Решение № 140780996, 16.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 рокуСправа № 160/21305/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Луганській області про утримання надміру виплачених сум пенсій від 02.06.2026 року № 311.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію за віком з 04.06.2012. Рішенням відповідача від 02.06.2026 № 311 визначено переплату пенсії за період з 01.04.2021 по 30.06.2026 у розмірі 30 186,63 грн у зв`язку з несвоєчасним повідомленням про працевлаштування та передбачено її утримання в розмірі 20 відсотків пенсії щомісячно з 01.08.2026 у разі неповернення коштів добровільно. Позивач вважає зазначене рішення протиправним, оскільки повідомляла відповідача про працевлаштування, а відомості про її роботу, заробітну плату та сплату страхових внесків містилися в інформаційних системах ПФУ. Зазначає, що з 22.10.2020 по 30.01.2026 працювала в Луганському апеляційному суді, після звільнення не працювала та особисто повідомила про це пенсійний орган за місцем фактичного проживання. Так, визначений відповідачем період переплати не узгоджується з періодами її трудової діяльності та охоплює час, коли вона вже була непрацюючою пенсіонеркою. Відповідач не довів зловживань з боку позивача, подання недостовірних відомостей чи умисного приховування інформації, а також не навів обґрунтованого розрахунку переплати. Додатково зазначає, що вже в липні 2026 року з пенсії позивача утримано 667,67 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що після звернення позивача із заявою від 16.09.2020 про перерахунок пенсії у зв`язку з працевлаштуванням та звільненням у її електронній пенсійній справі встановлено ознаку «не працює», у зв`язку із чим надалі проводилися перерахунки пенсії з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму як непрацюючій особі. Під час проведення контрольних заходів у травні 2026 року за даними реєстру застрахованих осіб встановлено факт працевлаштування позивача з 22.10.2020 у Луганському апеляційному суді, що стало підставою для перерахунку пенсії та визначення переплати за період з 01.04.2021 по 30.06.2026 у розмірі 30 186,63 грн. Обов`язок повідомляти про працевлаштування та звільнення покладено на пенсіонера, про що позивача було особисто повідомлено під підпис 11.06.2012. Водночас, за даними електронних інформаційних систем, із жовтня 2020 року, станом на 10.08.2026 відповідних заяв від неї не надходило. Відповідач вказує, що рішення від 02.06.2026 № 311 направлено позивачу електронною поштою з пропозицією добровільно повернути переплату, а у зв`язку з неповерненням коштів із 01.08.2026 розпочато щомісячне утримання 20 відсотків пенсії; за серпень 2026 року утримано 800,07 грн. Щодо звільнення позивача 30.01.2026 відповідач указує на необхідність подання відповідної заяви та документів, після отримання яких рішення про утримання переплати може бути переглянуто. Вважає оскаржуване рішення правомірним та прийнятим відповідно до ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Луганській області та отримує пенсію за віком.

Рішенням Головного управління ПФУ в Луганській області від 02.06.2026 № 311 «Про утримання надміру виплачених сум пенсій» визначено переплату пенсії позивачу за період з 01.04.2021 по 30.06.2026 у розмірі 30 186,63 грн у зв`язку з несвоєчасним повідомленням про працевлаштування. Зазначеним рішенням передбачено, що в разі ненадходження від позивача коштів протягом місяця з дня повідомлення про прийняте рішення утримання переплати здійснюватиметься щомісячно в розмірі 20% пенсії, починаючи з 01.08.2026 до повного погашення.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно із ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Порядок та підстави повернення сум пенсій, виплачених пенсіонеру, визначено Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про пенсійне забезпечення».

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Положеннями п.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що застрахована особа зобов`язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

Відповідно до ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсіонерів покладено обов`язок повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Отже зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч.1 ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.10.2016 у справі 686/26486/14-а, та постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі 340/644/15-а та від 21.02.2020 у справі 173/424/17(2-а/173/41/2017).

Відповідно до п.2.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).

Згідно із абз.2 пункту 2.21 Порядку №22-1 у разі працевлаштування (початку діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання відповідної заяви згідно з цим Порядком.

Отже, на позивача чинним законодавством покладено обов`язок повідомляти орган, що призначає пенсію, про працевлаштування протягом 10 днів з моменту виникнення таких обставин з одночасним наданням підтверджуючих документів.

Факт працевлаштування позивача з 22.10.2020 року підтверджується даними її трудової книжки та сторонами у справі визнається, що відповідно до вимог частини першої статті 78 КАС України не потребує доказуванню.

Порядок утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій визначено ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно із частиною першою якої суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 (далі - Порядок № 6-4).

За визначенням, наведеним у пункті 1 Порядку № 6-4, переплата пенсії - сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством;

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Суд зазначає, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2024 року у справі 200/2534/22.

Отже, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум за рішенням пенсійного органу лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

Суд зазначає, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 489/205/16-а та від 03.10.2019 у справі № 487/3380/16-а.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що у період з 01.04.2021 по 30.06.2026 року позивач була працевлаштована, інформацію про працевлаштування відповідачу у встановлений законом спосіб та терміни не повідомила, що в силу приписів статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є підставою для стягнення виплачених надміру сум пенсій.

За таких обставин, оскільки позивачем не виконано покладений на неї законодавцем обов`язок повідомити орган в 10 денний строк встановлений Законом та Порядком, що призначає пенсію про обставини (працевлаштування), які безпосередньо впливають на пенсійне забезпечення, що як наслідок зловживання позивача призвело до надміру виплачених сум пенсії за період з 01.04.2021 по 30.06.2026 у розмірі 30 186,63 грн, то суд доходить до висновку про те, що рішення відповідача щодо утримання надміру виплачених сум пенсії є правомірним.

При цьому, як видно з матеріалів справи, позивач працювала в Луганському апеляційному суді з 22.10.2020 по 30.01.2026. Водночас факт працевлаштування та виконання обов`язку повідомити про нього відповідача є різними обставинами, які підлягають окремій оцінці. Наявність відомостей про трудову діяльність позивача в реєстрі застрахованих осіб сама по собі не підтверджує подання нею відповідної заяви.

Щодо наданого позивачем наказу про звільнення суд зазначає, що цей документ підтверджує припинення трудових відносин 30.01.2026, однак не підтверджує повідомлення відповідача про зазначену обставину до прийняття рішення від 02.06.2026 № 311.

Саме по собі подання такого документа під час судового розгляду не свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.

При цьому відповідач у відзиві зазначив про можливість перегляду рішення щодо утримання переплати після подання позивачем відповідної заяви та документів про звільнення. Зазначена позиція свідчить про можливість повторної перевірки розміру переплати з урахуванням додаткових документів, проте не є визнанням протиправності оскаржуваного рішення.

Разом із тим відсутність у відповідача наказу про звільнення на момент прийняття рішення не є самостійним підтвердженням правильності визначеної переплати за весь період з 01.04.2021 по 30.06.2026. Для вирішення спору необхідно встановити, які саме складові пенсії виплачено надміру, розмір переплати за кожний період та вплив звільнення позивача на її обчислення.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки в позові відмовлено повністю.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма