Решение № 140775321, 20.10.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/2022/26

Провадження № 2/615/796/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 615/2022/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

20 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Споживчий центр») звернулось до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 07.04.2025-100002831 від 07 квітня 2025 року у розмірі 9 090,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 07.04.2025-100002831, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 3 000,00 грн строком на 168 днів із датою повернення 21 вересня 2025 року.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 9 090,00 грн, з яких: 3 000,00 грн основний борг; 3 990,00 грн проценти за користування кредитом; 600,00 грн комісія; 1 500,00 грн неустойка.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

Заяви по суті справи від сторін не надходили.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Подав до суду клопотання, у якому просить розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр». Також зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем його проживання. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Рух справи.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 11 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 25 серпня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» наступну інформацію: чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_1 за період з 07 квітня 2025 року та протягом наступних за цим днем 5 календарних днів; прізвище, ім`я, по-батькові отримувача грошових коштів, перерахованих на карту № НОМЕР_1 , видану АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на яку були 07 квітня 2025 року перераховані грошові кошти в сумі 3 000 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

07 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 07.04.2025-100002831 (надалі кредитний договір) (а.с. 12-16).

ОСОБА_1 в електронній формі прийняв пропозицію про укладення кредитного договору, підписавши відповідь позичальника про прийняття пропозиції електронним підписом одноразовим ідентифікатором E327.

Відповідно до умов кредитного договору дата надання кредиту 07 квітня 2025 року, сума кредиту 3 000,00 грн, строк кредитування 168 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 21 вересня 2025 року. Реквізитами електронного платіжного засобу Старцева Ігоря Костянтиновича для перерахування кредитних коштів визначено 5168-74XX-XXXX-7583.

Пунктом 6 акцептованих умов кредитного договору встановлено процентну ставку «Стандарт» фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Пунктом 7 акцептованих умов кредитного договору встановлено процентну ставку «Економ» - фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Згідно з п. 8 акцептованих умов кредитного договору комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі «Комісія за надання», «Комісія»; економічна сутність плата за надання Кредиту) 5% від суми Кредиту та дорівнює 150 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.

Відповідно до п. 9 акцептованих умов кредитного договору комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі «Комісія за обслуговування», «Комісія») 150 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Пунктом 17 акцептованих умов кредитного договору визначено неустойку у розмірі 45 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з листом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» № 20.1.0.0.07-260903/58537-БТ, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_3 . Також повідомлено, що на вказаний рахунок 07 квітня 2025 року зараховано 3 000,00 грн (а.с. 59).

З банківської виписки за рахунком ОСОБА_1 за період з 07 квітня 2025 року по 12 квітня 2025 року вбачається відображення 07 квітня 2025 року операції із зарахування 3 000,00 грн (а.с. 60).

Відповідно до розрахунку заборгованості позивача станом на 06 липня 2026 року загальний розмір заборгованості становить 9 090,00 грн, з яких: 3 000,00 грн основний борг; 3 990,00 грн проценти за користування кредитом; 600,00 грн комісії; 1 500,00 грн штраф. Заборгованість за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України відсутня (а.с. 18-20).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що з 07 квітня 2025 року по 13 липня 2025 року включно проценти за користування кредитом нараховувались за процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 1 % за один день на суму основного боргу 3 000,00 грн, у зв`язку із чим щоденно нараховувалось по 30,00 грн. За вказаний період тривалістю 98 днів нараховано 2 940,00 грн процентів.

З 14 липня 2025 року по 21 вересня 2025 року включно проценти нараховувались за процентною ставкою «Економ» у розмірі 0,5 % за один день на суму основного боргу 3 000,00 грн, що становило 15,00 грн за кожен день користування кредитом. За цей період тривалістю 70 днів нараховано 1 050,00 грн процентів.

Таким чином, загальний розмір нарахованих за період кредитування процентів становив 3 990,00 грн. Починаючи з 22 вересня 2025 року проценти за користування кредитом у розрахунку позивача не нараховувались.

Крім того, 07 квітня 2025 року позивачем нараховано комісію за надання кредиту у розмірі 150,00 грн, що становить 5 % від суми кредиту.

Також позивачем нараховано комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 150,00 грн за кожен із трьох чергових періодів, а саме: 21 квітня 2025 року 150,00 грн, 05 травня 2025 року 150,00 грн та 19 травня 2025 року 150,00 грн. Загальний розмір нарахованої комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 450,00 грн, а разом із комісією за надання кредиту 600,00 грн.

