Решение № 140777334, 19.10.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа №709/1686/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Кваші І.М.,

за участі секретаря судового засідання Следь С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнобай в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

До Чорнобаївського районного суду Черкаської області надійшов позов ТОВ «ФК «Смарт Пей» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначалося, що 26 лютого 2019 року між АТ «ПУМБ» та відповідачем укладено кредитний договір. Надалі АТ «ПУМБ» відступило позивачу право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу. У зв`язку з тим, що відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання, тобто не здійснила погашення існуючої заборгованості, позивач змушений звернутися до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 12386,19 гривень, а також стягнення судових витрат.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 вересня

2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилася. В позовній заяві представник просив проводити судове засідання за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилася.

Представник відповідача адвокат Половинцева Т.С. надіслала до суду відзив, в якому просила в задоволенні вимог позивача відмовити повністю. Не заперечуючи наявність кредитних правовідносин між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ», зазначила, що відповідач була готова врегулювати питання повернення основної суми кредиту, однак не мала достатньої інформації про належного одержувача платежу та порядок погодження умов погашення заборгованості. Для підтвердження суми заборгованості необхідно встановити обсяг використаних кредитних коштів, платежі відповідача та інше. Розрахунок заборгованості має бути зіставлений з випискою по рахунку. Слід перевірити чи не включено до суми, зазначеної як тіло кредиту, відсотки комісії. Посилання на публічну пропозицію у редакції 02.03.2026 року не доводить умов договору, укладеного у 2019 році. Не погоджується з розміром нарахованих відсотків, зазначаючи про необхідність встановити періоди і підстави нарахувань. Також зазначено, що відповідачка заявляє про сплив позовної давності, з урахуванням статтей 256-267 ЦК України та відповідних перехідних положень. Заявляє про зменшення судових витрат на правничу допомогу. Одночасно просила суд врахувати сімейні та матеріальні обставини відповідача, яка є одинокою матір`ю, самостійно виховує двох дітей, не працює.

09 жовтня 2026 року представник відповідача надіслала до суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2026 року вказане клопотання судом задоволено.

Разом з тим, 19 жовтня 2026 року до суду надійшла заява представника відповідача про розгляд справи за її відсутності.

Виходячи з приписів ст. 43, ч. 3 ст. 211, ст. 223 ЦПК суд ухвалив слухати справу за відсутності сторін.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

26 лютого 2019 року між АТ «ПУМБ» та відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання заяви № 2001256100401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згідно з яким відповідачу видано картку з кредитним лімітом 5000,00 гривень з розміром реальної річної процентної ставки 47,88%.

У заяві на приєднання до Договору банківського обслуговування фізичних осіб зазначено, що відповідач підписанням цієї заяви беззастережно підтвердила, що прийняла Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування і погоджуюся з тим, що можу обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).

Відповідно до копії довідки про збільшення кредитного ліміту 26 лютого

2019 року відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 5000,00 гривень,

19 червня 2019 року збільшено кредитний ліміт до 6000,00 грн., 17 жовтня 2019 року - 8500,00 гривень.

З виписки по особовому рахунку відповідача за період з 28 лютого 2019 року до 30 травня 2022 року прослідковується користування кредитними коштами.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 25 червня 2026 року загальний розмір заборгованості становить 12386,19 гривень, з яких:

- 8126,82 гривень заборгованість за кредитом;

- 4295,95 гривень заборгованість за процентами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1

ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд погоджується із заявленим до стягнення розміром заборгованості за кредитним договором.

26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та позивачем укладено договір факторингу

№ 1, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором, про що свідчить копія витягу з реєстру боржників № 3.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином до позивача від АТ «ПУМБ» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором. При цьому позивач додаткових нарахувань до суми заборгованості відповідача не здійснював.

З огляду на те, що відповідач не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку про наявність підстав у позивача на звернення з позовом до суду.

Щодо заперечень сторони відповідача суд зазначає наступне.

Посилання представника позивача на те, що для підтвердження суми заборгованості необхідно встановити обсяг використаних кредитних коштів, платежі відповідача та інше, розрахунок заборгованості має бути зіставлений з випискою по рахунку, слід перевірити чи не включено до суми, зазначеної як тіло кредиту, відсотки комісії не є запереченням по суті, оскільки контррозрахунку не надано. А відтак, є безпідставними. Жодних доказів на спростування суми заборгованості стороною відповідача не надано.

Вказані заперечення схожі на вказівки для суду зробити перевірку розрахунку заборгованості, що суд і так робить під час вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 12 ч. 3, 4, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Суд звертає увагу, що принцип змагальності, закріплений у ст. 12 ЦПК України, полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Доказів на спростування посилань позивача щодо отримання відповідачем коштів стороною відповідача суду не надано.

Ураховуючи, що стороною відповідача не надано доказів належного виконання ОСОБА_1 умов договору кредиту та здійснення нею платежів для погашення тіла кредиту, процентів за користування кредитними коштами, кредитор має право здійснити нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Укладаючи договір кредиту, сторони мали можливість надати належну оцінку його умовам у аспекті отримання бажаних результатів від вступу у позичкові правовідносини, що передбачають для позичальника - отримання певного грошового блага з одночасним покладенням обов`язку щодо повернення таких коштів та сплату відсотків за їх тимчасове використання, а також покладення відповідальності за своєчасне невиконання таких обов`язків.

Посилання сторони відповідача на те, що відповідач є одинокою матір`ю і самостійно утримує дітей, не має доходу, не грунтуються на нормах цивільного законодавства, оскільки наявність дітей не є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором кредиту. Крім того, стороною відповідача не достатньо обгрунтовано і вказані обставини, оскільки лише зі свідоцтв про народження, де вказано батька дітей, неможливо встановити, що відповідач є одинокою матір`ю. На підтвердження вказаних обставин представник мала б надати витяг з актового запису про народження дітей та відповідну довідку, що відповідач утримує дітей самостійно.

Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан неодноразово було продовжено, він діє і на сьогодні.

Законом України від 8 листопада 2023 р. № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон набрав чинності 30.01.2024.

Відповідно до обставин справи до карантину строк позовної давності не сплив.

В період дії карантину, на цей час строки позовної давності були продовжені.

З огляду на норми статей 256, 257, 258, пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, дату звернення позивача із даним позовом до суду, суд приходить до висновку, що позовна давність не пропущена.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений ним судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

У ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 цієї ж статті Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5 і 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідач жодних клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявила.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у додатковій постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 756/8257/15.

Так, позивачем заявлено до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 гривень.

На підтвердження наданої професійної правничої допомоги до позовної заяви додано копію договору про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року № б/н між позивачем та адвокатом Рудзеєм Ю.В., копію акта наданих послуг правничої допомоги від 30 червня 2026 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Рудзея Ю.В. від 25 листопада 2019 року серії ЖТ № 001139, копію довіреності від

17 квітня 2026 року.

У постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд звертає увагу, що ця цивільна справа є типовою та нескладною, а її розгляд проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. За таких обставин суд вважає перебільшеним та необґрунтованим розмір гонорару адвоката, оскільки він не є пропорційним до предмета спору.

Підсумовуючи зазначене, виходячи із критерію реальності адвокатських послуг, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, її складність та категорію, а також практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цілому, суд дійшов висновку про їх стягнення у розмірі 3000,00 гривень, що становитиме співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 259,

263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей» заборгованість за договором від

26 лютого 2019 року № 2001256100401, укладеним між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 у розмірі 12386,19 грн. та судові витрати в сумі 5662,40 грн., а всього 18048,59 гривень (вісімнадцять тисяч сорок вісім гривень сорок копійок).

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Смарт Пей», код ЄДРПОУ 43696954, місцезнаходження: вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус А, офіс 303, м. Київ, 01042.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя І.М. Кваша