 200325 від 20.03.2025 з якого вбачається, що станом на 19.05.2026 заборгованість відповідача становить 540 000,00 грн.

Унаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині повного та своєчасного повернення отриманих грошових коштів, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кошовської Ольги Василівни заборгованості за Договором поворотної фінансової допомоги № 200325 від 20.03.2025 року у розмірі 550 283,38 грн, з яких: 540 000,00 грн поворотної фінансової допомоги, 104,75 грн пені, 7 560,00 грн інфляційних втрат та 2 618,63 грн - 3 % річних.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 71 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений Договір поворотної фінансової допомоги № 200325 від 20.03.2025 року.

Відповідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами п. 5.1. Договору Позичальник зобов`язаний повернута суму поворотної фінансової допомоги (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини фінансової допомоги) не пізніше терміну, встановленого в п. 4.1. даного Договору (21 березня 2026 року.).

Відповідно до п. 5.3. Договору днем повернення фінансової допомоги чи її частини вважається день зарахування суми фінансової допомоги (чи її частини) на банківський/картковий рахунок Позикодавця.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Товариством з обмеженою відповідальністю Регіональна біопаливна компанія, на виконання умов укладеного Договору, перераховано на розрахунковий рахунок Фізичної особи-підприємця Кошовської Ольги Василівни грошові кошти у загальному розмірі 540 000,00 грн, при цьому у призначенні здійснених платежів позивачем вказано "поворотна фінансова допомога по дог. 200325 від 20.03.2025".

Матеріали справи не містять, а також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів сплати означеної заборгованості, які б спростовували наявність невиконаного ним грошового зобов`язання.

Отже, з огляду на погоджені сторонами умови та строки повернення суми наданої поворотної фінансової допомоги суд дійшов до висновку, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов`язання.

Враховуючи викладене, дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, зважаючи на не надання відповідачем доказів на спростування обставин, наведених у позові, суд, встановивши, що останній є таким, що порушив взяті на себе договірні зобов`язання, дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми наданої поворотної фінансової допомоги у розмірі 540 000,00 грн.

Окрім суми основної заборгованості позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, також заявлено до стягнення 104,75 грн пені, 7 560,00 грн інфляційних втрат та 2 618,63 грн - 3 % річних.

Розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Як убачається із наданого позивачем розрахунку до позовної заяви, нарахування річних, інфляційних втрат та пені здійснюється за період з 22.03.2026 по 19.05.2026 року.

Здійснивши перерахунок 7 560,00 грн - інфляційних втрат та 2 618,63 грн - 3 % річних, здійснених позивачем за відповідний період з використанням сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН", суд встановив, що зазначені суми обраховані арифметично правильно та перебувають в межах розрахунку суду.

Розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, суд виходить з наступного.

Згідно із п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

При прострочені повернення фінансової допомоги чи її частини у терміни, обумовлені в п. 4.1. даного Договору, Позичальник сплачує неустойку в розмірі 0,01% від неповерненої суми фінансової допомоги в місяць (п. 6.1. Договору).

За результатами перевірки правильності нарахування пені, здійсненої з урахуванням суми та визначеного позивачем періоду прострочення повернення наданої фінансової допомоги з використанням сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН", судом установлено, що зазначена сума обрахована арифметично правильно, а отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 104,75 грн є обґрунтованою.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню з наведених вище мотивів.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно із частиною 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328,00 грн.

При зверненні до суду з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю Регіональна біопаливна компанія заявлено вимогу майнового характеру (про стягнення 550 283,38 грн), розмір судового збору з якої становить 8 254,25 грн.

Однак, судом встановлено, що позовну заяву подано до суду через систему "Електронний суд" ЄСІТС, а відтак, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви до суду позивачем, згідно із платіжною інструкцією № 571 від 19.05.2026 року, сплачено судовий збір в розмірі 8 254,26 грн. При цьому правильна сума судового збору, яка підлягала сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю Регіональна біопаливна компанія за подання позовної заяви до суду становила 6 603,40 грн (8 254,25 х 0,8 = 6 603,40 грн).

У зв`язку із відсутністю клопотання про повернення переплаченої суми, питання про повернення позивачу 1 650,86 грн судом не вирішується.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, то витрати позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 6 603,40 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76 80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна біопаливна компанія до Фізичної особи-підприємця Кошовської Ольги Василівни про стягнення заборгованості за Договором поворотної фінансової допомоги № 200325 від 20.03.2025 року у розмірі 550 283,38 грн, з яких: 540 000,00 грн поворотної фінансової допомоги, 104,75 грн пені, 7 560,00 грн інфляційних втрат та 2 618,63 грн - 3 % річних задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кошовської Ольги Василівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна біопаливна компанія (місцезнаходження: пр. Бандери Степана, буд. 9, офіс 3-204, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код юридичної особи: 37631082, рахунок: НОМЕР_2 в ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299) 540 000,00 грн - поворотної фінансової допомоги, 104,75 грн пені, 7 560,00 грн інфляційних втрат, 2 618,63 грн - 3 % річних та 6 603,40 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 21 жовтня 2026 р.

Суддя Олег ВИНОГРАДСЬКИЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2- Фізичній особі-підприємцю Кошовській Ользі Василівні ( АДРЕСА_1 ).