Решение № 140779963, 07.10.2026, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/347/26

Провадження № 2/670/352/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

07 жовтня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Голуба О.Є.

за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Віньковецька селищна рада Хмельницької області про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

До Віньковецького районного суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Віньковецька селищна рада Хмельницької області про поділ майна подружжя, в якій позивач просить поділити спільне сумісне майно подружжя та визнати: - за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 і право користування 1/2 частини земельної ділянки площею 0,18 га без зміни її цільового призначення; - за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 і право користування 1/2 частини земельної ділянки площею 0,18 га без зміни її цільового призначення.

З врахуванням прийнятої судом відмови представника позивача в частині позовних вимог від 09.07.2026, позивач просить поділити спільне сумісне майно подружжя та визнати:

- за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13.12.2004 позивач зареєструвала шлюб з відповідачем у відділі РАЦС Віньковецького районного управління юстиції Хмельницької області, актовий запис № 61, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 . Рішенням Віньковецького районного суду хмельницької області від 20 листопада 2023 року у справі № 670/601/23 їхній шлюб розірвано.

Під час шлюбу у 2008 році за спільні кошти подружжя, ними придбано будинок АДРЕСА_1 , про що свідчить договір ВКО № 075380 купівлі-продажу посвідчений Віньковецькою державною нотаріальною конторою 13.06.2008. Будинок оформлено і зареєстровано під №23624263 в реєстрі прав на нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_2 .

За змістом цієї інформації ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1 , що складається з веранди 9,7 кв.м.; коридору - 8.1 кв.м.; житлової кімнати - 15,1 кв.м.; кімнати житлової - 15,5 кв.м.; кладової- 4,2 кв.м. загальною площею 52,6 м.кв.

Під будинком знаходиться земельна ділянка площею 18 соток з яких 15 соток для його обслуговування, а 3 сотки під ОСГ. Земля неприватизована, про що свідчить довідка №597 від 05 травня 2026 року Віньковецької селищної ради.

З 2008 року позивач зареєстрована і проживає в спірному будинку АДРЕСА_1 , що підтверджує витягом з реєстру територіальної громади від 24.04.2026.

Згідно витягу із по господарських книг на 2008-2013 роки в будинку окрім позивача та відповідача, жив їх син, який на майно не набув прав.

Зазначає, що обмежена в праві розпорядження будинком, у зв`язку з тим, що юридично за нею незакріплені права на дім і на землю. Земельну ділянку подружжям отримано на умовах користування, як і продавцем (попереднім власником) під час купівлі ними будинку. На теперішній час власником земельної ділянки є Віньковецька селищна рада Хмельницької області.

Беручи до уваги зазначене вище, просить позовні вимоги задовольнити та поділити спільне сумісне майно подружжя визнавши за позивачем право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Процесуальні дії суду у справі та позиція сторін у справі.

Ухвалою суду від 22.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 17.06.2026.

17.06.2026 підготовче засідання відкладено 09.07.2026 у зв`язку із неявкою сторін.

09.07.2026 представник позивача подав до суду письмову заяву, в якій відмовився від позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права користування 1/2 частини земельної ділянки площею 0,18 га без зміни її цільового призначення, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що на дану земельну ділянку подружжям не оформлено права власності, на теперішній час власником земельної ділянки є Віньковецька селищна рада Хмельницької області.

Ухвалою суду від 09.07.2026 судом прийнято відмову позивача в частині повних вимог, підготовче засідання відкладено на 28.07.2026.

Ухвалою суду від 28.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Призначено судове засідання на 15.09.2026.

15.09.2026 судове засідання відкладено на 07.10.2026.

Ухвалою суду постановлено проводити заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку смс-повідомлення.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, 15.09.2026 та 07.10.2026 подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судом поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання, поштовий конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повернувся на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, а також відзив на позовну заяву до суду не надходили.

Представник третьої особи Лужняк В.О. в судове засідання не з`явився, 09.06.2026 подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника Віньковецької селищної ради, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Суд зауважує, що учасники справи були належним чином повідомленні судом про дату, час та місце розгляду справи.

Так, згідно з ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Враховуючи пункт 4 частини 8 статті 128 ЦПК України відповідач вважається повідомленим належним чином у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23, провадження № 61-73 св 24 від 13.05.2024, згідно якої вказано, що суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи.

Також відповідно до пункту 2 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений, однак відзив на позовну заяву до суду у встановлений судом строк не надав, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з тим, що сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторона позивача посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13 грудня 2004 року уклала шлюб із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 7).

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 20 листопада 2023 року у справі № 670/601/23 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили 21.12.2023 (а.с.8).

Відповідно до копії Витягу з реєстру територіальної громади № 2026/006553882 від 24.04.2026 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Відповідно до копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19223017 від 18.06.2008 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу ВКО №075380 від 13.06.2008 (а.с. 9).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу жилого будинку від 13 червня 2008 року ОСОБА_2 купив будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,6 кв.м., житлова площа 30,6 кв.м., жилий будинок складом: І веранда 9,7 кв.м., 1- коридор 8,1 кв.м., 2- кімната житлова 15,1 кв.м., 3- кімната житлова 15,5 кв., 4- кладова 4,2 кв.м. Договір посвідчено 13.06.2008 державним нотаріусом Макаровою Н.В. (а.с.15).

Відповідно до звіту № 07/05/26 про незалежну оцінку майна житлового будинку загальною площею 52,6 кв.м. з господарськими спорудами в АДРЕСА_1 , виконавець (оцінювач) ФОП ОСОБА_6 , ринкова вартість даного житлового будинку складає 170 129,00 грн (а.с.18-28).

Як вбачається із довідки Віньковецької селищної ради Хмельницької області № 590 від 04.05.2026, згідно даних по господарських книг за 2006-2010 роки, 2011 2015 роки власником будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , був ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також за даною адресою були зареєстровані та проживали: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дружина, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син (а.с. 29).

Відповідно до довідки Віньковецької селищної ради Хмельницької області № 597 від 05.05.2026 відомості про приватизацію ОСОБА_2 земельної ділянки 0,18 га, з яких 0,15 га відведено під обслуговування особистого житлового будинку, 0,03 га під особисте селянське господарство відсутні (а.с.16).

З огляду на наведене, з матеріалів справи вбачається, що предметом спору є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19223017 від 18.06.2008 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. Підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу ВКО №075380 від 13.06.2008.

Застосовані норми права та мотиви якими керується суд.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

Згідно з ст. 41, 55 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, шо кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільний кодекс України у статті 16 закріпив право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено поняття права власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власника є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної сумісної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч. ст. 68 СК України).

Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частинами 1, 2 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна - поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. У разі якщо неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Враховуючи зазначене, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя. Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

З огляду на наведене вище, суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Суд зауважує, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Таке викладення норми фактично презюмує наявність узгодженого волевиявлення подружжя, а відповідно, і дійсність договору. Проте, передбачаючи можливість недобросовісної поведінки з боку одного з подружжя, законодавець визначив, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена.

Судом встановлено, що з 13 грудня 2004 року до 21 грудня 2023 року позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 та копією рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 20 листопада 2023 року у справі № 670/601/23 про розірвання шлюбу між сторонами.

Разом з тим, відповідно до копії договору купівлі-продажу жилого будинку від 13 червня 2008 року відповідач ОСОБА_2 придбав будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,6 кв.м., житлова площа 30,6 кв.м. Договір посвідчено 13.06.2008 державним нотаріусом Макаровою Н.В. У даному будинку сторони спільно проживали як подружжя.

Отже, враховуючи, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачу ОСОБА_2 , сторонами придбано за час перебування в зареєстрованому шлюбі, тому належить до спільного майна подружжя і є спільною сумісною власністю сторін, при цьому позивач зазначає, що обмежена в праві розпорядження будинком, у зв`язку з тим, що юридично за нею незакріплені права на будинок, суд, з огляду на презумпцію спільної сумісної власності подружжя, керуючись принципом рівності часток подружжя у спільному майні, за відсутності будь-яких доказів протилежного, належних доказів на спростування позовних вимог, дійшов висновку, що дане майно підлягає поділу між сторонами шляхом визнання за ними права власності по 1/2 частині за кожним.

При цьому, при вирішенні даного спору, суд не вбачає підстав для відступу від принципу рівності часток подружжя у спільному сумісному майні.

З огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя підлягає задоволенню.

Судові витрати у справі.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо судового збору.

Відповідно до квитанції ID: 4704-5764-0224-7988 від 13.05.2026 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 701,29 грн (а.с. 4).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача в порядку розподілу судових витрат підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 1 701,29 грн (одна тисяча сімсот одна гривня двадцять дев`ять копійок).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 30 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 6 000,00 грн.

Так, на підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правничої допомоги від 24.04.2026, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Потаповим О.О., у якому вказана фіксована сума за надані послуги в розмірі 6000,00 грн (а.с. 32); копію ордеру на надання правничої допомоги серії АН № 1976580 від 08.05.2026 (а.с. 34); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №787 Потапова О.О. (а.с. 35); копію платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» від 30.04.2026 на суму 6 030,15 грн та копію платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» від 12.05.2026 на суму 3 015,08 грн із призначенням платежу правова допомога, платник ОСОБА_1 , отримувач Потапов О.О. (а.с. 33).

Водночас суд зауважує, що надана позивачем копія платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» від 12.05.2026 на суму 3 015,08 грн на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, які перевищують розмір зазначений в договорі про надання правничої допомоги від 24.04.2026, у якому вказана фіксована сума за надані послуги в розмірі 6000,00 грн, не підтверджує документально підставу такої оплати, зокрема в матеріалах справи відсутній додатковий договір та/або акт наданих послуг на наведену вище суму, Відтак суд не вбачає підстав для стягнення даної суми з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд бере до уваги позицію викладену у додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 загалом, та зокрема щодо обов`язку доведення неспівмірності витрат, який покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім цього, щодо принципу змагальності, який знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) від 27.06.2018, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 753/15687/15-ц від 14.11.2018, № 753/15683/15 від 26.09.2018 року, від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22.

Тобто, саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Однак відповідач у даній справі своїм правом на подачу письмових пояснень чи заперечень, а також на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не скористався, хоча положеннями п. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності відповідних витрат покладено саме на нього.

Враховуючи зазначене вище, результат розгляду справи у суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, відсутність клопотання відповідача про зменшення таких витрат, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 6 000,00 грн витрат на правничу допомогу, які були передбачені договором про надання правничої допомоги та оплачені позивачем.

Керуючись ст. 57, 60, 61, 69, 70 СК України, ст. 3, 15, 16, 316, 317, 321, 355, 358, 368, 372 ЦК України, ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 133, 134, 141, 247, 259, 263, 265, 273, 280-284, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Віньковецька селищна рада Хмельницької області про поділ майна подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 701,29 грн (одна тисяча сімсот одна гривня двадцять дев`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Повне найменування сторін:

Повне найменування учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа Віньковецька селищна рада Хмельницької області, ЄДРПОУ 04403315, адреса місцезнаходження: Хмельницька область, Хмельницький район, селище Віньківці, вул. Соборної України, буд. 15.

Повне рішення суду складено 15.10.2026.

Суддя О.Є. Голуб