Решение № 140780946, 20.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/9145/21 2-др/335/61/2026ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Михайлівна, ОСОБА_3 , про визнання правочинів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 05 жовтня 2026 року залишено без задоволення позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бахматська Тетяна Михайлівна, ОСОБА_3 , про визнання правочинів недійсними.

Питання про розподіл понесених відповідачем судових витрат судом не вирішувалося, оскільки представник відповідача до закінчення судових дебатів заявив про намір подати докази щодо розміру понесених відповідачем судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Інші учасники справи із подібними заявами до суду не зверталися.

12 жовтня 2026 року представник відповідача адвокат Новак А.І. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в загальному розмірі 1435577,57 грн, докази понесення яких подавалися до суду 18.09.2026 та 24.09.2026.

Питання про судові витрати вирішується судом без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 270, ч. 13 ст. 7 ЦПК України).

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд враховує таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За проведення двох призначених судом повторних посмертних судово-психіатричних експертиз відповідачем сплачено 372358,80 грн. (185410,80 грн за експертизу, проведену експертами ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» (висновок № 956 від 21 березня 2025 року), 186948,00 грн за експертизу, проведену експертами Харківської філії ДУ «Інститут судової психіатрії та судової медицини МОЗ України» (висновок № 474 від 05 серпня 2026 року)), що підтверджується копіями наданих відповідачем квитанцій АТ «ПУМБ» № 233478439 від 07.02.2025 на суму 120410,80 грн., № 304408545 від 13.07.2026 на суму 186948,00 грн, платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» № 1.91753701.1 від 07.02.2025 на суму 65000,00 грн. (т. 9 а. с. 76 78).

Зазначені витрати пов`язані з розглядом справи та враховані судом як докази в справі.

Також відповідачем до розподілу заявлені витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 1063218,77 грн.

На підтвердження складу та розміру витрат відповідача ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи представником відповідача адвокатом Новаком А. І. 18 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» подано копії таких письмових доказів:

-договір про надання правничої (правової) допомоги № 640/3/26-11-2020 від 26 листопада 2020 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «Міллер» та ОСОБА_2 , за умовами якого адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу в усіх державних органах та судах усіх інстанцій;

-додаткова угода № 1 від 24 грудня 2020 року до договору № 640/3/26-11-2020 від 26.11.2020, якою визначено перелік послуг (ознайомлення з матеріалами, аналіз, розробка стратегії), встановлено розмір передоплати в сумі 9 378,00 грн та узгоджено погодинні ставки гонорару адвокатів (зокрема 110 доларів США за одну годину роботи уповноваженої особи в робочий час за офіційним курсом міжбанку);

-додаткова угоду № 2 від 01 жовтня 2021 року до договору № 640/3/26-11-2020 від 26.11.2020, якою змінено розмір ставки погодинної оплати правничої допомоги уповноваженої особи АО «Міллер» та встановлено її в розмірі 150 доларів США за одну годину роботи в робочий час за курсом міжбанку;

-додаткова угода № 3 від 04 липня 2022 року до договору № 640/3/26-11-2020 від 26.11.2020, укладену між АО «Міллер» в особі виконавчого директора Панченко К.А. та Горловою А.Е., якою погоджено формування гонорару за погодинною ставкою в розмірі 150 доларів США за одну годину роботи в робочий час по курсу продажу готівкового долара США в АТ «Райффайзен Банк» (комерційний курс) на день виставлення рахунку;

-зведену таблицю актів наданих послуг по справі № 335/9145/21 за Договором № 640/3/26-11-2020 від 26.11.2020, яка містить деталізований реєстр виконаних адвокатами АО «Міллер» процесуальних робіт та наданих послуг із зазначенням їх найменування, дати, кількості витрачених годин, номерів відповідних актів та загальної вартості послуг з ПДВ за період з 23 вересня 2021 року по 15 вересня 2026 року на загальну суму 1 049 706,77 грн;

-акти наданих послуг (прийому-передачі наданих послуг), укладені між АО «Міллер» та ОСОБА_2 у кількості 37 одиниць за період з вересня 2021 року по вересень 2026 року (зокрема Акт № 356 від 23.09.2021, Акт № 441 від 22.10.2021, Акт № 459 від 03.12.2021, Акт № 24 від 11.01.2022, Акт № 401 від 13.09.2022, Акт № 383 від 13.10.2022, Акт № 398 від 10.11.2022, Акт № 420 від 05.12.2022, Акт № 437 від 27.12.2022, Акт № 438 від 27.12.2022, Акт № 13 від 25.01.2023, Акт № 52 від 27.02.2023, Акт № 63 від 22.03.2023, Акт № 158 від 27.04.2023, Акт № 440 від 26.05.2023, Акт № 443 від 19.06.2023, Акт № 445 від 25.07.2023, Акт № 260 від 23.08.2023, Акт № 448 від 26.09.2023, Акт № 339 від 30.10.2023, Акт № 452 від 28.11.2023, Акт № 457 від 21.12.2023, Акт № 70 від 25.03.2024, Акт № 74 від 25.03.2024, Акт № 130 від 26.04.2024, Акт № 141 від 27.05.2024, Акт № 195 від 29.07.2024, Акт № 218 від 29.08.2024, Акт № 254 від 24.10.2024, Акт № 268 від 25.11.2024, Акт № 205 від 08.10.2025, Акт № 212 від 10.11.2025, Акт № 231 від 18.11.2025, Акт № 261 від 17.12.2025, Акт № 106 від 18.06.2026, Акт № 157 від 15.09.2026), якими визначено перелік наданих адвокатом послуг (підготовка заяв, клопотань, відзивів, пояснень, апеляційних скарг, участь адвокатів у судових засіданнях Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя та Запорізького апеляційного суду;

-довіреність від 12 вересня 2024 року (посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н.В. за реєстровим № 1399), якою ОСОБА_2 уповноважила Горлова Едуарда Геннадійовича представляти її інтереси в усіх органах, судах та банківських установах, а також здійснювати розрахунки та оплату витрат.

Додатково, 24 вересня 2026 року представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано до суду копію акта надання послуг № 163 від 22 вересня 2026 року, складеного Адвокатським об`єднанням «Міллер» в особі виконавчого директора Панченко К.А. та Горловою Аліною Едуардівною на підставі договору № 640/3/26-11-2020 від 26.11.2020 щодо послугу з представництва інтересів відповідача у судовому засіданні 21 вересня 2026 року у справі № 335/9145/21 на загальну суму 13 512,00 грн (у тому числі ПДВ 2 252,00 грн).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Водночас законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У розумінні умов частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23, у якій сторона не подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляла.

У постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі від 18 лютого 2022 року в справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові від 08 вересня 2021 року в справі № 206/6537/19, постановах від 16 лютого 2026 року в справі № 369/7558/21, від 17 березня 2026 року в справі № 570/5054/24 Верховний Суд зазначив, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року в справі № 911/2737/17).

Крім того, згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач та його представники письмових клопотань про зменшення витрат відповідача на оплату правничої допомоги адвоката до суду не подавали.

Разом з тим, представники позивача в судових дебатах заперечували проти розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу, зазначивши, що заявлений відповідачем до відшкодування розмір судових витрат не відповідає складності цієї справи та є об`єктивно завищеним, стороною відповідача не надано суду жодного доказу про фактичну сплату коштів відповідачем на користь АО «Міллер» за надану правничу допомогу.

Заявлений відповідачем ОСОБА_2 до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 1 063 218,77 грн оцінюється судом як очевидно непропорційний до предмета даного спору. Зважуючи на немайновий характер позовних вимог, обсяг дійсно необхідних процесуальних дій для захисту інтересів відповідача, задоволення заяви про відшкодування відповідачеві правничої допомоги у повному обсязі призведе до порушення принципів розумності та справедливості.

Оцінюючи поведінку сторони відповідача та доцільність здійснених її представниками деяких процесуальних дій, суд зауважує, що представником відповідача подавалася апеляційна скарга на ухвалу суду від 31 березня 2023 року про призначення первинної судово-психіатричної експертизи, у задоволенні якої постановою апеляційного суду було відмовлено. Отже, витрати на підготовку цієї апеляційної скарги та участь у її розгляді не підлягають покладенню на позивача. Крім того, у ході судового розгляду представниками відповідача заявлялися необґрунтовані відводи судовим експертам, які за наслідками розгляду судом були відхилені, що призвело до безпідставного збільшення обсягу процесуальних документів та часу розгляду справи.

Детальний аналіз доданих до заяви актів приймання-передачі наданих послуг свідчить про те, що перелік сформованих адвокатським об`єднанням послуг містить цілий ряд дій, які не були об`єктивно необхідними у цій справі та не мали вирішального значення для захисту прав відповідача. Зокрема, судом визнаються надмірними та недоцільними для відшкодування за рахунок позивача витрати на аналіз інформації щодо проведення експертиз, підготовку заяви про зобов`язання позивача надати належні та допустимі докази, складання клопотання про визнання обов`язкової явки позивача в судове засідання, підготовку заперечень на клопотання про призначення посмертної судово-медичної та психіатричної експертизи, подання клопотань про відкладення розгляду справи, розробку заяв про зміну ухвали суду, підготовку заяв про витребування справи з експертної установи.

За таких обставин, оцінивши надані докази у їх сукупності, врахувавши критерії реальності, розумності, співмірності та необхідності понесених витрат, а також поведінку відповідача під час розгляду справи, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, до 200 000,00 грн.

З огляду на викладене, з позивача на користь відповідача суд стягує витрати на оплату послуг експертів в розмірі 372358,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 200000,00 грн.

Отже, заява представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7, 133, 137, 141, 259, 263265, 268, 270, 273 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідача - адвоката Новака Андрія Ігоровича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в справі задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати в загальному розмірі 572358 (п`ятсот сімдесят дві тисячі триста п`ятдесят вісім) гривень 80 копійок, з яких 372358,80 грн - витрати на оплату послуг експертів, 200000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Копію додаткового рішення надіслати учасникам справи.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного додаткового рішення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.В. Стеценко