Решение № 140788186, 21.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 703/5053/26

Номер провадження2/711/4495/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2026 року ТОВ «Іннова-Нова», в інтересах якого діє представник Андрущенко Михайло Валерійович, звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 52128 грн та витрати на сплату судового збору (вхідний №15255/26).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 13 березня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» та ОСОБА_1 укладений договір про надання грошових коштів у позику №7422110325 (далі Договір позики).

Як вбачається зі змісту Договору позики, цей правочин разом із Правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 17.11.2024, складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.

Договір позики був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.2. Договору позики позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику на суму у розмірі 8 000,00 грн шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки вказаної відповідачем, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п.2.6.1, п.2.6.2 та 2.6.3 цього договору та його додатків.

Також позивач звертає увагу суду що сторонами Договору позики обумовлено основні умови надання коштів у позику, а саме: тип кредиту кредит; мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби; строк кредиту (строк дії договору) 360 днів; дата надання кредиту: 13.03.2025 або наступний за ним календарний день; стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. Договору позики, та становить: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення Договору позики. В цей період можливе використання Позичальником право користування кредитом за зниженою процентною ставкою 0.87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення Договору позики і до закінчення строку його дії або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше); комісія за надання кредиту становить 15 % від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за Договором позики кредиту у день надання кредиту.

Як стверджує позивач у мотивувальній частині позовної заяви, перерахування позичальнику кредитних коштів у розмірі 8 000,00 гривень, в рамках виконання умов Договору позики, було здійснено шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної відповідачем під час укладання Договору позики, що підтверджується довідкою про перерахування коштів, виданою ТОВ ФК «Контрактовий Дім».

ТОВ «Іннова-Нова» свої зобов`язання відповідно умов Договору позики виконало в повному обсязі та надала відповідачу грошові кошти у розмірі 8 000 грн 00 коп. Водночас відповідач, всупереч умовам Договору позики, та положень ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, свої зобов`язання за означеним правочином належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.

У зв`язку з цим позивач робить висновок, що загальна (поточна) заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання грошових коштів у позику №7422110325 від 13.05.2025, станом на дату підготовки позовної заяви, складає 52 128 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26 928 грн - заборгованість за процентами, 16 000 грн сукупна сума пені, нарахована за порушення зобов`язань позичальника, та 1200 грн комісія за надання кредиту.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання грошових коштів у позику №7422110325 від 13.05.2025, що, станом на дату підготовки позовної заяви, складає 52 128 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 серпня 2026 року позовну заяву ТОВ «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено за підсудністю до Придніпровського районного суду м.Черкаси.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.09.2026 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути її недоліки шляхом надання до суду доказів надсилання копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу ОСОБА_1 на адресу місця реєстрації її проживання: АДРЕСА_1 , зокрема, розрахункового документа встановленої форми та змісту (касового чеку, розрахункової квитанції тощо) про оплату послуги поштового зв`язку та опису вкладення або, у випадку наявності у відповідача електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», то квитанцію про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС.

14 вересня 2026 року від представника позивача Андрущенка М.В. до суду надійшла заява про усунення недоліків у формі клопотання про долучення доказів, що цього ж дня зареєстрована судом за вхідним №39240, до якої, зокрема долучено докази надсилання, позовної заяви з додатками відповідачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 вересня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 08 год 20 хв 21 жовтня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси.

Представник позивача адвокат Андрущенко М.В. у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника Андрущенка М.В. в підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 08.10.2025. Водночас представник позивача адвокат Андрущенко М.В., у п.5 прохальної частини позовної заяви від 27.07.2026, виявив волю на розгляд справи за відсутності представника позивача, а також не заперечив проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 21 жовтня 2025 року о 08 год 20 хв не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи).

У зв`язку з цим, 21 жовтня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 13 березня 2025 року між ТОВ «Іннова-Нова» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір надання грошових коштів у позику №7422110325 (далі Договір позики), який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 2909.

Згідно п.2.1 Договору позики, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через веб-сайт. Ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет, в порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаний позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві (в т.ч через месенджери).

Пунктами 2.2 2.10.1 Договору позики передбачено, що на умовах, встановлених договором, Товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту (якщо умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту), проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором позики.

Сума кредиту (загальний розмір) складає: 8000 гривень.

Тип кредиту кредит.

Строк кредиту (строк дії Договору позики) 360 днів. періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні (в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту (якщо умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту) та процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є додатком №1 до цього Договору.

У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених Договором позики, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Товариство, за наявності у нього всіх необхідних можливостей, засобів і ресурсів, в тому числі з урахуванням оцінки кредитоспроможності позичальника, може направити позичальнику пропозицію щодо продовження строку кредиту. Якщо позичальник погоджується з запропонованими умовами продовження строку кредиту, позичальнику в особистому кабінеті, стає доступним до укладання правочину щодо зміни строку кредиту, за Договором позики. При цьому, позичальник розуміє та погоджується, що направлення Товариством вказаних пропозицій позичальнику є правом Товариства, а не обов`язком та залежить від можливостей Товариства та/або оцінки кредитоспроможності позичальника.

Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: п.2.6.1 Договору позики: стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього договору, та становить: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього договору; 0.87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).

Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту.

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору позики складає: п. 2.9.1 Договору позики: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 3195.29% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору позики складає: п. 2.10.1 Договору позики: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 36128.00 грн.

Пунктом 3.1 Договору позики передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 .

Пунктами 7.2 -7.5 Договору позики встановлено, що порушенням умов цього договору вважається його невиконання або неналежне виконання або отримання кредиту позичальником при використанні недостовірної, неповної, або помилкової інформації.

У разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань згідно договору, уключаючи прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, визначених Графіком платежів, з наступного календарного дня позичальник повинен виплатити Товариству штраф у розмірі 28% від суми простроченого платежу (частини суми кредиту, визначеної Графіком платежів, та нарахованих процентів), за кожен факт такого прострочення.

За порушення позичальником строків повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені договором, позикодавець має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвіи?ноі? обліковоі? ставки Національного банку Украі?ни, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу.

Нарахування неустойки здійснюється Товариством з урахуванням обмежень встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про захист прав споживачів».

Як вбачається з Додатку №1 до Договору позики, яким є Графік платежів, що підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 2909, останній мав повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування у період з 12.04.2025 до 08.03.2026. Крім того із означеного засобу доказування суд встановив, що чиста сума позики становить 36 128 гривень 00 копійок; реальна річна процентна ставка 3195,29%; загальна вартість позики 36128 гривень 00 копійок.

Крім того 05 квітня 2024 року о 09 год 44 хв відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 1502 Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови кредитування ТОВ «Іннова-Нова» з урахуванням побажань споживача, яким є відповідач ОСОБА_1 .

Із довідки ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» №498932-1573010504-22052026 від 22.05.2026 судом встановлено, що ТОВ «Іннова-Нова» через ТОВ ФК «Контрактовий дім» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 8000 грн, що відповідає сумі позики, отриманої відповідачем ОСОБА_1 на виконання умов Договору позики, шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача із призначенням платежу: «видача кредитних коштів», що перераховані на картковий рахунок, маска-картки: НОМЕР_2 , що відповідає масці-картки, що зазначена у п.3.1 Договору позики.

Також з довідки АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-45815 від 17.10.2026, що направлена до суду на виконання ухвали від 17.09.2026, суд встановив, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), означеною банківською установою було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 водночас із руху коштів по картці за період з 13.03.2025 до 13.03.2025, що долучена АТ «Універсал Банк» до довідки №БТ/Е-45815 від 17.10.2026, суд встановив, що саме 13.03.2025 відповідач ОСОБА_1 отримав зарахування на банківську картку № НОМЕР_4 грошових коштів у сумі 8000 грн, що відповідає сумі позики, що отримана відповідачем згідно умов Договору позики.

Згідно безпосередньо дослідженого детального розрахунку заборгованості за Договором позики суд встановив, що ТОВ «Іннова-Нова» як позикодавцем 13.03.2025 надано відповідачу ОСОБА_1 у позику 8000 грн. Також суд встановив, що відсотки позикодавцем позичальнику ОСОБА_1 нараховувалися наступним чином:

1)у період часу з 14.03.2025 до 10.09.2025 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 80 грн з призми відсоткової ставки 1%/день;

2)у період часу з 11.09.2025 до 08.03.2026 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 90 грн з призми відсоткової ставки 0,87%/день.

Крім того зі змісту детального розрахунку заборгованості за Договором позики суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 , протягом всього строку Договору позики, не здійснював погашення як основної суми позики, так і відсотків за нею ним користування. Також із означеного письмового доказу суд встановив, що ТОВ «Іннова-Нова» як позикодавець здійснило нарахування ОСОБА_1 як позичальнику комісію за надання кредиту в розмірі 1200 грн, а також 16000 грн пені за порушення умов Договору позики.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 14.05.2021 № 48, виданого Національним банком України, ТОВ «Іннова Фінанс» зареєстровано як фінансову установу на підставі рішення Національного банку України №21/1200-пк від 14.05.2021.

Також із рішення єдиного учасника ТОВ «Іннова Фінанс» №05-09/2025 від 05.09.2025 суд встановив, що ТОВ «Іннова Фінанс» змінило назву на ТОВ «Іннова-Нова». Наразі, як встановлено судом із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №453524912068 від 10.09.2025, позивачем здійснено необхідні реєстраційні дії в зв`язку зі зміною найменування юридичної особи. Тобто, дійсним найменуванням ТОВ «Іннова Фінанс» наразі є товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова».

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Договору позики, суд встановив, що його сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано таку позику, строк та умови її надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: 2909.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у позику від ТОВ «Іннова-Нова» грошових коштів у сумі 8000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Договору позики в строки, передбачені цим правочином позикодавцю ТОВ «Іннова-Нова».

Водночас матеріалами справи підтверджується той факт, що сума позики, яка була обумовлена між ТОВ «Іннова-Нова» та ОСОБА_1 і відображена у п.2.3 Договору позики, була отримана відповідачем шляхом перерахування на його картковий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий в АТ «Універсал Банк».