Крім того, з 21 квітня 2025 року позивачем нараховувалась неустойка у розмірі 45,00 грн за кожен день. Станом на 23 травня 2025 року її розмір становив 1 485,00 грн, а 24 травня 2025 року додатково нараховано 15,00 грн, після чого загальна сума неустойки склала 1 500,00 грн та надалі не збільшувалась.

Відомості про здійснення ОСОБА_1 платежів у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 07.04.2025-100002831 від 07 квітня 2025 року у наданому позивачем розрахунку відсутні.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Кредитний договір № 07.04.2025-100002831 від 07 квітня 2025 року містить істотні умови такого виду договорів та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором E327.

Матеріалами справи, а саме банківською випискою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», встановлено факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн, які 07 квітня 2025 року зараховано на його банківський рахунок.

За таких обставин суд вважає встановленим факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору № 07.04.2025-100002831 від 07 квітня 2025 року та факт надання йому кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн.

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд враховує, що умовами кредитного договору передбачено дві фіксовані процентні ставки за користування кредитом: процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших семи чергових періодів користування кредитом, та процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом наступних чергових періодів.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що основний борг за кредитним договором становить 3 000,00 грн. Відомості про повернення ОСОБА_1 кредитних коштів повністю або частково матеріали справи не містять, а у розрахунку позивача платежі у рахунок погашення основного боргу не відображені.

З 07 квітня 2025 року по 13 липня 2025 року включно позивачем нараховувались проценти за користування кредитом за процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 1 % за один день на суму основного боргу 3 000,00 грн, що становило 30,00 грн за один день. За 98 днів нараховано 2 940,00 грн процентів.

Починаючи з 14 липня 2025 року по 21 вересня 2025 року включно проценти нараховувались за процентною ставкою «Економ» у розмірі 0,5 % за один день на суму основного боргу 3 000,00 грн, що становило 15,00 грн за один день. За 70 днів нараховано 1 050,00 грн процентів.

Таким чином, загальна сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 3 990,00 грн, з яких 2 940,00 грн нараховано за ставкою 1 % за один день та 1 050,00 грн за ставкою 0,5 % за один день.

При цьому проценти за користування кредитом нараховані виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування з 07 квітня 2025 року по 21 вересня 2025 року включно. Починаючи з 22 вересня 2025 року проценти за користування кредитом позивачем не нараховувались.

Отже, нарахування процентів у розмірі 3 990,00 грн здійснено відповідно до погоджених сторонами процентних ставок та в межах строку кредитування, визначеного кредитним договором.

Доказів повернення ОСОБА_1 основної суми кредиту у розмірі 3 000,00 грн та сплати нарахованих за користування кредитом процентів у розмірі 3 990,00 грн матеріали справи не містять.

За таких обставин вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення зі ОСОБА_1 3 000,00 грн заборгованості за основним боргом та 3 990,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо комісії, пов`язаної з наданням кредиту.

Пунктом 8 відповіді позичальника про прийняття пропозиції комісію, пов`язану з наданням кредиту, безпосередньо визначено як плату за надання кредиту у розмірі 5 % від суми кредиту, що становить 150,00 грн.

Отже, розмір заявленої до стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту, становить 150,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника, для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Разом з тим саме по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця, а виконання такого обов`язку не може обумовлюватися окремою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

У позовній заяві зазначено, що комісія пов`язана із використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу при перерахуванні кредитних коштів.

Разом з тим перерахування кредитних коштів на визначений позичальником рахунок є способом виконання кредитодавцем власного обов`язку з надання кредиту.

Використання кредитодавцем стороннього платіжного сервісу для виконання свого обов`язку не свідчить про надання відповідачу окремої додаткової чи супутньої послуги.

Більш того, економічна сутність комісії, встановленої п. 8 кредитного договору безпосередньо визначена як плата за надання кредиту.

При цьому п. 11 кредитного договору прямо передбачено, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які кредитор здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Ураховуючи, що позивачем не зазначено та не надано доказів наявності, переліку і фактичного надання ОСОБА_1 будь-яких інших послуг, пов`язаних з отриманням кредиту, окрім перерахування кредитних коштів, яке є обов`язком кредитодавця за кредитним договором, суд доходить висновку, що умова кредитного договору щодо сплати комісії за надання кредиту є нікчемною відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення зі ОСОБА_1 комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 150,00 грн задоволенню не підлягають.

Що стосується стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд зазначає наступне.

Пунктом 9 відповіді позичальника про прийняття пропозиції комісію за обслуговування кредитної заборгованості встановлено у розмірі 150,00 грн у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Таким чином, загальний розмір заявленої до стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 450,00 грн.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Суд враховує, що п. 9 відповіді позичальника про прийняття пропозиції наведено перелік дій, за які встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, а саме: організація та забезпечення інформаційної підтримки позичальника, можливість здійснення платежів онлайн, відновлення доступу до особистого кабінету, інформування про дати сплати чергових платежів, консультаційні та інші послуги.

При цьому зазначеним пунктом передбачено, що до комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Разом з тим наведений перелік переважно охоплює дії, пов`язані з організацією виконання кредитного договору, інформуванням позичальника про його зобов`язання та забезпеченням можливості їх виконання, які здійснюються кредитодавцем у межах кредитних правовідносин.

Окрім того, п. 11 відповіді позичальника про прийняття пропозиції прямо передбачено, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

Таким чином, умови кредитного договору не дають можливості визначити, які саме самостійні платні послуги, відмінні від виконання кредитодавцем власних обов`язків за кредитним договором та надання інформації, яка відповідно до закону має надаватися безоплатно, становлять предмет встановленої комісії.

Саме по собі зазначення у кредитному договорі переліку організаційних та інформаційних дій кредитодавця не свідчить про наявність окремих послуг, за які на позичальника може бути покладено обов`язок зі сплати додаткової комісії.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що встановлена п. 9 відповіді позичальника про прийняття пропозиції комісія за обслуговування кредитної заборгованості фактично передбачає плату за дії, які здійснюються кредитодавцем у межах виконання власних обов`язків за кредитним договором, зокрема за організацію обслуговування кредиту та надання інформації, право на безоплатне отримання якої гарантовано споживачу ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому позивачем не зазначено та не надано доказів фактичного надання ОСОБА_1 окремих додаткових чи супутніх послуг, за які відповідно до закону може встановлюватися плата, зокрема надання інформації про стан кредитної заборгованості на вимогу позичальника частіше одного разу на місяць. Крім того, п. 11 відповіді позичальника про прийняття пропозиції прямо передбачено, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

За таких обставин суд вважає, що умова п. 9 відповіді позичальника про прийняття пропозиції щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості обмежує встановлені законом права споживача та є нікчемною відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому не породжує для відповідача обов`язку зі сплати зазначеної комісії.

Отже, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення зі ОСОБА_1 комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 450,00 грн задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлено до стягнення 1 500,00 грн неустойки.

Із наданого розрахунку вбачається, що її нарахування розпочато 21 квітня 2025 року. З 21 квітня 2025 року по 23 травня 2025 року включно позивач нараховував по 45,00 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання, а 24 травня 2025 року 15,00 грн, після чого загальний розмір нарахованої неустойки становив 1 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою штрафом, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 1статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан з 05 години 00 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває до теперішнього часу.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Оскільки неустойка у розмірі 1 500,00 грн нарахована за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором у період дії воєнного стану, ОСОБА_1 відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняється від обов`язку її сплати, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 07.04.2025-100002831 від 07 квітня 2025 року у загальному розмірі 6 990,00 грн, з яких 3 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 3 990,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачено 2 662,40 грн судового збору за подання позову (позов подано через систему «Електронний Суд»), що підтверджується платіжною інструкцією від 08 липня 2026 року (а.с. 1).

Приймаючи до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 047,32 грн (6 990,00 / 9 090,00 ? 2 662,40 = 2 047,32).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи та документів, що до неї додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. У разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету або відсутності відомостей про його наявність такі документи направляються у паперовій формі листом з описом вкладення.

На підтвердження витрат, пов`язаних із направленням ОСОБА_1 копії позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем надано квитанцію на суму 120,18 грн (а.с. 28).

Вказані витрати понесені позивачем у зв`язку з виконанням встановленого процесуальним законом обов`язку щодо направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, а тому належать до витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають стягненню витрати, пов`язані з направленням копії позовної заяви та доданих до неї документів, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 92,42 грн (120,18 грн ? 6 990,00 грн / 9 090,00 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 07.04.2025-100002831 від 07 квітня 2025 року у розмірі 6 990 (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн 00 коп, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 000 (три тисячі) грн 00 коп; заборгованість за процентами за користування кредитом 3 990 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 047 (дві тисячі сорок сім) грн 32 коп, а також судові витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, у розмірі 92 (дев`яносто дві) грн 42 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133 А, код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов