Решение № 140778472, 24.04.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/2765/25

Провадження № 2/589/389/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 рокум. ШосткаШосткинський міськрайонний суд Сумської області в особі головуючого судді Лєвши С.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (далі ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ») звернулось до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту №185915 від 29 березня 2021 року (далі Договір-1) в розмірі 15840 грн 00 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що 29 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» (далі - ТОВ «Займер») та ОСОБА_1 укладено Договір-1.

ТОВ «Займер» надав відповідачу грошові кошти на наступних умовах: сума виданого кредиту - 3000 гривень, строк кредиту - 30 днів до 27 квітня 2021 року, цільове призначення - на споживчі потреби, стандартна процентна ставка - 2% в день.

17 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-17/02/2022 відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги боржників вказаних реєстрів боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників №01-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідач зобов`язання не виконує, а тому станом на 16 квітня 2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 15840 гривень 00 копійок, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3000 гривень; простроченої заборгованості за процентами в розмірі 12840 гривень 00 копійок.

У зв`язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором-1 у сумі 15840 гривень 00 копійок.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Також, 13 квітня 2026 року представником позивача подана заява про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 гривень.

24 липня 2025 року ухвалою суду прийнято справу до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій роз`яснено учасникам, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу роз`яснено право подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалу про відкриття провадження разом із позовною заявою та додатками до неї було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням на адресу зареєстрованого місця проживання. (а.с. 24)

Станом на 24 квітня 2026 відзив на позов та заперечення від відповідача до суду не надійшли.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі, не надходили.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 29 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» (далі - ТОВ «Займер») та ОСОБА_1 укладено Договір-1.

ТОВ «Займер» надав відповідачу грошові кошти на наступних умовах: сума виданого кредиту - 3000 гривень, строк кредиту - 30 днів до 27 квітня 2021 року, цільове призначення - на споживчі потреби, стандартна процентна ставка - 2% в день.

З виписки з особового рахунка ОСОБА_1 за Кредитним договором №185915, вбачається, що заборгованість виникла в період з 29.03.2021 по 16.04.2025.

ОСОБА_1 для підписання договору про надання коштів на умовах Договору-1 було надано одноразовий ідентифікатор AV3976.

Договір-1, кредит надається ТОВ «Займер» у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки, які надані ОСОБА_1 з метою отримання кредиту, під час підписання Договору-1.

Згідно з підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів виданого ТОВ «ПрофітГід», в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.202 та на підставі платіжної інструкції відправника, ТОВ «ПрофітГід», було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: платник ТОВ Клай Інвест; номер транзакції 31703-03-29 20:02; сума переказу: 3000 грн; номер платіжної картки отримувача: НОМЕР_1 ; емітент платіжної картки отримувача: MONOBANK; призначення переказу: видача кредиту #185915.

Судом також встановлено, що 17 лютого 2022 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-17/02/2022 відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги боржників вказаних реєстрів боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, із наявних матеріалів справи вбачається, що кредитором по виконанню зобов`язань боржника ОСОБА_1 за Договором-1 відповідно до укладеного договору факторингу виступає ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ».

Згідно із ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII (далі Закон №675-VIII) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закон №675-VIII регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно із ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст. 3 Закон №675-VIII одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до положень ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, при визначенні розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за Договором-1, суд виходить з наступного.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позиковими коштами припиняється після спливу визначеного цим договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12), від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16), від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

За умовами договору сторони встановили строк кредиту 30 днів (з 29 березня 2021 року до 27 квітня 2021 року), а тому із урахуванням розміру неповернутої позики 3000 грн, процентної ставки, визначеної п. 1.3 Договору-1 і строку кредиту, розмір заборгованості за відсотками становить 1800 грн (3000 х 2% х 30), а розмір загальної заборгованості за договором, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 4800 грн (3000 тіло кредиту + 1800 проценти), що цілком узгоджується із погодженим сторонами у Додатку №1 графіком розрахунків.

Разом з цим, у вказаному Додатку №1 графіку розрахунку кредиту вказана сума комісії за користування системою (15%) 450 грн, проте у позовні заяві позивач не вказує про стягнення з відповідача суми комісії, а вказує прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3000 грн, прострочену заборгованість за процентами у розмірі 12840 грн.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим у порядку, встановленому цим Кодексом, в межах заявлених нею вимог. Суд не має права самостійно змінювати предмет або підстави позову, а також ухвалювати рішення щодо вимог, які позивач не заявляв.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами в розмірі 12840 грн, тобто як за період строку позики, так і після закінчення цього строку.

Доказів продовження позивачем строку кредитування відповідно до умов пункту 3.3.3 Договору-1 суду не надано.

Пункт 2.3 Договору, згідно якого, у випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки, стосується стягнення відсотків за порушення грошового зобов`язання, що регулюється положеннями ст. 625 ЦК України.

Позивач фактично ототожнив відсотки за користування кредитними коштами з відсотками, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вимог про стягнення з відповідача відсотків за порушення грошового зобов`язання на підставі частини другої статті 625 ЦК України, позивач не заявив.

З наведеного випливає відсутність підстав для стягнення відсотків за порушення грошового зобов`язання за період після закінчення строку дії договору (27 квітня 2021 року).

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, суд вважає, що відповідач, отримавши обумовлену у кредитному договорі суму, належним чином не виконав взяті на себе кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Щодо стягнення суми заборгованості за вказаним договором суд враховує те, що вказаний кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами договору надання грошових коштів, факт перерахування кредитних коштів в сумі 3000 грн, нарахування процентів за користування кредитом в розмірі 1800 грн, узгоджується з умовами Договору-1.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку що позов підлягає до частково задоволення та слід стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3000 грн, та заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом в розмірі 1800 грн, загальна сума до стягнення складає 4800 грн., в іншій частині позову відмовити.

Вирішуючи питання щодо судових витрат в справі відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати пропорційно до обсягу задоволених вимог.

ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп.

Враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 733 грн 99 коп.

Щодо клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги від 29.12.2024, укладеного між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В., копію акта про отримання правової допомоги від 24.03.2026, копія платіжної інструкції №3 10906 від 24 березня 2026 року.

Клопотання та/або заперечення від відповідача щодо зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу на адресу суду не надходило.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 3181 грн 50 коп.

Керуючись ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за Індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту №185915 від 29 березня 2021 року в розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень, судовий збір у розмірі 733 (сімсот тридцять три) гривні 99 копійок, витрат з професійної правової допомоги в розмірі 3181 (три тисячі сто вісімдесят одна) гривня 50 копійок, а загалом до стягнення підлягає 8715 (вісім тисяч сімсот п`ятнадцять) гривень 49 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 82, офіс 7, поштовий індекс - 04080.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області С.Л.Лєвша