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 в повній мірі не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми позики та відсотків та користуванням нею позикодавцю ТОВ «Іннова-Нова», тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8000 грн в рахунок погашення тіла позики та 26 928 грн у рахунок сплати відсотків за користування коштами підлягають задоволенню.

Крім того ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); починаючи з 21.08.2024 та надалі - 1%.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що положення п.2.6.1 Договору позики щодо розміру процентної ставки протягом строку позики, тобто з 13.03.2025 до 08.03.2026, яка сторонами Договору позики визначена на рівні 1,0%/день т а 0,87%/день, узгоджується із положеннями пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Договором позики, зокрема, з призми розміру сплачених ним коштів у рахунок як погашення тіла позики, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.

Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту в розмірі 1200 грн, то суд зазначає про таке.

Пунктом 2.7 Договору позики сторони означеного правочину обумовили, що комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту.

Водночас п.2.2. Договору позики передбачено, що на умовах, встановлених договором, Товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту (якщо умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту), проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором позики.

Отже, підписанням Договору позики без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору.

Зміст зобов`язання в наведеному Договорі позики, в контексті сплати комісії за надання кредиту, викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз договору, наданого позивачем графіку платежів, дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін Договору позики зводилася до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути зі сплатою процентів за Договором позики та комісією за надання кредиту, в розмірі та умовах погоджених сторонами.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановивши зазначені обставини у справі, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений Договір позики, за умовами якого відповідач зобов`язався повернути позику, а також сплатити проценти та комісію за надання кредиту.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами Договору позики щодо розміру комісії за надання кредиту; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодився з умовами з приводу комісії за надання кредиту; позивачем доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому, з приводу яких відносин був укладений Договір позики, та хто ознайомлений з викладеними в ньому умовами.

Отже, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування позивачем комісії за надання кредиту в розмірі 1200 грн.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що сума несплаченої відповідачем комісії за надання кредиту згідно умов Договору позики складає 1200 грн.

Крім того, відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів сплати ним позивачу комісії за надання кредиту в розмірі 1200 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1200 грн в рахунок заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту, підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 16000 грн, то суд зазначає про таке.

У п. 7.4, 7.5 Договору позики сторони обумовили, що за порушення позичальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені Договором, кредитодавець має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. Позичальник зобов`язується сплатити нараховану пеню у день закінчення строку дії цього договору або в день дострокового повернення кредиту у повному обсязі.

Нарахування неустойки здійснюється Товариством з урахуванням обмежень встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про захист прав споживачів».

З розрахунку заборгованості за Договором позики суд встановив, що позикодавець здійснив нарахування ОСОБА_1 як позичальнику пені на загальну суму 16000 грн за період з 14.04.2025 до 21.05.2025.

Частинами 1,3 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Договору позики сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником пені в розмірі, передбаченому п.7.4 Договору позики, проте п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позичальника неустойки у виді пені в період воєнного стану.

Що стосується прохання позивача, що викладене в п.3 прохальної частини позовної заяви від 27.07.2026, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на сплату судового збору, то суд зазначає про таке.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією №73 від 23.07.2026.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором позики частково обгрунтованими і задовольнив їх на суму 36 128 грн (8000 грн заборгованості за тілом позики, 1200 грн заборгованість за комісією, та 26 928 грн заборгованість за відсотками), що складає 69,3% від ціни позову (36 128 грн / 52 128 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 845,04 грн, тобто 69,3% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 грн х 0,693).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Суд також звертає увагу учасників справи, що розподіл витрат на професійну правничу допомогу цим судовим рішення не здійснюється, оскільки матеріали цивільної справи не містять відповідних засобів доказування, а позивач у мотивувальній частині позовної заяви зробив застереження про те, що документальне підтвердження понесених судових витрат, в частині надання ТОВ «Іннова-Нова» професійної правничої допомоги, буде скеровано до суду в порядку, передбаченому ч.8 ст.141 ЦПК України, тобто протягом 5 днів з моменту ухвалення судом рішення в справі.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Іннова-Нова» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики підлягають задоволенню частково в розмірі 36 128 грн, з яких: 8000 грн заборгованості за тілом позики, 1200 грн заборгованість за комісією, та 26 928 грн заборгованість за відсотками. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 1845,04 грн судового збору, що визначений пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 516, 527, 530, 610, 628, 634, 638, 1046, 1048-1050, 1054, 1056-1, п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.8, 12, п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст. 4, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 133, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованість за договором про надання грошових коштів у позику №7422110325 від 13 березня 2025 року в розмірі 36 128 (тридцять шість тисяч сто двадцять вісім) гривень, з яких: 8000 (вісім тисяч) гривень заборгованість за основною сумою боргу (тілом позики), 1200 (одна тисяча двісті) гривень заборгованість за комісією за надання кредиту, та 26 928 (двадцять шість тисяч дев`ятсот двадцять вісім) гривень заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» 1845 (одна тисяча вісімсот сорок п`ять) гривень 04 (чотири) копійки витрат на сплату судового збору.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 21 жовтня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», код ЄДРПОУ: 44127243, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 10.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко