Решение № 140775232, 14.10.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1416/26

Номер провадження 2/570/1606/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,

за участю секретаря судового засідання Ярошик І.Р.,

учасники справи не з`явилися,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

23.03.2026 до Рівненського районного суду Рівненської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Позика" (далі - позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ), в якій просить стягнути з останнього на користь позивача заборгованість за кредитним договором №57878772 від 15.01.2022 року у розмірі 35 292,00 грн та покласти на відповідача понесені судові витрати.

Короткий зміст заяв по суті справи.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 15.01.2022 між ТОВ "ФК Ірбіс" та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту №57878772, відповідно до умов якого ТОВ "ФК Ірбіс" надало відповідачу грошові кошти у сумі 10 200,00 грн, на строк 90 днів, зі сплатою процентів у пільговий період 30 календарних днів з 15.01.2022 по 14.02.2022 року в розмірі 2,2 %, у стандартний період 60 календарних днів з 15.02.2022 по 15.04.2022 у розмірі 3% та інших платежів, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів платіж повернення кредиту та сплати процентів мав бути внесений відповідачем до 15.04.2022 року.

ТОВ "ФК Ірбіс" умови Кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконав умови Кредитного договору, не здійснював оплат за кредитним договором, таким чином не виконував передбачені умови кредитного договору на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом.

У зв`язку із неналежним виконанням умов договору, відсутністю здійснення передбачених платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором, яка становить 35 292,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 10 200,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків 25 092,00 грн.

01.09.2025 ТОВ "ФК Ірбіс" та ТОВ «ФК Позика» уклали Договір факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року та позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором ТОВ "ФК Ірбіс" № 57878772 від 15.01.2022 року, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

05.06.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій останній заперечував щодо задоволення позову. Вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими. Так, матеріали справи не місять копій первинних бухгалтерських документів щодо здійснення перерахунку грошових коштів на картковий рахунок відповідача на виконання умов кредитного договору №57878772 від 15.01.2022 року. Долучена копія листа на підтвердження переказу не є належним доказом на підтвердження перерахування коштів. Крім того, відсутні докази на підтвердження повної оплати за Договором факторингу. Крім того, до позовної заяви долучено лише Форму реєстру прав вимоги до договору факторингу, а самого Реєстру прав вимоги, де б зазначалася деталізована інформація, яка ідентифікує передані борги та зобов`язання за кредитним договором №57878772 від 15.01.2022 року не долучено, а тому ТОВ «ФК «Позика» не довело переходу до нього прав вимоги за Договором факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року. Проценти, нараховані по 15.04.2022 року відповідач вважає безпідставними, оскільки згідно Договору такий укладався строком на 30 днів, а проценти нараховувалися протягом 90 днів. Додатковий договір між сторонами не укладався, а тому нарахування процентів мало припинитися 14.02.2022 року. Крім того, відповідач вважає суму витрат на правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн необгрунтованою та такою, що не відповідає складності справи, затраченого часу та обсягу наданих адвокатом послуг. Таким чином, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

11.06.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де представник позивача зазначає про те, що ТОВ «ФК Ірбіс» виконало усі необхідні вимоги для укладення договору про надання фінансового кредиту №57878772 від 15.01.2022 року, перерахувало на банківський рахунок відповідача кредитні кошти в розмірі 10 200,00 грн. Наявна в матеріалах справи копія листа є належним та допустимим доказом перерахування коштів відповідачу. Крім того, представник позивача просив витребувати в АТ КБ «ПриватБанк» докази на підтвердження зарахування ТОВ «ФК Ірбіс» кредитних коштів на карту відповідача. Умовами договору чітко визначено та розмежовано строк договору, який складається з пільгового періоду 30 днів з пільговою процентною ставкою 2,2% та стандартного періоду 60 днів з стандартною процентною ставкою 3.00%. Згідно умов кредитного договору, заборгованість відповідач має погасити в строк до 15.04.2022 року. У відзиві відповідач не вірно трактує умови договору про те, що договір укладений на 30 днів. Крім того, відповідач не подав свого контррозрахунку на спростування розрахунку позивача. Відповідач заперечує нарахування відсотків, які були чітко та ясно розписані в умовах кредитного договору. Крім того, представником позивача надано належні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги від ТОВ «ФК «Ірбіс» до ТОВ «ФК «Позика», зокрема Договір факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 року, копія платіжної інструкції про здійснення оплати за договором факторингу, витяг з Реєстру боржників. Представником позивача надано саме Витяг з реєстру боржників, зокрема в частині, що стосується відповідача, оскільки весь Реєстр боржників містить інформацію щодо великої кількості боржників, що є фінансовою таємницею. Позивач належним чином підтвердив своє право вимоги за спірним договором. Твердження відповідача про відсутність повної оплати за Договором факторингу, позивач вважає безпідставними, оскільки відповідач помилково ототожнює поняття «загальна сума заборгованості за Реєстром прав вимоги» та «сума фінансування за договором факторингу». Так, зазначена в Договорі факторингу сума 213 674 446,94 грн є номінальною вартістю прав вимоги, до всіх 25 419 боржників чиї кредити увійшли до портфелю заборгованості. Однак така сума не є ціною, яку Фактор має сплатити Клієнту за відступлення прав вимоги. Сума фінансування за платіжною інструкцією №6054383 від 02.09.2025 року у розмірі 3 490 472,17 грн є погодженою сторонами договору договірною ціною (платою) за купівлею зазначеної сукупності прав вимоги. Позивач у повному обсязі перерахував узгоджену сторонами суму фінансування, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією та свідчить про належне виконання умов договору факторингу. Що стосується заперечень відповідача на заявлену суму витрат на правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн, то такі заперечення представник позивача вважає безпідставними та вважає, що заявлена сума є розумною, обгрунтованою та пропорційною, що підтверджується наданими доказами.

17.07.2026 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач заперечує щодо тверджень представника позивача наведених у відповіді на відзив. Крім того, зазначає про те, що копія листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів не є належним та допустимим доказом про перерахування коштів, як про це стверджує представник позивача, такими документами є банківські виписки. Заперечував щодо витребування доказів у Банку, оскільки не наведено причин, які б перешкоджали товариству самостійно звернутися до банку за отриманням такої інформації. Що стосується нарахування відсотків, то відповідач зазначає про те, що договір про надання фінансового кредиту не містить чіткої дати повернення кредиту, а тому відповідач переконаний, що такий догові укладено на 30 днів, а додатковий договір не укладався, тому нарахування відсотків мало здійснюватися протягом 30 днів. Крім того, на думку відповідача, відсутні докази на підтвердження повної оплати за договором факторингу, оскільки новим кредитором сплачена не вся сума за договором факторингу, а також не надано Реєстру прав вимоги де б зазначалася деталізована інформація, яка ідентифікує передані борги та зобов`язання. Просив відмовити у задоволенні позову.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 04.05.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 06.07.2026 року постановлено перейти до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 29.07.2026 року витребувано додаткові докази за клопотанням представника позивача.

27.08.2026 року до суду надійшли витребовувані докази.

У судове засідання сторони не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи.

Представник позивача в позовній заяві та відповіді на відзив, просив проводити розгляд справи у його відсутність.

Відповідач у судове засідання на неодноразові виклики не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки до суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подавав, направив до суду відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи наведене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та з метою не допущення порушення права учасників на справедливий розгляд справи в розумні строки, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, на підставі документів та доказів, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

15.01.2022 між ТОВ "ФК Ірбіс" та відповідачем було укладено кредитний договір №57878772, який підписано відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 979266.

Відповідно до умов зазначеного Кредитного договору, ТОВ «ФК «Ірбіс» надало відповідачу кредит у розмірі 10 200,00 грн. зі сплатою процентів у розмірі та на умовах, визначених договором.

За змістом п.4.1 Кредитного договору видача кредиту проводилася протягом трьох операційних банківських днів з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача з використанням платіжної картки, вказаної в особистому кабінеті.

Згідно п.4.2 Договору вбачається, що відповідач зобов`язався повністю погасити заборгованість за кредитом та сплатити відсотки, нараховані за користування кредитними коштами до 15.04.2022 року (строк кредитування) шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок ТОВ «ФК «Ірбіс».

Як вбачається з Розділу 3 Договору, строк кредитування складається з 90 днів, зокрема пільговий період 30 календарних днів з 15.01.2022 по 14.02.2022 у розмірі 2.2% та стандартного періоду 60 календарних днів з 15.02.2022 по 15.04.2022 у розмірі 3.00%.

Згідно Розділу 11 Договору, Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 15.04.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання Клієнтом зобов`язань за цим Договором.

Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Кредитним договором доведено до відома відповідача інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, проценти за користування кредитом, суми платежів за розрахунковий період, дати платежів.

У листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3152_251021113914 від 21.10.2025 року, адресованому ТОВ «ФК «Ірбіс», зазначено, що 15.01.2022 року грошові кошти в сумі 10 200,00 грн. було успішно зараховано на платіжну картку № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іРау.ua 131475205.

Крім того, перерахування грошових коштів на рахунок відповідача підтверджено такою інформацією наданою на виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк», згідно якої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано карту № НОМЕР_3 та надано виписку по рахунку ОСОБА_1 з якої вбачається зарахування на карту відповідача грошових коштів в сумі 10 200,00 грн 15.01.2022 року.

Згідно з наданим ТОВ «ФК «Ірбіс» Розрахунком у відповідача наявна заборгованість в розмірі 35 292,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 10 200,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків 25 092,00 грн.

Відповідно до пункту 7.3.6 Договору про надання фінансового кредиту №57878772, ТОВ «ФК «Ірбіс» має право передати/переуступити/відступити свої права/права вимоги за цим договором іншій особі у будь-який час без згоди/попередньої згоди клієнта на це.

01.09.2025 ТОВ "ФК Ірбіс" та ТОВ «ФК Позика» уклали Договір факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року та позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором ТОВ "ФК Ірбіс" № 57878772 від 15.01.2022 року

Відповідно до Витягу з додатку № 1 до Договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року від ТОВ «ФК «Ірбіс» до ТОВ «ФК «ПОЗИКА» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 57878772 від 15.01.2022 року.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №57878772 від 15.01.2022 року за відповідачем станом на 01.09.2025 року утворилася заборгованість в сумі 35 292,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 10 200,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків 25 092,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Доказів повного погашення заборгованості ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором - позивачем у даній справі відповідач суду не надав.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання кредитного договору № 57878772 від 15.01.2022 року свідчить про те, що відповідач усі умови цілком зрозумів і своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 р. у справі № 524/5556/19).

Вищевказаний кредитний договір №57878772 від 15.01.2022 року підписаний відповідачем електронним підписом, а наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Отже, вказаний кредитний договір, підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 15.01.2022 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Перерахування коштів на картковий рахунок відповідача підтверджено листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3152_251021113914 від 21.10.2025 року, адресованим ТОВ «ФК «Ірбіс», де зазначено, що 15.01.2022 року грошові кошти в сумі 10 200,00 грн. було успішно зараховано на платіжну картку № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іРау.ua 131475205.

Крім того, перерахування грошових коштів на рахунок відповідача підтверджено такою інформацією наданою на виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк», згідно якої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано карту № НОМЕР_3 та надано виписку по рахунку ОСОБА_1 з якої вбачається зарахування на карту відповідача грошових коштів в сумі 10 200,00 грн 15.01.2022 року.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність належних доказів на підтвердження здійснення ТОВ «ФК «Ірбіс» перерахування кредитних коштів на карту відповідача не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються зібраними у справі доказами.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строків користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З розрахунку заборгованості за договором №57878772 від 15.01.2022 року за відповідачем станом на 01.09.2025 року утворилася заборгованість в сумі 35 292,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 10 200,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків 25 092,00 грн.

Так, суд погоджується з розміром тіла кредиту та відсотків, які підлягають до стягнення з відповідача, оскільки такий розмір заборгованості не суперечить умовам договору та чинному законодавству.

Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач заборгованість за кредитним договором не погашав, а тому до стягнення з відповідача підлягає тіло кредиту в розмірі 10 200,00 грн.

Крім того, згідно п.4.2 Договору вбачається, що відповідач зобов`язався повністю погасити заборгованість за кредитом та сплатити відсотки, нараховані за користування кредитними коштами до 15.04.2022 року (строк кредитування) шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок ТОВ «ФК «Ірбіс».

Як вбачається з Розділу 3 Договору, строк кредитування складається з 90 днів, зокрема пільговий період 30 календарних днів з 15.01.2022 по 14.02.2022 у розмірі 2.2% та стандартного періоду 60 календарних днів з 15.02.2022 по 15.04.2022 у розмірі 3.00%.

Згідно Розділу 11 Договору, Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 15.04.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання Клієнтом зобов`язань за цим Договором.

Таким чином, суд приходить до висновку про правильність нарахування кредитодавцем відсотків за договором №57878772 від 15.01.2022 року у розмірі 25 092,00 грн згідно його умов та строку передбаченого Договором.

Твердження відповідача про строк дії Договору №57878772 від 15.01.2022 року 30 днів, суд залишає поза увагою, оскільки наявні у розпорядженні докази, зокрема умови вказаного Договору стверджують суд у тому, що такий договір був укладений строком на 90 днів, до 15.04.2022 року.

Згідно правового висновку Великої Палатою Верховного Суду №202/4494/16-ц від 31.10.2018 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Перехід права вимоги до відповідача за кредитним договором №57878772 від 15.01.2022 року до ТОВ «ФК Позика» підтверджується наявними у справі доказами.

Твердження відповідача про те, що ТОВ «ФК «Позика» не довело переходу до нього права вимоги за Договором факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, судом перевірено факт отримання відповідачем грошових коштів та встановлено порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, тому суд вважає доведеною та такою що підлягає до стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 35 292,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 10 200,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків 25 092,00 грн.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.12, ч.ч. 1, 3 ст.13, ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами законодавства, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі в розмірі 35 292,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 10 200,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків 25 092,00 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Як вбачається з платіжної інструкції №57878772 від 03.03.2026 року, позивач сплатив за подання даного позову 2 662,40 грн. судового збору.

Оскільки позов майнового характеру повністю задоволено, то судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2 662,40 грн.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

Згідно положень ч.1 4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, у прохальній частині позову міститься вимога про стягнення з відповідача 5 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У матеріалах справи наявний договір про надання правової (правничої) допомоги №39493634/01 від 02.01.2026, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" та ФОП "Горобей Руслана Геннадіївна", згідно якого договору клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги.

16.02.2026 року укладено Додаткову угоду №57878772 до Договору про надання правової допомоги №39493634/03 від 02.01.2026 року, згідно якої розширено розділ 1 Предмет договору де вказано про те, що Виконавець зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 та Доповнено розділ 4 Порядок здійснення розрахунків.

Відповідно до Акту наданих послуг від 16.02.2026 ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "ФК "Позика" підписанням цього акту підтверджують факт надання правової допомоги загальною вартістю 5 500,00 грн.

З детального опису наданих послуг до акту слідує, що ФОП « ОСОБА_2 » було надано наступні послуги: письмова консультація 0,5 год, правовий аналіз спірних правовідносин та надання правових рекомендацій 1 год, складання позовної заяви 2 год, формування додатків до позовної заяви 0,5 год, всього на загальну суму 5 500,00 грн.

При цьому суд бере до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19, в якому наголошується, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд бере до уваги, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст.137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, якщо неспівмірність таких витрат буде доведена стороною, яка заявила таке клопотання (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

У постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.10.2025 року (справа №761/415/24, провадження №61-6667св25), Верховний Суд висловив свою позицію про те, що за відсутності клопотання іншої сторони суд не може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, у разі часткового задоволення позову суд може застосувати критерії співмірності та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується із висновками Великої плати Верховного Суду, викладеними у постановах: від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19, провадження № 14-65цс22, від 22 травня 2024 року у справі № 206/4841/20, провадження № 14-55цс22, від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22, провадження № 12-4гс24, від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23, провадження № 14-50цс24, від 02 квітня 2025 року у справі №925/457/23, провадження №12-33гс24.

Верховний Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Відповідач у відзиві та запереченні на відповідь на відзив заперечував щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн, вважаючи такий розмір завищеним, таким, що не відповідає складності справи та витраченого часу, обсягом наданих адвокатом послуг.

Враховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом Горобей Р.Г. роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також враховуючи заперечення іншої сторони щодо обґрунтованості розміру зазначених витрат, враховуючи задоволення позову та відповідно покладення на сторони судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог, дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Суд вважає, що саме такий розмір витрат на професійну правову (правничу) допомогу сторонам відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

На підставі статтей 525, 526, 527, 530, 610, 634, 639, 1048, 1054 ЦК України, керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 247, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Позика» заборгованість за кредитним договором №57878772 від 15.01.2022 року, у розмірі 35 292,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 10 200,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків 25 092,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Позика» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Позика", код за ЄДРПОУ 39493634, адреса місцезнаходження: вул.Симона Петлюри, буд.21/1, м.Бровари, Київська область, 07406;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 виданий 11.06.2019 року, орган, що видав 5620, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 20 жовтня 2026 року у зв`язку з надмірним навантаженням, а також з огляду на об`єктивні безпекові обмеження, зумовлені триваючою збройною агресією рф проти України та реальною загрозою повітряних атак на території м.Рівного та Рівненської області.

Суддя Гладишева Х.В.