Постановление суда № 140783479, 20.10.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 199/6034/26

Провадження № 2/185/10706/26

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

20 жовтня 2026 року м. Павлоград

Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бондаренко В.М., ознайомившись із позовною заявою Товариства з обмежено відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року Товариство з обмежено відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 01 липня 2026 року цивільну справу за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано по територіальності на розгляд до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем у своєму позові заявлено дві самостійні вимоги майнового характеру, а саме:

1)про стягнення з відповідача заборгованості за договором про споживчий кредит № 3452226 від 02.10.2021, який укладено між відповідачем та ТОВ «МІЛОАН», в розмірі 30 560,00 грн;

2)про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики № 3235201868-134365 від 13.10.2021, який укладено між відповідачем та ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС», в розмірі 14 886,00 грн.

Розмір загальної суми вимог та ціна позову (45 446,00 грн) розраховано позивачем як заборгованість за вищезазначеними договорами, які укладені з різними фінансовими установами та одним позичальником, за якими виникла прострочена заборгованість.

Кожна кредитна операція чи надання позики є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У правій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 916/2733/18, від 20.07.2020 у справі № 910/7186/19, від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19, від 04.03.2021 у справі № 903/515/20, зазначено, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення в сторін цього правовідношення цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою (різні кредитні договори, договори забезпечення тощо).

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддя перевіряє, зокрема наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадку, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

Частиною 1 статті 188 ЦПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою слід розуміти матеріально - правову вимогу позову, яка складає його предмет.

Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Отже, об`єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відтак, допускається можливість об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

З поданої позовної заяви вбачається, що в межах цієї позовної заяви об`єднано позовні вимоги, які ґрунтуються на різних договорах позики та кредиту, і заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою ні підставою виникнення (оскільки виникають з різних договорів), ні поданими доказами (не підтверджуються тими ж самими доказами, що й обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача на підставі кожного з правочинів), а також вимоги за вказаними договорами не є основними або похідними позовними вимогами.

При вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо виконання кожного договору у відповідності до умов, визначених у договорі.

За поданою позовною заявою фактично підлягають вирішенню два окремих спори між тими ж сторонами.

Під час розгляду справи підлягають встановленню обставини щодо виконання відповідачем кожного договору окремо, необхідним є з`ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги, що виникли по кожному договору, з`ясування обставин щодо належного/неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами тощо.

Оскільки підставами виникнення спірних правовідносин між сторонами є два договори, кожен із яких, зважаючи на різний (зокрема, відносно позикодавця) суб`єктний склад і незважаючи на однакову правову природу, породжує різні взаємні права та обов`язки, які хоч і є подібними, але стосуються окремих предметів, врегульованих сторонами окремими договорами, заявлені вимоги не є однорідними, та вказані обставини у сукупності свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, тому доходжу висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам статті 188 ЦПК України, але й значно утруднить і сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог докази, в тому числі ті, на які посилається в позовній заяві позивач, є окремими по вказаним договорам.

Окрім того, позивач жодним чином не позбавлений права звернутись до суду з вимогами про стягнення заборгованості з окремими позовами за кожним договором окремо.

Той факт, що всі правочини укладені з одним відповідачем ОСОБА_1 , а право вимоги всіх первісних кредиторів до відповідача за всіма укладеними договорами перейшло до позивача, не може бути визнано обставиною, із якою процесуальний закон пов`язує можливість об`єднання в одній позовній заяві вимог, що не є пов`язаними між собою саме підставою виникнення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух; право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави, що відображено у п. 37 рішення у справі «Мушта проти України», заява № 8863/06, п.38 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, п.230 рішення у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява №36760/06, п.53 рішення у справі «Круз проти Польщі», (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, п.44 рішення у справі («Осман проти Сполученого Королівства» («Osman v. theUnitedKingdom»), заява №23452/94, п.85 рішення у справі «Луордо проти Італії» («LUORDO v. ITALY»), заява № 32190/96).

Враховуючи вищенаведене у сукупності, доходжу висновку, що позовна заява підлягає поверненню особі, що її подала, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, у зв`язку з порушенням правила об`єднання позовних вимог.

У відповідності до вимог ч. ч. 5, 6 ст. 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Копія позовної заяви залишається в суді.

На підставі зазначеного, керуючись п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву Товариства з обмежено відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - повернути позивачу.

Згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцять днів з дня її проголошення або складення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.М. Бондаренко