Решение № 140778166, 28.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16683/26

Провадження 2/127/4744/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу № 127/16683/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СтарФайненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

15.05.2026 року судом зареєстровано позовну заяву ТОВ «СтарФайненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яку мотивовано тим, що 06.12.2025 року між позивачем та відповідачем на підставі ЗУ «Про електронну комерцію» був укладений договір про надання кредиту № 13867-12/2025.

Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, аналогом власноручного підпису.

Кредитні кошти 18 000 грн. надані відповідачу в безготівковій формі, шляхом перерахування на картковий рахунок відповідача на строк 120 днів, із сплатою відсотків, на умовах строковості, зворотності, платності, тип процентної ставки фіксована.

Позивач виконав умови договору, надав відповідачці кредитні кошти, яка умови договору не виконала, кредитні кошти згідно графіку платежів не повернула, що призвело до виникнення заборгованості.

Заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 13867-12/2025 від 06.12.2025 року становить 41 580 грн.

Вказана сума складається з: заборгованості за основною сумою боргу 18 000 грн., заборгованості за відсотками 14 580 грн., заборгованості за штрафними санкціями, нарахованої згідно п. 5.3 договору та ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» - 9 000 грн.

На підставі ст.ст. 512, 514, 526, 530, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України ТОВ «СтарФайненс Груп» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 13867-12/2025 від 06.12.2025 рокув загальному розмірі 41 580 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору 2 662, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 6 000 грн.

26.05.2026 року судом було відкрито спрощене провадження у даній справі.

03.07.2026 року судом зареєстровано відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги відповідач не визнала, вважає не доведеним факт укладення договору, отримання кредитних коштів, правомірність нарахування відсотків та штрафних санкцій.

09.07.2026 року судом зареєстровано відповідь на відзив, представник позивача наполягав на повному задоволенні його вимог та розгляді справи у його відсутності.

20.07.2026 року судом зареєстровано заяву відповідачки та її представника про розгляд справи у їх відсутності.

Ухвалою суду від 21.07.2026 року витребувано докази.

17.08.2026 року на виконання ухвали суду надійшла відповідь банку.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки сторони не з`явились в судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 06.12.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису (Y677), одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію» був укладений договір про надання кредиту № 13867-12/2025.

Правила надання коштів у позику ТОВ «Стар Файненс Груп» знаходяться в загальному доступі, опубліковані на сайті ТОВ.

Правила є публічною пропозицією (офертою) згідно ст. 641, 644 ЦК України, визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Зокрема, із заявки-анкети клієнта на отримання фінансового кредиту від 06.12.2025 року, підписаною відповідачкою електронним підписом (W811), вбачається, що ОСОБА_1 протягом вересня листопада 2025 року неодноразово укладала з ТОВ «Стар Файненс Груп» кредитні договори, які виконувала, кредити погашала, повідомила номер своєї платіжної картки НОМЕР_1 , на яку їй згодом були перераховані кредитні кошти 18 000 грн.

Згідно умов договору, паспорту споживчого кредиту розмір кредиту, що наданий ОСОБА_1 18 000 грн., наданий на 120 днів на придбання товарів (послуг, робіт) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, безготівково, із сплатою відсотків річних 0, 90 % в день, що становить 328, 50 % річних, тип процентної ставки фіксована, комісія за надання кредиту 1 800 грн. 10 % від суми кредиту. Сторонами погоджені загальні витрати за кредитом 21 240 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (в т.ч. тіло, відсотки, комісії, інші платежі) 39 240 грн. Реальна річна процентна ставка 2572,74%. Кінцева дата погашення кредиту 04.04.2026 року.

Сторонами погоджено графік розрахунків: дата платежу 04.01.2026 року 6 660 грн., 03.02.2026 року 4 860 грн., 05.03.2026 року 4 860 грн., 04.04.2026 року 22 860 грн. Загалом 39 240 грн. (в т.ч. 18 000 грн. тіло кредиту, 19 440 грн. відсотки, 1 800 грн. комісія).

За прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором передбачено сплату пені штраф.

Договором передбачено, зокрема, право споживача відмовитись від договору протягом 14 календарних днів, однак, відповідач від договору не відмовилась.

Кредитні кошти 18 000 грн. за договором № 13867-12/2025 від 06.12.2025 року були перераховані ТОВ «Стар Файненс Груп» ОСОБА_1 безготівково 06.12.2025 року на картку НОМЕР_1 (реквізити якої надані позичальником в заявці-анкеті при укладенні договору), що підтверджено випискою ТАСкомбанк, квитанцією від 06.12.2025 року про зарахування коштів номер операції 940678746, код авторизації 210607 (а.с. 95-96).

Всупереч умов договору відповідач ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання щодо повернення коштів, що призвело до виникнення заборгованості.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1046 ЦК України визначено: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору (ст. 638 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що за умовами кредитного договору від 06.12.2025 року, кредит був наданий відповідачу ОСОБА_1 в загальній сумі 18 000 грн. Договір укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт пропозиції) та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайти товариств за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір з відповідачем не був би укладений.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Необхідно, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що позивач надав належні і допустимі докази укладення 06.12.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 договору про надання кредиту № 13867-12/25 від 06.12.2025 року та отримання позичальником кредитних коштів в загальній сумі 18 000 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором № 13867-12/25 від 06.12.2025 року становить 41 580 грн.

Вказана сума складається з: заборгованості за основною сумою боргу 18 000 грн., заборгованості за відсотками 14 580 грн., заборгованості за штрафними санкціями, нарахованої згідно п. 5.3 договору та ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» - 9 000 грн.

Оскільки заборгованість за кредитним договором не погашена, з відповідача на користь позивача слід стягнути 18 000 грн. заборгованість за основною сумою, 14 580 грн. заборгованість за відсотками.

Суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафу в сумі 9 000 грн, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Сплата судового збору 2 662,40 грн. (із застосуванням коеф. 0, 8) підтверджена платіжною інструкцією від 01.05.2026 року та згідно ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог (78, 35 %) 2 085,99 грн.

Правнича допомога у даній справі позивачу надана адвокатом Горобей Р.Г. на підставі договору про надання правової допомоги від 02.01.2026 року, додаткової угоди від 24.04.2026 року, акту наданих послуг від 24.04.2026 року, на загальну суму 6 000 грн. (в т.ч. усна консультація 250 грн., письмова консультація 0 500 грн., правовий аналіз спірних правовідносин 1 500 грн., складання позовної заяви, в т.ч. попередній розрахунок судових витрат 3 000 грн., формування додатків до позовної заяви 750 грн.).

Враховуючи вимоги ст.ст. 137, 141 ЦПК України, складність справи та виконану адвокатом роботу, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг, ціну позову і особливості розгляду конкретної справи в спрощеному провадженні, а також те, що позивач не надав до матеріалів справи квитанцію про сплату витрат на правничу допомогу на вказану суму, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 3 000 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож.: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СтарФайненс Груп» (ЄДРПОУ 44022416, м. Київ, вул. Фізкультури, б. 30, рах. НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк») заборгованість за кредитним договором № 13867-12/2025 від 06.12.2025 року в загальному розмірі 32 580 (тридцять дві тисячі п`ятсот вісімдесят) грн., а також судові витрати: 2 085 (дві тисячі вісімдесят п`ять) грн. 99 грн. судового збору та 3 000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 28 вересня 2026 року.

Суддя: