Решение № 140775697, 20.10.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/16545/26

Провадження № 2/643/9093/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді Єрмак Н.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю МЖСК «Інтернаціоналіст-1» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

03 серпня 2026 року, ТОВ «Він Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача збитки в якості відповідальності за несвоєчасне виконання рішення суду у справі №2-4481/09, у розмірі 173217,34 грн. та судовий збір.

В обґрунтування вимог зазначає, що 30.09.2009 Московський районний суд м. Харкова ухвалив рішення по справі №2-4481/09, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 та ТОВ МЖСК «Інтернаціоналіст-1» на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11359442000 від 12.06.2008 у розмірі 561332,83 грн. З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства. Таким чином, рішення, яке виніс Московський районний суд м. Харкова не виконувалось Відповідачем у період з 25.02.2019 року до 23.02.2022 року, у зв`язку з чим у кредитора виникло право на застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України.

Позивач також вказує, що право вимоги за вказаним зобов`язанням на законних підставах перейшло до нього від первісного кредитора, а 25 липня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було перейменовано на ТОВ «Він Фінанс», що підтверджується відповідними установчими та реєстраційними документами.

З урахуванням наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідачів 173217,34 грн, що складаються з інфляційних втрат та трьох процентів річних, а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 13.08.2026, прийнято вищевказану позовну заяву та відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачам надавався строк для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, але відзиви до суду не надходили.

Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 30.09.2009 Московський районний суд м. Харкова ухвалив рішення по справі №2-4481/09, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 та ТОВ МЖСК «Інтернаціоналіст-1» на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11359442000 від 12.06.2008 у розмірі 561332,83 грн. З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане, та є обов`язковим до виконання.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 01.04.2016 замінено сторону виконавчого провадження у виконавчому по виконавчому листу 2-4481/09, з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239).

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з рішення суду. Таким чином, після набрання рішенням суду законної сили між сторонами виникло грошове зобов`язання, боржником за яким є відповідач.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/13238/18; від 30 березня 2016 у справі №6-2168цс15.

Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року в справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16 листопада 2018 року в справі №918/117/18, від 30 січня 2019 року в справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року в справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», за змістом ст. 552, ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду у добровільному порядку відповідачем виконано не було. Судом встановлено, що у період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року рішення суду залишалося невиконаним, що свідчить про прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, спрямованою на відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів та компенсацію за користування утримуваними грошовими коштами.

Суд враховує усталену правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, а право кредитора на стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних виникає з моменту порушення зобов`язання і до моменту його фактичного виконання.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Позивачем надано детальний розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних за період прострочення з 23.02.2019 по 23.02.2022, відповідно до офіційних показників індексу інфляції та вимог чинного законодавства.

Згідно з поданим розрахунком: виходячи із загальної суми заборгованості, 3% річних у розмірі 50473,81 грн. та інфляційні збитки у розмірі 122743,53 грн. (разом становить 173217,34 грн), що підлягають сплаті відповідачами за прострочення виконання рішення суду. Крім того, з урахуванням триваючого характеру порушення грошового зобов`язання право на звернення до суду за захистом порушеного права не припинилося.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачами допущено прострочення виконання рішення суду, чим порушено майнові права позивача, а тому позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Відповідно до Договору №97 про надання правової допомоги від 03.12.2025 укладеного між ТОВ «ВІН ФІНАНС» та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської»; додаткової угоди до Договору №97 про надання правової допомоги від 03.12.2025; детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро необхідних для надання правничої (правової) допомоги щодо стягнення кредитної заборгованості витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката становлять 7000 грн.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи критерій розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи віднесення справи до категорії малозначних, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), розгляд справи без участі сторін на підставі заяви представника позивача та значення справи для сторін, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд дійшов висновку не присуджувати позивачу на користь якого ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України, з відповідачів слід стягнути в користь позивача судові витрати.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю МЖСК «Інтернаціоналіст-1» про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю МЖСК «Інтернаціоналіст-1» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» збитки в якості відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 2-4481/09 у розмірі 173217,34 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю МЖСК «Інтернаціоналіст-1» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2662,40 грн в рівних частках по 1331,20 грн з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю МЖСК «Інтернаціоналіст-1» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн в рівних частках по 3500,0 грн з кожного.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, м. Київ, 04112.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю МЖСК «Інтернаціоналіст-1», ЄДРПОУ: 31342129, місцезнаходження: 62460, Харківська область, Харківський район, с. Високий, вул. Ощепкова, 52.

Суддя Наталія ЄРМАК